Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Журнал «Медицина неотложных состояний» 3 (42) 2012

Вернуться к номеру

Зміни показника транскапілярного обміну у хворих з ознаками абдомінального сепсису в процесі рідинної ресусцитації

Авторы: КУРСОВ С.В. Харківський національний медичний університет

Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

У 152 пацієнтів з абдомінальним сепсисом двохчастотним імпедансним методом проведено дослідження об’ємів водних просторів і секторів організму в процесі рідинної ресусцитації з використанням різних груп плазмозамінників та розрахунком показника транскапілярного обміну (ПТО). ПТО зростав від початку до кінця дослідження у хворих, які отримували виключно кристалоїдні розчини, та зменшувався в усіх групах хворих при використанні колоїдних розчинів. Прямої залежності між змінами ПТО та тяжкістю проявів синдрому капілярного витоку знайдено не було. Зменшення втрати рідини із судин до інтерстицію та зниження ПТО найбільш ефективно забезпечувалися при використанні похідних гідроксіетилкрохмалю.

152 patients with abdominal sepsis were investigated on fluid body volumes during fluid resuscitation with different plasma substitutes by means of two-frequency impedance method. Quantity of transcapillary exchange index (TEI) was calculated in these patients too. TEI increased from the beginning to the end of investigation in patients with only crystalloid fluid support and decreased in all groups of patients when colloid plasma substitutes has been used. There was no direct dependence between TEI change and severity of the manifestation of capillary leak syndrome. The intravascular fluid loss to interstitial sector and TEI decrease were attained more effectively, when infusions of hydroxiethyl starch derivatives has been used.

У 152 пациентов с абдоминальным сепсисом двухчастотным импедансным методом проведено исследование объемов водных пространств и секторов организма в процессе жидкостной ресусцитации с использованием разных групп плазмозаменителей и расчетом показателя транскапиллярного обмена (ПТО). ПТО возрастал от начала до конца исследования у больных, которые получали исключительно кристаллоидные растворы, и уменьшался во всех группах больных при использовании коллоидных растворов. Прямой зависимости между изменениями ПТО и тяжестью проявлений синдрома капиллярной утечки обнаружено не было. Уменьшение потери жидкости из сосудов в интерстиций и снижение ПТО наиболее эффективно достигались при использовании производных гидроксиэтилкрахмала.


Ключевые слова

Абдомінальний сепсис, показник транскапілярного обміну, рідинна ресусцитація, синдром капілярного витоку.

abdominal sepsis, transcapillary exchange index, fluid resuscitation, capillary leak syndrome.

абдоминальный сепсис, показатель транскапиллярного обмена, жидкостная ресусцитация, синдром капиллярной утечки.

Вступ

Порушення механізмів транскапілярного обміну лежать в основі формування синдрому поліорганної дисфункції, що спостерігають у хворих на сепсис. В умовах сепсису відбувається значне підвищення капілярної проникності, що є наслідком дії великої кількості прозапальних медіаторів на стінку судинного ендотелію. У результаті зазначеного процесу значна кількість внутрішньосудинної рідини потрапляє до інтерстиціального сектора позаклітинного водного простору. Це зумовлює зменшення об’єму циркулюючої крові, мікроциркуляційні розлади та утруднення транспорту кисню [1]. Одним з показників, що сумарно відбиває фільтраційний та реабсорбційний потоки рідини, є показник транскапілярного обміну (ПТО), що вперше запропонований вітчизняними вченими [2, 3].

Мета дослідження. Ми поставили за мету дослідження вивчення змін показника транскапілярного обміну у хворих з ознаками абдомінального сепсису в процесі рідинної ресусцитації та визначення його змін під впливом якісного складу інфузійної терапії, що визначається застосуванням різних груп сучасних плазмозамінників.

Матеріали і методи дослідження

Дослідження проведено в 152 пацієнтів з ознаками абдомінального сепсису. 88 хворих мали стартову оцінку тяжкості стану за шкалою Acute Physiology And Chronic Health Evaluation II (APACHE II) у межах 11–20 балів. У 64 хворих оцінка тяжкості стану за шкалою APACHE II була вищою та сягала понад 20 балів. Відомості про ці показники подано в табл. 1.

Відповідно до рівня летальності групи були названі групами середнього та високого ризику.

Серед 88 пацієнтів середнього ризику в 16 хворих (1-ша група) застосовані тільки кристалоїдні плазмозамінники (базовий — розчин Рінгера). 22 пацієнти (2-га група) разом із кристалоїдами отримували гелофузин. 26 хворим (3-тя група) разом із кристалоїдами вводили 6% рефортан. У 24 хворих (4-та група) разом із кристалоїдами застосований венофундин.

Серед 64 пацієнтів високого ризику у 8 хворих (5-та група) застосовані тільки кристалоїдні плазмозамінники (розчин Рінгера). 17 пацієнтів (6-та група) разом із кристалоїдами отримували гелофузин. 25 хворим (7-ма група) разом із кристалоїдами вводили 6% рефортан. У 14 хворих (8-ма група) разом із кристалоїдами застосований венофундин.

Колоїдні плазмозамінники вводилися в дозі від 1000 до 1500 мл на добу залежно від маси пацієнтів. Згідно з рекомендаціями протоколу Surviving Sepsis Campaign за допомогою інфузій намагалися досягти у хворих через 6 годин лікування значення центрального венозного тиску 100 мм вод.ст. та підтримувати його на зазначеному рівні 3 доби. Інші компоненти інтенсивної терапії суттєво не відрізнялися. Динаміку стану водних просторів і секторів організму вивчено за допомогою двохчастотного імпедансного методу. Враховуючи, що хворі мали неоднаковий вік, обчислювали не абсолютні значення об’ємів водних просторів і секторів у літрах, а належні, притаманні для кожного віку величини, що виражені у відсотках. Також в процесі інфузійної терапії намагалися добитися 100% належного показника ступеня гідратації організму та підтримувати його на такому рівні.

Дослідження об’ємів водних просторів та секторів організму хворих проводили двохчастотним імпедансним методом [5, 6]. Як відомо, електрична провідність біологічних тканин визначається рідкими середовищами з електролітами, що в них розчинені. Встановлено, що електричний перемінний струм із частотою менше за 40 КГц розповсюджується переважно в позаклітинному просторі, тому що електричний опір клітинних мембран є значно вищим за опір позаклітинної рідини. На частотах понад 200 КГц ємнісний опір клітинних мембран значно зменшується та шунтує активний опір мембран, внаслідок чого щільність струму поза клітинами та у внутрішньоклітинному просторі урівнюється. На цьому ефекті й ґрунтується визначення кількості клітинної та позаклітинної рідини в організмі [5]. Ми використали частоти перемінного струму в 500 КГц та 5 КГц. Електроди накладали на дистальні відділи кінцівок. При визначенні об’єму внутрішньосудинної рідини використовували послідовні виміри електричного опору зразків крові до та після введення у вену стандартного об’єму фізіологічного розчину натрію хлориду [7]. Потім за гематокритом визначали об’єм плазми. Об’єм позаклітинної води (ОПВ) розраховували за формулою:

ОПВ = 0,284 · зріст2 (см)/RН + 0,112 · маса тіла (кг) – 6,115,

де RH — величина інтегрального імпедансу тіла, виміряного при скануванні перемінним електричним струмом частотою 5 КГц [5, 6].

Показник транскапілярного обміну розраховували відповідно до формули [3]:

ПТО =  (обєм позаклітинної рідиниобєм плазми крові) / обєм плазми крові

Ми вирішили не використовувати більш відому формулу Г.А. Шифріна і Л.В. Усенко, згідно з якою ПТО = (К/1 – гематокрит) – 1, тому що в ній застосований емпіричний коефіцієнт К. Результати знайдених нами значень ПТО також дещо відрізняються від рекомендованих. Автори наводять норму ПТО для чоловіків у межах 4,21–5,01 і для жінок у межах 3,48–4,31 [2, 3]. Головною причиною, на наш погляд, є те, що в ранніх дослідженнях для визначення об’ємів позаклітинної рідини й плазми крові був використаний реограф, тобто частоти перемінного струму в межах 35–100 КГц. ПТО в нашому дослідженні визначений із застосуванням абсолютних значень об’ємів водних просторів і секторів, які виражено в літрах. Розглядаючи зміст формули для розрахунку ПТО, можна констатувати, що високі значення ПТО віддзеркалюють не що інше, як збільшення інтенсивності синдрому капілярного витоку, коли загальний вміст рідини у позаклітинному водному просторі зростає, а об’єм рідкої частки крові зменшується. Результати вимірів відображено в табл. 2.

Результати дослідження та їх обговорення

Перша тенденція, яку було виявлено, полягає в тому, що ПТО і у хворих середнього, і у хворих високого ризику зростав від початку до кінця дослідження у випадках застосування виключно кристалоїдних розчинів і зменшувався від початку до кінця дослідження при додаванні до складу інфузійної терапії всіх груп колоїдних плазмозамінників.

Пацієнти з більшими стартовими оцінками тяжкості стану за шкалою АРАСНЕ ІІ мали й більш виражені ознаки синдрому капілярного витоку. Гіпергідратація інтерстицію виявилася найбільшою на 3-тю добу після операції. У цей час визначено, що об’єм внутрішньосудинної рідини був вірогідно більшим в усіх групах хворих, у яких використовувалися колоїдні розчини, порівняно з тими, які отримував виключно кристалоїди, а надлишок рідини в інтерстиції при додаванні модифікованої желатини та гідроксіетилкрохмалю (ГЕК) був меншим.

Ми очікували, що разом із підвищенням інтенсивності проявів синдрому капілярного витоку та середнього віку хворих, що був вищим у групах високого ризику, відповідно будуть зростати й значення ПТО. Проте ПТО виявився більшим у групах середнього ризику. Цікаво, що у хворих більш високого ризику (і старшого віку) в процесі рідинної ресусцитації вірогідних розбіжностей у ПТО знайдено не було, хоча виявлені розлади водного обміну в них були більш тяжкими, існували вірогідні розбіжності в ефектах інтенсивної терапії кристалоїдними розчинами та всіма групами колоїдних плазмозамінників на кількість внутрішньосудинної рідини та гідратацію інтерстицію. Зазначена невідповідність, швидше за все, зумовлена різним фізіологічним вмістом рідини в організмі і в позаклітинному просторі й внутрішньосудинному секторі частково при збільшенні віку хворих [8].

Тут же було констатовано, що додавання до інфузійної терапії ГЕК 130/0,4 сприяло вірогідному зменшенню показника ПТО порівняно з 1-ю групою. При використанні венофундину ПТО був вірогідно меншим на 2-гу (р = 0,044), 3-тю (р = 0,027), 5-ту (р = 0,021) та 7-му (р = 0,030) добу лікування за ПТО пацієнтів, яким вводили виключно кристалоїди. Крім цього факту виявилося, що використання венофундину в цьому плані також було ефективнішим за застосування модифікованої желатини. На 2-гу добу дослідження ПТО хворих середнього ризику, які отримували ГЕК 130/0,4, був меншим, ніж у хворих, яким вливали гелофузин, із р = 0,036; на 3-тю добу — р = 0,031, на 5-ту добу — р = 0,017 і на 7-му добу — р = 0,011. Отже, на наш погляд, це достатньо добре демонструє, що для запобігання збільшенню капілярного витоку похідні ГЕК 130/0,4 мають перевагу над желатиною.

Висновки

1. У хворих з ознаками абдомінального сепсису зростання показника транскапілярного обміну частково віддзеркалює наявність синдрому капілярного витоку, що характеризується втратою внутрішньосудинної рідини до інтерстицію. Величина ПТО залежить від віку хворих і змінюється відповідно до фізіологічного вмісту води в організмі.

2. Застосування в складі рідинної ресусцитації колоїдних плазмозамінників сприяє зменшенню втрати рідини, накопичення її в інтерстиції та зменшенню показника транскапілярного обміну. Перевагу мають похідні гідроксіетилкрохмалю.


Список литературы

1. Беляев А.В. Синдром капиллярной утечки /А.В. Беляев // Мистецтво лікування. — 2005. — № 24. — С. 92-101.

2. Шифрин Г.А. Показатель транскапиллярного обмена в оценке состояния микроциркуляции / Г.А. Шифрин // Врачебное дело. — 1984. — № 9. — С. 80-82.

3. Усенко Л.В. Интенсивная терапия при кровопотере / Л.В. Усенко, Г.А. Шифрин. — Киев: Здоров’я, 1995. — 235с.

4. Surviving Sepsis Campaign: International guidelines for management of severe sepsis and septic shock: 2008 / R.P. Dellinger, M.M. Levy, J.M. Carlet [et al.] // Intensive Care Medicine. — 2008. — Vol. 34, № 1. — P. 17-60.

5. Мартиросов Э.Г. Технологии и методы определения состава тела человека / Мартиросов Э.Г., Николаев Д.В., Руднев С.Г. — Москва: Наука, 2006. — 248с.

6. Estimation of Human Body Composition by Electrical Impedance: a Comparative Study / K.R. Segal, B. Gutin, E. Presta, J. Wang, T.B. Van Itallie // Journal of Applied Physiology. — 1985. — Vol.58, №5. — P.1565 — 1571.

7. Курсов С.В. Спосіб визначення об’єму циркулюючої крові / С.В. Курсов // Реєстр галузевих нововведень. — 2009. — № 30–31. — С. 28.

8. Жалко-Титаренко В.Ф. Водно-электролитный обмен и кислотно-основное состояние в норме и при патологии / В.Ф. Жалко-Титаренко — Киев: Здоров’я, 1989. — 200 с.


Вернуться к номеру