Журнал «Медицина неотложных состояний» 2 (49) 2013

Матеріали і методи. Обстежено 570 хворих на АГ, асоційовану з ІХС, 50 із яких перенесли ішемічний інсульт (ІІ). 410 хворих отримували терапію антагоністами кальцію (АК), упродовж якої у 22 із них виник ІІ. Протягом 1,5­річного спостереження хворим призначались леркамен, амлодипін, фелодипін, дилтіазем, ніфедипін. Хворі в групах були порівнянні за віком, статтю, факторами ризику розвитку ускладнень. Статистичний аналіз результатів проведений з використанням електронних таблиць Microsoft Excel 2000 та пакета програм статистичної обробки SISA та Statistica 6.0.

Результати і обговорення. Покроковий багатофакторний регресійний аналіз прогностичного моделювання клінічного перебігу ІІ у групі хворих на АГ із ІХС, які отримували АК, вcтановив однаково низькі щодо виникнення первинної кінцевої точки ІІ відношення шансів — відповідно OR = 0,19 при 95 % ДІ 0,09–0,43(p = 0,001) і OR = 0,39 при 95 % ДІ 0,17–0,95 (p = 0,001) — у хворих як молодших, так і старших за 60 років (чутливість 35 і 54 % відповідно).

Якщо враховувати тривалість АГ понад 10 років та наявність стенокардії в анамнезі понад 5 років, відношення шансів щодо вищезазначеної несприятливої події були майже однаковими і становили OR = 0,42 при 95 % ДІ 0,22–0,83 (p = 0,01) і OR = 0,41 при 95 % ДІ 0,2–0,82 (p = 0,01), і це на 60 % зменшувало ризик порівняно з тими хворими, які отримували стандартну терапію (СТ). Їх позитивна передбачувана цінність (ППЦ) становила 45 %. У хворих, які отримували АК, і на фоні СТ не відмічено істотної преференції жодного з них на клінічний прогноз.

У тих пацієнтів, які отримували АК, куріння, ожиріння та гіперхолестеринемія мали наполовину менший вплив на ризик подій порівняно з групою СТ. Так, відношення шансів становило OR = 0,5 при 95 % ДІ 0,26–0,97 (p = 0,04) та OR = 0,46 при 95 % ДІ 0,22–0,98 (p = 0,04) за умови застосування АК. У той час як хворих, які отримували СТ і курили, а також мали надмірну вагу і гіперхолестеринемію, був удвічі вищий шанс розвитку ІІ. Хворі з дебютом гіпертензивного кризу з розвитком ІІ, які до цього отримували АК, мали менший ризик події в майбутньому на 50 % при 95 % ДІ 0,26–0,96 (p = 0,04), у той час як хворі, які не отримували АК, мали вдвічі вищий ризик цереброваскулярної події. Подібна закономірність стосувалась фібриляції передсердь, як пароксизмальної її форми, так і персистуючої, проте у тих хворих, які отримували АК, ризик ІІ внаслідок цих причин був на 60 % меншим, одночасно стандартне лікування збільшувало шанс ризику події відповідно в 2,6 і 2,5 раза. Несподіваними видались результати, які показали, що ризик ІІ приблизно однаковою мірою збільшується на 20 % у хворих із варикозною хворобою, які отримували АК, натомість за СТ він зменшується на 17 %. У хворих із гіперкоагуляційним синдромом відмічено підвищення комбінованого показника частоти розвитку цереброваскулярних інцидентів у 3,2 і 3,9 раза за умови застосування СТ, у той час як на тлі застосування АК статистично значущий ризик таких подій на 70 % був меншим. Так, OR становив 0,31 при 95 % ДІ 0,16–3,18 (p = 0,01).

При підвищенні систолічного АТ понад 180 мм рт.ст. збільшується ризик ішемічних цереброваскулярних подій на 17 % за умов СТ, у той час як прийом АК на 38 % зменшував такий ризик. При фракції викиду лівого шлуночка < 50 % на 30 % зменшується шанс подій при застосуванні АК і на 45 % збільшується при прийомі СТ. Під час аналізу даних прогнозу несприятливих подій встановлено, що прийом СТ при пороговій потужності < 50 Вт статистично значуще в 5,4 раза збільшував потенційний ризик ІІ, у той час як АК на 80 % (p = 0,01) зменшували його.

Висновки. Використання сучасних статистичних програм надає можливість моделювання клінічних ситуацій, імовірності розвитку первинних кінцевих точок. Так, проведений багатофакторний регресійний аналіз встановив переваги застосування АК у хворих на АГ із ІХС порівняно зі стандартною терапією щодо віддаленого прогнозу та нівелювання і мінімізації впливу факторів ризику, таких як куріння, ожиріння, гіперхолестеринемія, на кінцевий прогноз.