Журнал «Травма» Том 14, №2, 2013

Постановка проблеми

Виникнення та поширеність полісистемних пошкоджень ставить певні запитання щодо нових видів пошкоджень та нових контингентів постраждалих. До таких належать вагітні жінки внаслідок підвищення їх життєвої активності [1–3]. Водночас наслідки травматичних ушкоджень вагітних жінок нерідко є тяжкими, а інколи і критичними [2–6]. На жаль, у відкритих та доступних для огляду та аналізу джерелах наукової інформації є лише поодинокі повідомлення щодо клініко-епідеміологічної характеристики, нозологічної структури, клінічного перебігу травматичного процесу у вагітних жінок та майже повністю відсутні наукові дослідження щодо надання медичної допомоги постраждалим вагітним жінкам.

Вище викладене обумовлює актуальність, доцільність та необхідність даного дослідження. У даному повідомленні ми вважали за доцільне відповідно до критеріїв доказової медицини навести дані щодо основних характеристик політравм у вагітних.

Програмно-методологічне забезпечення дослідження

Нами було вивчено 54 випадки політравми у вагітних жінок. З огляду на обмеженість можливості набору пацієнтів можна вважати даний масив за умовно необхідний та достатній, при рівні вірогідності 5 %.

Були вивчені основні клініко-епідеміологічні характеристики, що впливають на перебіг травматичного процесу та ризик його результату (вік, термін вагітності, обставини отримання пошкодження, механізм пошкодження), та визначені ризики, пов’язані з характеристиками як факторами ризику. Обробка даних проводилась за допомогою комп’ютерних технологій.

Результати дослідження та їх обговорення

Встановлено, що найбільш часто вагітні жінки отримують полісистемні пошкодження у віці 21–30 років (62,96 %), у 31–40 років — 22,22 %, до 20 років — 14,82 %. У цілому це збігається з показниками фертильності, однак суттєво відрізняється від показників загального масиву постраждалих із політравмою, де максимальна кількість постраждалих припадає на вік 31–40 років – близько 35 %. При цьому дуже цікавим є розподіл масиву постраждалих за соціальним становищем. На першому місці знаходяться непрацюючі особи, що становить 61,11 %, тобто отримання пошкодження не пов’язане з виробничою або іншими видами діяльності. На другому місці — службовці (20,37 %), на третьому — робітники (12,96 %), на четвертому — студенти (5,56 %). Також звертають на себе увагу обставини отримання пошкодження: як не дивно, у 48,15 % випадків пошкодження виникли внаслідок кримінальних дій інших осіб. На другому ранговому місці постраждалі, які отримують травми внаслідок ДТП, — 40,74 %, інші травми в побуті (5,55 %), на виробництві (5,56 %). Дана структура має суттєву різницю із загальним масивом постраждалих з політравмою, де на першому місці досі є побутовий травматизм, а кримінальний травматизм посідає 5–6-те місце (5–7 %). За механізмом пошкодження превалює прямий удар (87,04 %). На другому місці — падіння з висоти (кататравма), що становить 11,11 %. В 1,85 % виявляється компресійний механізм, що теж значною мірою різниться із загальним масивом, де кататравма має превалююче значення і становить близько 50 %.

Нами були розраховані клінічно-результативні ризики перебігу травматичного процесу у вагітних жінок із політравмою. Сумарний ризик виникнення летального результату перебігу травматичного процесу є мінімальним та становить 0,4, у зв’язку з чим провести вірогідну верифікацію ризиків виявилось неможливим. Також такий невисокий показник ризику дозволяє передбачити відносно нетяжкі пошкодження у постраждалих вагітних жінок, що буде розглянуто в наступних повідомленнях.

Висновки

1. Клініко-епідеміологічна характеристика вагітних жінок, які отримали політравму, має досить специфічні ознаки, що висвітлюють особливості даного контингенту постраждалих на відміну від загального масиву постраждалих із політравмою.

2. У віковому аспекті найбільшу питому вагу серед постраждалих мають вагітні жінки у віці 21–30 років, тобто найбільш активному фертильному віці.

3. Обставини отримання пошкодження є досить специфічними та полягають в тому, що переважна більшість жінок отримують пошкодження внаслідок кримінальних дій, що визначає переважання в травмогенезі механізму прямого удару, а з соціальної точки зору — вразливість вагітних жінок стосовно отримання пошкодження.