Газета «Новости медицины и фармации» 9 (460) 2013

Вступ

Повторні випадки захворювання на туберкульоз серед ВІЛ­інфікованих спостерігаються, за різними джерелами, у 10–30 % випадків [4, 6, 10]. Відзначається, що призначення антиретровірусної терапії (АРТ) запобігає прогресуванню ВІЛ­інфекції та знижує ризик повторного захворювання на туберкульоз [5, 14]. У хворих на ВІЛ/СНІД­асоційований туберкульоз із рецидивом туберкульозу (РТБ) частіше відзначають виникнення резистентності до протитуберкульозних препаратів, за рахунок чого і збільшується кількість летальних випадків серед таких пацієнтів [7]. 

Клініко­рентгенологічні, мікробіологічні, імунологічні та патоморфологічні особливості коінфекції розглядаються в значній кількості робіт, проте гематологічні та біохімічні зміни вивчені недостатньо. У ВІЛ­інфікованих визначаються анемія, лімфопенія, зростання ШОЕ, підвищення рівнів білірубіну та трансаміназ [9, 13], зниження рівнів загального білка та альбуміну, зростання g­глобулінів [8, 11, 12]. У хворих із коінфекцією з уперше діагностованим ВІЛ/СНІД­асоційованим туберкульозом виявлено анемію та лімфопенію, які корелюють із вираженістю імунологічного пригнічення, зростання тимолової проби [2], більш виражене зниження рівня загального білка та зростання a₁/a₂­глобулінів [12].

Не вивченими залишаються гематологічні та біохімічні зміни при ВІЛ/СНІД­асоційованому туберкульозі у хворих із рецидивом туберкульозу.

Мета роботи — виявити зміни та порівняти гематологічні й деякі біохімічні показники у хворих із коінфекцією на рецидив туберкульозу легень з показниками при вперше діагностованому ВІЛ/СНІД­асоційованому туберкульозі легень та показниками хворих із рецидивом туберкульозу.

Матеріали і методи досліджень

Обстежені 14 хворих із рецидивом туберкульозу серед ВІЛ­інфікованих (1­ша група — РТБ/ВІЛ), 22 пацієнти з рецидивом туберкульозу (2­га група — РТБ) та 27 хворих із вперше діагностованим ВІЛ/СНІД­асоційованим туберкульозом легень (3­тя група — ВДТБ/ВІЛ). У всіх пацієнтів діагностовано легеневий туберкульоз зі збереженою чутливістю МБТ до препаратів. Пацієнти лікувалися у Запорізькому обласному протитуберкульозному клінічному диспансері протягом 2010–2012 років. Загальний аналіз крові, рівень білірубіну загального, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ) визначали за стандартними методиками. Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) визначали за формулою Я.Я. Кальф­Каліфа [3]. Загальний білок у біуретовій реакції (1972), альбумін та співвідношення білкових фракцій, значення альбумін­глобулінового (А/Г) співвідношення за методикою [1]. Статистичний аналіз виконувався  за програмою Statistica Stat Soft, Inc 10.

До 1­ї групи (РТБ/ВІЛ) зараховані 14 пацієнтів. Середній вік становив 39,5 ± 1,9 року. Серед них 13 (92,9 %) чоловіків та 1 жінка (7,1 %). У 5 хворих був дисемінований туберкульоз (35,7 %), у 9 — інфільтративний (64,3 %). Поза­легеневі ураження діагностовані в 4 випадках (28,6 %). Деструкції в легенях виявлені в 7 пацієнтів (50,0 %), бактеріовиділення — у 10 (71,4 %).

До 2­ї групи (РТБ) увійшли 22 пацієнти. Середній вік становив 45,3 ± 2,5 року. Чоловіків було 16 (72,7 %), жінок — 6 (27,3 %). У 17 осіб (77,3 %) діагностовано інфільтративний туберкульоз, у 5 (22,7 %) — дисемінований. Деструкції в легенях виявлені в 11 випадках (50,0 %), бактеріовиділення — у 14 (63,6 %).

У 3­тю групу (ВДТБ/ВІЛ) включені 27 хворих. Середній вік пацієнтів 35,4 ± 1,3 року. Чоловіків серед них 19 (67,9 %), жінок — 8 (32,1 %). Інфільтративна ­форма туберкульозу виявлена в 17 пацієнтів (63,0 %), дисемінована — у 10 (37,0 %). Позалегеневий туберкульоз мали 14 осіб (51,9 %), деструкції в легенях — 14 (51,9 %), бактеріовиділення визначалося у 15 (55,6 %) хворих.

Результати та їх обговорення

При порівнянні гематологічних даних у різних групах (табл. 1) відмічено вірогідне зниження рівнів гемоглобіну та еритроцитів, підвищення паличкоядерних нейтрофілів у хворих на РТБ/ВІЛ відповідно до рівнів у хворих на РТБ. Більшою мірою спостерігається тенденція до зниження показників гемоглобіну й еритроцитів при ВДТБ/ВІЛ, ніж при РТБ/ВІЛ. ЛІІ однаково підвищений у всіх групах хворих на туберкульоз і виявився малоінформативним.

У хворих із РТБ/ВІЛ на відміну від РТБ (табл. 2) відзначаються вірогідно вищі рівні тимолової проби. У хворих із коінфекцією при різних типах туберкульозу рівні тимолової проби практично не відрізняються. Рівень АлАТ при РТБ/ВІЛ вірогідно перевищує такий при ВДТБ/ВІЛ, що говорить про більш виражені порушення функції печінки в разі рецидиву туберкульозу при ко­інфекції.

Оцінюючи зміни у протеїнограмі (табл. 3), спостерігаємо майже близькі до норми показники співвідношення А/Г, рівнів альбуміну та g­глобулінів при РТБ/ВІЛ і РТБ. Разом із цим при ВДТБ/ВІЛ вірогідно знижені співвідношення А/Г, рівень альбуміну, підвищений рівень g­глобулінів. Це говорить про більш виражені порушення білкового обміну у хворих на ВДТБ/ВІЛ.

Тобто, незважаючи на більш виражені зміни функціонального стану печінки у хворих на рецидив туберкульозу при коінфекції, більш виражені прояви інтоксикаційного синдрому та порушень білкового обміну визначаються при вперше діагностованому туберкульозі серед ВІЛ­-інфікованих.

Висновки

У хворих із ВІЛ/СНІД­-асоційованим рецидивом туберкульозу порівняно з хворими із рецидивом туберкульозу знижені рівні гемоглобіну і еритроцитів та підвищені — паличкоядерних нейтрофілів та тимолової проби. Порівняно із хворими із вперше діагностованим туберкульозом легень при коінфекції підвищений рівень АлАТ та нормальні показники білкового обміну. Виявлені зміни свідчать про менш виражені прояви інтоксикаційного синдрому при рецидивах туберкульозу, незалежно від наявності чи відсутності ВІЛ/СНІДу, проте функціональні порушення печінки більшою мірою відзначаються при ВІЛ/СНІД­асоційованому рецидиві туберкульозу, що свідчить про наявність її попереднього ушкодження.