Журнал «Травма» Том 14, №3, 2013

Вступ

Загальновідомо, що хірургічні методи лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки (ВППК) забезпечують кращі результати лікування порівняно з консервативними [4–6]. При цьому переважна більшість вітчизняних та закордонних фахівців застосовує широкий хірургічний доступ для відкритої репозиції та металоостеосинтез (МОС) реконструктивними пластинами [1–3]. У той же час підшкірне розташування такої конструкції, її конфлікт з оточуючими тканинами, значні ней­росудинні порушення, несприятливе мікробне оточення часто спричинює виникнення гнійно-некротичних ускладнень або різні імпінджмент-синдроми [5, 6].

Метою дослідження стало покращення результатів хірургічного лікування хворих із ВППК на підставі розробки нового способу металоостеосинтезу блокованим стрижнем.

Матеріали та методи

На основі біомеханічних та остеометричних досліджень (їх результати будуть опубліковані в наступних роботах) розроблено новий спосіб металоостеосинтезу ВППК блокованим стрижнем.

Внутрішньокісткове шинування кісткових уламків запропонованим способом має декілька переваг:

— забезпечується стабільність остеосинтезу з прямою підтримкою імпактованої ділянки;

— є можливість малоінвазивного варіанта хірургічного втручання із точкових доступів;

— у разі відкритої репозиції і необхідності кісткової пластики латеральний доступ можливо суттєво обме­жити;

— відсутній конфлікт елементів конструкції з малогомілковими сухожилками та латеральною кісточкою;

— внутрішньокісткове розташування конструкції зменшує ризик виникнення гнійно-некротичних ускладнень.

Канюльований стрижень (рис. 1) для внутрішньокісткового металоостеосинтезу п’яткової кістки (ПК) має діаметр 8 мм та чотири варіанти довжини: 65, 70, 75, 80 мм. Крім того, стрижень має три отвори для проведення блокуючих гвинтів.

Два з них виконані перпендикулярно до центральної вісі стрижня у горизонтальній площині і розташовані у головній та хвостовій частині стрижня. Третій косий отвір розташований під кутом 38° до центральної вісі стрижня у сагітальній площині. Хвостова частина стрижня має глухий різьбовий отвір та шліци для фіксації навігаційних систем. Така локалізація отворів та блокуючих гвинтів створює стабільність фіксації у фронтальній, горизонтальній і сагітальній площині. При цьому нахил косого отвору відповідає нахилу задньої суглобової поверхні ПК, а проведений у такому напрямку блокуючий гвинт створює безпосередню її підтримку після репозиції.

Опис операції. Хірургічне втручання можливо виконувати відкритим способом або за малотравматичною технологією.

При відкритому втручанні виконується латеральний укорочений дугоподібний розріз довжиною 5–6 см. Після відкритої репозиції та попередньої фіксації уламків спицями виконується МОС блокованим стрижнем. Для цього використовується три навігаційні системи. Перша застосовується для розсвердлювання каналу під стрижень. Дві інших — для проведення блокуючих гвинтів. У разі значного ушкодження латеральної стінки ПК виконується додаткова кісткова автопластика.

При малотравматичному варіанті, коли репозиція й остеосинтез контролюється ЕОП, виконуються лише точкові розрізи.

За вказаним способом виконано 20 хірургічних втручань. Їх результати будуть опубліковані у подальших роботах.

Наводимо клінічний приклад.

Пацієнт Б., 39 років. Упав із висоти 2 м. Обстежений клінічно і рентгенологічно. Установлено язиковий ВППК за класифікацією Essex — Lopresti (рис. 2а, б). На 12-й день після травми виконано МОС блокованим стрижнем та гвинтами (рис. 2в, г). Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Отримано відмінні результати (90 балів) за системою AOFAS.

Висновки

Розроблено новий спосіб металоостеосинтезу ВППК блокованим стрижнем.

Його перевагою є внутрішньокісткове розташування конструкції, що забезпечує стабільну фіксацію кісткових уламків у сагітальній, фронтальній та горизонтальній площині з прямою підтримкою депресованої ділянки.

Описаний спосіб дозволяє зменшити травматичність хірургічного втручання та знизити ризик гнійних ускладнень.