Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 2 (10) 2013

Відомий учений Роберт Теркельтауб протягом останніх років посилено займається вивченням подагри та її сучасного перебігу. Він неодноразово висвітлював широкий спектр питань, присвячених особливостям клінічної діагностики, профілактики та лікування даного захворювання та зауважив, що інтервали між гострими суглобовими атаками можуть тривати десятиріччями з повною відсутністю симптомів між нападами, тому ці фактори, а також помилки в діагностиці захворювання насправді часто ускладнюють оцінку епідеміології подагри. Провівши аналіз бага­тьох досліджень, учений у своїй монографії «Подагра та інші кристалічні артропатії» навів дані щодо поширеності захворювання в США та Великобританії. Так, за результатами Американського національного бюро досліджень (1996) було виявлено подагру у 940 обстежених пацієнтів на 100 000 дорослого населення віком 18 років та старше. У 2008 році було встановлено, що поширеність уперше виявлених випадків подагри в США становить 2–3 млн пацієнтів серед дорослого населення. Так, результати наукових досліджень на основі зведення багатьох баз даних припускають, що показники поширеності збільшилися за останній період, особ­ливо серед людей літнього віку (понад 65 років). Чис­ленні дослідження, проведені у Великобританії, показали, що поширеність подагри, при якій не проводилась медикаментозна корекція, становить 1,4 %. Друге та четверте дослідження національної захворюваності (NMS) у Великобританії показали, що у період 1971–1991 рр. збільшились показники поширеності подагри у 3 рази. У дослідженні з використанням великої бази даних досліджень із загальної медичної практики (GPRD) поширеність подагри, що не підлягала медикаментозній корекції, в 1999 році становила 1,4 %, при цьому найвищий показник у 7,3 % спостерігався у чоловіків віком від 75 до 84 років. Пізніше дослідження в Німеччині та Великобританії показали, що поширеність подагри становить 1,4 % в обох країнах за період з 2000 по 2005 рік.

Велику увагу вчений приділяє особливостям появи тофусів у хворих із подагрою. Він зазначає, що епідеміологічні дослідження щодо виявлення тофусів у населення є складнішими для вивчення порівняно з іншими клінічними проявами подагри, оскільки видимі тофуси, як правило, є безсимптомними, та діагноз при фізичному огляді вимагає неабиякої досвідченості лікаря. Частота виявлення тофусів серед пацієнтів із подагрою у різних наукових дослідженнях відрізняється. Так, у дослідженні «Sudbery» повідомляється, що близько 23 % пацієнтів із подагрою мали тофуси, Фремінгемське дослідження вказує на приблизну їх кількість у 7 % обстежених, а дослідження «Hmong» — 31 %.

У своїй науковій праці Роберт Теркельтауб провів аналіз результатів дослідження NHANES III, у якому зазначив, що протягом життя поширеність подагри серед чоловіків збільшилася з 2600 випадків на 10 000 у людей віком 40–49 років до 9400 випадків на 10 000 у віці 60–69 років (збільшення у 3,6 раза). Відповідні цифри серед жінок були 900 та 3200, тобто спостерігається аналогічне підвищення у 3,5 раза. Вчений також відмітив, що дані щодо захворюваності на по­дагру, надані Nurses Health Study, повідомляють про збільшення ризику подагри на 20 %, це було пов’язане з настанням менопаузи та зниженням ризику на 20 % у тих жінок, які приймали замісну гормональну терапію. Дане дослідження підтвердило необхідність проведення профілактичних заходів із метою запобігання розвитку подагри.

Terkeltaub R.
Gout and other crystal arthropathies. — Saunders, USA, 2012. — 357 р.