Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (03) 2013

Забезпечення належного рівня роботи щодо профілактики серед засуджених та осіб, узятих під варту, негативних психологічних станів та депресивних явищ є основним завданням, що покладається на психологів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Сьогодні посади психологів уведено до складу усіх установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Загальна чисельність цієї ланки кадрів — близько 400 працівників (згідно із штатним розписом, їх кількість становить 370 осіб, а фактично працює 323 особи).

Потенціал цієї ланки кадрів є досить потужним, у переважній більшості це працівники з повною вищою освітою гуманітарного профілю.

Психологічний супровід осіб у місцях позбавлення волі виправданий тим, що тривале перебування особи в ізоляції від суспільства призводить до соціальної дезадаптації, у результаті чого порушуються форми взаємодії цих осіб із соціальним середовищем, що перешкоджає формуванню в них адекватної реакції на життєві ситуації.

Значна частина засуджених та осіб, взятих під варту, потребує реальної допомоги з боку психологів. Нормативними документами Державної пенітенціарної служби України визнано, що такі особи можуть бути взяті на профілактичний облік.

За підсумками 2012 року на профілактичних обліках психологів установ виконання покарань та слідчих ізоляторах перебувало близько 4,4 тис. осіб, схильних до самогубств та членоушкоджень, із якими проводилися психокорекційні та психопрофілактичні заходи.

Аналіз кількості засуджених, які перебувають на профілактичному обліку психологів, свідчить про стійку динаміку збільшення чисельності таких осіб.

Так, станом на 1 січня 2013 року на профілактичних обліках психологів виправних колоній та слідчих ізоляторів перебувало понад 19,0 тис. (за такий же період минулого року — понад 18,7 тис.) засуджених та осіб, узятих під варту, які потребують постійної психологічної допомоги та підтримки, із них:

— 4,8 тис. — схильних до самогубств та членоушко­джень (за такий же період минулого року — 4,0 тис.);

— 4,6 тис. — із психічними відхиленнями (за такий же період минулого року — 4,3 тис.);

— 911 осіб — схильних до створення конфліктних ситуацій серед засуджених (за такий же період минулого року — 842 особи).

Аналіз кількості засуджених, які перебувають на профілактичному обліку психологів, свідчить про стійку динаміку збільшення чисельності таких осіб, останні два роки — на зменшення, що пояснюється зменшенням загальної чисельності.

Так, якщо станом на 1 січня 2003 року на профілактичних обліках психологів перебувало 11 % засуджених від їх загальної чисельності, то станом на 1 січня 2011 року зазначений показник становив 15,4 %. Станом на 1 січня 2012 року — 12,1 %. Станом на 1 січня 2013 року — 11,7 %.

З метою недопущення самогубств серед засу­джених та осіб, взятих під варту, в установах кримінально­виконавчої служби вживаються комплексні заходи з профілактики цього негативного явища та запобігання йому.

Робота з профілактики суїцидальної поведінки починається вже у відділенні карантину діагностики та розподілу установи, куди потрапляють усі недавно прибулі до установи засуджені. Психологічна діагностика засуджених тут включає: вивчення матеріалів особової справи засудженого, спостереження за його поведінкою, бесіди, тестування тощо.

Нормативними документами безпосередньо за психологом установи закріплено практичну реалізацію таких основних заходів, спрямованих на профілактику самогубств та запобігання їм:

— здійснення діагностики суїцидальної поведінки новоприбулих осіб;

— виявлення та проведення психокорекційної роботи з особами, схильними до приниження людської гідності, одностатевих зв’язків, жорсткого поводження тощо;

— вживання заходів щодо нейтралізації негативного впливу на засуджених та адаптації їх до умов місць позбавлення волі;

— передача засудженим усіх листів або інших повідомлень, які містять інформацію психотравмуючого змісту (смерть, тяжка хвороба, розрив стосунків із рідними або близькими, втрата значних матеріальних цінностей, стихійне лихо тощо);

— ведення спеціальних психологічних карток роботи із засудженими, які перебувають на профілактичному обліку, осіб, схильних до самогубства;

— виявлення серед засуджених осіб з відхиленнями в поведінці;

— визначення серед засуджених, які перебувають на диспансерному обліку у психіатра, осіб, яким необхідне надання психологічної допомоги;

— взаємодія з психологами навчальних закладів щодо методичного забезпечення профілактики самогубств.

Відділом соціально­виховної та психологічної роботи із засудженими апарату ДПтС України детально вивчаються усі випадки самогубства, які вчинені засудженими.

Протягом останніх років у динаміці самогубств спостерігається тенденція до її зростання.

Так, у 2002 році було зареєстровано 48 випадків самогубств; у 2003 — 41; у 2004 — 44; у 2005 — 40; у 2006 — 44; у 2007 — 54; у 2008 — 40; у 2009 — 44; у 2010 — 44; у 2011 — 59. У 2012 році — 64 випадки, із яких 47  (73,4 % від загальної кількості) — у виправних колоніях, 13 (20 %) — у слідчих ізоляторах, 3 (4,6 %) — у виправних центрах, 1 (1,5 %) — у виховній колонії. Тільки 7 осіб (10 % від загальної кількості), які у 2012 році вчинили самогубство, перебували на профілактичних обліках.

У результаті вжитих заходів у 2012 році персоналу вдалося запобігти 57 випадкам самогубств, у 2011 році — 60 випадкам. У 2013 році запобігли 27 випадкам самогубств.

Кримінологічний аналіз скоєних самогубств у 2013 році свідчить, що 17 випадків (42,5 %) скоєні особами, які були засуджені за крадіжку, грабіж, розбій, 9 (22,5 %) — за насильницькі злочини, 7 (17,5 %) — за навмисне вбивство.

16 осіб (40 %) попередньо не мали кримінального досвіду і вперше були притягнуті до кримінальної відповідальності, 9 (22,5 %) раніше один раз притягувалися до кримінальної відповідальності, 3 (7,5 %) — притягувалися двічі, 3 (7,5 %) — тричі, 4 (10 %) — чотири, 5 (12,5 %) — п’ять і більше разів.

У віковій групі суїцидантів переважали особи віком від 18 до 24 років — 11 випадків (28,2 %), 30–39 років — 10 випадків (25,6 %). Це вказує на складності адаптації такої групи до нових обставин, а також на повну або часткову втрату соціально­корисних зв’язків із близькими людьми, повну зневіру та безвихідь (табл. 1).

З числа осіб, які скоїли самогубства, більша частина не перебувала на профілактичних обліках, у поведінці та при психологічних тестуваннях проявів суїцидальної поведінки не відмічалось (табл. 2).

Серед осіб, які скоїли самогубства протягом 2013 року, найбільше тих осіб, які вперше скоїли злочини, — 39 % від загального числа скоєних самогубств (табл. 3).

Серед осіб, які скоїли самогубства у 2013 році, раніше не перебували в місцях позбавлення волі, цей показник становить 56,1 % від загального числа скоєних самогубств.

На жаль, результати діяльності свідчать про недостатню ефективність заходів, що вживаються, та необхідність пошуку нових шляхів у вирішенні цьо­го питання.

Для підвищення професійного рівня психологів територіальними управліннями кожні два місяці проводяться навчальні збори, до участі у яких запрошуються викладачі та студенти вищих навчальних закладів регіону.

Для підвищення професійної компетентності персоналу соціально­психологічної служби, рівня організації соціально­виховної та психологічної роботи із засудженими в установах кримінально­виконавчої служби наказом Держдепартаменту від 01.08.2005 № 128 передбачено функціонування шкіл психолого­педагогічної майстерності персоналу соціально­психологічної служби.

Сьогодні беззаперечним є факт, що належно організована діяльність психологів в установах служби сприяє не тільки формуванню належного соціально­психологічного клімату в установі, але й надає можливість керівництву установи слідкувати за глибинними процесами, які відбуваються у середовищі засуджених.