Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (05) 2013

Минув рік, як відповідно до ратифікованого Україною Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, функції національного превентивного механізму здійснює офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Після тривалого обговорення в експертному правозахисному сере­довищі можливого формату Українського НПМ було прийнято рішення, що найбільш адекватною для України є модель «Омбудсман +», де в якості «+» виступає громадськість, яка має активно залучатися до здійснення моніторингових візитів до закритих установ після спеціальної підготовки.

Після свого обрання на посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська затвердила нову структуру Секретаріату, до складу якого було введено Департамент з питань реалізації національного превентивного механізму (Департамент НПМ), а також запроваджено посаду представника Уповноваженого з питань реалізації національного превентивного механізму.

Були внесені відповідні зміни до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», які набули чинності 4 листопада 2012 року.

Згідно з п. 8 ст. 13 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини», без попереднього повідомлення про час і мету НПМ має право відві­дувати місця, у яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону, у тому числі психіатричні заклади.

Однією з головних функцій Департаменту є здійснення планових та позапланових відвідувань місць несвободи з метою попередження неналежного поводження.

В Україні понад 1 млн громадян, які потребують спеціалізованої психіатричної допомоги, протягом останніх п’яти років збільшився показник поширеності розладів психіки і поведінки, який у 2012 р. становив 2553,9 на 100 тис. населення.

У системі охорони здоров’я України функціонує 98 психіатричних (психоневрологічних) стаціонарних установ, що розраховані на 39 360 ліжок.

Крім того, у 152 психоневрологічних інтернатах системи соціального захисту населення перебуває 30 731 особа.

За результатами реалізації національного превентивного механізму, у 2012 р. підготовлено розділ щорічної доповіді Уповноваженого з прав людини про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина та спеціальна доповідь Уповноваженого «Моніторинг місць несвободи: стан реалізації національного превентивного механізму».

На підставі аналізу виявлених порушень і недоліків Міністерству охорони здоров’я України надані рекомендації:

1. Забезпечити належне фінансування закладів системи охорони здоров’я для проведення капітальних і поточних ремонтів, оновлення автопарку, розвантаження переповнених хворими відділень психоневрологічних лікарень, на харчування та медичне забезпечення пацієнтів психоневрологічних лікарень відповідно до встановлених норм, на забезпечення геронтологічних відділень лікарень засобами малої механізації.

2. Врегулювати правовий статус відділень психоневрологічних лікарень, де лікуються хворі, які мають супутні патології та захворювання (зокрема, туберкульоз).

3. Демонтувати ґрати на вікнах приміщень психоневрологічних лікарень.

4. Вивчити питання переводу пацієнтів психоневрологічних лікарень із хронічними захворюваннями у стані стійкої ремісії в будинки­інтернати відповідного профілю (з урахуванням побажань осіб, родичів та опікунів).

5. Переглянути організацію охорони відділень для примусового лікування з посиленим наглядом, що повинна здійснюватися підрозділами Державної служби охорони при МВС України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.1993 р. № 615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності».

6. Забезпечити вільний доступ підекспертних, які перебувають у відділеннях стаціонарної судово­психіатричної експертизи, до ліжок у денний час.

7. Розробити та затвердити процедуру особистісної діагностики під час відбору осіб на роль опікуна/піклувальника/усиновителя.

8. Розглянути питання щодо залучення до спів­праці меценатів та спонсорів для вирішення проблемних питань.

9. Облаштувати інформаційні стенди номерами гарячих ліній органів державної влади, за якими пацієнти та відвідувачі можуть звернутися з пропозиціями і скаргами; забезпечити вільний доступ до телефонного зв’язку, облаштувати в доступних місцях скриньки для скарг і пропозицій.

Керівництву Міністерства соціальної політики України за результатами моніторингу надані такі рекомендації:

1. Забезпечити виконання Указу Президента України № 301/2012 від 7 травня 2012 р. «Про внесення зміни до Положення про Міністерство соціальної політики України» щодо здійснення нормативно­правового регулювання, методичного забезпечення та координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо опіки і піклування над повнолітніми недієздатними.

2. Ініціювати перед Міністерством фінансів України питання щодо збільшення фінансування на проведення капітальних і поточних ремонтів (з метою розвантаження переповнених кімнат, оснащення житлових будівель ліфтами та пандусами, будівництва павільйонів для перебування на свіжому повітрі тощо), введення необхідних посад медичного і педагогічного персоналу, покращення харчування та медичного забезпечення інтернатних установ.

3. Прискорити затвердження Типового положення про психоневрологічний інтернат та внесення змін до Типового положення про будинок­інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, Типового положення про дитячий будинок­інтернат з метою приведення їх у відповідність до міжнародних і національних сучасних стандартів і принципів утримання людей похилого віку, інвалідів і дітей­інвалідів.

4. Розробити стандарти медичного обслуговування, системну та комплексну методику послідовних реабілітаційних заходів, спрямованих на інтеграцію підопічних у суспільство.

5. Запровадити «дні відкритих дверей» в інтернатних установах з метою ресоціалізації підопічних і залучення до співпраці меценатів та спонсорів для вирішення проблемних питань.

6. Проаналізувати діяльність громадських рад при будинках­інтернатах та вжити заходів щодо її удосконалення.

7. Вивчити питання доцільності створення відділень денного та/або тимчасового перебування в психоневрологічних інтернатах та дитячих будинках­інтернатах у рамках реформування системи надання соціальних послуг.

8. Вжити заходів щодо забезпечення підопічних у достатній кількості спеціальними засобами для самообслуговування та догляду (засобами пересування, кріслами­стільцями із санітарним оснащенням, допоміжними побутовими пристроями тощо).

9. Вжити заходів для переоснащення і розвитку трудових майстерень, підсобних господарств, обладнання та оснащення спортивних майданчиків.

10. Розробити методичні рекомендації для притулків/центрів стосовно надання реабілітаційної допомоги (сприяння фізичному і психологічному відновленню та соціальній інтеграції) дітям, які постраждали від різних видів насильства — фізичного, сексуального, психологічного, економічного (стаття 39 Конвенції про права дитини) та впровадити оновлені профілактичні заходи, консультації з батьками/опікунами.

11. Вжити заходів щодо демонтажу ґрат в інтернатних установах.

Уповноваженим з прав людини були внесені пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері недопущення неналежного поводження, розроблені за результатами моніторингу:

1. Внести зміни до Цивільного кодексу України щодо:

— закріплення норми визнання недієздатних осіб суб’єктами правових відносин (стаття 41).

Чинним законодавством особи, які через психічні захворювання судом визнані недієздатними, позбавлені права підписувати офіційні документи, відтак не можуть подавати скарги до суду. Якщо для обмежено дієздатних осіб передбачено право звертатися до суду або органу опіки і піклування про звільнення від обов’язків свого піклувальника (стаття 75 ЦК України), то недієздатним особам таке право не передбачене. Зазначене суперечить статті 4 Конвенції ООН про права інвалідів, пункту 1 Декларації про права розумово відсталих осіб (1971).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Вінтерверп (Winterwerp) проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 р. підкреслено, що особа з психічними розладами може оскаржувати в суді, зокрема, термін тривалого примусового лікування у психіатричній лікарні;

— обов’язкового встановлення опіки та піклування над недієздатною або обмежено дієздатною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, передбачити, що до встановлення опіки або піклування опіку чи піклування над нею здійснює цей заклад, при цьому обов’язки опікуна або піклувальника покласти на керівника закладу (стаття 66 ЦК України).

Сьогодні в окремих психоневрологічних інтернатах над понад 80 % підопічних не встановлена опіка постійно фізичними особами, її здійснюють заклади відповідно до статті 66 ЦК України. При цьому ані Кодекс, ані Правила опіки і піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88, не визначено. хто несе персональну відповідальність, тому відсутня можливість покарати винних у порушенні прав недієздатних та обмежено дієздатних осіб. Також не визначені обов’язки закладу при здійсненні опіки над підопічними, що призводить до порушення їхніх прав і суперечить вимогам пункту 5 Декларації про права розумово відсталих осіб;

— визначення юридичних підстав для надання органом опіки і піклування дозволу опікунам або піклувальникам при вчиненні правочинів з нерухомістю підопічних (стаття 71 ЦК України).

Відповідно до статті 71 ЦК України опікуни і піклувальники при вчиненні правочинів з нерухомістю підопічних мають отримувати відповідний дозвіл органу опіки і піклування. Проте ЦК України і Правила чітко не визначають юридичні підстави для надання цього дозволу. Внаслідок існування такої правової невизначеності прийняття рішення про надання дозволу повністю залежить від суб’єктивних оцінок працівників органів опіки і піклування, що, у свою чергу, часто призводить до порушень прав зазначеної категорії осіб і не відповідає принципу 5 Принципів захисту психічно хворих осіб і покращення психіатричної допомоги, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН від 17 грудня 1991 р. № 46/119;

— конкретизації підстав для звільнення опікунів та піклувальників від виконання своїх обов’язків (стаття 75 ЦК України).

Статтею 75 ЦК України встановлено, що за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника в разі невиконання нею своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або соціального захисту. Нечіткість підстав для звільнення і відсутність обов’язкового прийняття рішення про звільнення призводить до того, що у 2011 р. лише близько 200 опікунів і піклувальників за рішенням суду були звільнені від виконання своїх обов’язків. При цьому, за інформацією головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних і міських держадміністрацій, надісланою на запит Уповноваженого, у жодній області 100 % опікунів та піклувальників повнолітніх осіб не виконували обов’язку подачі до органів опіки і піклування щорічних звітів про свою діяльність щодо захисту прав та інтересів підопічних (відповідно до пункту 4.11 Правил). У Житомирській, Київській, Тернопільській, Чернігівській і Черкаській областях такі звіти подали лише близько 1 % опікунів і піклувальників. Необхідно внести зміни, забезпечивши виконання пункту 7 Декларації про права розумово відсталих осіб і принципу 22 і 23 Принципів захисту психічно хворих осіб і покращення психіатричної допомоги.

Враховуючи наведене вище та надзвичайну чутливість питання захисту прав недієздатних осіб, Уповноважений з прав людини ініціював проведення ґрунтовного дослідження зазначеного питання з метою унеможливлення порушень прав цих осіб.