Журнал «Почки» 1 (07) 2014
Вернуться к номеру
Пам’ятка пацієнта з анемією
Рубрики: Нефрология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Статья опубликована на с. 111
Якщо ви маєте хронічну хворобу нирок або діабетичну нефропатію та наявну анемію, вам слід проконсультуватись у нефролога.
Анемією називається концентрація гемоглобіну < 130 г/л у чоловіків і < 120 г/л у жінок. Анемія може бути проявом ураження нирок. Для її виявлення слід провести клінічний аналіз крові, визначити абсолютну кількість ретикулоцитів, сироватковий рівень феритину, сироваткове насичення трансферином та сироватковий вміст вітаміну В12 і рівень фолієвої кислоти. За наявності знижених показників зазначених аналізів консультуйтесь із нефрологом.
Найчастіше анемія в пацієнтів із хронічною хворобою нирок має характер залізодефіцитної та обумовлена зниженням синтезу еритропоетину — речовини, що виробляється нирками та підтримує нормальний рівень гемоглобіну. Тому лікування анемії при ураженні нирок починається з корекції недостатності заліза препаратами заліза, що приймаються перорально, а при гемоглобіні менше 90 г/л — внутрішньовенно. За необхідності призначають також фолієву кислоту та вітамін В12.
При неефективності зазначених методів корекції анемії консультуйтесь із нефрологом. Проте при знижені гемоглобіну менше 100 г/л, а у пацієнтів, які отримують діаліз, — менше 90 г/л, слід обговорити з лікарем призначення еритропоетинстимулюючих агентів у підшкірних або внутрішньовенних ін’єкціях 1–3 рази на тиждень або препаратом пролонгованої дії — один раз на 2 тижні.
Лікування анемії є замісною терапією, тому проводиться постійно і безперервно, лише змінюються дози. Цільовим рівнем гемоглобіну для тих, хто страждає від хронічної хвороби нирок, є рівень гемоглобіну 110–115 г/л. Після досягнення цього рівня доза препаратів зменшується, але їх призначення, як правило, не припиняється.
Наявну анемію слід лікувати, щоб зберегти сили, не втрачати бадьорість, зберегти функцію головного мозку та серця.
1. Клінічні практичні настанові KDIGO з анемії при ХХН // Почки. — 2013. — № 1. — С. 7176.