Украинский журнал хирургии 2 (25) 2014

Статья опубликована на с. 136-138

Частота гриж попереково-бічної ділянки черевної стінки в структурі гриж становить 8–12 % [1, 2]. Причинами їх утворення є дефекти передньої черевної стінки, релаксація м’язів та ожиріння. Більшість авторів відзначають, що під час надання допомоги хворим похилого віку виникає проблема якості та кількісної неповноцінності передньої черевної стінки з вираженими патологічними та атрофічно-дегенеративними змінами апоневротичних та м’язових утворень у ділянці грижового дефекту з порушенням мікроциркуляції, що приводить до порушення кровообігу по лінії швів та їх неспроможності. Отже, виконувати автопластику за цих умов безперспективно, частота рецидивів досягає 65 % [3]. Застосування алопластичних матеріалів під час грижопластики різко зменшує частоту рецидивів на 5–54 % [3–4].

Таким чином, незважаючи на застосування розроблених методів хірургічного лікування дефектів черевної стінки, їх результати незадовільні, що потребує розробки й удосконалення існуючих способів шляхом застосування нових передових хірургічних технологій.

Мета дослідження — покращення результатів хірургічного лікування гриж черевної стінки за рахунок застосування нових хірургічних технологій.

Хвора Б., 1952 р.н., звернулась у хірургічну клініку зі скаргами на наявність малоболісного випинання й розпирання в лівій здухвинній ділянці, що повністю не вправлялось у черевну порожнину, перешкоджало ходьбі, супроводжувалось хронічними запорами по 3–4 дні. Вважала себе хворою протягом 4 років, коли виявила безболісне випинання у здухвинній ділянці, яке вправлялось в черевну порожнину. З часом випинання повільно збільшувалось, протягом останнього року перестало вправлятись, посилились запори. У зв’язку з наявністю і збільшенням грижі звернулась за медичною допомогою. При огляді хворої: живіт асиметричний, рівномірно бере участь в акті дихання, м’який, безболісний. У лівій боковій і здухвинній ділянці пальпується велике випинання овальної форми розміром до 20 × 10 см, верхній полюс якого пальпується на рівні кінця Х ребра, утримує кишковий вміст, частково вправляється в черевну порожнину (рис. 1).

Проведене лабораторне обстеження довело, що загальний аналіз, біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі в межах норми. ЕКГ–дослідження: синусовий ритм, ЧСС 77 за 1 хв, вертикальне положення електричної осі серця. Дифузні зміни міокарда.

При клініко-рентгенологічному обстеженні виявлено, що вмістом грижі є фіксована в грижових воротах петля сигмоподібної кишки. Іригоскопічне дослідження виявило ознаки хронічного сигмоїдиту, наявність доліхосигми, солітарний дивертикул висхідної ободової кишки, дискінезію товстої кишки за гіпомоторним типом (рис. 2).

ЕхоКГ: гемодинаміка за нормокінетичним типом. Порушення діастолічної функції міокарда лівого шлуночка. Помірна гіпертрофія міокарда лівого шлуночка. Дифузні склеротичні зміни. На підставі об’єктивного обстеження й додаткових досліджень хворої встановлений діагноз: невправима вентральна грижа. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., медикаментозна компенсація, ризик високий. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН 1-го ст. Порушення толерантності до глюкози.

29.05.2013 р. виконана операція: грижорозтин ліворуч, алопластика грижових воріт каркасним протезом HRD RB-SLD-М-PP. Витяг із протоколу операції: косим розрізом у лівій здухвинній ділянці довжиною до 10 см розсічена шкіра, підшкірна клітковина, наявність витонченого апоневрозу зовнішнього косого м’яза, під яким виявлене грижове випинання шароподібної форми діаметром до 12–13 см, розташоване у здухвинній і лівій боковій ділянці, шийка його виходить із латеральної пахвинної ямки, грижове випинання виділене від оточуючих тканин, розкрито, вміст його — фіксована щільними злуками в ділянці грижових воріт сигмоподібна кишка, остання візуально та пальпаторно не змінена, не вправляється. Виконано розділення злук гострим шляхом, розсічено на 1 см назовні грижове кільце, грижовий вміст вправлений у черевну порожнину, грижовий мішок відсічений, ушитий. Прилегла очеревина відшарована від м’язів за периметром отвору на 5–6 см для формування ложа для сітчастого протеза. Біопсія апоневрозу. Виконана передочеревинна пластика сітчастим протезом Rebound HRD RB-SLD-М-PP, що розташований і розправлений sublay, фіксований додатковим швом. Гемостаз під час операції. Пошарові шви на рану з активним дренуванням підапоневротичного та підшкірного шару. Шви на рану.

Післяопераційний період мав неускладнений перебіг. Рана загоїлась первинним натягом (рис. 3, 4).

У відділеному післяопераційному періоді хвора обстежена, відмічалась нормалізація виправлення, болі при ходьбі не турбують.

Таким чином, найкращий результат хірургічного лікування хворої спостерігали при імплантації поліпропіленового протеза за методом sublay в запропонованому способі алопластики грижових воріт каркасним протезом HRD RB-SLD-М-PP.