Журнал «Травма» Том 17, №1, 2016
Вернуться к номеру
Плагиат: что это у нас и как его понимают в Европе?
Авторы: Зазирный И.М. - Клиническая больница «Феофания», г. Киев, Украина; Коструб А.А. - Институт ортопедии и травматологии НАМН Украины, г. Киев, Украина
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 125-126
Останніми роками наукова громадськість у світі все більше уваги приділяє боротьбі з плагіатом. Адже плагіат врешті-решт гальмує розвиток науки.
Українське законодавство, а саме закон України «Про авторське право та суміжні права», Закон України «Про інформацію» дають тлумачення поняття плагіату.
Згідно зі ст. 50 Закону «Про авторське право та суміжні права», плагіат — це оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
Оприлюднення означає створення можливості ознайомлення з твором інших осіб шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.
На практиці виділяють такі види плагіату, як:
1. Копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем.
2. Надання суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел.
3. Перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.
Також слід виділити такі види, як фальсифікація (вигадування тих чи інших, наприклад, статистичних показників із подальшим вказуванням на них як власну роботу), реплікація (це процес копіювання даних з одного джерела на багато інших і навпаки, тобто своєрідне «тиражування» інформації без дозволу автора), а також републікація (повторне або багаторазове обнародування в іншому джерелі чужої інформації за справжнім підписом автора й посиланням на джерело), переписування (додавання до чужого матеріалу без дозволу автора додаткової інформацію, із переробкою раніше обнародуваного матеріалу і заміною слів та виразів) та компіляція (укладання з кількох чужих матеріалів свого та редагування без дозволу — смислова, стилістична, граматична правка й скорочення чужого матеріалу).
Інформаційний бюлетень ESSKA (European Society of Sports Traumatology, Knee Surgery and Arthroscopy) у грудні 2015 року опублікував редакційну статтю щодо плагіату в ортопедичній літературі. З люб’язного дозволу редакції інформаційного бюлетеня ESSKA наводимо цю статтю в оригіналі та її переклад українською мовою.
Плагіаторство в публікаціях з ортопедичної медицини: ми хірурги, а не письменники
Mattijs P. Somford, Mishel P.J. van den Bekerom, Jon Karlsson
Інформаційний бюлетень ESSKA (European Society of Sports traumatology Knee surgery and Arthroscopy), грудень 2015 року, с. 20
Ми розповсюджуємо інформацію про наші наміри та розпочинаємо розгляд теми щодо попередження плагіату при здійсненні дослідження у сфері ортопедичної та спортивної медицини, а також паралельної публікації інформації про нього.
Зокрема, тема обговорення зосереджується на використанні програмного забезпечення з метою виявлення плагіату в опублікованих наукових працях. Ми вважаємо, що дане поняття виявлення плагіату не є ефективним, і тому воно потребує внесення певних змін. Ми повністю погоджуємося з тим, що плагіаторство становить значну загрозу для автентичності наукової літератури, а також із тим, що плагіат складно визначити у вже поданих наукових працях. У 1872 році Уолтер Бейджхот зазначив: «Схильність людини до наслідування того, що вже є перед нею, є однією з найсильніших складових її сутності» (1). Незважаючи на те, що іноді плагіат вважається крадіжкою або пограбуванням, він не існує в юридичному сенсі. Важливу роль відіграє факт порушення авторського права. Плагіаторство визначається як процес копіювання або перефразування праці або ідей інших авторів у свою власну наукову роботу без будь-якого підтвердження і сповіщення цих авторів. Таким чином, автор подає роботу або певні ідеї, що насамперед не є його оригінальною працею. Поширене використання комп’ютерів, а також доступ до мережі Інтернет полегшили копіювання наукових робіт інших авторів. Ми повністю згодні, що копіювання ідей наукового дослідження або написання описового систематичного огляду з використанням непідтвердженої роботи інших авторів є плагіатом. Подвійна публікація раніше опублікованого дослідження в іншому науковому журналі також є формою (само-) плагіату (самоповтору). Публікація статті рідною мовою автора, а потім англійською мовою в міжнародному виданні часто не розглядається як плагіат. Але саме написання статті є шляхом досягнення нашої мети, і цією метою є опублікування та розповсюдження результатів нашого дослідження. Коли письменник використовує одну й ту саму ручку двічі для написання двох різних книг або ж музикант грає на одній і тій же гітарі дві різні пісні, ніхто не сприймає це як плагіат. Усі визначення поняття плагіату складаються з обов’язкових слів «без відношення цих слів, ідей, понять... до їх справжнього/оригінального першоджерела».
На наш погляд, коли ви пишете систематичний огляд, наприклад, про нестабільність ліктьового суглоба після того, як ви вже написали інший огляд про нестабільність гомілковостопного суглоба, розділ про структуру і методи дослідження можуть і повинні бути схожими (у разі, коли використовуються однакові методи) або навіть майже ідентичними. Однак у даній статті не схвалюється програмне забезпечення з виявлення плагіату, оскільки структуру саме цього розділу можна порівняти з іншими статтями. Але це не означає те, що дані цього розділу будуть однаковими. Тому авторам доводитиметься змінювати порядок речення, щоб обійти програмне забезпечення. Найбільш вірогідним результатом буде те, що речення відрізнятиметься від оригіналу, але своєю суттю кращим не буде. Яка може бути користь від цього? Ми також вважаємо, що стаття із вірно вказаними посиланнями на використану літературу після скопійованого висловлювання інших авторів або з інших статей не повинна називатися плагіатом. Часто ці висловлювання краще формулюються в оригінальному вигляді, ніж тоді, коли їх змінюють інші автори (але не мовою написаного оригіналу). Однак важливим питанням залишаються вірно зазначені посилання та підтвердження про публікацію наукової праці від іншого автора. Загалом ми — хірурги, які публікують свої результати дослідження, і, оскільки саме написання є не самою метою, а лише способом, за допомогою якого ми досягаємо самої мети розповсюдження інформації про наше дослідження, добре сформульовані фрази із посиланнями на літературні джерела та доведені поняття в написанні не повинні заборонятися. З урахуванням зазначеного плагіаторство, на наш погляд, може стосуватися лише самого дослідження, а не методу написання або використання фрази за умови правильно зазначеного посилання. Ми рекомендуємо науковим виданням з ортопедичної медицини підтримувати дану теорію і зосередитися на автентичності та змісті дослідження, попереджуючи невидиме авторство, порушення авторських прав, відхилення та конфлікт інтересів, фальсифікацію, а також питаннях етичного характеру, хоча ми визнаємо, що це є більш складним завданням.
Переклад Т. Білас
Список литературы
1. Aronson J.K. Огляд редактора: Плагіаторство — будь ласка, не робіть копій // Br. J. of Clin. Pharmacol. — 2007. — 64. — 403-5.
1. Aronson J.K. Editors’ view: Plagiarism — Please don’t copy // Br. J. of Clin. Pharmacol. — 2007. — 64. — 403-5.