Статтю опубліковано на с. 94-98
Ми живемо в епоху значних змін та тяжких випробувань для нашої держави. Зараз, як ніколи, Україні потрібні справжні патріоти та міцні захисники. Нелегкий час ставить серйозні завдання. Зростання економіки та добробуту населення можливо тільки за умов миру. Реформування Збройних сил України є запорукою створення сильної, обороноздатної армії, яка покликана відстоювати суверенітет та цілісність нашої країни.
Молоді люди, потенційні захисники Вітчизни — це вчорашні діти, сьогоднішні підлітки. Вони зможуть ефективно захищати Україну, бути опорою та захистом для своїх жінок, дітей та батьків тільки за умов правильного виховання, психічного та фізичного здоров’я.
Особливо відповідальним щодо збереження здоров’я є підлітковий вік, коли за порівняно невеликий час відбувається багато істотних змін у молодому організмі: інтенсивний ріст, морфофункціональний розвиток органів і систем, статеве дозрівання, вдосконалення фізичних і розумових здібностей, формування волі, характеру, світогляду. Етап отроцтва є критичним періодом біологічної і психологічної перебудови. Для багатьох він пов’язаний і з різкою зміною соціального оточення. Саме в ці роки формуються навички поведінки і звички, пов’язані зі здоров’ям.
Система охорони здоров’я не може залишати підлітка у цей складний, вразливий період сам на сам із новими особливостями його організму, змінами у стані здоров’я, фізичними та психологічними проблемами. Супроводжувати майбутніх захисників Вітчизни у пубертатному віці покликані лікарі-терапевти підліткові. Спеціалісти нерідко стикаються з низкою явищ, що стоять на межі нормальних фізіологічних варіацій і патологічного стану. Це велика група фізіологічних відхилень, що в тій чи іншій формі можуть стосуватися майже всіх найважливіших систем і органів.
Так, функціонування нервової системи підлітків істотно відрізняється від дорослих і дітей [5]. Переважає збудження нервових процесів над їх гальмуванням, відзначається повільна реакція на вербальну і звукову інформацію. Нейрогуморальна лабільність визначає можливість розвитку функціональних і хронічних захворювань. Тимчасове переважання симпатикотонії впливає на появу функціональних порушень і хронічних захворювань серцево-судинної, дихальної та травної систем. Зміна ендокринних взаємовідносин у період з 10 до 18 років призводить до завершення онтогенетичних етапів розвитку: дитина — підліток — дорослий. Основною особливістю ендокринної перебудови в пубертатному віці є активізація діяльності гіпофіза і тісно пов’язаного з ним гіпоталамуса. Продукція соматотропного гормона досягає максимуму до 12–14 років, саме в цьому віці і фіксується ростовий стрибок у підлітків. Підвищення продукції адренокортикотропного гормона сприяє секреції стероїдних гормонів наднирників, забезпечуючи зростання кісткової і м’язової тканини, формування вторинних статевих ознак і дозрівання репродуктивної системи, полегшує формування умовно-рефлекторної діяльності, підвищує її стійкість, забезпечує біологічні основи засвоєння знань, трудових навичок, адаптаційно-пристосувальні реакції. Утворюються високі рівні гонадотропінів, які впливають на формування статевої поведінки. Останніми роками серед підлітків зменшилась кількість осіб з нормальним співвідношенням росту і маси тіла. Особливе місце займають гормони щитоподібної залози, які впливають на всі види обміну, рівень інтелекту, фізичного розвитку і статевого дозрівання. Ювенільна струма може маскувати різні хвороби щитоподібної залози, у тому числі автоімунний тиреоїдит, вузловий токсичний зоб та ін. З підлітковим віком збігається період статевого дозрівання. Відбувається інтенсивне статеве диференціювання. Змінюється функціонування імунної системи. Спостерігається зменшення маси лімфоїдної тканини, що супроводжується зниженням показників клітинної ланки імунітету і може призводити до виникнення хронічних запальних, автоімунних, лімфопроліферативних захворювань. У підлітків змінюються морфофункціональні характеристики серцево-судинної системи. Відбувається інтенсивний ріст серця в довжину, ширину, збільшується обсяг його порожнин, проходить диференціювання гістоструктури міокарда, ендокарда і нервової тканини серця. Темп росту судинної системи відстає від росту серця. Зміни нейрогуморальної регуляції сприяють порушенню частоти серцевих скорочень, ударного об’єму серця, появі функціональних шумів і неприємних відчуттів в ділянці серця. Можуть визначатися порушення ритму та провідності серця. У підлітків, у яких раннє статеве дозрівання супроводжується інтенсивним збільшенням зростання і маси тіла, спостерігаються більш високі рівні артеріального тиску. Часто зустрічаються вегетосудинні дисфункції за гіпо- або гіпертонічним типом. У період статевого дозрівання завершується формування кісткової системи. Для нормального росту кісток скелета необхідна підтримка позитивного рівня кальцієвого обміну. Недостатнє споживання висококалорійної, білкової їжі, продуктів, що містять вітамін D, кальцій, фосфор, призводить до розвитку остеопенії, остеопорозу і погіршення формування кісткової і хрящової тканини, уповільнення або ранньої зупинки росту кісток скелета, виникненню захворювань кісток, суглобів і хребта. У майбутньому це може привести до раннього і швидкого зниження мінералізації кісток. У підлітковому віці зустрічаються остеохондропатії, часто розвиваються деформації хребта, грудної клітки, артропатії. У підлітків відбувається інтенсивний розвиток грудної клітки, дихальних м’язів, зростання зон і сегментів легенів, збільшення розмірів ацинусів, еластичних і м’язових волокон у стінках альвеол і міжальвеолярних просторів. Дихання стає глибшим, рідшим. Організм може відчувати бракування кисню, що компенсується частими глибокими зітханнями. Для підлітків, особливо дівчат, характерна низька стійкість до гіпоксії. Особливості нейрогуморальних механізмів, лабільність вегетативних реакцій впливають на секреторну і евакуаторну функції шлунка. Підліткам властиві гіперсекреція і гіперхлоргідрія натще та у період послідовної секреції, може виявлятися спазм пілоричного відділу. Усе це сприяє формуванню функціональних змін шлунка і утворенню хронічної патології. У пубертатному віці інтенсивно росте і вдосконалюється структура нирки. Підлітковий вік характеризується диспропорціями в рівні і темпах психічного розвитку. Конкретне, образне мислення поступається абстрактному, яке все більше стає самостійним, активним, творчим. Для підлітків характерна виражена емоційна нестійкість. У старшому підлітковому віці настрій стає більш стійким, емоційні реакції — більш диференційованими, хоча може зберігатися їх непередбачуваність і неадекватність. Настає етап афективного реагування, коли все більше зростає роль таких явищ, як страх, підвищена збудливість, які набувають риси універсальної форми відповіді. Найбільш частою формою порушень психічного здоров’я у підлітків є інфантилізм, невропатичні синдроми, порушення становлення шкільних функцій. Перехід від дитинства і опіки до самостійності при слабкій сформованості особистості — причина особливої уразливості до несприятливих впливів середовища. Стрес і депресія можуть стати причиною психоневротичних станів, хронічної соматичної патології і девіантних форм поведінки.
Лікарі, які працюють з підлітками, повинні володіти чималими знаннями щодо особливостей пубертатного віку, що можуть сприяти розвитку захворювань. Підліткові терапевти набувають досвіду не тільки всебічно оцінювати стан здоров’я підлітка, не тільки своєчасно виявляти патологічні стани, але й спілкуватися з пацієнтами цього віку на рівні їх сприйняття та розуміння. Це є надзвичайно важливим у роботі лікаря-ювенолога.
На жаль, останнім часом в Україні спостерігається зростання захворюваності серед підліткового контингенту.
У 2013 р. [6] кількість підлітків (14–17 років), які були визнані здоровими (за відсутності хронічних захворювань і вад розвитку), коливалася у межах від 9 до 45 %. У середньому та старшому шкільному віці здоровою залишається лише кожна п’ята молода людина (22,4 %). Але навіть серед цих школярів високий і середній рівень функціональних резервних можливостей серцево-судинної системи мають приблизно 30 % осіб. Вони визнаються здатними до виконання встановлених нормативів на уроках фізкультури. Найбільш поширеними хворобами серед шкільної молоді є: захворювання органів дихання (984,71 ‰); захворювання органів травлення (133,63 ‰); захворювання ока та придаткового апарату (104,35 ‰); захворювання шкіри та підшкірної клітковини (86,22 ‰); захворювання кістково-м’язової системи (84,57 ‰); захворювання ендокринної системи (83,42 ‰); захворювання інфекційні та паразитарні (65,48 ‰); захворювання нервової системи (59,94 ‰); травми та отруєння (57,05 ‰); захворювання сечостатевої системи (53,18 ‰). А за даними епідеміологічних досліджень Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України, істинна поширеність захворюваності серед дітей і підлітків за деякими класами хвороб у декілька разів перевищує офіційні статистичні показники. Найбільші розбіжності спостерігаються під час проведення оцінки психічного здоров’я, хвороб ендокринної системи, серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. Так, серед дітей і підлітків шкільного віку показник розладів психіки і поведінки перевищує статистичний показник в 11,9 раза. Головна причина — емоційно-лабільні розлади органічного генезу в молодших школярів та невротичні розлади і порушені форми поведінки в підлітків. Зростання обсягу і складності інформації призводить до невротизації 80–90 % учнів у навчальних закладах.
Важливими є негативні показники щодо здоров’я юнаків, які безпосередньо складають військовий резерв нації [7]. За даними МОЗ України, поширеність захворювань серед юнаків 15–17 років упродовж останніх 5 років збільшилась майже на 10 %. Особливо різке погіршення стану здоров’я хлопців відбулося у 2013 р. — 20 391,8 особи відповідного віку на 10 тис. населення порівняно з 20 015,7 на 10 тис. населення у 2012 р., тобто протягом 2013 р. кожна молода людина віком 15–17 років захворіла більше двох разів. За результатами ретроспективного аналізу (1990–2013 рр.), проведеного в ДУ «ІОЗДП НАМН України» [4], щодо стану здоров’я міських юнаків 15–17 років було встановлено зростання загальної патологічної ураженості (що враховує всі морфофункціональні і патологічні стани та зареєстрована у первинній медичній документації при проведенні медичних профілактичних оглядів) майже удвічі — з 652,3 ‰ у 1990 р. до 1530,0 ‰ у 2013 році. Відмічено зростання темпу приросту хвороб серед юнаків з часом, він становив 7,3 % у 2001–2005 рр. та 24,9 % у 2005–2010 рр. Протягом останніх десяти років захворюваність на туберкульоз збільшилася майже в п’ять разів, набувши форми епідемії, критично зростає кількість уражених гепатитом В і С. Україна залишається однією з перших у Європейському регіоні за темпами поширення ВІЛ/СНІДу та інших соціально небезпечних хвороб серед молоді.
Наведені дані обумовлюють значне місце підліткової служби в структурі первинної медичної допомоги населенню. Функціональні обов’язки підліткових терапевтів полягають:
— у здійсненні систематичного обліку юнаків і дівчат підліткового віку і у віці від 15 до 18 років;
— якісній оцінці стану здоров’я підлітків;
— наданні кваліфікованої медичної допомоги підліткам у поліклініці й навчальних закладах;
— підготовці та проведенні профілактичних медичних оглядів;
— диспансеризації підлітків відповідно до чинних наказів та положень;
— проведенні аналізу висновків періодичних медичних оглядів і розробці за його результатами комплексних планів лікувально-оздоровчих заходів, виконанні цих планів та обліку їх ефективності;
— проведенні аналізу ефективності диспансерного спостереження за підлітками;
— розробці комплексного плану медичного забезпечення підготовки юнаків до приписки та призову на військову службу;
— підготовці медичної документації на юнаків для військових комісаріатів згідно з чинними нормативними документами;
— проведенні спільно з військовими комісаріатами аналізу стану медичного забезпечення підготовки юнаків до військової служби;
— здійсненні контролю за виконанням плану лікувально-оздоровчих заходів з підготовки юнаків району обслуговування до призову на військову службу;
— інформуванні керівника лікувально-профілактичного закладу та лікарської комісії військкомату про випадки відмови юнаків підліткового віку від обстеження та лікування;
— обліку та аналізі причин повернень призовників зі збірних пунктів військкоматів за станом здоров’я та молодих солдатів зі Збройних сил України і розробці заходів щодо запобігання цим випадкам;
— проведенні відбору та напряму хворих на стаціонарне та санаторно-курортне лікування, у профілакторії, оздоровчі табори;
— проведенні профілактичних щеплень учням технікумів, середніх професійно-технічних училищ, ліцеїв;
— організації спадкоємності за медичним забезпеченням підлітків між лікувально-профілактичними закладами, стаціонарами, диспансерами, спеціалізованими центрами, військовими комісаріатами щодо підготовки юнаків до призову на військову службу;
— проведенні заходів щодо професійної орієнтації підлітків;
— проведенні санітарно-просвітницької роботи стосовно пропаганди здорового способу життя та інше.
Лікарі, які обслуговують допризовну молодь, повинні бути глибоко обізнані щодо чинної Міжнародної класифікації хвороб і формулювання нозологій у Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України (затвердженому міністром оборони України) [3]. Велике значення має правильне визначення діагнозу, особливо функціональної здатності особи. Підліткові терапевти здійснюють обсяги лікувально-оздоровчих заходів для юнаків на етапах підготовки до військової служби згідно з чинним законодавством [1].
Підготовка допризовників до строкової військової служби є комплексною і обов’язково включає фізичну підготовку та лікувально-оздоровчу роботу. Лікувально-оздоровча робота з громадянами допризовного віку організовується за місцем їх проживання, навчання або роботи в лікувально-профілактичних і фізкультурно-оздоровчих закладах. Її метою є виявлення захворювань, лікування та оздоровлення для підвищення ступеня придатності молоді до військової служби. Показником якісного призову громадян на строкову службу є, зокрема, відсутність повернення військовослужбовців із військових частин за станом здоров’я. Найчастішими причинами дострокового повернення є хвороби органів травлення, системи кровообігу, кістково-м’язової системи, психічні розлади. Зростає захворюваність на хронічні вірусні гепатити В і С (за 2005–2010 рр. з цими діагнозами було звільнено понад 400 чоловік). Зазначено, що з прибуттям молодого поповнення зростає кількість військовослужбовців з інфекційними захворюваннями (вітряна віспа, кір, епідемічний паротит і краснуха) [2]. Педіатрам слід пам’ятати про такий важливий аспект своєчасного щеплення, як запобігання захворюваності військових. На жаль, частина хронічних захворювань не діагностується своєчасно, їх виявляють лише під час приписки або ж уже у призовників. Ці юнаки не можуть на достатньому рівні виконувати свій громадянський обов’язок, своєчасно поповнити лави військовослужбовців. Вони потребують тривалого та дорогого обстеження і лікування. Але ж у деяких випадках ситуації можна запобігти при більш ранньому втручанні після огляду підліткового терапевта.
Водночас у нашій країні зменшується кількість висококваліфікованих спеціалістів, які займаються оздоровленням, диспансеризацією та профілактикою захворювань серед молоді. Існують певні проблеми у проведенні оздоровчої роботи з молоддю на етапі підготовки до служби у Збройних силах України. Підліткові терапевти, зокрема, вказують на недостатню спадкоємність між лікувальними закладами та військкоматами, значну вартість діагностичних і лікувальних заходів, незацікавленість юнаків у підтримці власного здоров’я та інше. Негативним є скорочення підліткової служби у ряді областей України. Забезпеченість штатними посадами підліткових терапевтів у цілому в Україні близько 50 %. За 2014 рік кількість штатних посад скоротилась з 600 до 402, у 2015 році — до 367,25. Але й кількість зайнятих посад скорочується щорічно: з 501 (у 2012 р.) до 339 (у 2014 р.) та 308 (у 2015 р.). Робота з допризовною молоддю складна, специфічна, потребує досвіду, знань і часу. Згідно з Наказом МОЗ України від 11.05.2016 № 427 «Про внесення змін до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» керівник закладу охорони здоров’я має право змінювати штати окремих структурних підрозділів. У головних лікарів центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, які знають особливості підліткового віку та розуміють важливість надання кваліфікованої допомоги підліткам, сьогодні є можливість зберегти або відновити посади лікарів-терапевтів підліткових. Спеціалісти з підліткової медицини за підтримки держави можуть ефективно стояти на захисті здоров’я майбутніх оборонців України.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
