Журнал «Здоровье ребенка» Том 12, №1, 2017
Вернуться к номеру
Досвід застосування препарату Мілі Носік у лікуванні гострих риносинуситів у дітей
Авторы: Миронюк Б.М., Хоменко М.Б.
ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Педиатрия/Неонатология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Стаття присвячена питанням лікування гострого риносинуситу в дітей, розглянуті сучасні погляди на використання системних деконгестантів. Наведені результати клінічної ефективності препарату Мілі Носік та його безпечності в дитячій отоларингології.
Статья посвящена вопросам лечения острого риносинусита у детей, рассмотрены современные взгляды на использование системных деконгестантов. Приведены результаты клинической эффективности препарата Мили Носик и его безопасности в детской отоларингологии.
The article deals with the treatment of acute rhinosinusitis in children, and considers current views on the use of systemic decongestants. The results of the clinical efficacy of Mili Nosik and its safety in pediatric otolaryngology were demonstrated.
Ключевые слова
порушення носового дихання; риносинусит; системні деконгестанти; Мілі Носік
нарушение носового дыхания; риносинусит; системные деконгестанты; Мили Носик
nasal breathing disorders; rhinosinusitis; systemic decongestants; Mili Nosik
Гострий риносинусит є найбільш поширеним захворюванням у дітей у практиці дитячого отоларинголога [7, 9], що характеризується такими симптомами, як утруднення носового дихання і/або нежить у поєднанні з кашлем і/або болем в ділянці обличчя. У структурі захворювань порожнини носа й навколоносових пазух частка гострих синуситів становить до 32 % [1], а в структурі респіраторних захворювань дітей частка риносинуситів — 14,6 % [9].
Причиною гострого запалення навколоносових пазух, як правило, є вірусна та бактеріальна інфекція [4, 6]. Вірус, проникаючи в слизову оболонку, викликає набряк, а також підвищення продукції секрету слизових залоз і десквамацію епітелію. У результаті відбувається блокування природних з’єднань навколоносових пазух набряклою слизовою оболонкою й патологічним секретом, що супроводжується порушенням нормального функціонування системи мукоциліарного кліренсу. Порушення евакуації патологічного секрету з пазухи, порушення вентиляції і пов’язані з цим явища гіпоксії є пусковим механізмом активізації сапрофітної флори в пазусі і подальшої зміни реологічних властивостей секрету і приєднання вторинної бактеріальної флори [2].
При гострому синуситі найчастіше приєднується Streptococcus pneumoniae, Heamophilus influenzae і Moraxella catarrhalis. При хронічних синуситах зазвичай присутні ті ж мікроорганізми, а також анаероби (наприклад, штами Fulsobacterium, Staphylococcus aureus), зрідка грамнегативні бактерії (наприклад, штами Pseudomonas). Останніми роками почастішали випадки діагностики синуситів, викликаних грибами, як правило, в імунодефіцитних пацієнтів. Найчастіше виявляються штами Aspergillus, а вираженість клінічних проявів залежить від імунного статусу пацієнта. Крім власне інфекційних агентів, що викликають запальні зміни слизової оболонки порожнини носа і навколоносових пазух, існують сприятливі фактори (переохолодження, механічні або хімічні подразнення слизової, порушення неспецифічної резистентності та імунологічної реактивності, анатомічні особливості розвитку порожнини та придаткових пазух носа, наявність гіпертрофованих аденоїдних вегетацій, алергія), що можуть не тільки призводити до розвитку гострого інфекційного риносинуситу, а й модифікувати його перебіг. Вплив етіологічного агента або агентів (при суперінфекції) в першу чергу порушує процеси вентиляції й дренажу пазух, що клінічно проявляється больовим синдромом, підвищенням секреції, порушенням носового дихання й нюхової функції.
Набряк слизової оболонки порожнини носа і утруднення носового дихання внаслідок цього є найбільш поширеними симптомами гострого риносинуситу [7] і реєструються в 68,1 % випадків [11], тому застосування судинозвужувальних препаратів (деконгестантів) є патогенетично обґрунтованим у комплексній терапії даного захворювання. Однак тривалість використання назальних деконгестантів при гострому риносинуситі не повинна перевищувати 5–7 днів. Більш тривале застосування пов’язане з ризиком розвитку медикаментозного риніту, також відзначається гальмівна дія деконгестантів на функцію миготливого епітелію [3]. Останнім часом у світі широко застосовуються деконгестанти системної дії, що мають ряд переваг перед назальними судинозвужувальними препаратами. Системні деконгестанти приймаються перорально, в результаті чого вони не викликають функціональних та морфологічних змін у слизовій оболонці, не спричинюють формування медикаментозного риніту, мають низький ризик передозування. Отже, це вказує на їх більшу безпечність у використанні порівняно з місцевими деконгестантами.
Також до переваг системних деконгестантів слід віднести:
— зручність у застосуванні, легкість дозування;
— швидке усунення набряку слизової оболонки носа, навколоносових пазух і дренажних шляхів порожнини носа (рівномірний розподіл препарату);
— при використанні системних деконгестантів на відміну від місцевих виключається можливість розвитку синдрому рикошету;
— при застосуванні системних деконгестантів відсутній ефект пересушування слизової оболонки носа й відчуття печіння;
— у терапевтичних дозах мають високий профіль безпеки;
— застосування системних деконгестантів зменшує розвиток бактеріальних ускладнень (синуситів, євстахіїтів, отитів тощо) за рахунок покращення дренажу синусових пазух та функції мукоциліарного кліренсу.
Крім того, у європейських країнах системні деконгестанти, за рекомендаціями EPOS (Європейська настанова щодо риносинуситів та носових поліпів), рекомендовані для застосування при гострих синуситах разом із місцевими кортикостероїдами (рекомендації рівня А, що є найвищим рівнем доказовості) [5].
В Україні є тільки один безрецептурний системний деконгестант, що застосовується в лікуванні риносинуситів різної етіології, — препарат Мілі Носік, який являє собою комбінацію хлорфеніраміну малеату й фенілефрину гідрохлориду.
Фенілефрин — симпатоміметичний амінофілін, що викликає звуження кровоносних судин шляхом стимуляції α-блокаторів, розташованих на посткапілярних судинах і кавернозно-венозних синусах слизової оболонки носа. Звуження кровоносних судин знижує кровонаповнення слизової оболонки носоглотки й тривало зменшує її набряк. Фенілефрин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Він розподіляється по різних тканинах і рідинах, метаболізується за участю МАО в кишковій стінці і в печінці. Виводиться з сечею в незміненому вигляді. Хлорфеніраміну малеат — блокатор Н1-рецепторів, чинить антигістамінну дію, зменшує прояви ексудації. Хлорфеніраміну малеат добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Найвища його концентрація в плазмі крові досягається через 1–4 години після прийому всередину. Він проходить через плаценту й виділяється в грудне молоко. Добре зв’язується з білками плазми, повністю метаболізується в організмі й виводиться в основному з сечею у вигляді метаболітів.
Метою нашого дослідження, що проводилось на базі відділення ЛОР-патології дитячого віку ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», стало вивчення ефективності використання препарату Мілі Носік як симптоматичної терапії гострого риносинуситу в дітей.
Для проведення даного дослідження були відібрані 30 пацієнтів віком від 4 до 12 років, без супутньої патології, з гострим риносинуситом. Усі 30 хворих були поділені на 2 клінічні групи, по 15 чоловік у кожній, ідентичні за статевим складом та віком. У комплекс обстеження хворих входили збір скарг та анамнезу, огляд ЛОР-органів, лабораторні дослідження (загальний аналіз крові з формулою), додаткові методи дослідження — ендоскопічне дослідження порожнини носа й носоглотки, рентгенографія придаткових пазух носа. У першу та другу групу входили пацієнти з гострим бактеріальним синуситом. В обох групах були пацієнти, у яких захворювання супроводжувалося алергічним компонентом.
Хворі обох груп отримували комплексне лікування, що включало антибактеріальну терапію, місцеву іригаційну терапію сольовими розчинами, пробіотики, анальгетики. Пацієнти з 1-ї групи отримували перорально системний деконгестант — краплі Мілі Носік за схемою: 4–6 років — по 1 мл, 6–12 років — по 1,5 мл 3 рази на добу впродовж 5 днів. Пацієнти 2-ї групи використовували назальні деконгестанти тривалістю 5 днів. Усім пацієнтам основної та контрольної групи, у яких захворювання супроводжувалось алергічним компонентом, лікування, при необхідності, доповнювалося призначенням топічних назальних кортикостероїдів.
Типовими симптомами захворювання у хворих були закладеність носа, виділення з носа, головний біль, зниження нюху, підвищення температури тіла, кашель. У комплекс обстеження хворих, як зазначено вище, входили загальноклінічне обстеження, збір алергологічного анамнезу, риноскопія, лабораторні методи — загальний аналіз крові (лейкоцитоз, ШОЕ, еозинофілія), додаткові методи дослідження. При риноскопії було виявлено гіперемію слизової оболонки носа, набряк нижніх та середніх носових раковин, наявність гнійно-слизових виділень у носових ходах, при фарингоскопії — стікання слизу по задній стінці глотки. Загальний аналіз крові виявив наявність запалення: лейкоцитоз, зсув формули вліво та підвищення ШОЕ у всіх пацієнтів. У пацієнтів, у яких основне захворювання супроводжувалось алергічним компонентом (3 хворі 1-ї групи та 2 пацієнти 2-ї групи), було виявлено підвищення еозинофілів.
Ефективність лікування оцінювалася за вираженістю типових симптомів гострого риносинуситу за 4-бальною шкалою: 0 — відсутність симптомів, 1 — слабо виражені симптоми, 2 — помірно виражені симптоми, 3 — інтенсивні симптоми. Крім того, оцінювали динаміку скарг хворих, нормалізацію риноскопічної картини й додаткових досліджень (клінічний аналіз крові, при необхідності — рентгенограма придаткових пазух носа).
Після застосування препарату Мілі Носік per os відновлення носового дихання завдяки зменшенням набряку слизової носа настало через 10–15 хвилин і зберігалося протягом 6 годин. Слід зазначити, що нормалізація носового дихання в дітей супроводжувалася поліпшенням загального стану, сну й апетиту. Головний біль зникав наступного дня. У перші 2 дні в дітей стабільно поліпшувалося носове дихання, зникали виділення з носа. До 5-го дня лікування при риноскопії слизова оболонка носа набувала нормального рожевого забарвлення, зникали набряк носових раковин та стікання по задній стінці глотки. Зниження рівня еозинофілів було виявлено на 2-й день, що пояснюється дією антигістамінного компонента препарату Мілі Носік, а повна нормалізація лабораторних показників спостерігалась на 6-й день лікування. За 4-бальною шкалою вираженість симптомів оцінювалась так: на 1-й день лікування 87 % пацієнтів мали 2 бали, 13 % —3 бали; на 5-й день: 93 % хворих — 0 балів, 7 % — 1 бал. Жодних побічних ефектів у пацієнтів 1-ї групи зафіксовано не було (табл. 1).
У контрольній групі вищезазначені скарги нівелювалися тільки на 3–4-й день лікування. Рино–скопічна картина нормалізувалась до 6-го дня. У цілому позитивна динаміка в 2-й групі відзначена на 1–2 дні пізніше. Зниження рівня еозинофілів було виявлено на 4-й день, при цьому повна нормалізація лабораторних показників спостерігалась на 7-й день лікування. Крім того, у 7 пацієнтів 2-ї групи виникли скарги на відчуття печіння в носі внаслідок надмірного пересушування слизової оболонки. За 4-бальною шкалою: на 1-й день лікування 67 % пацієнтів мали 3 бали, 33 % — 2 бали; на 5-й день 80 % хворих — 1 бал, 20 % — 2 бали (табл. 1).
/101-1.gif)
Застосування препарату Мілі Носік у пацієнтів основної групи сприяло швидкому розблокуванню природних з’єднань навколоносових пазух. За рахунок зменшення набряку слизової оболонки покращувався процес дренажу синусових пазух та значно зменшувалася продукція слизових залоз, у результаті чого ефективність лікування пацієнтів основної групи була вищою, ніж у пацієнтів контрольної групи, з першого дня лікування, вірогідно — з третього дня лікування (р < 0,001).
Слід відмітити, що за рахунок зменшення набряку слизової та покращення дренажу синусових пазух Мілі Носік покращує функцію мукоциліарного кліренсу та запобігає приєднанню бактеріальної інфекції в пацієнтів з гострими риносинуситами.
Як свідчать результати дослідження, препарат Мілі Носік показав високий профіль безпеки в пацієнтів основної групи. У жодного пацієнта, якому призначався препарат Мілі Носік у період лікування, не було виявлено побічних ефектів.
На сьогодні в арсеналі лікарів загальної практики й оториноларингологів є достатня кількість ефективних і безпечних лікарських засобів патогенетичної спрямованості для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів. Основні цілі такої терапії — не тільки полегшення стану пацієнта і скорочення термінів захворювання, а й запобігання розвитку ускладнень. Вибираючи лікарський препарат, призначений для симптоматичного лікування риносинуситу, слід віддавати перевагу засобам із хорошим профілем безпеки, тривалою дією і додатковими позитивними ефектами.
Висновки
1. Мілі Носік забезпечує швидке відновлення носового дихання, зменшує виділення з носа, скорочуючи при цьому тривалість перебігу гострого риносинуситу.
2. Препарат сприяє більш швидкій нормалізації риноскопічної картини за рахунок зменшення гіперемії слизової, набряку носових раковин та ексудації на відміну від назальних деконгестантів.
3. Мілі Носік дозволяє уникнути небажаних ефектів завдяки відсутності локальної дії на слизову оболонку носа на відміну від назальних деконгестантів. При цьому не виникає пересушування слизової оболонки та відчуття печіння в носі та носоглотці.
4. Перевагою застосування препарату Мілі Носік у дітей є його добра переносимість, приємний смак і запах, що полегшує лікування дитини. Препарат легко дозувати, що виключає можливість передозувань та виникнення побічних ефектів, на відміну від назальних деконгестантів.
5. Препарат чинить системну дію на слизову оболонку носа, навколоносові пазухи. Таким чином, Мілі Носік впливає на всю систему дренажних шляхів порожнини носа, забезпечуючи більш ефективне лікування гострого риносинуситу.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
Список литературы
1. Біцаєва А.В. Дослідження структури і поширеності захворювань порожнини носа і навколоносових пазух / А.В. Біцаєва // Здоров’я та освіта в XXI столітті. — 2012. — Т. 14, № 1. — С. 263-264.
2. Зайцева О.В., Щербакова М.Ю. Острые респираторные заболевания у детей: современные аспекты лечения и профилактики: Пособие для врачей. — М., 2003.
3. Карнєєва О.В. Сучасні особливості перебігу та лікування риносинуситів у дітей / О.В. Карнєєва, Т.А. Полуніна // Питання сучасної педіатрії. — 2009. — Т. 8, № 4. — С. 136-140.
4. Самсыгина Г.А. и др. Инфекции респираторного тракта у детей раннего возраста. — М., 2005.
5. Рязанцев С.В. Сравнение российских стандартов лечения острых синуситов с международной программой EPOS // Consilium Medicum. — 2008. — Т. 10, № 10.
6. Bartlett J.G. Management of respiratory tract infection. — 3rd еd. — Philadelphia, 2001. — Р. 178-182.
7. Clinical characteristics of recurrent acuterhinosinusitis in children / J. Veskitkul, P. Vichyanond, P. Pacharn et al. // Asian Pac. J. Allergy Immunol. — 2015. — 33(4). — Р. 276-280.
8. Leo G., Incorvaia C. The clinical spectrum of rhinosinusitis in children / G. Leo, C. Incorvaia // Int. J. Immunopathol. Pharmacol. — 2010. — 23(1 Suppl.). — Р. 24-28.
9. Oguonu T., Adaeze Ayuk C., Edelu B.O., Ndu I.K. Pattern of respiratory diseases in children presenting to the paediatric emergency unit of the University of Nigeria Teaching Hospital, Enugu: a case series report // BMC Pulm. Med. — 2014 Jun. — 14. — 101.
10. Poachanukoon O. Pediatric acute and chronic rhinosinu–sitis: comparison of clinical characteristics and outcome of treatment / O. Poachanukoon, S. Nanthapisal, U. Chaumrattanakul // Asian Pac. J. Allergy Immunol. — 2012. — 30(2). — Р. 146-151.
11. Veskitkul J., Vichyanond P., Pacharn P., Visitsunthorn N., Jirapongsananuruk O. Clinical characteristics of recurrent acute rhinosinusitis in children // Asian Pac. J. Allergy Immunol. — 2015 Dec. — 33(4). — 276-280.