Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Международный неврологический журнал 1 (87) 2017

Вернуться к номеру

Рецензія на монографію В.О. Малахова, В.С. Личка, В.Ю. Петренка, В.В. Малахова «Хронічна травматична енцефалопатія (синдром Мартланда)» (Суми: Ярославна, 2016. — 72 с.)

Фізична культура та спорт у більшості випадків позитивно впливають на організм людини, хоча деякі види спорту можуть приводити до травматизму та інвалідизації. Черепно-мозкова травма є одним із найбільш серйозних видів пошкоджень, які отримують при заняттях спортом.
В Україні видана монографія, присвячена поглибленню знань про негативний вплив частих травматичних пошкоджень головного мозку при заняттях силовими видами спорту, що в подальшому можуть трансформуватися в хронічну травматичну енцефалопатію.
Такі травми можуть завдавати непоправної шкоди внутрішньочерепним структурам, а наслідки заняття силовими видами спорту можуть бути зовсім непередбачуваними — від гострих ускладнень за типом струсу мозку до хронічних процесів, що призводять до деменції в спортсменів.
За МКХ-10 стани, що виникають після черепно-мозкової травми, визначаються терміном «післякомоційний чи післяконтузійний синдром», що вказує на наявність когнітивних, емоційних і поведінкових розладів. Для визначення даного стану деякі автори використовують маловідомий термін «хронічна травматична енцефалопатія».
Наведені в сучасній вітчизняній та іноземній літературі відомості про дану патологію неповні. На сьогодні відомі роботи М.Є. Поліщука, А.В. Муравського та ін., присвячені більшою мірою провідним патофізіологічним особливостям формування клінічної картини черепно-мозкової травми, але практично відсутні дані про механізми розвитку когнітивних розладів у таких хворих.
Із сучасних позицій у монографії розглянуто основні патогенетичні та фізіологічні особливості синдрому Мартланда, проаналізовані статистичні дані щодо можливостей розвитку захворювання в спортсменів, детально описана клінічна картина та диференціальна діагностика. Також наведений клінічний приклад, що більш яскраво та зрозуміло описує методику діагностики захворювання у хворого. Особливу увагу автори приділили проблемі лікування хронічної травматичної енцефалопатії.
Монографія має чітку структуру з послідовним викладенням матеріалу. Текст супроводжується оригінальними ілюстраціями, що робить навчальне видання ще більш доступним для сприйняття читачами.
Тематика монографії тісно пов’язана з іншими дисциплінами навчального плану підготовки лікарів, такими як анатомія, нейрохірургія, неврологія, біохімія, патофізіологія, психіатрія, клінічна фармакологія, і дозволяє досягти головної мети — закласти основи для самостійного поглибленого вивчення питань розвитку деменції в професійних спортсменів.
Наведений у монографії матеріал і зроблені на його основі узагальнення, безсумнівно, будуть корисними не тільки студентам-медикам, лікарям-інтернам, а й фахівцям різного профілю — невропатологам, нейрохірургам, сімейним лікарям, терапевтам, психіатрам, нейрофізіологам, реабілітологам, професійним патологам.
Пшик Степан Степанович,
д.м.н., професор, завідувач кафедри неврології
Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького


Вернуться к номеру