Вступ
Медико-соціальне значення проблеми судинних захворювань головного мозку визначається високою питомою вагою їх у структурі захворюваності та смертності населення, високими показниками первинної інвалідності. З-поміж усіх судинних захворювань нервової системи найпоширенішими є гострі ішемічні порушення мозкового кровообігу (ПМК). Провідними чинниками ризику ішемічного інсульту та його провісниками вважають транзиторні ішемічні атаки (ТІА) з оборотним розвитком осередкових неврологічних симптомів або порушень зору на одне око судинного генезу тривалістю менше 24 годин [3, 23, 24, 27, 28, 35]. Проте організація заходів профілактики, лікування та реабілітації пацієнтів із гострими ПМК і, зокрема, ТІА та мозковим інсультом неможлива без точних даних стосовно їх частоти, структури та наслідків.
Мета дослідження — вивчення та узагальнення статистичних даних щодо епідеміології ТІА у структурі гострих ПМК в Україні та інших країнах.
Матеріали та методи
Аналітичний огляд наукових публікацій і офіційних статистичних звітів за останні 15 років із використанням сучасних наукометричних баз даних і фондів наукових бібліотек України, Європейського Союзу (ЄС), Великобританії, Сполучених Штатів Америки (США).
Результати та обговорення
Здебільшого частота захворювання визначається такими статистичними показниками, як захворюваність, поширеність, смертність і летальність населення різних вікових груп [4]. Вважаємо доречним нагадати читачам визначення цих основних параметрів епідеміологічного аналізу.
Щорічна захворюваність — це кількість хворих, які захворіли на інсульт або інші форми ПМК протягом року.
Поширеність — число хворих, які перенесли гостре ПМК у різний період, із загальної кількості населення міста, регіону або країни.
Смертність — число померлих протягом відповідного відрізку часу в певній сукупності людей (міста, регіону, країни); відображає процес зменшення населення внаслідок смерті. Величина цього показника залежить від рівня захворюваності та летальності хворих.
Летальність — це відношення числа померлих від даного захворювання до загальної кількості, які захворіли на цю хворобу. Летальність визначають у різні періоди: у перші 3 доби, наприкінці гострого періоду, через 3 місяці, 1–2 роки. Розрізняють лікарняну, позалікарняну та загальну летальність.
Епідеміологічні дослідження включають також вивчення клінічного типу інсульту, вікових, статевих, географічних, соціально-демографічних чинників, що зумовлюють і спричинюють виникнення гострих ПМК. У цьому аспекті особливу увагу приділяють таким чинникам, як артеріальний тиск, цукровий діабет, паління, гіподинамія, концентрація холестерину сироватки крові тощо [19, 22, 24]. Беруть до уваги спадковість, професійну шкідливість [7].
Історичний екскурс
Перші дослідження епідеміології цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) були розпочаті з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і у 1971–1974 рр. проведені в 17 центрах країн Європи, Африки й Азії. Для отримання адекватних і повноцінних даних, за рекомендацією експертів цієї організації, використовували метод регістру мозкового інсульту. Результати цих досліджень були опубліковані в роботі «Цереброваскулярні захворювання серед населення» [1].
Нейроепідеміологічні дослідження мозкового інсульту активізувались із 1990-х років у рамках програми ВООЗ МОNIСА — The WHO Project Worldwide Monitoring System for Cardiovascular Diseases (Моніторинг тенденцій і детермінант кардіоваскулярних захворювань), що здійснювалася в 41 центрі у різних країнах світу, охоплюючи 15 млн чоловіків і жінок віком 26–64 роки. Значний внесок у розробку цієї проблеми зробили також конференція, присвячена нейроепідеміології в Пекіні, та 1-й Міжнародний конгрес з інсульту в Токіо (1989) [45].
Порівняльне вивчення мозкового інсульту методом регістру в різних кліматогеографічних регіонах країн Співдружності Незалежних Держав проводилось явно недостатньо. З цієї проблеми були опубліковані лише поодинокі роботи [2, 25].
В Україні епідеміологічне вивчення мозкового інсульту за міжнародною програмою МОNIСА не проводилося. Дані про структуру судинних захворювань головного мозку і до цього часу базуються лише на статистичних звітах регіонів [24].
Уперше ґрунтовно проаналізував динаміку епідеміо–логії судинних захворювань головного мозку протягом 1976–1981 рр. О.Р. Винницький (1987) у монографії «Судинні захворювання мозку» [4]. Хоча дані, що наводились, розкривали лише тенденції в динаміці епідеміології ЦВЗ у регіонах України.
Епідеміологія транзиторної ішемічної атаки
В Україні. ТІА — одна із найпоширеніших клінічних форм гострого судинного ураження головного мозку, що розглядається як важливий чинник ризику виникнення ішемічного інсульту [8, 22, 27, 33]. Проте точних епідеміологічних даних стосовно ТІА в Україні, як і в більшості країн світу, немає. Існують окремі повідомлення, що ТІА в загальній структурі судинних захворювань головного мозку становлять від 12 до 35 % [15]. В Україні щорічно реєструється близько 40 тис. випадків ТІА, а поширеність їх становить 95,8 випадку на 100 тис. населення [9]. У 2012 р. серед осіб працездатного віку зареєстровано 18 181 випадок ТІА (67,1 на 100 тис. населення) (табл. 1).
В інших країнах. Діагноз ТІА щорічно встановлюється 250–500 тис. дорослих американців, а поширеність у популяції становить 2,3 %, до того ж із віком частота ТІА наростає від 3,4 до 4,6 % [37]. У Великобританії у 46 000 людей вперше діагностують ТІА щороку [38].
Поширеність ТІА в Європі дорівнювала 0,52–2,37 і 0,05–1,14 у чоловіків і жінок віком 55–64 роки; 0,94–3,39 і 0,71–1,47 в осіб віком 65–74 років та 3,04–7,20 і 2,18–6,06 в осіб віком 75 та більше років відповідно [29, 43]. Поширеність ТІА є аналогічною в США і нижчою в Японії. Більш високі показники були виявлені у чоловіків порівняно з жінками. Захворюваність на ТІА значно зростає з віком незалежно від раси та статі [43].
Епідеміологія цереброваскулярних захворювань
В Україні. Проблема цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) є однією з актуальних через значну частоту розвитку, великий відсоток інвалідизації та смертності: у 78 % хворих ЦВЗ призводять до розвитку інвалідності та значно погіршують якість життя; 46 % хворих, які перенесли інсульт, протягом першого місяця помирають, а з тих, хто вижив, тільки 10 % повертаються до праці; 53 % — потребують сторонньої допомоги в повсякденному житті, 48 % — мають інвалідизуючі геміпарези, у 30 % — розвивається психоорганічний синдром [11]. За даними ВООЗ, щорічно від ЦВЗ помирає близько 6 млн осіб [41].
Україна, на жаль, не є винятком. Значущість проблеми обумовлена тим, що ЦВЗ належать до однієї з головних причин смертності та інвалідизації дорослого населення країни [3, 5, 13]. І все-таки говорити про епідеміологію ЦВЗ у масштабі України можна лише з великими застереженнями, бо дані, що наводяться у працях, не є повними й абсолютно точними. Такі показники, як поширеність, захворюваність, смертність, інвалідизація, фактори ризику розвитку ЦВЗ,
аналізуються на підставі відомостей Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України і результатів регістрів інсульту в окремих містах, якими ми і користувались при підготовці даного розділу [15–17, 20]. Якоюсь мірою вони розкривають лише тенденції в динаміці епідеміології ЦВЗ регіонів України. Досить критично оцінюють їх і самі автори [9, 10, 11, 14].
У 2012 р. в Україні зареєстровано 3 170 428 осіб із різними формами судинних захворювань головного мозку, що на 100 тис. населення становить 8458,6, а від загальної кількості населення — 14,4 %. Майже п’ята частина (21,4 %) — це особи працездатного віку. Здебільшого (у 64,3 %) ЦВЗ обумовлені артеріальною гіпертензією. Серед пацієнтів із цереброваскулярними хворобами (гострі та хронічні ПМК) — особи переважно пенсійного віку (80 %), кількість яких за останні 10 років збільшилася в 1,6 раза внаслідок хронічних ПМК (табл. 1).
У 2015 р. в Україні зареєстровано 2 551 654 особи
(7200,3 на 100 тис. населення) з різними формами судинних захворювань головного мозку, серед яких 11,2 % — це особи працездатного віку [10].
Показник поширеності ЦВЗ із 2007 до 2013 року мав чітку тенденцію до зростання. У 2014 і 2015 роках поширеність ЦВЗ знизилася з 8220 до 7260 на 100 тис. населення, а географія поширеності змінилась, що
обумовлено змінами території країни [13].
Найвищі показники поширеності ЦВЗ та захворюваності на них (відповідно 10 289,1 та 1007,0) зареєстровані у Південно-Східному регіоні України, а в Північно-Східному — найбільшою була поширеність (9889,0), у Південному — захворюваність (989,0) на ЦВЗ порівняно з іншими регіонами нашої країни. Зростання захворюваності на ЦВЗ та поширеності їх в областях цих регіонів, а також у Північно-Західному регіоні може бути зумовлено впливом шкідливих чинників навколишнього середовища, високим потенціалом екологічного ризику території: забруднення ґрунту, води, атмосферного повітря тощо. А деякі райони Київської, Житомирської, Рівненської областей вважаються зонами відчуження, екологічної катастрофи після аварії на Чорнобильській атомній електростанції (рис. 1).
Прогнозують, що протягом наступних років кількість ЦВЗ зростатиме через постаріння населення, а також зі збільшенням поширеності таких факторів ризику, як артеріальна гіпертензія, паління, ожиріння, гіподинамія тощо.
В інших країнах. ЦВЗ є основною соціально-медичною проблемою і в інших країнах, викликаючи 3,9 млн смертей в Європі та понад 1,8 млн випадків смерті в ЄС [34, 42].
Рівень смертності від ішемічної хвороби серця та інсульту у Центральній і Східній Європі зазвичай вищий, ніж у Північній, Південній і Західній Європі [41]. На частку цих захворювань припадає 45 % всіх випадків смерті в Європі і 37 % всіх смертей в ЄС, вони є основною причиною смерті чоловіків у всіх країнах Європи, за винятком 12 країн, і є основною причиною смерті жінок у всіх країнах, крім двох [36, 43].
У Шотландії за останнє десятиліття рівень смертності внаслідок ЦВЗ знизився на 33,5 %, становлячи 42,3 % в найбільш бідних районах порівняно з найменш бідними районами (статистика 2015 р.) [40].
Епідеміологія мозкового інсульту
В Україні. Серед хвороб нервової системи мозковий інсульт має найбільш трагічні наслідки. В Україні за рік реєструється близько 110 тис. мозкових інсультів, з яких близько 40 тис. закінчуються
летально [24].
Смертність внаслідок інсульту в Україні у 2015 році становила 33 753 випадки (78,9 випадку на 100 тис. населення), 18 % померлих (6094 особи) були працездатного віку [12]. Найвища смертність від інсульту зареєстрована в Луганській (154,1 на 100 тис. населення), Донецькій (127,5 на 100 тис. населення), Запорізькій (115,5 на 100 тис. населення) областях, а найменша — в Закарпатській (41,4 на 100 тис. населення), Чернівецькій (44,0 на 100 тис. населення) та Вінницькій (64,0 на 100 тис. населення) областях [12]. Показник смертності внаслідок мозкового інсульту перевищує відповідні показники розвинених країн Європи.
Найвища захворюваність на інсульт у 2015 році відзначена в Київській (397,0 на 100 тис. населення), Запорізькій (394,7 на 100 тис. населення), Волинській (376,6 на 100 тис. населення) областях, а найменша — у Львівській (193,5 на 100 тис. населення), Чернівецькій (206,3 на 100 тис. населення), Житомирській (221,9 на 100 тис. населення) областях [10].
Протягом останніх 10 років показники захворюваності на мозковий інсульт в Україні зросли на 14,2 % і становили у 2012 р. 111 615 осіб (297,8 на 100 тис. населення), серед них — 26 914 осіб працездатного віку, що становить 24,1 % від усього дорослого населення; у 2015 році — 96 319 осіб (274,0 на 100 тис. населення), з них 33 % — особи працездатного віку. Ці показники різко контрастують із завданням для національних систем охорони здоров’я, визначеним ВООЗ та Європейською інсультною організацією: до 2015 року довести 30-денну летальність від інсульту до рівня менше 15 %, а кількість хворих, які через 90 днів після розвитку інсульту можуть обходитися у побуті самостійно, — до 70 % [24].
В інших країнах. У структурі смертності економічно розвинених країн світу мозковий інсульт посідає третє місце після ішемічної хвороби серця та злоякісних новоутворень [20, 26, 30, 44]. В об’єднаній Європі щорічно реєструється 1,75 млн інсультів, у США — 795 000, у Російській Федерації — понад 450 000 [18, 21]. Частота госпіталізації шотландців з інсультом становила у 2015 та 2016 роках 11 126 і 11 068 випадків відповідно [34, 40]. У Великобританії показники захворюваності на інсульт знизились на 19 % із 1990 по 2010 рік. Інсульт вражає британців кожні 3 хвилини і 27 секунд, становлячи 152 000 випадків на рік [36, 41].
Поширеність мозкових інсультів прогресивно збільшується в основному за рахунок країн, що розвиваються [24, 36, 41]. Водночас у розвинених країнах кількість мозкових інсультів поступово зменшується.
Якщо показник захворюваності на мозковий інсульт в Україні становить 297,8 на 100 тис. населення, то в об’єднаній Європі — 200,0 на 100 тис. населення. До того ж співвідношення ішемічних інсультів до геморагічних у європейських країнах становить 7 : 1, а в Україні — 5 : 1, що визначає високий показник смертності від мозкових інсультів, який в 2,3 раза перевищує відповідні показники західноєвропейських країн.
Серед усіх видів інсульту переважають ішемічні ПМК, кількість яких у європейській популяції дорівнює 85 % випадків, а крововиливів у мозок — 10–15 % [9, 21]; в азіатській популяції рівень крововиливів — близько 20–30 % [28].
Висновки
Проведений короткий епідеміологічний аналіз свідчить про підвищений інтерес клініцистів до проблеми ішемічних порушень мозкового кровообігу з епідеміологічних і організаційних питань. Саме гострі ПМК за ішемічним типом у випадках початку лікування в ранні строки після їх виникнення дійсно піддаються ефективному лікуванню, тобто терапевтичні заходи можуть бути перспективними щодо відновлення втрачених неврологічних функцій. Цим і пояснюється велика увага неврологів, нейрохірургів до поглибленого дослідження епідеміологічних, клінічних, патофізіологічних і патобіохімічних механізмів ТІА та ішемічного інсульту, а також удосконалення терапевтичних методів, ефективність яких базується на принципах доказової медицини. Це сприятиме зниженню захворюваності, поширеності, інвалідності та смертності населення, а також продовженню тривалості якісного життя пацієнтів із ЦВЗ. Вирішення цих завдань, визначених у офіційних документах ВООЗ, є ключовим для національної системи охорони здоров’я України.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Інформація про внесок кожного автора:
Фартушна О.Є. Збір та обробка матеріалів, аналіз отриманих даних, написання тексту статті.
Віничук С.М. Концепція і дизайн дослідження, аналіз отриманих даних, редакція тексту статті.
Список литературы
1. Ахо К. Цереброваскулярные болезни среди населения: результаты совместного исследования ВОЗ / К. Ахо, П. Хармсен, С. Хатано // Бюллетень ВОЗ. — 1980. — Т. 58, № 1. — С. 84-102.
2. Варакин Ю.Я. Эпидемиологические аспекты профилактики острых нарушений мозгового кровообращения: Автореф. дис... д-ра мед. наук / Ю.Я. Варакин. — М.: НИИ неврологии, 1994. — 47 с.
3. Виничук С.М. Ранняя диагностика риска развития транзиторных ишемических атак и мозговых инсультов / Виничук С.М., Фартушная Е.Е. // Вестник Российской военно-медицинской академии: мат-лы IX Всерос. науч.-практ. конф. «Актуальные вопросы клиники, диагностики и лечения больных в многопрофильном лечебном учреждении» (СПб., 21–22 апр. 2009 г.). — СПб.: РВМА, 2009. — № 1(25), прил., Ч. ІІ. — С. 539.
4. Винницький О.Р. Судинні захворювання мозку / Винницький О.Р. — К.: Здоров’я, 1987. — 148 с.
5. Віничук С.М. Гострий ішемічний інсульт / Віничук С.М., Прокопів М.М. — К.: Наукова думка, 2006. — 286 с.
6. Віничук С.М. Патогенетичні підтипи транзиторних ішемічних атак: клінічний перебіг, формулювання діагнозу / Віничук С.М., Фартушна О.Є. // Укр. мед. часопис. — 2009. — № 4/72. — С. 74-79.
7. Віничук С.М. Судинні захворювання нервової системи. — К.: Наукова думка, 1999. — 250 с.
8. Віничук С.М., Фартушна О.Є., Черенько Т.М. (Україна). А. с. 38268 України. Концепція гетерогенності ТІА, № 38268; заявл. 04.03.11; опубл. 04.05.11.
9. Жданова М.П. Стан неврологічної служби України в 2006 році та перспективи розвитку / Жданова М.П., Голубчиков М.В., Міщенко Т.С. — Харків, 2007. — 24 с.
10. Зінченко О.М., Міщенко Т.С. Стан неврологічної служби в Україні в 2015 році. — Харків, 2016. — 23 с.
11. Зозуля І.С. Епідеміологія цереброваскулярних захворювань в Україні / Зозуля І.С., Зозуля А.І. // Укр. мед. часопис. — 2011. — № 5(85). — С. 38-41.64.
12. Мищенко Т.С. Транзиторные ишемические атаки / Мищенко Т.С. // Укр. терапевт. журн. — 2002. — Т. 4, № 1. — С. 65-69.
13. Мищенко Т.С. Эпидемиология цереброваскулярных заболеваний и организация помощи больным с мозговым инсультом в Украине // Український вісник психоневрології. — 2017. — Т. 25, № 1(90). — С. 22-24.
14. Міщенко Т.С. Епідеміологія цереброваскулярних захворювань в Україні у 2007 р. / Міщенко Т.С. // Судинні захворювання головного мозку. — 2008. — № 2. — С. 3-7.
15. Основні показники здоров’я та медичної допомоги населенню м. Києва в 2012 році. — К., 2013. — 178 с.
16. Особенности эпидемиологии инвалидности при заболеваниях нервной системы в Украине / Хобзей Н.К., Голик В.А., Гондуленко Н.А., Мищенко Т.С. // Міжнар. неврол. журн. — 2011. — № 5(43). — C. 13-16.
17. Регіональні особливості рівня здоров’я народу України. Аналітично-статистичний посібник. — К., 2013. — 165 с.
18. Скворцова В.И. Ишемический инсульт / Скворцова В.И., Евзельман М.А. — Орел: ОАО «Типография Труд», 2006. — 404 с.
19. Современная организация инсультной помощи: образовательные программы, активная тактика в остром периоде и полноценная реабилитация / Волошин П., Яворская В., Фломин Ю. [и др.] // Ліки України. — 2005. — № 5. — С. 54-57.
20. Стан неврологічної служби в Україні в 2012 році. — К., 2013. — С. 32.
21. Суслина З.А. Сосудистые заболевания головного мозга. Эпидемиология. Патогенетические механизмы. Профилактика / Суслина З.А., Варакин Ю.Я., Верещагин Н.В. — М.: МЕДпресс-информ, 2009. — С. 352.
22. Фартушна О.Є. Виявлення та усунення васкулярних чинників ризику — важливий напрямок первинної профілактики транзиторних ішемічних атак та/чи інсульту / О.Є. Фартушна, С.М. Віничук // Укр. мед. часопис. — 2015. — № 1(105) — I/ІІ. — С. 23-27.
23. Фартушна О.Є. Патогенетичні підтипи транзиторних ішемічних атак: особливості неврологічної клініки, гемодинаміки та лікування [Текст]: дис… канд. мед. наук: спец.
14.01.15 / Фартушна Олена Євгенівна; Нац. мед. ун-т ім. О.О. Богомольця. — К., 2012. — 217 арк.: рис., табл.
24. Фартушна О.Є. Транзиторні ішемічні атаки / О.Є. Фартушна, С.М. Віничук. — К.: ВД «Авіцена», 2014. — 216 с.
25. Шмидт Е.В. Мозговой инсульт. Заболеваемость и смертность / Шмидт Е.В., Макинский Т.А. // Журнал невропатологии и психиатрии. — 1979. — № 4. — С. 427-429.
26. Эпидемиология инсульта, клинические и экспертные аспекты в Украине / Хобзей Н.К., Міщенко Т.С., Голик В.А., Ипатов А.В. // Судинні захворювання головного мозку. — 2010. — № 4. — С. 2-5.
27. Clark T.G.M. Long term risks of stroke, myocardial infarction, and vasculardeath in «low risk» patients with a non-recent transient ischaemic attack/ Clark T.G., Murphy M.F.G., Rothwell P.M. // JNNP. — 2003. — 199.
28. Coull A.J. Population based study of early risk of stroke after transient ischaemic attack or minor stroke: implications for public education and organization of services / Coull A.J., Lovett J.K., Rothwell P.M. // BMJ. — 2004. — № 328. — Р. 326.
29. Degan D., Ornello R., Tiseo C., De Santis F., Pistoia F., Carolei A., Sacco S. Epidemiology of Transient Ischemic Attacks Using Time-or Tissue-Based Definitions // Stroke. — 2017. — 48(3). — 530-536.
30. European Cardiovascular Disease Statistics 2017 http://ehnheart.org/cvd-statistics/cvd-statistics-2017.html
31. European Cardiovascular Disease Statistics 2017 http://www.ehnheart.org/component/downloads/downloads/2452
32. Fartushna O.Y. Emergency therapeutic approach as a secondary prevention of an acute ischemic stroke in patients with TIA / Fartushna O.Y. // XX-th World Neurological Congress,
12–17.11.2011. — Marrakesh, Morocco, 2011. — P. 167.
33. Fartushna O.Y. TIA with new ischemic lesion: clinical features and stroke risk for patients with different TIA subtypes / Fartushna O.Y. // 2012 American Neurological Association Annual Meeting, 07–09.10.2012. — Boston, USA, 2012. — P. 36-37.
34. Feigin V.L. et al. Global and regional burden of stroke during 1990-2010: findings from the Global Burden of Disease Study 2010. The Lancet, Early Online Publication, 24 October 2013.
35. Giles M.F. Risk of stroke early after transient ischaemic attack: a systematic review and meta-analysis / Giles M.F., Rothwell P.M. // The Lancet Neurology. — 2007. — № 6(12). — Р. 1063-1072.
36. Heart Disease and Stroke Statistics 2017. At-a-Glance https://www.heart.org/idc/groups/ahamah-public/@wcm/@sop/@smd/documents/downloadable/ucm_491265.pdf
37. Mozaffarian D., Benjamin E.J., Go A.S. et al. Executive summary: Heart Disease and Stroke Statistics-2016 update: A report from the American Heart Association // Circulation. — 2016. — 133(4). — 447 p.
38. Murray S., Bashir K., Lees K.R., Muir K., MacAlpine C., Roberts M., Langhorne P. Epidemiological aspects of referral to TIA clinics in Glasgow. // Scottish medical journal. — 2007 — 52(1). — 4-8.
38. Rayner M., Allender S. Stroke statistics. — British Heart Foundation and Stroke Association: London, 2009.
39. disease/stroke/data/scottish-data
41. The Atlas of Heart Disease and Stroke 2014 http://www.who.int/cardiovascular_diseases/resources/atlas/en/
42. Trends in baseline patient characteristics during the years 1995–2008: observations from Riks-Stroke, the Swedish Stroke Register / Appelros P. [et al.] // Cerebrovasc Diseases. — Basel, 2010. — № 30(2). — P. 114-119.
43. Uchiyama S., Amarenco P., Minematsu K., Wong K.S.L. TIA as Acute Cerebrovascular Syndrome. Front Neurol Neurosci. — Basel, Karger, 2014. — Vol 33. — P. 69-81.
44. Wolfe C.D.A. The impact of stroke / Wolfe C.D.A. // Br. Med. Bull. — 2000. — Т. 56, № 2. — Р. 275-286.
45. World Health Organization MONICA Project Principal Investigators. The World Health Organization MONICA Project (monitoring trends and determinants in cardiovascular disease) // J. of Clinical Epidemiol. — 1988. — № 48. — Р. 105-114.