Газета «Новости медицины и фармации» №2 (640), 2018
Вернуться к номеру
Медична реформа: чим доцільно заповнити своєрідний вакуум до її старту?
Авторы: Дезидерій Петнегазі, лікар-хірург, кандидат медичних наук, заслужений лікар України
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Довгоочікувана реформа української медицини на 26-му році нашої незалежності була затверджена 240 голосами депутатів Верховної Ради в жовтні 2017 р. Відповідний закон повинен вступити в силу з 1 січня 2020 року.
З чого починати?
У часовому аспекті два роки — період невеликий, але організація охорони здоров’я впродовж цього часу не може залишатися в так званому «гібридному» стані, без відповідних дій на покращання лікувальної справи та здоров’я людей. Навіть незважаючи на певне збільшення бюджетних асигнувань, помітного покращання служби не сталося, особливо в наданні лікувальної допомоги незахищеним верствам населення. Багаточисленні сучасні діагностичні центри та приватні лікарняні заклади, що мають можливість працювати на високопрофесійному рівні, багатьом співвітчизникам із-за їх жалюгідного фінансового стану практично недоступні. Хочеться вірити, що намічена медична реформа буде тільки першим етапом реальних змін у системі охорони здоров’я, а в удосконаленому виді стане базою подальших масштабних пере–творень.
На мою думку, було б неправильно залишати зараз медичну службу в такому невизначеному, навіть плачевному стані. Зі стартом реформи системи охорони здоров’я не слід очікувати дива. З урахуванням створення нових об’єднаних територіальних громад і зростанням ролі самоврядування в децентралізаційних процесах на місцях з’явилася можливість збільшення фінансової та матеріально-технічної допомоги разом із державною підтримкою в наданні медичних послуг населенню. В цьому аспекті позитивно позначилося б цільове призначення позабюджетних коштів, що можна акумулювати органами місцевого самоврядування.
За умови активного сприяння останніх своєрідний дворічний вакуум до початку реформування необхідно використати для осучаснення наявної соціальної інфраструктури. Для успіху перетворень у медицині потрібно привести до належного рівня дороги для транспортування хворих, забезпечити надійним зв’язком віддалені лікарські дільниці, автотранспортом — медзаклади, у можливих рамках слід укомплектувати лікарів сучасною діагностичною апаратурою. Вважаємо, що поряд з організаційними питаннями перехідного періоду насамперед потрібно відродити відкинуте профілактичне спрямування медичної служби, що значно знизить загальну захворюваність населення і разом з іншими заходами сприятиме покращанню катастрофічних демографічних показників в Україні. На жаль, вкрай недостатнє фінансування медицини тримає її на межі виживання вже який десяток років. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, асигнування менше 6 відсотків ВВП держави не дає можливості якісного існування медицини. Останнім часом із різних причин не забезпечена такого рівня підтримка охорони здоров’я, тому сфера вимушено перейшла на непопулярні ринкові відносини з хворими.
Прислухаймось також до порад батьків медицини…
У ці неоднозначні тяжкі для охорони здоров’я два роки передусім потрібно підвищити санітарну культуру населення, що останніми десятиріччями випала з поля зору медичних керівників. Для виправлення ситуації вони повинні зобов’язати підлеглих їм лікарів пропагувати принципи здорового способу життя та профілактики різних захворювань на робочих місцях людей, а також проводити відповідні бесіди з хворими в лікарняних палатах, рекомендувати науковцям і лікарям приватної сфери долучатися до цієї справи.
Доречним є такий факт із далекого минулого. Півтисячі років тому один із батьків медицини французький лікар Амбруаз Паре (1510–1592) без будь-яких наукових доведень писав, що для нормального життя людині потрібно менше їсти, помірно спати, більше рухатись і нікому не заздрити. Ці поради є актуальними і для сьогодення.
Щодо першого постулата (менше їсти) сучасною наукою доведено: для життєдіяльності організму потрібно за добу в середньому 1800–2300 кілокалорій із відповідними нюансами щодо віку, статі, фізичного навантаження тощо. Для орієнтації за калорійністю харчових продуктів наведу декілька цифр: свинина (100 г) — 200 кілокалорій, хліб (100 г) — 250, сало (100 г) — 790, олія соняшникова (100 г) — 880, цукор (100 г) — 380, масло вершкове (100 г) — 717, одне яйце — 150. До них додамо алкогольні напої: горілка (100 г) — 231 кілокалорія, пиво (0,5 л) — 180, вино (250 г) — 140 кілокалорій.
Для правильного режиму харчування слід пам’ятати і про таке:
► якщо ви не доїли, значить, ви наїлися;
► якщо ви відчуваєте, що наїлися, значить, ви переїли;
► якщо ви переїли, значить, ви отруїлися. Всяке перевищення норми калорійності харчових продуктів та зловживання спиртним призводять до небажаних для здоров’я наслідків у виді ожиріння, захворювань серцево-судинної системи, органів травлення, гіпертонічної хвороби та легенів, психоемоційних навантажень, включаючи стресові ситуації і депресію тощо.
Наступний постулат Амбруаза Паре не потребує особливих пояснень. Навіть древні римляни вважали, що 6 годин за добу спати глибоким сном достатньо і молодим, і похилого віку людям для відновлення життєвих сил організму. Все це неможливе без фізичних навантажень у поєднанні з активним рухом.
Завершаюча порада французького лікаря Середньовіччя «не заздрити» належить до нездорових людських стосунків, шкідливих насамперед для психологічно-емоційного стану того, хто заздрить комусь. Цей стан сьогодні порівнюється народом із так званою «жабою».
Регулярне зловживання алкогольними напоями та тютюнопаління несумісні з принципами здорового способу життя. Це разом із нераціональним харчуванням, ожирінням організму та сучасними хворобами цивілізації призводить до різкого зниження середньої тривалості життя нашого населення. У справі покращання демографічної ситуації важливим є створення широких можливостей для занять фізичною культурою і спортом — розширити мережу спортивних залів, дитячих майданчиків, футбольних шкіл для молоді, плавальних басейнів. Для запобігання інфекційній захворюваності необхідно забезпечити регулярне проведення профілактичних щеплень серед дітей і дорослого населення.
Сучасна медицина та її доступність для хворих
Серед існуючих недоліків сучасної медицини найболючішим є питання високої вартості лікувального процесу. З метою зниження фінансового навантаження хворих за своє лікування необхідно виділені державні асигнування на покриття вартості медикаментів персоніфіковано своєчасно отримати, доставити і використати їх за призначенням. У межах згадуваного перехідного періоду бажано надалі розширювати списки безкоштовних лікарських препаратів і на інші загальні захворювання, в тому числі на хіміотерапію онкологічно хворих та хірургічні операції. Можливі недопрацювання і байдужість відповідальних за цю роботу є не тільки аморальним поступком… Відомо, що спроби реформування в медицині кількарічної давності до сьогодні не дали відчутних результатів у лікуванні особливо незахищених верств населення. Це є наслідком різкого переходу від безкоштовності медичних послуг для хворих до форм ринкових відносин у лікувальній справі, який проведено на непідготовленій матеріально-технічній соціальній інфраструктурі. Цей «гібридний» неконтрольований період своєю суттю не задовільняє хворих та незахищені верстви населення.
Слід визнати, що люди обурюються безконтрольно встановленими високими тарифами на медичні послуги без врахування їх матеріальних можливостей. Лікар, який вдягнув білий халат, повинен бути гуманістом, але в той же час світити іншим, але не згорати самому.
Безкоштовною медицина ніколи не була і, логічно, не могла такою бути. В минулому через її дешевизну всі матеріальні витрати брала на себе держава. На сьогодні в результаті бурхливого матеріально-технічного розвитку медицина стала однією з найдорожчих гілок народного господарства. Через це та з інших причин необхідне повне фінансування потреб охорони здоров’я держава не в змозі забезпечити. Виходом із цієї ситуації, сподіваємось, може стати тільки поступова і раціональна реалізація медичної реформи.
Чи на користь конкуренція серед лікарів?
У сфері охорони здоров’я важлива роль відводиться сімейним лікарям, які практично повинні мати інформацію про стан здоров’я, побутові умови та можливості своїх пацієнтів дотримуватись здорового способу життя. Сімейний лікар як мікроголовний лікар своєї дільниці надає медичну допомогу хворим, проводить профілактичну роботу, організовує консультації необхідними спеціалістами і подальше лікування. У той же час не має порушуватись право пацієнта на вибір лікаря, в якого хоче лікуватись, довіряючи йому своє здоров’я. Для цього прийнятою реформою передбачено укладення взаємної письмової угоди лікаря з пацієнтом. Від кількості таких угод залежатиме його зарплата.
На мою думку, це може спричинити певну конкуренцію серед лікарів на матеріальній основі. Диференційована заробітна плата лікарів із врахуванням їх кваліфікації регулюється атестаційними категоріями, підвищенням державою посадових окладів, надбавками за інтенсивну працю, преміями та іншими допустимими способами. Згодьтеся, що фахова конкуренція може бути позитивним явищем у торгівлі, на виробництві матеріальних благ та у сфері загальних послуг тощо. Тільки не серед лікарів.
Без сумніву, здоров’я нації є одним із найважливіших векторів державного будівництва. На цьому шляху лікарі і медперсонал у наш неоднозначний час, виконуючи гуманну місію, повинні бути матеріально забезпеченими державою, а не жити на подачках. Певні кроки з виправлення ситуації дають підстави сподіватися на очікувані позитивні зміни. З’явилася надія, що медична реформа зрештою зможе стабілізувати стан охорони здоров’я і демографічну ситуацію. Таким чином, прийнята і після набрання чинності через два роки реформа з урахуванням незадовільного стану охорони здоров’я України в удосконаленому вигляді може бути тільки першим її етапом. Після виведення галузі з наявного тупикового стану та переходу на обов’язкове державне медичне страхування докорінно зміняться стосунки хворих із лікарями в наданні доступного якісного лікування. Після цього доцільно провести наступний, другий етап реформи охорони здоров’я, що врахує нові умови і наукові досягнення медицини майбутнього.