Газета «Новости медицины и фармации» №16 (677), 2018
Вернуться к номеру
Актуальність встановлення біологічного батьківства (материнства) методом ДНК-аналізу
Авторы: Костенко І.О.
судовий експерт відділу біологічних видів досліджень Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, м. Запоріжжя, Україна
Немченко Д.Е.
судовий експерт відділу біологічних видів досліджень Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, м. Запоріжжя, Україна
Потоцька О.І.
кандидат біологічних наук, доцент кафедри гістології, цитології та ембріології Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя, Україна
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
/14_u.jpg)
Питання сумнівного батьківства (материнства), неясної сімейної приналежності та найрізніші проблеми, що виникають з цього, хвилювали людей завжди. В наш час з’являються нові технології, які безперервно вдосконалюються, та нові підходи до вирішення такого делікатного питання, що може перевернути життя людини.
Метою статті є розкриття актуальності ДНК-аналізу у встановленні біологічного батьківства (материнства) в сучасному світі.
Провівши аналіз літературних джерел та порівняння їх з чинними статтями Сімейного кодексу України стосовно визначення понять батьківства та материнства, О.М. Ганчевич (2014) [1] зроблено такі висновки:
1. Материнство — це фізіологічний, соціальний та психологічний стан жінки з моменту зачаття й до народження дитини, а з моменту народження — як факт походження дитини від певної жінки, що заснований на кровній спорідненості між матір’ю і дитиною, юридично посвідчений актовим записом про народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), що є передумовою виникнення правового статусу матері.
2. Батьківство — це соціальний та психологічний стан чоловіка з моменту зачаття й до народження дитини жінкою, а з моменту народження — як факт походження дитини від певного чоловіка, що заснований на кровній спорідненості між батьком і дитиною, юридично посвідчений актовим записом про народження дитини в державних органах РАЦС, що є передумовою виникнення правового статусу батька.
Встановлення батьківства (материнства) — це «встановлення правового режиму, за якого виникають взаємні права та обов’язки дитини й осіб, щодо яких установлене батьківство» [2]. «Усі права й обов’язки особи як батька чи матері ґрунтуються на походженні від них дитини, а в значній кількості випадків цей факт потребує процедури визнання» [3].
Отже, встановлення батьківства (материнства) є основою юридичних правовідносин між батьками і визнаною ними дитиною. Тому приводи для проведення молекулярно-генетичних досліджень геномної ДНК (ДНК-аналіз) на встановлення батьківства (материнства) виникають нерідко.
Зовсім недавно зробити такий аналіз було складно і дорого, та й ступінь вірогідності викликав сумніви. ДНК-аналіз дозволяє досить точно і швидко дати відповідь на це питання, оскільки заснований на тому, що ДНК кожної людини унікальна, і одну половину її вона одержує від біологічного батька, а іншу — від матері. У порівнюваних парах «батько — дитина» («мати — дитина») досліджувані фрагменти в разі споріднення збігаються повністю. Реальне життя пропонує не менш різноманітні колізії, в яких сучасна генетика допомагає розставити крапки над «i». При цьому в Україні, як і в усьому світі, проведення ДНК-аналізу є можливим лише за погодженням усіх учасників експертизи [2, 4].
Генетична експертиза проводиться в таких випадках [3, 5]:
– при виникненні сумнівів у правильності проведення процедури екстракорпорального запліднення та використання ембріону з боку біологічної матері;
– при випадковій або навмисній підміні дітей у пологовому будинку;
– при вирішенні сумнівів, що стосуються сурогатного та репродуктивного материнства (у разі пренатальної діагностики);
– для надання до суду доказів факту батьківства (материнства);
– для встановлення спорідненості з метою отримання аліментів або відмови від них;
– при необхідності визначення істинного батька (якщо такий невідомий);
– при визначенні спорідненості з метою отримання спадщини або відмови від неї;
– при впізнанні сильно знівечених трупів внаслідок природних і техногенних катастроф, терористичних актів та ін.
Також одним із приводів для проведення експертизи може стати еміграція, особливо якщо є розбіжності в документах і реально існуючому стані справ. Посольства деяких країн вимагають підтвердження біологічного споріднення у разі виїзду на постійне місце проживання або при поверненні на батьківщину своїх громадян, які довго жили в іншій країні й обзавелися там родиною.
Тому генетична експертиза щодо встановлення батьківства (материнства) дає змогу відповісти на такі питання:
– виключається або визнається батьківство (материнство) даного індивідуума щодо даної дитини (плода);
– якщо батьківство (материнство) не виключається, то наскільки ймовірним є те, що отриманий результат не є результатом випадкового збігу індивідуальних ознак неспоріднених осіб.
Сучасними генетиками розроблені і впроваджені в повсякденну практику багатьох країн високоточні методи ідентифікації особи і встановлення біологічного споріднення на основі аналізу ДНК [6]. Генетична експертиза спорідненості включає дослідження у передбачуваних родичів тих чи інших ознак, які визначаються тільки послідовністю ДНК — носія спадкової інформації в організмі. У клітинах людини ДНК представлена у вигляді 46 хромосом. ДНК-аналіз заснований на тому, що в ДНК людини є багато так званих локусів (фрагменти ДНК), тобто ділянок, які мають численні (до 8–12) варіанти послідовностей. Такі локуси називають поліморфними, а варіанти одного локусу — алелями.
Цінність алелей для різних генетичних досліджень, у тому числі для експертизи споріднення, визначається незмінністю їх протягом життя, суворою передачею батьківських алелей потомству і безліччю варіантів їх поєднань [7]. Визначення набору алелей для декількох поліморфних локусів (наприклад, 10) у конкретної людини дозволяє отримати для неї свого роду індивідуальну «геномну карту». Дослідження поліморфних локусів не здатне відрізнити тільки однояйцевих близнюків, молекули ДНК яких ідентичні.
Отже, метод ДНК-аналізу заснований на порівнянні певних ділянок ДНК передбачуваного батька (матері) та дитини.
Використання поліморфних локусів (їх також називають ДНК-маркерами) поставило експертизу споріднення на абсолютно новий рівень [8]. Зважаючи на міжнародні вимоги, сьогодні аналізується не менше 9 поліморфних локусів, що дозволяє досягти дуже високої точності.
При проведенні експертизи батьківства можливі два варіанти:
– негативний результат — виключення батьківства (є 100%). Такий висновок робиться при розбіжності не менше 3 локусів;
– позитивний результат — підтвердження батьківства. Як і при використанні інших методів, має ймовірнісний характер, але величина помилки незрівнянно нижча і становить соті частки відсотка. Батьківство вважається встановленим при вірогідності аналізу не менш 99,999 % (ймовірність випадкового збігу 1 на 100 000 осіб).
Отже, позитивний результат настільки ж юридично повноправний, наскільки й негативний.
Для визначення спірного батьківства необхідна присутність імовірного батька, дитини та матері для проведення забору вихідного біологічного матеріалу, якого для ДНК-аналізу достатня дуже невелика кількість. Придатний будь-який біологічний матеріал, відібраний у людини [2].
Найбільш придатні для дослідження такі біологічні матеріали:
– букальний епітелій (зскрібок ватною паличкою з внутрішнього боку щоки) [9];
– венозна кров, але якщо її не можна отримати, використовують плями крові на фільтрувальному папері (якщо кров беруть спеціально) або будь-які інші плями, що збереглися.
Для дослідження придатні також нігті, слина та волосся з фолікулами (цибулинами). Стовбур (стрижень) волосини містить незначну кількість ядерної ДНК, але є відмінним джерелом мітохондріальної ДНК (мтДНК) [10]. Через те, що мтДНК передається від матері до дитини, цей вид ДНК (як і матеріал, який її містить) не може бути застосований для визначення батьківства. З іншого боку, мтДНК є матеріалом для дослідження родоводу по материнській лінії.
Необхідність у проведенні аналізу ДНК на встановлення батьківства під час вагітності виникає, наприклад, якщо передбачуваний батько впевнений у своєму безплідді або підозрює дружину в зраді. У цьому випадку подібне дослідження допомагає зберегти сім’ю і батька для майбутнього малюка. Але на практиці трапляються випадки, коли і жінкам доводиться доводити своє материнство. Експертиза материнства нічим не відрізняється від експертизи батьківства, просто необхідність у ній виникає набагато рідше. Втім, відомі випадки помилок із приналежністю новонароджених у пологовому будинку.
Допологову експертизу проводять із плодовим матеріалом. Для цього беруть навколоплідні води (амніоцентез) або кров (кордоцентез) плода. Ці процедури проводять у стаціонарі під контролем ультразвукового дослідження. При амніоцентезі проколюють передню черевну стінку та матку, а при кордоцентезі — пуповину, і шприцом забирають матеріал. Забір матеріалу може ускладнитися загрозою переривання вагітності. Якщо йдеться про посмертну експертизу, то використовують зразки тканин, що зберігаються у патологоанатомів після розтину (придатні й препарати для мікроскопії). Термін проведення аналізу — не більше 2 тижнів, а при необхідності — до 3 днів.
Ніяких протипоказань і вікових обмежень для ДНК-аналізу на встановлення батьківства та материнства немає, оскільки ДНК людини з віком залишається незмінною [2, 6].
На першому етапі експерт проводить виділення ДНК з отриманого матеріалу. Процес виділення ДНК із клітин є дуже важливим етапом, тому в більшості випадків для цього використовуються комерційні набори реактивів провідних зарубіжних фірм-виробників, таких як Applied Biosystems (США), Promega (США), QIAGEN (Німеччина) [11]. Після виділення ДНК проводять полімеразно-ланцюгову реакцію (ПЛР), в результаті якої локуси ДНК багаторазово збільшуються, та їх кількість перевищує вихідну в десятки і навіть сотні мільйонів разів [12].
Отриману під час ПЛР суміш ДНК аналізують за допомогою капілярного електрофорезу і визначають довжину отриманих локусів (алельних варіантів) [13]. Порівнюючи отримані алельні варіанти між дитиною і передбачуваним батьком (матір’ю), експерт встановлює біологічного батька (матір). Спочатку порівнюють хромосоми матері й дитини, потім — хромосоми дитини, що не збігаються з материнськими, із хромосомами батька. Батьківство можна вважати доведеним, якщо вони збігаються. У висновках генетичної експертизи вказується ймовірність батьківства (материнства) та індекс батьківства (материнства). Рівень доказовості експертного дослідження в разі можливого батьківства (для дослідження за участю матері, дитини і передбачуваного батька) для ймовірності батьківства повинен бути не нижче 99,90 %, індекс батьківства — не нижче 1000. Для дуету «дитина — передбачуваний батько» в разі відсутності другого з батьків рівень доказовості експертного висновку для ймовірності батьківства повинен бути не нижче 99,75 %, а індекс батьківства — не нижче 400 [10]. Максимальна ймовірність батьківства становить 99,998 %, а негативний результат у будь-якому випадку дорівнює 100 %.
У разі участі в експертизі лише одного з батьків загиблої дитини або інших родичів однієї статі, її проведення залежить і від статі дитини, оскільки в таких випадках особливе значення мають «чоловічі» ДНК-маркери (що знаходяться на Y-хромосомі та наявні тільки у чоловіків) [7]. У деяких випадках важливіше дослідити маркери, що успадковуються лише від жінок (вони знаходяться в ДНК мітохондрій — особливих неядерних утвореннях клітини, що відсутні у чоловічих статевих клітинах).
Висновки
Встановлення батьківства (материнства) в сьогоденному суспільстві є дуже актуальною темою, оскільки є найважливішим елементом сімейно-правових відносин, а метод ДНК-аналізу залишається золотим стандартом у встановленні біологічного батьківства (материнства) завдяки таким властивостям, як швидкість в отриманні результату та вірогідність.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
Список литературы
Список літератури знаходиться в редакції