Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №1, 2019
Вернуться к номеру
Оцінка ефективності лікування дітей із синдромом кашлю віком від одного до шести років із використанням шкали BSS (Bronchitis Severity Score)
Авторы: Абатуров О.Є., Токарєва Н.М.
Дніпропетровська медична академія МОЗ України, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. У нозологічній структурі гострих респіраторних інфекцій дитячого віку провідне місце займають гострі прості бронхіти (ГПБ). Частота зустрічальності гострого бронхіту (ГБ) становить від 74 до 96 ‰. Останнім часом відзначається патоморфоз гострих респіраторних захворювань у дітей, який характеризується схильністю до розвитку затяжного й ускладненого перебігу [1, 2]. Під час лікування ГПБ з огляду на те, що одним із ключових проявів ГПБ є кашель, необхідно в досить короткі терміни визначити оптимальний обсяг обстеження хворого і призначити відповідне лікування. Для оцінки ефективності терапії, що проводиться, може бути використана шкала Bronchitis Severity Score (BSS, запропонована L. Dome, R. Schuster, 1996), як одна з об’єктивних і вірогідних систем оцінки ступеня тяжкості ГБ, що може застосовуватися як у дітей, так і в дорослих [3]. Практично всі наведені дослідження та масштабний Кокранівський метааналіз демонструють, що ця проста шкала є об’єктивним інструментом як для загальної оцінки регресу симптомів ГБ за певний період часу (початковий, під час лікування та після його закінчення), так і для аналізу окремих підрозділів «кашель» і «мокротиння» [6]. Шкала BSS інтегрує вираженість проявів п’яти клінічних ознак ГБ: кашлю, мокротиння, хрипів, болю в грудній клітці при кашлі та диспное. Вираженість цих ознак оцінюється за п’ятибальною шкалою Likert: 0 — ознака відсутня, 1 — помірна, 2 — середньої тяжкості, 3 — тяжка і 4 — дуже тяжка. Діапазон сумарної кількості балів коливається від 0 до 20 [8]. Метою роботи було дослідження можливостей використання шкали BSS для оцінки ефективності лікування дітей із синдромом кашлю віком від одного до шести років.
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 40 дітей віком від одного до шести років, хворих на ГБ, які проходили лікування в КЗ «Дніпровська міська клінічна лікарні № 1» м. Дніпра. Всім дітям проведено загальноклінічне обстеження (скарги хворих, анамнез життя, захворювання), об’єктивне клінічне обстеження, оцінку тяжкості стану за шкалою BSS та загальнолабораторне дослідження. Статистична обробка даних проводилася за допомогою методів варіаційної статистики з використанням програм Statgraf. Вірогідність відмінностей статистичних сукупностей у випадках нормального розподілу оцінювалася за допомогою t-критерію Стьюдента і в разі ненормального розподілу — за допомогою критерію Манна — Уїтні (U).
Результати. Аналіз особливостей перебігу ГБ у дітей віком від одного до шести років показав, що в усіх пацієнтів мав місце гострий початок захворювання, а головною причиною звернення батьків до педіатра були скарги на підвищення температури тіла до субфебрильних або фебрильних цифр, кашель, млявість і нежить. У більше ніж половини хворих кашель мав сухий, нав’язливий характер і в дітей, старших за 3 роки, супроводжувався відчуттям болю у грудній клітці та вираженим занепокоєнням у дітей раннього віку. Зі слів батьків, кашель з’являвся приблизно на 3-тю — 4-ту добу захворювання, з подальшим посиленням як його частоти, так і вираженості. У 24 дітей (60 %) кашель був головною скаргою при надходженні до стаціонару; лихоманка стала причиною звернення за медичною допомогою у понад 35 % батьків хворих. Лихоманка зазвичай виникала в першу-другу добу захворювання з підвищенням температури тіла до 3–4 разів на добу та спостерігалась протягом 4–6 діб. За нашими даними, у 14 дітей із ГБ підвищення температури було головною скаргою, а нежить і млявість були визначені головними скаргами у 7,6 % спостережень відповідно. При загальному клінічному обстеженні пацієнтів на початку ГБ встановлено, що прояви катарального синдрому мали місце у 97,5 % випадків, прояви синдрому інтоксикації — у 72,5 %, прояви ацетонемічного синдрому у вигляді блювання, відмови від їжі та пиття, больового синдрому та метеоризму спостерігалися у 10 % дітей раннього віку, у той час як гіпертермічний синдром мав місце у кожного п’ятого (20 %) пацієнта. Зміни при аускультації легенів у вигляді сухих і вологих хрипів відзначені у 30 дітей (75 %), причому вологі хрипи зареєстровані у 27 дітей, сухі — у 4 осіб. Лабораторна діагностика першого рівня показала, що в аналізі периферійної крові в усіх дітей із ГБ в період розпалу хвороби незалежно від етіології спостерігалися ознаки запального процесу. При клінічній оцінці стану тяжкості хворого та відповідно до поставлених завдань нами використовувалася запропонована L. Dome, R. Schuster шкала BSS, дані якої наведені в табл. 1.
/74.jpg)
Тяжкість стану дітей із ГБ віком від одного до шести років була обумовлена вираженістю та тривалістю основних клінічних синдромів захворювання, насамперед наявністю хрипів (2,7 ± 0,2 бала), синдрому кашлю (2,5 ± 0,1 бала), відходженням мокротиння (1,9 ± 0,2 бала) та феноменом диспное (1,6 ± 0,2 бала). Для дітей ознака у вигляді виникнення болю при кашлі має низький рівень значущості з огляду на особливості сприйняття як больових відчуттів, так і самого феномену болю. За нашими даними, легкий перебіг ГБ мали лише 2 дитини, в той час як середньотяжкий зареєстровано у 24 дітей, а тяжкий — у 14 дітей. Проведення кореляційного аналізу дозволило виявити вірогідні взаємозв’язки між клінічними ознаками гострого респіраторного захворювання, лабораторною активністю патологічного процесу та оцінкою за шкалою BSS. До періоду реконвалесценції відбувалося зниження індексу шкали BSS, і чим нижчі його рівні, тим менша ймовірність повторного погіршення стану. Швидкість зниження індексу шкали BSS мала обернений зв’язок із тривалістю захворювання. Зважаючи на те, що індекс шкали BSS має більш об’єктивний і системний характер, ніж оцінка стану хворого ним самим або родичами, цей показник можна використовувати для контролю ефективності лікування.
Висновки. Проведене дослідження у дітей із ГБ віком від одного до шести років дозволило констатувати, що синдром кашлю та вираженість гіпертермічного синдрому є головними скаргами батьків хворих дітей при ГБ, вираженість та тяжкість яких є основними причинами звернення на другий рівень надання медичної допомоги (стаціонар). Застосування шкали ВSS з метою визначення тяжкості стану у дітей із синдромом кашлю є високоінформативним неінвазивним методом і зручним інструментом, який дозволяє об’єктивно оцінити ефективність проведеної терапії.
Список литературы
1. Джумагазиев А.А. Применение иммуномодуляторов и метаболитов для профилактики острого бронхита и острой пневмонии у детей // Новая наука: Теоретический и практический взгляд. 2016; 117-3: 44-45.
2. Сухорукова Д.Н., Кузнецова Т.А. Эпидемиология острого бронхита и бронхиолита у детей // Евразийский союз ученых. 2016; 32: 19-21.
3. Lehrl S., Matthys H., Kamin W., Kardos P. The BSS — A Valid Clinical Instrument to Measure the Severity of Acute Bronchitis // J. Lung. Pulm. Respir. Res. 2014; 1(3): 00016. doi: 10.15406/jlprr.2014.01.00016.
4. Berlutti F.F., Pantanella F., Natalizi T. et al. Antiviral properties of lactoferrin — a natural immunity molecule // Molecules. 2011 Aug 16; 16(8): 6992-7018. doi: 10.3390/molecules16086992.
5. Горелов А.В., Феклисова Л.В., Грачева Н.М., Алпенидзе Д.Н. Экзогенная интерферонизация как аспект этиопатогенетической терапии острых респираторных вирусных инфекций // Фарматека. 2011; 15: 73-81.
6. Timmer A., Günther J., Rücker G., Motschall E., Antes G., Kern W.V. Pelargonium sidoides extract for acute respiratory tract infections // Cochrane Database Syst Rev. 2013 Oct 22; (10): CD006323. doi: 10.1002/14651858.CD006323.pub3.
7. Крючко Т.О. Пріоритетність застосування фітопрепаратів у лікуванні вірусних респіраторних інфекцій у дітей / Т.О. Крючко, О.Є. Абатуров., О.Я. Ткаченко, Н.М. Токарева // Здоровье ребенка. 2018; 1(13): 59-65. doi: 10.22141/2224-0551.13.1.2018.127062.