Журнал «Практическая онкология» Том 2, №1, 2019

Покращення діагностики та застосування новітніх методів лікування пацієнтів з раком грудної залози (РГЗ) сприяло значному збільшенню тривалості життя цієї когорти хворих. Навіть в групі хворих, що донедавна була безперспективною, з місцево–поширеним та первинно–занедбаним РГЗ, 5–річна виживаність становить до 20 %. Успішне радикальне лікування є, за своєю суттю, вилікуванням від раку, але ще не може вважатися повним одужанням. Успіх лікування треба оцінювати не лише за кількістю врятованих життів, але й за кількістю людей, здатних знову стати повноцінними членами суспільства. Лікування РГЗ в більшості випадків носить комбінований характер. Оперативне лікування в будь–якому обсязі є його складовою частиною і нерідко — причиною післяопераційних ускладнень та функціональних порушень: зменшення обсягу рухів верхньої кінцівки з боку ураження, лімфостаз руки. У деяких пацієнтів, зокрема і в тих, які отримали заплановане лікування, виникають та розвиваються органічні та функціональні порушення, що призводять до втрати працездатності, зниження якості життя й інвалідності. До цих порушень у частини пацієнток виникає змінення психоемоційного стану — постмастектомічна депресія [9].

Таким чином, масштаб проблеми, що має медичний, соціальний і економічний аспекти, треба розглядати як важливе загальнодержавне завдання, яке потребує розробки та втілення в практику новітніх методів не тільки профілактики, діагностики, лікування, але й реабілітаційних заходів. Ці заходи дозволять досягнути одужання хворого від злоякісної пухлини і помітно покращити якість життя пацієнтів.

Чисельні дослідження вказують на те, що самостійне відновлення фізичного та психічного стану після лікування РГЗ реалізується тільки невеликою частиною пацієнток. Ефективність раннього і підконтрольного початку комплексної індивідуально розробленої для кожної пацієнтки програми реабілітації вважається найбільш перспективним методом відновлення працездатності жінок після лікування РГЗ [5].

З цією метою в 2008 р. на базі ТОВ «Друкмаш–центр» разом з онкологічним центром був створений реабілітаційний центр для пацієнток, які перенесли лікування з приводу РГЗ. Діяльність центру ведеться за такими напрямами: виробництво (зовнішні силіконові протези, білизна, компресійні рукава, післяопераційні протези та білизна), протезування, реабілітація. За час роботи центру реабілітаційне лікування отримали 8 тис. жінок. Але відновне лікування могли отримувати тільки жінки, які проживають в м. Кропивницькому, прилеглих районах, і після завершення курсу лікування, а це через 6–9 місяців.

Відсутність можливості проведення реабілітаційних заходів на ранніх термінах після оперативного лікування чи під час проведення хіміопроменевої терапії, а також жінкам, які проживають на віддалі від обласного центру, змусила нас задуматися щодо необхідності створення реабілітаційного центру на базі обласного онкологічного диспансеру. В процесі створення такого центру виникла низка проблем: відсутність як затверджених наказами Міністерства охорони здоров’я України положень про структурний підрозділ реабілітації, так і необхідних для його функціонування штатних посад реабілітолога, спеціаліста з лікувальної фізкультури (ЛФК), психолога. В нашому випадку рішення про створення реабілітаційного центру є результатом порозуміння між адміністрацією обласного онкологічного центру, державними гілками влади і бізнесу. Всі витрати на будівництво і оснащення центру взяла на себе директор ТОВ «Друкмаш–центр» Л.В. Шубіна — людина, не байдужа до чужого горя. На базі обласного онкологічного центру 25.10.2011 відкрито реабілітаційний центр, який є структурним підрозділом мамологічного відділення. Центр розрахований на цілодобове перебування 18 хворих і проведення реабілітації хворих, які знаходяться на стаціонарному лікування в інших відділеннях і перенесли оперативне лікування з приводу РГЗ. Реабілітологами «Друкмаш–центру» та лікарями–мамологами розроблені та втілені в роботу комплекси фізичних і дихальних вправ, кінезітерапія, різні види масажу, озонотерапія, ароматерапія, лікувальні інгаляції [2, 3].

У центрі розроблена та втілена в роботу схема організації комплексної реабілітації хворих після операцій на молочній залозі та зонах лімфовідтоку, радіо– та хіміотерапії РГЗ [1].

За час роботи реабілітаційного центру (2012–2017 рр.) лікування отримали 5277 пацієнтів, при цьому виконано 88 547 процедур. До основних методик, що застосовуються в реабілітаційному лікуванні, відноситься лікувальна фізкультура, масаж, кінезітерапія. За період роботи центру проведено ЛФК — 30 250 процедур. Виконання ЛФК, дихальної гімнастики починається з 1–ї доби після операції, що сприяє розробці і збереженню нормального обсягу рухів. З 7–ї доби післяопераційного періоду розширюється комплекс вправ з додаванням вправ на розтягнення.

За час роботи центру курси реабілітації отримали 37 хворих з порушенням функції плечового суглоба різних степенів, які перенесли оперативне лікування в різні роки. Порушення функції та стійкі конт–рактури з’явились через 1–2,5 року після лікування з приводу РГЗ. Зменшенню обсягу рухів сприяли тривалі лімфореї (5 хворих; 13,5 %); больовий синдром з відчуттям натягнення тканин при рухах в ранньому післяопераційному періоді (11 хворих; 29,7 %); променева терапія (9 хворих; 24,3 %); синдром заміщення аксилярної ділянки сполучною тканиною (12 хворих; 32,4 %). Чотирнадцять хворих отримали 3 і більше курси реабілітації. При цьому найкращий ефект у вигляді повного відновлення обсягу рухів в плечовому суглобі зареєстровано у 19 пацієнток (51,4 %), які отримали комбіноване лікування протягом 1–1,5 року. При порушенні функції плечового суглоба, яке не лікувалось тривалий час, ефективність курсів реабілітації в комплексі з медикаментозною терапією досить низька [6].

У реабілітаційному центрі проводиться профілактика та лікування лімфатичного набряку руки з боку операції. У виникненні раннього післяопераційного набряку суттєву роль відіграють післяопераційні ускладнення [4]. Проведення пневмомасажу починається з 10–14–ї доби післяопераційного періоду, що практично знижує до 0 кількість ранніх набряків. Подальша профілактика набряку проводиться під час проходження хворими променевої та хіміотерапії. За час роботи центру проведено 15 955 сеансів пневмомасажу. Режим пневматичної компресії має наступні характеристики: тиск — 100–120 мм рт.ст., цикл — 15–25 с, тривалість сеансу — 25–30 хв, кількість сеансів — 1–15 (кожні 1–2 дні). При призначенні лікування враховуються фактори ризику, що виділені А.Д. Каприною, Н.І. Рожковою [11] (табл. 1).

При аналізі реабілітаційних карт 368 хворих встановлено, що ефективність лікування залежить від тривалості та ступеня лімфостазу. В процесі виконання процедур, отримання медикаментозного лікування встановлено, що при тривалому лімфостазі лікування приносить тимчасове покращення з незначним (на 1,5–2,5 см) зменшенням обсягу руки, тоді як ранній початок проведення заходів для профілактики виникнення лімфостазу приносить більш вагомі і тривалі результати [8].

У більшості пацієнток розвиваються психоемоційні реакції на виявлення онкологічного захворювання та лікування, які провокують порушення психологічного фону аж до виникнення емоційної лабільності, роздратованості, психосоматичного симптомокомплексу. Нерідко виникають тревожно–депресивні розлади, які пов’язані з ризиком ймовірного рецидиву. Проведення бесід з психологом починається при першому зверненні. Психокорегуючі методики направлені на попередження процесів самоізоляції, занурення в хворобу. Головною метою психологічної реабілітації є формування у жінок правильного відношення до хвороби, необхідності проведення оперативного лікування, хіміопроменевого лікування. Психологом проводиться тестування, що дозволяє виділити пацієнток, які потребують індивідуальних консультацій. За час роботи психолога з 2015 р. проведено 679 індивідуальних консультацій та 411 групових бесід. Психологом проводиться робота із застосуванням арт–терапії, навчання аутотренінгу.

Встановлено, що ефективність психотерапії значно збільшується за рахунок включення в лікувальні групи волонтерів–жінок, які самі отримали лікування з приводу РГЗ. Реабілітаційний центр є базою для роботи волонтерів групи «Росток надії», які надають психологічну підтримку, допомагають в знаходженні мотивації до повернення до здоров’я, а також створюють умови для досягнення оптимальної психофізичної працездатності.

Висновки

Включення реабілітаційних заходів в клінічну практику дозволяє вже на ранньому етапі забезпечити високий рівень якості життя жінок, які отримали комплексне лікування РГЗ, усунути психоемоційну нестабільність і забезпечити зниження факторів інвалідизації. Тому у структурі онкологічних центрів необхідно створення спеціалізованих центрів та кабінетів реабілітації.

Запропонована форма післяопераційної реабілітації, яка проводиться на базі КНП «Обласний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради» протягом 7 років, значно поліпшує якість життя хворих, сприяє їх соціальній та професійній реабілітації.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.