Газета «Новости медицины и фармации» №8 (695), 2019

Урочисте відкриття з’їзду та його подальша робота відбулися на базі чудово обладнаного концерт-холу готелю «Франція». Програма з’їзду була поділена на 4 великих засідання, модераторами на яких стали професори Л.В. Беш (Львів), Т.Р. Уманець (Київ), С.В. Зайков (Київ) та С.М. Пухлик (Одеса).

► Із програмною доповіддю на тему «Прожите та пройдене» роботу з’їзду відкрив президент ААУ професор Б.М. Пухлик.

У доповіді Б.М. Пухлик відзначив, що ААУ після ІІІ з’їзду в Одесі (2011) продовжувала свою роботу, незважаючи на складні соціально-економічні обставини в країні, складну незрозумілу політику МОЗ та деяких її експертів щодо алергології та нормативних документів для алергологів, не–етичну діяльність закордонних виробників діагностичних та лікувальних алергенів тощо.

На жаль, сьогодні відсутнє управління алергологічною службою, ніхто не збирає звіти головних алергологів, завдяки чому ми абсолютно не маємо даних про штати, кадри, кабінети, захворюваність населення та ін. МОЗ навіть не призначив експертну групу з алергології, хоча за всіма іншими спеціальностями такі групи створені. В інших країнах світу ці обов’язки могли б взяти на себе відповідні професійні асоціації, чого немає в Україні. В умовах, що склалися, потрібно нове керівництво ААУ, яке має провести повноцінний облік своїх членів, встановити кращу комунікацію з МОЗ України, популяризувати алергологію серед лікарів іншого фаху, пояснювати її сутність, відмінність від інших служб, відстоювати позиції алергології на конференціях, нарадах сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, більше публікувати статті з питань алергології у науково-практичних виданнях.

 Професор С.М. Пухлик (Одеса) свою доповідь присвятив питанню ефективної топічної терапії алергічного риніту (АР) згідно з міжнародними реко–мендаціями.

За останні 20 років були розроблені практичні клінічні рекомендації з лікування АР, які підвищили якість життя пацієнтів. У ARIA коротко викладено потенційні переваги і недоліки, що лежать в основі рекомендацій, а також міркування з приводу цінностей та преференцій у пацієнтів, визначені обґрунтованість і спрямованість рекомендацій. У 2014 році ця редакція ARIA була визнана кращою за ретельністю своєї розробки і за якістю надання рекомендацій з лікування АР. Далі доповідач зупинився на ефективності та безпечності використання для лікування АР топічної терапії глюкокортикостероїдами (ГКС), зокрема мометазону фуроату, та іригаційної терапії сольовими розчинами.

 Професор Т.Р. Уманець (Київ) де–тально висвітлила питання про місце антигістамінних препаратів (АГП) у лікуванні алергічних захворювань (АЗ) у дітей.

Вибір АГП для лікування АЗ у дітей по–винен ґрунтуватися на профілі їх безпеки, клінічному досвіді у відповідній віковій групі. При цьому, незважаючи на появу АГП 2-го покоління, препарати 1-го покоління залишаються в арсеналі лікаря, оскільки мають високу швидкість дії, спостерігається максимум терапевтичного ефекту протягом першої години після введення, виражена протисвербіжна та седативна (особливо при атопічному дерматиті) дії, є можливість використання ін’єкційних форм (наприклад, хлоропіраміну гідрохлориду у дітей віком від 1-го місця). При цьому АГП нового покоління, зокрема левоцетиризин у краплях, рекомендовані як препарати першої лінії для лікування АР і кропив’янки АЗ у дітей, особ–ливо раннього віку (із 6 місяців).

 Доповідь професора С.В. Зайкова (Київ) була присвячена питанню взаємовпливу інфекції та алергії і ролі мукозальних вакцин при респіраторній патології.

Так, інфекційні агенти можуть бути причинно-значущими алергенами, факторами формування АЗ, тригерами їх загострення та подальшого прогресування. На тлі алергічного запалення та тривалого використання ГКС створюються умови для приєднання інфекційних агентів, виникнення інфекційного запалення, а алергічне запалення сприяє інфікуванню та персистенції інфекційних агентів. Пацієнти з АЗ частіше хворіють на респіраторні інфекції, а в умовах інфекції АЗ мають клінічні та імунологічні особливості, в цілому маючи більш тяжкий перебіг. Вторинна інфекція може визначати наслідки лікування пацієнта (синдроми Лайєлла, Стівенса — Джонсона). Застосування імунотропних препаратів, особливо мукозальних вакцин бактеріального походження, сприяє суттєвому зниженню ризику розвитку респіраторних інфекцій, зменшенню частоти їх рецидивів і хронізації, полегшенню клінічного перебігу, корекції вторинної імунної недостатності, суттєвому підвищенню ефективності лікування та якості життя пацієнтів, у тому числі із супутніми респіраторними АЗ. Раціональне використання мукозальних вакцин при респіраторних інфекціях заслуговує на серйозну увагу. При цьому більш перспективним є використання препаратів системної дії, до яких відноситься мукозальна вакцина системної дії OM-85, яка має серйозну доказову базу щодо її ефективності та безпечності у пацієнтів дитячого та дорослого віку.

 Професор І.В. Гогунська (Київ) у двох наступних доповідях обговорила питання щодо критеріїв вибору оптимального АГП та нових напрямків елімінаційної терапії АР.

Так, згідно з рекомендаціями ARIA і EAACI/GA (2) LEN/EDF/WAO, АГП традиційно є першим етапом терапії як персистуючого АР, так і хронічної кропив’янки. АГП 2-го покоління віддається перевага перед АГП 1-го покоління завдяки співвідношенню ефективність/безпека, фармакокінетиці, відсутності протихолінергічних і седативних побічних ефектів. На думку експертів ARIA, завдяки своїм фармакологічним особливостям, ефективності та безпеці серед усіх АГП саме біластин відповідає рекомендованим критеріям EAACI/ARIA для лікарських засобів, що застосовуються при лікуванні АР. У другій доповіді автор зазначила, що елімінація алергенів відноситься до надзвичайно важливих патогенетичних методів лікування і профілактики АЗ, хоча при цьому серед різних напрямків лікування хворих на АЗ цей метод є одним із найменш досліджених, але потенційно найбільш ефективних. З цією метою можна використовувати назальний спрей, який містить мікро–дисперсний порошок целюлози, що захищає слизову носа від контакту з аероалергенами і полютантами, запобігає дегрануляції тучних клітин і вивільненню гістаміну, перешкоджає розвитку алергічної реакції та симптоматики АР.

 Доповідь професора Л.В. Беш (Львів) була присвячена сучасним особливостям діагностики та лікування атопічного дерматиту у дітей.

Основними напрямками ведення подібних пацієнтів на сьогодні є дієтотерапія (елімінація причинно-значущих харчових алергенів, або індукція харчової толерантності), контроль за довкіллям, фармакотерапія: системна і місцева, реабілітаційне (протирецидивне) лікування, навчальні програми для пацієнтів і членів їх сімей. На думку доповідача, сьогодні ми повинні говорити не про виключення багатьох харчових продуктів із раціону дитини, а лише про їх обмеження. Більше того, на даний час активно опрацьовуються протоколи так званої специфічної індукції пероральної толерантності, що пропонують досягати зниження ступеня сенсибілізації пацієнта шляхом контакту з причинним алергеном у дозуванні, що поступово зростає. Системна терапія дітей з атопічним дерматитом, за даними різних авторів, включає АГП, антибіотики, топічні ГКС, цитостатики, пробіотики та — під великим знаком питання — вітамін D, ферментні препарати, гепатопротектори, ентеросорбенти. При цьому дітям частина вказаних засобів часто призначається без особливої потреби, але, з іншого боку, часто необхідні препарати пацієнти починають застосовувати запізно, або лікарські засоби призначаються в недостатніх дозах через страх перед виникненням побічних ефектів, нерідко застосовуються фторовмісні ГКС, та ще й тривалими курсами (понад 5–7 днів), на значну поверхню тіла (понад 20 % загальної площі шкіри) або на ділянки чутливої шкіри (обличчя, природні складки), методом розведення, без попереднього зволоження на ділянки мокнуття, за наявності ознак інфікування шкіри. Крім того, професор у доповіді сконцентрувала основну увагу на питанні індивідуалізації підходів до лікування дітей з атопічним дерматитом, підкресливши неповне усвідомлення хворими та їх батьками суті захворювання, неприйняття ними потреби тривалого використання засобів для догляду за шкірою, відсутність терапевтичного альянсу, коли пацієнт та його батьки беруть активну участь у прийнятті рішень щодо лікування, спілкування (важливо, як подасть інформацію лікар, як поговорить з пацієнтом), формування впевненості у кваліфікованості лікаря тощо.

Колективом авторів у складі О.Л. Бобело, А.С. Бобело, Л.Д. Коцур, Н.М. Суркової (Вінниця) була зроблена доповідь щодо сучасних проблем і можливостей діагностики та лікування АЗ в умовах алерго-імунологічного центру.

Автори доповіді поділилися цікавим практичним досвідом діяльності центру у напрямках своєчасного виявлення (скринінг, робота з лікарями загального профілю, самозвернення пацієнтів), діагностики (алгоритми обстеження, шкірне і лабораторне тестування з алергенами) АЗ, лікування (фармакотерапія, ін’єкційна та пероральна алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ)) пацієнтів з алерго–патологією.

 Професор Л.І. Романюк (Київ) зупинилася на питанні застосування комбінованої фармакотерапії у лікуванні АЗ.

Доповідач зазначила, що у клінічній практиці лікарям часто доводиться стикатися з ситуаціями, коли пацієнту необхідно призначати одночасно кілька лікарських засобів. Передумовами до цього є наявність декількох захворювань або недостатня ефективність і/або безпека монотерапії. Комбіновані лікарські препарати затребувані практичною медициною, в тому числі в лікуванні АЗ, зокрема астми та АР. На думку автора доповіді, перевіреними практикою та часом комбінаціями є флутиказону пропіонат із формотеролом, мометазону фуроат з азеластином та левоцетиризин із монтелукастом. Такий склад діючих речовин ефективний і безпечний з точки зору лікаря і пацієнта.

Наступна доповідь професора С.В. Зай–кова (Київ) була присвячена бронхо–обструктивному синдрому (БОС) у практиці алергологів та лікарів сімейної медицини. БОС, або синдром бронхіальної обструкції, — універсальний патологічний стан при багатьох захворюваннях легенів, що виявляється обмеженням потоку повітря при диханні, який пацієнти відчувають як задишку.

Діагностичний алгоритм при БОС передбачає встановлення наявності бронхіальної обструкції; встановлення етіології захворювання, що викликало розвиток БОС; проведення диференціальної діагностики з іншими можливими причинами БОС; виключення причин синдрому «гучного дихання», не пов’язаних із БОС. Лікування пацієнтів з БОС повинно бути диференційованим, з урахуванням усіх можливих механізмів його патогенезу, спрямованим на усунення причини розвитку БОС, а також на ліквідацію бронхообструкції. Отже, БОС при багатьох захворюваннях потребує лікування, а при ряді з них (наприклад, хронічне обструктивне захворювання легень, астма) усунення цього синдрому є ключовим чинником, що визначає ефективність проведеної терапії. Бронходилататори, що чинять одночасно швидку і пролонговану дію (формотерол), показані для усунення та профілактики рецидиву БОС. При визначенні генезу БОС обов’язково проводиться лікування основ–ного захворювання (інгаляційні ГКС — флутиказон, антилейкотрієнові препарати (монтелукаст), антибактеріальна, противірусна, протитуберкульозна терапія за показаннями тощо).

Колективом авторів у складі професора В.А. Клименко, доцента Ю.В. Карпушенко, Л.М. Адарюкової, О.В. Давиденко, А.А. Соколової (Харків) на основі аналізу результатів рандомізованих клінічних досліджень та даних власного досвіду була зроблена доповідь щодо ефективності і безпечності застосування назального спрею мометазону фуроату у пацієнтів дитячого віку.

Авторами доповіді відзначена висока ефективність, зручність використання та хороший профіль безпеки назального спрею мометазону фуроату в лікуванні дітей з АР та аденоїдитом.

Друге засідання розпочалося з доповіді професора С.М. Пухлика (Одеса) на тему «Золотий стандарт лікування алергічного риніту».

В ній доповідач чітко зазначив, що АР характеризується високою поширеністю (уражає 20–40 % населення), суттєвим зниженням якості життя хворих, серйозними економіч–ними збитками для пацієнтів та суспільства, тісним зв’язком із синуситами, кон’юнктивітом, трансформацією у значної кількості хворих на астму. Препаратами першої лінії для лікування пацієнтів з АР залишаються топічні ГКС та неседативні АГП 2-го покоління, серед яких автор особливо виділив левоцетиризин, звернувши увагу на його високу ефективність та безпечність використання.

 Доцент Л.М. Кириченко (Вінниця) свою доповідь присвятила питанню раціональної терапії та аналізу помилок у лікуванні АР.

Метою лікування пацієнтів з АР традиційно залишається досягнення повного контролю за симптомами захворювання і збереження високої якості життя хворих. Тактика лікування АР є ступеневою і визначається клінічною ситуацією. При цьому застосовуються елімінаційні заходи (наприклад, мікродисперсний порошок целюлози зі спрея-дозатора), блокатори Н₁-рецепторів (наприклад, дезлоратадин), топічні ГКС (наприклад, назальний спрей мометазону фуроату), судинозвужуючі засоби на короткі терміни, антагоністи лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст) та алерген-специфічна імунотерапія. Типовими помилками у веденні пацієнта з АР залишаються: призначення АГП 1-го покоління (хлоропірамін, дифенгідрамін та ін.), тривале (понад 10 днів) призначення судинозвужуючих засобів, недостатня оцінка ефективності лікування і поспішна заміна терапії, призначення АСІТ через відсутність клінічних проявів захворювання (за результатами шкірних проб чи за наявністю підвищеного рівня IgE), неправильне використання спреїв для носа.

Канд. фарм. наук, директор ТОВ «Імунолог» (Вінниця) С.П. Дзюбенко зробив доповідь на тему «Специфічна діагностика і лікування алергічних захворювань у контексті реалізації вітчизняних препаратів алергенів та медичних виробів».

Він наголосив, що відповідно до міжнародних рекомендацій, зокрема Консенсусу з молекулярної алергології, на першому етапі діагностики АЗ проводиться збирання алергологічного анамнезу і об’єктивне обстеження хворого, на другому — постановка прик-тесту з групою актуальних алергенів, на третьому (при потребі) — виявлення специфічного IgE і в дуже окремих випадках (перехресна алергія, інші складнощі) — молекулярні технології. При цьому найчастіше засобів діагностики першого і другого етапу буває досить для того, щоб встановити природу алергії. Діагностувати і лікувати АЗ бажано регіональними препаратами алергенів, які в антигенному відношенні, на відміну від імпортних аналогів, максимально наближені до природних алергенів цієї країни, оскільки містять неповторну для кожної країни суміш мажорних та мінорних алергенів. На сьогодні функцію виробника специфічних для України препаратів алергенів, які використовуються для діагностики та лікуванні АЗ, виконує єдине в країні Вінницьке підприємство «Імунолог». Щорічно понад 20 тис. пацієнтів в Україні обстежуються за допомогою препаратів алергенів ТОВ «Імунолог», а понад 5 тис. хворих отримують АСІТ вітчизняними препаратами.

Продовжила тематику використання АСІТ в алергології професор С.М. Недельська (Запоріжжя) з доповіддю на тему «АСІТ у лікуванні та профілактиці алергічних захворювань: клінічний та імунологічний контроль».

Доповідач зазначила, що АСІТ — доведено ефективний метод лікування пацієнтів із БА та/або АР, але не всі пацієнти мають оптимальну відповідь на цю терапію. Для успішного проведення АСІТ, на її думку, мають значення такі фактори, як: правильний вибір алергену для проведення АСІТ (дотримання протоколу з використанням шкірних і серологічних тестів), якісні характеристики препарату (алерген чи алергоїд?), використання біологічних маркерів для моніторингу ефективності АСІТ, комбінація різних шляхів проведення АСІТ, її поєднання з базисною терапією АЗ. Золотим стандартом ефективності АСІТ залишається оцінка клінічних симптомів та використання препаратів супутньої терапії впродовж контактування з причинними алергенами. При цьому пероральна АСІТ у дитячому віці успішно конкурує з парентеральною.

У наступній доповіді професор Т.Р. Уманець (Київ) ще раз повернулася до проблеми БОС, але вже в дитячому віці.

Так, БОС мають один раз у житті 50 % дітей, рецидивуючий перебіг бронхо–обструкції реєструється у 25 % дітей, а 32,2 % з них страждають від БОС із перших років життя. Лікування дітей із БОС повинно бути індивідуалізованим і спрямованим на усунення причини розвитку бронхообструкції та на її основні клінічні прояви. З цією метою в дитячому віці доцільно використовувати інгаляційні ГКС (флутиказону пропіонат), бронхолітики (сальбутамол), мукоактивні засоби (гіпертонічний розчин хлориду натрію, ацетилцистеїн) бажано інгаляційним шляхом за допомогою небулайзера.

Цікавою також виявилася доповідь доцента Н.І. Синчук (Вінниця) на тему «Погляд на алергічний риніт та бронхіальну астму очима педіатра».

Медичний радник ТОВ «Глаксо–СмітКляйн Фармасьютікалс Україна» –Наталія Жагала (Київ) зробила доповідь на тему «Контроль брон–хіальної астми — головна мета терапії».

В ній вона зупинилася на питаннях гіподіагностики БА в Україні, актуальності проблеми неконтрольованої астми, тактиці ведення пацієнта з низьким контролем симптомів астми та/або загостренням, незважаючи на лікування, типових помилках у техніці інгаляції та оцінці стану здоров’я пацієнтів з БА та ХОЗЛ.

Доцент О.Б. Бондарчук (Вінниця) зупинилася на проблемі частоти IgE-обумовлених алергічних хвороб серед дорослого населення Вінницької області за даними офіційної звітності в динаміці, відзначивши їх зростання, удосконалення підходів до діагностики та лікування відповідних станів.

Лікар-алерголог Г.Г. Бень (Кривий Ріг) поділився цікавим досвідом застосування продукції підприємства «Імунолог», відзначивши високу ефективність специфічної алергодіагностики та імуно–терапії вітчизняними алергенами.

► Третє засідання з’їзду почалося з доповіді професора С.В. Зай–кова (Київ) «Бронхіальна астма. Актуальні підходи до проблеми: спірометрія».

Доповідач відзначив, що спірометрія залишається важливим методом діагностики, але її показники не є критичними в діагностиці БА. Вони допомагають в об’єктивній оцінці контролю та тяжкості БА, але симптоми не завжди ефективно віддзеркалюють контроль астми, суб’єктивна їх оцінка часто не корелює з тяжкістю захворювання. В сучасних умовах рутинне використання показника ОФВ₁ для діагностики БОС обмежене через наявність більш нових (інших) показників спірометрії; значної його суб’єктивності; обмежень визначення у різних категоріях пацієнтів (діти, особи похилого віку, пацієнти у тяжкому стані та ін.). Частіше лікарі мають справу з пацієнтами з обструктивним типом порушення функції зовнішнього дихання (БА, ХОЗЛ). У лікуванні пацієнтів із бронхообструктивними захворюваннями важливе місце займає комбінація інгаляційних ГКС та бета-2-агоністів тривалої дії, наприклад флутиказону про–піонат та формотерол.

Цікавою виявилася доповідь лікарів Б.А. Стремедловського та О.М. Міронової (Вінниця) на тему «Можливості –діагностики гіперчутливості до лікарських засобів в умовах алерго-імуно–логічного центру ТОВ «Алергоцентр-КПП». Досвід співпраці з лікарями-–стоматологами».

Доповідачі відзначили, що стоматологи мають направляти на консультацію до алерголога лише осіб з обтяженим алергологічним анамнезом. Шкірні проби з лікарськими засобами не повинні застосовуватися для виявлення медикаментозної алергії за відсутності клінічного анамнезу, що припускає IgE-опосередковану медикаментозну алергію. Шкірні проби на лікарський засіб проводяться лише в умовах стаціонару за письмовою згодою пацієнта та під наглядом лікуючого лікаря за технологією, описаною у протоколі. В діагностиці медикаментозної алергії можуть допомогти лабораторні методи дослідження (імуноферментний аналіз).

Представник ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» (Київ) Олександр Ліфінський виступив з доповіддю «Алергічний риніт. Актуальні питання. Низький рівень діагностики».

На думку доповідача, багато пацієнтів з АР не визнають його як захворювання, не консультуються з лікарем, вдаються до самолікування, використовують тільки безрецептурні препарати, а також взагалі недоведені методи лікування. Супутній АР у пацієнтів з БА призводить до збільшення числа звернень за невідкладною допомогою і збільшує кількість нападів астми. –Інтраназальні ГКС (флутиказону фуроат) рекомендовані для лікування АР у дорослих і дітей як препарати першої лінії терапії.

Значну зацікавленість також викликала доповідь В.М. Гонько (Вінниця) на тему «Актуальні питання виробництва препаратів алергенів».

 У подальшому професор С.М. Пухлик (Одеса) зупинився на проблемі пошуку нових рішень у профілактиці та ліку–ванні АР, відзначивши, що клінічна картина цього захворювання на сьогодні змінюється.

Так, частіше спостерігається ускладнення перебігу АР, переважають змішані його форми, у багатьох пацієнтів виявляється полісенсибілізація до алергенів, простежується еволюція АР у бік фенотипів, стійких до терапії. Рекомендованими препаратами для лікування пацієнтів з АР є ГАП, ендоназальні ГКС, деконгестанти, пероральні ГКС, сольові розчини. Перспективи для успішного застосування у пацієнтів з АР, на думку доповідача, має спрей назальний, який містить розчин морської солі, провітамін декспантенол, природний гіалуронат натрію.

К.м.н. Л.Д. Вітик (Київ) зробила доповідь на тему «Алергічний риніт як тригер загострення бронхіальної астми».

Автор звернула увагу слухачів на тісний зв’язок АР та БА, який обумовлений спільністю механізмів алергічного запалення у слизовій оболонці верхніх та нижніх дихальних шляхів, складними та різноманітними ринобронхіальними відношеннями, важливим проявом яких є бронхіальна гіперреактивність, взаємним обтяженням клінічного перебігу обох захворювань. Використання гіпертонічних розчинів інгаляційно сприяє покращенню відходження мокротиння при БА та зняття набряку слизової носа при АР. Наявність гіалуронової кислоти у складі інгаляційних сольових розчинів сприяє відновленню циліарної активності, покращенню репаративних процесів та перешкоджає адгезії алергенів, бактерій на слизову оболонку дихальних шляхів.

Доцент А.І. Барціховський (Вінниця) зробив змістовну доповідь від колективу співробітників кафедри лор-хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на тему «Роль відеоендоскопії у верифікації причин назальної обструкції і інформативність математики фрактала у її обчисленні за матеріалами –Вінницького алерго-імунологічного центру».

Робота засідання була завершена професором В.А. Клименко (Харків), яка зробила цікаву доповідь про результати міжнародного дослідження ISAAC у Харківському регіоні.

Нею був продемонстрований вплив екологічних факторів на формування респіраторної патології у дітей, що реалізувалося у збільшенні поширеності респіраторних симптомів у 1,4–1,9 раза, тяжкості задишки — у 3,4 раза. При цьому сучасна поширеність респіраторних симптомів у дітей м. Харкова сягає 14,6 %, зокрема в молодшому шкільному віці — 16,3 %; у підлітковому віці — 12,3 %. За останні 19 років поширеність і тяжкість респіраторних симптомів знизились у 2–3 рази. В екологічно забруднених районах спостерігається збільшення поширеності респіраторних симптомів у 1,4–1,9 раза, тяжких нападів — у 3,4 раза (порівняно з умовно чистими районами).

Не меншу зацікавленість учасників з’їзду викликала також наукова програма другого дня його роботи.

► Четверте засідання з’їзду розпочав своєю доповіддю професор С.М. Пухлик (Одеса).

В ній він зупинився на можливих варіантах фармакотерапії АР згідно з офіційною міжнародною погодженою заявою з алергії та ринології щодо алергічного риніту — ICAR:AR (2018).

 К.м.н. В.Є. Нахашова (Херсон) на прикладі Херсонської області доповіла про особливості перебігу полінозів та проведення АСІТ пилковими алергенами на півдні України.

 К.м.н. С.В. Ланова та А.В. Луговська (Вінниця) підготували змістовну доповідь щодо розробки та впровадження сучасних методів визначення автентичності препаратів алергенів.

 Наступну доповідь від колективу авторів зробила професор В.А. Клименко (Харків).

У ній вона детально зупинилася на стані верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у дітей з АЗ.

 Доцент А.І. Барціховський (Вінниця) зробив ще одну змістовну доповідь від колективу співробітників кафедри лор-хвороб Вінницького національного –медичного університету ім. М.І. Пирогова на тему «Роль Епштейна — Барр –вірусної інфекції у формуванні гіпертрофії носоглоткового мигдалика в дитячому віці за матеріалами Вінницького алерго-імунологічного центру у 2017–2018 рр.».

 Президент ААУ професор Б.М. Пухлик детально проаналізував ефективність та безпечність використання вітчизняних алергенів з метою проведення АСІТ у хворих на АЗ.

 Дану тематику продовжила у своїй доповіді директор ТОВ «Алергоцентр-КПП» (Вінниця») О.Л. Бобело, про–аналізуваши результати специфічної імуно–терапії індивідуальними моно- та мікст-алергенами.

В її доповіді був використаний багаторічний досвід використання моно- та мікст-алергенів фахівцями медичного центру ТОВ «Алергоцентр-КПП».

 Група доповідачів у складі М.Ф. Стародуб, О.Д. Чуб, Л.М. Шуляк зробила цікаву доповідь на тему «Біосенсо-
ри для експресної діагностики конкретних алергічних станів».

 К.м.н. О.К Яковенко (Луцьк) у своїй –доповіді зупинився на вкрай актуальній міждисциплінарній проблемі інтерстиційних захворювань легень.

При цьому ним були проаналізовані декілька складних для діагностики клінічних випадків, що викликало особливу зацікавленість слухачів.

Після закінчення наукової програми відбулося обговорення доповідей та прийняття резолюції з’їзду.

На прохання професора Б.М. Пухлика наприкінці робочої програми з’їзду були проведені перевибори керівного складу ААУ. Одноголосно новим президентом ААУ був обраний професор С.В. Зайков (Київ), віце-президентами — професори І.В. Гогунська (Київ), Л.І. Романюк (Київ), С.М. Недельська (Запоріжжя). Професор Б.М. Пухлик залишився почесним президентом ААУ. Після цього було оголошене закриття роботи IV Все–українського з’їзду алергологів.

☼ Отже, значна кількість учасників, пов–на зала для пленарних засідань, насичена та динамічна наукова програма заходу, дружня атмосфера та вдала організація роботи з’їзду створили належні умови як для навчання, обміну досвідом, професійної дискусії, так і для звичайного людського спілкування між фахівцями, яким небайдужі питання алергології.