Газета «Новости медицины и фармации» №8 (695), 2019

Наведемо для прикладу низку назв публікацій у популярних українських виданнях, у тому числі тих, які належать перу одного з авторів цієї статті: «Майбутнє належить медицині запобіжній» («Дзеркало тижня», 2011; «Безпека життєдіяльно–сті», 2014), «Чи під силу сімейному лікареві підняти профілактичну медицину?» («Ваше здоров’я», 2012), «Громадське здоров’я» («Література і життя», 2012), «Екологічна безпека — глобальна соціально-медична проблема» («Світ», 2012), «Хто відповість за здоров’я нації? Медичну реформу не можна проводити без широкого громадського обговорення» («Дзеркало тижня», 2015), «Назад — від профілактики. Концепція реформування підготовки лікарів спрямована на знищення соціально-епідеміологічної служби», «Чи можна реформувати медицину без громадської полеміки» («Тижневик 2000», 2018), «Щоб реформувати охорону здоров’я, треба відновити те, що зруйнували» («Тижневик 2000», 2019).

У цих публікаціях особливе місце посідають питання соціальної та профілактичної медицини, у тому числі аспекти медичної екології — охорони навколишнього середовища і профілактики впливу на громадське здоров’я техногенних факторів, що забруднюють об’єкти довкілля, воду, ґрунти, зелені насадження та ін. У той же час те, що зараз відбувається у вітчизняній медицині й називається «реформою», — це, на погляд фахівців, які все життя пропрацювали в практичній охороні здоров’я, просто катастрофа, тому що порушується перша заповідь медицини: «Не нашкодь!». Одне з безглуздих і жалюгідних рішень Міністерства, очолюваного Уляною Супрун, — це ліквідація санітарно-епідеміологічної служби. Навряд чи нинішні реформатори є настільки дрімучими дилетантами, що не розуміють, якими тяжкими наслідками може обернутися для населення скасування цієї служби, яка десятиліття стояла на охороні громадського здоров’я. До речі, візьмемо теперішню ситуацію з захворюванням на кір. За офіційними даними Центру громадського здоров’я самого МОЗ України, у 2018 році на кір захворіло: у Львівській області — 7364 людини, в Івано-Франківській — 3612, на Закар–патті — 3459, в Одеській області — 2550, в Києві — 2408 осіб!

І найдивовижніше, що при таких вражаючих цифрах керівник Міністерства Уляна Супрун заявила: «Я зберу комісію, і ми вирішимо питання: є в Україні епідемія кору чи немає». Шановні, ви тільки вдумайтеся в логіку такої заяви! З початку 2019 року на кір у країні захворіло 35 тисяч чоловік. Епідемія розширюється, і рівень захворювання може ще підвищитися. Уже і в Польщі лунають голоси про те, що якщо з України будуть і надалі приїжджати заробітчани, хворі на кір, то слід ставити питання про закриття безвізового режиму з нашою країною. Також сьогодні у нас дуже реальною є загроза епідемії дифтерії. І це при тому, що не вистачає вакцин, які доводиться закуповувати в американських фармацевтичних компаній. Україна зараз перемістилася на друге місце в Європі із захворюваності на туберкульоз. Тільки в минулому, 2018 році в країні захворіло понад 36 000 чоловік, із яких 22 000 дітей. Сьогодні, звичайно, необхідно говорити про недоліки, які мали місце в соціалістичній Україні, але засуджуючи слід говорити правду і витягувати з історії користь для нинішнього суспільства. Нагадаю давно забуте: 15 жовтня 1917 року була прийнята резолюція, у якій вказувалося, що «весь лікарсько-санітарний устрій повинен базуватися на тих же, напрацьованих за рахунок загальної медичної думки, демократичних засадах, на яких раніше будувалася земська медицина». В Україні з кінця 20-х років швидкими темпами розвивалася мережа санітарно-епідеміо–логічних станцій, завдяки чому були переможені епідемії, що лютували після Громадянської війни. На початок 1941 року система охорони здоров’я в Українській республіці налічувала 29 000 лікарів і 91 000 середніх медпрацівників, керованих досвідченими, високопрофесійними організаторами охорони здоров’я, фахівцями в галузі соціальної медицини. Визнання неза–перечних успіхів в економіці та медицині в минулому — це не тільки об’єктивно, але й важливо для розуміння тих бід, які відбуваються в нас сьогодні. Адже за роки незалежності в Україні змінили один одного 20 міністрів охорони здоров’я. Реформи, які проголошував черговий міністр, себе не виправдали. І поскаржитися на погіршення ситуації в медицині, особ–ливо зараз, нема куди.

Зрозуміло, що будь-яка реформа, особ–ливо така, як реформа охорони здоров’я, повинна проводитися фахівцями найвищого рівня. У незалежній Україні спроби проведення реформ у медицині вже робилися. Не раз збиралися фахівці, вони обговорювали перспективи необхідних перетворень, але належної зацікавленості і реальної підтримки від владних структур не було. На одному з форумів академік Микола Амосов прозорливо заявив: «Якщо ми не вирішимо під час реформування проблему верховенства профілактичної медицини і не відновимо багаторічний досвід санітарно-епідеміологічної служби країни, що вже не раз виправдав себе, то допустимо непоправну помилку, небезпечну подальшими катастрофічними наслідками». Зараз в Україні в розпалі захворюваність на туберкульоз, СНІД, дитячі інфекції, гепатити. Виникають спалахи інших захворювань. Невже гігієністи і токсикологи можуть зараз мовчати та обмежитися лише тим, щоб із тривогою спостерігати, як скорочують наших колег, які працювали в галузі профілактичної медицини, як створюють їм нестерпні умови існування і примушують до еміграції? Це що за реформа така, коли лікарям забороняють при–ходити з перевірками на підприємства, особливо ті, на яких для нас і для наших дітей виготовляють і зберігають продукти харчування?

Україна сьогодні втрачає все більше працездатних громадян, люди частіше хворіють і раніше вмирають. А скільки з них ще хворіють з вини тих же чиновників, що закривають очі на діяння безвідповідальних підприємців? Вмирають від того, що дихають отруєним повітрям, п’ють неякісну воду, купують собі і своїм дітям токсичні продукти, хворіють від поширення інфекцій.

У нашій країні з часом збільшуються не тільки загрози впливу на населення промислових хімічних речовин, але й побутових хімічних агентів, що використовуються в повсякденному житті. Побутові засоби й матеріали (фарби, клеї, розчинники, лаки та ін.), а також будівельні конструкції, покриття, синтетичний посуд, синтетичні миючі засоби та інше без належного контролю можуть справляти токсичний вплив на здоров’я людини. Прикладів навколо нас безліч, ось тільки декілька: вінілові шпалери, якщо їх клеїти на сонячних ділянках квартири, біля опалювальних приладів, можуть виділяти формальдегід, хлор, фталати, фенол, які з часом спричиняють інтоксикацію, головні болі, алергію. Якщо ви купуєте ламіноване покриття без маркування «Е1», ви ризикуєте отримати в квартирі виділення шкідливого формальдегіду. У деякі лаки й фарби додають толуол і ксилоли, які сприяють швидкому висиханню покриттів, але реально ці шкідливі домішки можуть виділятися протягом кількох років. До складу швидковисихаючих алкідних фарб іноді додають свинець, а це шкідливо. Слідкуйте за тим, щоб на банках з фарбою були позначка «Без свинцю» і повний перелік інгредієнтів. Купуючи новий посуд, слід мати на увазі, що при певних умовах її застосування може бути небезпечним для здоров’я. Так, не можна використовувати тефлоновий посуд, якщо він має пошкодження, оскільки навіть подряпини на тефлоновій сковороді призводять до того, що в приготовлену їжу можуть виділятися такі небезпечні токсичні речовини, як карбонова і перфтороктанова кислота. Загалом тефлон, стійкий при термообробці, може виділяти канцерогенні речовини. У зв’язку з цим фахівці з США вважають, що сковорідки з тефлону слід заборонити. Настільки ж шкідливим може виявитися застосування пошкодженого алюмінієвого посуду й алюмінієвої фольги. Якщо такий посуд і фольгу постійно використовувати, то в їжу можуть потрапляти частинки алюмінію. Потрапляючи в організм людини і накопичуючись у ньому, цей метал може сприяти зменшенню кальцію в кістках, розвитку в легенях фіброзних ущільнень, появі ранніх ознак хвороби Альцгеймера. Особлива небезпека підстерігає при використанні в побуті деяких синтетичних матеріалів. Дослідження англійських фахівців показали, що застосування пластикової упаковки для зберігання їжі небезпечне. Звідси їх рекомендація зберігати продукти в скляній тарі або в харчовому пергаменті.

У побутових освіжаючих аерозолях містяться органічні розчинники: толуол, бензол, дихлорбензол, стирол, а ще такі органічні речовини, як пропан, ізобутан, формальдегід. Звідси нерідко розвиваються хвороби дихальних шляхів, алергічні прояви. І подібних прикладів можна навести безліч. При всьому тому, говорячи про хімічну небезпеку, слід зазначити, що останніми роками з боку виконавчої влади все ж здійснюються певні дії для виправлення ситуації. Так, головні пріоритети, пов’язані з охороною навколишнього середовища і здоров’я в Україні, були визначені під час обговорення на круглому столі «Пріоритети навколишнього середовища і здоров’я в Україні» 13 листопада 2018 року, який був організований Міністерством охорони здоров’я України із залученням Міністерства екології та природних ресурсів України за підтримки ВООЗ. Уряд України затвердив Національну стратегію охорони навколишнього середовища до 2020 року, Верховна Рада прийняла Закон від 28 лютого 2019 № 2697-VIII «Основні принципи (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року». У Законі планується збільшення частки поновлюваних джерел енергії (гідрогенеруючі потужності й термальну енергію) із 4 % у 2015 р. до 17 % в 2030 р. і зменшення енергоємності валового внутрішнього продукту (1 кг нафтового еквівалента на 1 долар США) з 0,28 в 2015 р. до 0,13 у 2030 р. (відношення витрат первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту — 1 кг нафтового еквівалента на 1 долар США). Однак загальна ситуація з медичною екологією залишається вкрай тривожною, тому що її немає в концепції медичної реформи. Там є основний її принцип — «гроші, які ходять за пацієнтом», але нічого немає про медицину попереджувальну, яка б забезпечувала населення здоровою їжею, чистою водою, –гігієнічними умовами побуту й трудової діяльно–сті. Адже це давно відома істина: легше попередити захворювання, ніж його лікувати.

У законі про медичну реформу, чинному з початку 2018 р., визначені основні фінансові гарантії надання медичних послуг та необхідних лікувальних препаратів, але лишилося поза увагою оздоровлення навколишнього середовища, що сприяє формуванню громадського здоров’я. А між тим сьогодні третина населення України проживає в промислових містах, у яких уміст шкідливих хімічних речовин перевищує гранично допустимі концентрації в 5–20 разів. Сумарний обсяг викидів хімічних речовин в атмосферу в розрахунку на одну особу в окремих регіонах України перевищує 300 кілограмів на рік. Майже всі поверхневі джерела за рівнем забруднення наближаються до третього класу небезпеки, а технології очищення води і якість роботи очисних споруд досить не–ефективні. Тому значна частина населення України споживає питну воду, яка не відповідає санітарним критеріям якості.

Через присутність в навколишньому середовищі хімічних канцерогенів і зневагу до дотримання гігієнічних нормативів їх допустимого вмісту в наш час істотно почастішали випадки онкологічних захворювань, бронхіальної астми, хвороб серця, цереброваскулярних порушень, виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки, цукрового діабету. В Україні на цей час уже близько 15 % територій віднесені до регіонів критичного екологічного стану. І при подібній ситуації через нерозумне керівниц–тво й проведення необґрунтованих реформаційних новацій охорону здоров’я вже практично усунули від верховенства з контролю за санітарно-епідеміологічним станом у країні. А відсутність належного контролю негайно вплинула на погіршення екологічної ситуації та викликала в нас спалах інфекційних захворювань і гострих отруєнь, у тому числі й серед дітей.

Загально визнано, що здорове населення — це міцна основа багатої і квітучої держави, якою наша країна має повне право бути, враховуючи багатий і унікальний досвід розвитку профілактичної медицини. У зв’язку з цим пропонуємо найближчим часом провести Всеукраїнський медичний форум з актуальних проблем медичної екології і громадського здоров’я, на якому проаналізувати проблему та досвід реформування охорони здоров’я, створити відповідний координаційний центр. Влада повинна знати, що в медицині є вчені, які займаються проблемами організації науки, у даному випадку фахівці в галузі профілактичної та соціальної медицини, а також медичної екології. Ще одна наша пропозиція полягає в тому, щоб матеріали майбутнього форуму опублікувати не тільки в спеціалізованих фахових виданнях із проблем медицини і охорони довкілля, а й у широких засобах масової інформації.