Журнал «Здоровье ребенка» Том 14, №5, 2019

Вступ

Тютюнопаління (ТП) — явище, поширене в усіх регіонах світу, на сьогодні є одним із головних чинників ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань (зокрема, серцево-судинних захворювань, хронічних хвороб органів дихання, онкологічних хвороб тощо) [1]. Враховуючи, що це керований чинник ризику, негативний вплив його дії можливо мінімізувати при повній відмові від куріння. Так, ризик смерті від причин, пов’язаних з курінням, починає зменшуватись після припинення куріння і для більшості хвороб лише через 10–15 років досягає ризику для некурців. Відмова від куріння у 30, 40, 50 років дозволяє продовжити очікувану тривалість життя відповідно на 10, 9, 6 років [2, 3]. Найкращим, безумовно, буде взагалі не починати курити.

Відтак боротьба проти куріння тютюну є основною відправною точкою у досягненні глобальної мети, що була прийнята на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у 2013 р. щодо скорочення передчасної смертності від неінфекційних захворювань на 25 % до 2025 р. Окреслені глобальні цілі стосовно відносного зниження поширеності вживання тютюну на 30 % серед людей старше 15 років до 2025 р. Відповідно до мети 3 в галузі сталого розвитку ООН («забезпечення здорового способу життя і сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці») задача 3а стосується заходів щодо здійснення Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) проти тютюну в усіх країнах.

Метою даної роботи було дослідити сучасний стан тютюнопаління підлітків в Україні і поширеність серед них нових видів тютюнових виробів.

Матеріали та методи

У 2017 р. фахівцями ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» за допомогою та підтримкою Регіонального бюро ВООЗ в Україні була проведена третя хвиля опитування підлітків 13–15 років щодо поширеності тютюнопаління за уніфікованою для різних регіонів ВООЗ анкетою. Усього в Україні було опитано 4065 учнів 7–9-х класів, із них 3040 — віком 13–15 років. Частка тих, хто відповів, становила 81,6 %. На першому етапі були обрані школи різної наповненості з різних регіонів України, на другому етапі — в них визначалися класи, учні яких були опитані. Письмове опитування було анонімне і добровільне. Анкета містила запитання стосовно використання тютюнових виробів різних видів, доступу до тютюну, пасивного куріння, ставлення до куріння, намагання припинити куріння, повідомлення в засобах масової інформації щодо шкідливості тютюнопаління тощо.

Результати

Епідеміологічні дослідження поширеності тютюнопаління серед населення різного віку, які за ініціативи ВООЗ та Центру з контролю і профілактики захворювань (CDC) з певною періодичністю проводяться у різних регіонах світу, дозволили встановити, що у Європейському регіоні зберігаються найвищі рівні поширеності куріння дорослих курців (28 %) і один із найвищих рівнів поширеності підліткового куріння.

Серед європейських країн Україна за рівнями поширеності куріння продовжує займати лідируючі позиції [4–6]. Разом із тим аналіз результатів проведених у різні роки Глобальних опитувань дорослих (GATS, 2017, 2010) показав тенденцію до зниження поширеності куріння дорослих в Україні: у чоловіків — з 49,6 до 39,7 %, у жінок — з 10,5 до 8,8 % [6], на 46 % зменшилася частка дорослих, які помічали повідомлення рекламного характеру щодо використання різних тютюнових виробів [7].

Зниження поширеності ТП відбувається і серед молоді різного віку. На підставі результатів проведеного Глобального опитування підлітків 13–15 років (GYTS, 2005, 2011, 2017) встановлена тенденція до зниження рівнів ТП — частка щоденних курців знизилась з 26,0 до 14,9 % (р < 0,001). При цьому така тенденція спостерігається незалежно від статі (хлопці — з 29,8 до 17,8 %, р < 0,01; дівчата — з 22,2 до 12,1 %, р < 0,05) (рис. 1).

Питома вага підлітків, які пробували курити хоча би один раз у житті, становила у 2005 р. 57,1 %, у 2011 р. — 48,5 % (р < 0,01) (хлопці — відповідно 64,3 і 53,9 %, р < 0,05; дівчата — 49,4 і 42,8 %, р < 0,05). У 2017 р. частка таких дітей становила 46,6 % (хлопці — 51,5 %, дівчата — 41,5 %, р < 0,05).

Отримані дані підтвердили наявність позитивних трендів поширеності куріння підлітків даної вікової групи. Так, частка щоденних курців становила у 2017 р. 14,9 %, що було у 1,7 раза менше порівняно з 2005 р. Проте говорити про остаточне зниження поширеності тютюнопаління як явища, вочевидь, зарано. На сьогодні ми можемо констатувати зниження куріння лише традиційних сигарет підлітками (рис. 2).

Проте з’явились і продовжують з’являтися нові альтернативні тютюнові вироби (електронні сигарети, нагрівальні пристрої для куріння, тютюнові вироби зі зниженим вмістом тютюну), що, до речі, є загальносвітовою тенденцією і пов’язано переважно з маніпулятивними тактиками тютюнових компаній, націленими на молоду аудиторію, пошук нових прихильників тютюнової звички. Так, згідно з даними GYTS (2017), електронні сигарети (Е-сигарети) застосовують 18,4 % опитаних підлітків, що майже у двічі більше порівняно з традиційними сигаретами (9,2 %, р < 0,05). Статевих розбіжностей при цьому не встановлено: хлопці — 22,6 % проти 10,8 %, р < 0,05; дівчата — 14 % проти 7,7 %, р < 0,05. Рівні поширеності куріння електронних сигарет українськими школярами наближаються до аналогічних показників у американських школярів (20,8 % — 2016 р.), серед яких зростання куріння Е-сигарет також відбувалось на фоні зниження куріння традиційних сигарет [8].

За даними опитувань останніх років, частка підлітків, які застосовують Е-сигарети (парили), у Франції становить 18,3 %, в Угорщині — 13,0 %, у Латвії — 9,1 %, у Фінляндії — 10,0 %, у Польщі — 8,2 %. У Великій Британії рівень поширеності куріння Е-сигарет становить 7,8 %, що у 2 рази вище порівняно з традиційними сигаретами (3 % курців серед 15-літніх підлітків). У Росії, навпаки, частка користувачів Е-сигарет у 2 рази менша порівняно з традиційними сигаретами (8,5 % проти 15,1 %) [9, 10].

За даними GYTS (2017), протягом п’яти років встановлено деяке зростання частки дітей (на 1,6 %), які застосовували бездимні тютюнові вироби (або тютюнові вироби зі зниженим вмістом тютюну). І хоча частка таких користувачів невелика (3,1 %), можна припустити, що популярність бездимного тютюну в подальшому буде зростати. Прикладом можуть бути скандинавські країни (Швеція, Норвегія, Ісландія), де на фоні зниження поширеності куріння традиційних сигарет досить популярним серед дорослого населення на сьогодні є жувальний тютюн (снюс): рівень поширеності використання снюсу серед чоловіків становить 24 %, серед жінок — 6 % [11].

Куріння кальяну зазвичай вважається більшістю користувачів привабливим, цікавим, безпечним та екзотичним видом проведення дозвілля. Найбільше курців кальяну зазвичай припадає на вікову групу 15–24 роки, мешканців міст, людей з вищою освітою (39,7 %) [12], що наближається до показників країн Близького Сходу, де куріння кальяну є традиційним. За даними GYTS (2017), третина опитаних підлітків зазначили, що пробували курити кальян (28,4 %), причому незалежно від статі (хлопці — 31,8 %, дівчата — 24,9 %). За даними деяких авторів, в подальшому це може бути стартом для куріння традиційних сигарет, а іноді навіть і психотропних речовин [13, 14].

Протягом минулого року в Україні все частіше з’являються тютюнові вироби електричного нагрівання (ТВЕН). Пряма реклама даних виробів у точках продажу тютюну деяких супермаркетів, їх позиціонування як менш шкідливих порівняно з традиційними сигаретами, привабливий стильний дизайн привертають увагу школярів і студентської молоді. До того ж діючі нормативні документи стосовно рекламування тютюнових виробів, продажу їх неповнолітнім не поширюються на дані вироби. Це означає, що на сьогодні відбувається необмежена і неконтрольована реалізація ТВЕН неповнолітнім, їх рекламування, просування та спонсорство, обмежене акцизне оподаткування. Враховуючи високу вартість даних приладів (порівняно з традиційними сигаретами), можна припустити, що вони не будуть дуже поширеними саме серед учнівської молоді 13–15 років, проте для студентів і працюючої молоді ризик зростання їх поширеності існує.

Формування засад здоров’язберігаючої поведінки, установок та принципів здорового способу життя починається у дитячому та підлітковому віці і відбувається під комплексним впливом внутрішньосімейних настанов (приклад батьків і близького оточення), впливу однолітків (друзі, однокласники, чия думка та авторитет у цьому віці зростають), шкільного середовища (знання, отримані під час навчання) тощо. Куріння є однією з форм прояву девіантної поведінки підлітків, що часто пов’язана з низьким інтелектуальним розвитком, залежністю від найближчого оточення та прийнятих у ньому ціннісних орієнтацій [15]. Під час вивчення основ формування здорової поведінки дітей важливим є визначення наявності минулого досвіду використання тютюнових виробів, встановлення віку першої спроби куріння. Це важливо і з точки зору розробки профілактичних заходів, що мають бути спрямовані на молодші вікові групи.

За даними GYTS (2017), перші експериментування з тютюном припадали переважно на вік 12–13 років (11,7 %), у 7,5 % — на вік 10 років, у 6,1 % — на вік 8–9 років, у 4,6 % — на вікову групу 7 років і менше. Отже, у віці до 10 років майже кожен десятий підліток мав першу спробу куріння. Аналіз динаміки даного показника показав, що порівняно з 2011 р. частка таких дітей знизилась у 2,6 раза, а порівняно з 2005 р. — у 3,1 раза.

Проведення дозвілля підлітками, їх активність і режим позаурочної діяльності є досить важливим з точку зору формування основ здорової поведінки. Отже, важливим показником було визначення місць, де підлітки зазвичай курять. Встановлено, що насамперед це відбувається у громадських місцях, під час різноманітних заходів (концерти, відвідування торговельно-розважальних центрів, клубів, кафе, шопінг-центрів, парків тощо), на що вказали 13,3 % опитаних. У власних домівках курили 2,8 % дітей, що майже у 5 разів менше порівняно з 2011 р. (2,8 і 12,1 %, р < 0,05); вдома у друзів курили 1,3 % опитаних.

Діти, які курили вдома у себе або у друзів, зазвичай мають батьків, які курять. Встановлено, що кожна п’ята дитина майже щодня бачила вдома батька, який курив (19,8 %); кожна десята — мати, яка курила. У 4,9 % респондентів регулярно курили хтось з братів чи сестер. Одночасно 71 % підлітків зазначили, що в родинах з ними проводили бесіди про шкідливі наслідки тютюнопаління, що за умови куріння батьків не є ефективним.

Якщо підліток є активним курцем, це означає, що він (або вона) має вільний доступ до тютюну. Незважаючи на те, що, згідно з чинним законодавством, в Україні заборонено продаж тютюнових виробів неповнолітнім, більшість з опитаних курців зазначили, що можуть вільно купити тютюнові вироби у різних місцях продажу, зокрема: у торговельній мережі — 3,2 % (що, до речі, у 18 разів менше порівняно з даними опитування 2011 р. (р < 0,01)); у кіосках — 2,2 %; можуть взяти в інших осіб — 2,2 %; купляють у вуличних продавців — 0,8 %; можуть придбати сигарети через вендінг-апарати (vending machine) — 0,2 %. Кожен п’ятий респондент зазначив, що може придбати сигарети поблизу школи (22,9 % учнів — 25 % хлопців і 20,6 % дівчат). Встановлено, що 6,7 % підлітків не було відмовлено у продажу сигарет, незважаючи на їх вік (у 2011 р. частка таких дітей — 55,7 %, р < 0,001).

Поряд із заходами щодо запобігання тютюнопалінню, направленими на тих, хто не курить, досить важливим є бажання підлітків-курців відмовитись від куріння. Встановлено, що лише 4 % теперішніх курців бажають кинути курити, що вірогідно менше порівняно з даними 2011 р. (р < 0,001); 8,7 % респондентів вже намагалися припинити курити протягом минулого року, що значно менше порівняно з даними попереднього опитування (79,9 %). Це, в свою чергу, може свідчити про недостатню роботу (або її відсутність) медичних працівників (в більшості шкіл їх на сьогодні немає) та психологів шкіл щодо надання допомоги підліткам, які хочуть позбавитись даної шкідливої звички.

Респонденти зазначили, що головними причинами, через які вони хотіли кинути курити, було намагання зберегти власне здоров’я — 11,2 % (13 % хлопців і 9,4 % дівчат); негативне ставлення до куріння членів родини — 1,7 % (1,5 % хлопців, 2 % дівчат); з метою економії грошей — 1,2 % підлітків (1,4 % хлопців, 1 % дівчат).

Половина опитаних зазначили, що в межах шкільної програми були проведені заняття щодо шкідливого впливу куріння на здоров’я людини. Проте майже кожен п’ятий учень відмітив, що регулярно бачить вчителів, які курять у приміщенні школи (9,1 % — щодня, 11,1 % — іноді) або поза її межами (17,4 % — щодня, 24,7 % — іноді), що також знижує ефективність просвітницької діяльності. До того ж порівняно з 2011 р. питома частка учнів, з якими проводили заняття щодо шкідливості куріння, знизилась майже на 20 %, що може бути розцінено як недолік діяльності педагогів у профілактиці тютюнопаління школярів даного віку.

Позитивним моментом формування здоров’язберігаючої поведінки підлітків є високий рівень обізнаності школярів щодо негативного впливу тютюнового диму оточуючих на здоров’я (85,6 %), що вище порівняно з даними 2017 р. (72,6 %, р < 0,001). Переважна більшість опитаних схвалюють заборону куріння як у закритих — 70,4 % підлітків (68,8 % хлопців і 72,1 % дівчат), так і у відкритих громадських місцях — 51,2 % опитаних (50,2 % хлопців і 52,3 % дівчат).

Важливим моментом є надання медичної допомоги курцям з симптомами тютюнової залежності. Встановлено, що близько 5 % опитаних курців мали такі ознаки. Це насамперед потреба у сигареті зранку, одразу після прокидання. Частка підлітків, які постійно відчували таку потребу, становила 1,3 % (1,4 % хлопців і 1,2 % дівчат). Порівняно з даними опитування 2011 р. частка таких дітей знизилась майже вдвічі (3,7 % у 2011 р.), що є позитивним моментом. Сильне бажання закурити знов в межах 60 хвилин після викурювання попередньої сигарети відчували 0,9 % підлітків (1,2 % хлопців і 0,5 % дівчат).

Обговорення

Підсумовуючи вищезазначене, характерними особливостями поширеності тютюнопаління підлітків 13–15 років у 2017 р. є зниження рівнів куріння традиційних сигарет на тлі зростання альтернативних видів куріння (електронні сигарети, тютюнові вироби зі зниженим вмістом тютюну, кальяни), вплив яких на стан здоров’я населення на сьогодні вивчений недостатньо і є загрозою для здоров’я підростаючого покоління.

У подоланні тютюнової епідемії серед підлітків і молоді можна виділити три точки впливу. Перш за все це вплив на дітей, які не курять або мають незначний досвід куріння в минулому на рівні декількох спроб або затяжок. З даною групою повинні працювати педагоги (семінарські і практичні заняття щодо шкідливості тютюнопаління), психологи (бесіди, профілактика девіантної поведінки, адиктивних проявів), фахівці з громадського здоров’я, діяльність яких направлена на профілактику куріння, підвищення рівня обізнаності щодо шкідливості різних видів тютюнових виробів, ризику їх застосування у дитячому віці, вивчення поширеності куріння серед підлітків, аналіз результатів опитувань учнів різного віку, інформаційна діяльність, розробка профілактичних заходів, формування засад здоров’язберігаючої поведінки. Ця діяльність може бути як на рівні окремого навчального закладу (модель «науковий майданчик»), так і на рівні декількох шкіл чи групи шкіл певного району міста.

Друга група — це діти, які є курцями (щоденними або періодичними). З ними повинні працювати психологи (проведення бесід) та психотерапевти (підбір антисмокінгових програм). Доцільне застосування телефонів (або ліній) довіри щодо консультування, як позбавитись куріння. Їм необхідна також допомога сімейних лікарів (виявлення та профілактика порушень соматичного здоров’я).

Третя група — це діти з явними ознаками тютюнової залежності: вони потребують допомоги лікарів-наркологів (обрання тих чи інших видів лікування), іноді — спеціалізованої наркологічної допомоги в умовах стаціонару. У віковій групі 13–15 років прошарок цих дітей невеликий, проте наявність подібних симптомів є тривожною ознакою, що потребує негайного реагування і надання кваліфікованої медичної (лікарської) допомоги.

Висновки

Отже, зниження рівнів куріння традиційних сигарет підлітками відбувається на тлі зростання альтернативних видів куріння (електронні сигарети, тютюнові вироби зі зниженим вмістом тютюну, кальяни). Позитивним моментом є зменшення частки дітей, які розпочали курити у віці до 10 років; зменшення частки тих, хто страждає від пасивного куріння у власних домівках; зменшення кількості підлітків, які купляють сигарети у торговельній мережі.

Для успішного подолання тютюнопаління як суспільного явища, яке видозмінюється та маскується за новітніми розробками тютюнових компаній, в умовах реформування профілактичної галузі системи охорони здоров’я важливим є:

— на популяційному рівні — підвищення рівня суспільної свідомості населення (насамперед молодого віку) щодо здоров’язбереження;

— на індивідуальному рівні — обрання здорових типів поведінки, свідоме ставлення до власного здоров’я.

Для вирішення питань, зокрема, підліткового куріння необхідним є консолідація зусиль педагогів, шкільних психологів, фахівців з громадського здоров’я та науковців, їх потужний профілактичний вплив саме на тих, хто не курить, обрання ними установок на зміцнення і покращення здоров’я; організація спеціалізованої допомоги підліткам, які курять, але хочуть припинити куріння, розробка дієвих лікувально-профілактичних антисмокінгових програм.

Крім того, необхідними є розробка, схвалення та впровадження нормативних актів щодо забезпечення контролю за виробництвом, ввезенням та реалізацією тютюнових виробів (у тому числі і нових); заборона їх продажу неповнолітнім.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Вдячність. Висловлюємо подяку співробітникам ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України»: д.м.н. О.В. Бердник, д.м.н. С.В. Гозак, к.м.н. Е.М. Омельченко, к.м.н. А.М. Парац, к.м.н. С.Л. Пашинській, к.м.н. О.О. Польці, к.м.н. О.П. Рудницькій, к.м.н. Т.В. Станкевич за активну участь у проведенні польових досліджень.