Газета «Новости медицины и фармации» №11 (698), 2019

Зміни поведінки й контроль ваги

Багато людей по всьому світу роблять численні спроби змінити власну вагу, часто — з метою позбутись зайвих кілограмів. На превеликий жаль, більшість цих спроб не матимуть тривалого успіху. Справа у тому, що еволюція працює проти них. Про це говорили експерти на науковій сесії «Створення стабільних змін у поведінці».

Людство генетично запрограмоване на споживання їжі, як тільки виникне така можливість, використання енергії лише для того, щоб лишитись живим, і віддавання переваги їжі із солодким і солоним смаком. Усе це значно утруднює підтримання змін у харчовій поведінці й руховій активності.

«Коли ми хочемо їсти, навіть за наявності намірів утриматись від їди, ми їмо все одно. Ми маємо наміри розпочати регулярні тренування, але знаходимо, що простіше не робити цього», — говорить доктор Evan Forman із Drexel University (Філадельфія, США).

Гарною новиною є те, що декілька поведінкових інтервенцій можуть переважити цей еволюційний порядок. Говорячи про нові стандарти поведінкової терапії, Forman визначає чотири фактори, що зумовлюють успіх у контролі ваги: захисні психологічні навички, відповідальність, контроль запобіжників, розумний часовий план.

Вони є складовим поведінкової терапії, заснованої на прихильності (ПТЗП). Доктор Forman звертає увагу на відмінності між ПТЗП і стандартною поведінковою терапією (СПТ). ПТЗП включає складові СПТ: навчання основ харчування, визначення мети й цілей, самоконтроль і контроль стимулів. Але водночас виключає акценти, які робляться при СПТ, на виокремленні й протиставленні, встановленні когнітивних порушень і реструктуризації розумових функцій. При застосуванні ПТЗП додаються акценти на роз’ясненні, свідомому прийнятті рішень, готовності сприймати позбавлення задоволення.

Forman з колегами провели рандомізоване дослідження із включенням 190 жінок і чоловіків з ожирінням, які протягом року отримували 25 сесій із консультування з ПТЗП або СПТ. У кінці дослідження учасники групи ПТЗП досягали втрати 10 % ваги вдвічі частіше порівняно з учасниками групи СПТ. Аналогічно вдвічі частіше вони утримували цей результат у зменшенні ваги через два роки спостереження. Також Forman говорить, що учасники групи ПТЗП сповіщали про кращу якість життя.

Слід визнати, що ПТЗП має й недоліки, такі як висока вартість і потреба в значних витратах часу. Однією з можливостей уникнути цього є проект ReLearn. Та ж група дослідників вивчала ефективність дистанційних персоніфікованих інтервенцій з метою зменшення зайвої ваги в 52 учасників, яких випадково було розподілено на групи, що отримували або двічі на тиждень телефонний дзвінок від тренера з втрати ваги, або обмінювалися повідомленнями з ним, або отримували автоматизовані текстові повідомлення.

Результати продемонстрували однакове зменшення ваги в усіх групах. При цьому вартість автоматизованих текстових повідомлень складала лише третину від вартості роботи тренера. Дослідники також встановили очікуване: кожна людина потребує різних підходів у різні періоди, планується рандомізоване дослідження для з’ясування персоніфікованих потреб.

Інтервенції при anorexia nervosa

Доктор Timothy Walsh із Дослідницького центру проблем харчування й ожиріння Колумбійського університету (Нью-Йорк, США) запропонував дискусію щодо перспектив когнітивної неврології при веденні пацієнтів з anorexia nervosa. Walsh нагадав, що загальним підходом у лікуванні таких хворих є відновлення маси тіла шляхом інтенсивних нутритивних інтервенцій в умовах стаціонару. «Рішення ключової проблеми в дійсності просте — їсти. Якщо не вдається відновити вживання адекватної дієти, то це унеможливлює досягнення терапевтичних цілей», — говорить він.

Протягом багатьох років у госпіталі, де працює доктор Walsch, для пацієнтів з анорексією пропонується на вибір ланч з високим або низьким вмістом калорій. «Ми говоримо їм обирати та їсти, що вони вважають за потрібне, без тиску й наслідків», — говорить доктор Walsh. Результати такого підходу свідчать про збільшення споживання калорій пацієнтами під час ланчу з 400 до 500 кілокалорій. Але здорова жінка споживає близько 800 кілокалорій.

Walsh цитує дослідження, у якому пацієнти з anorexia nervosa уникають споживання жиру. «Можливо, це є коренем проблеми. Навіть після тривалого комплексного лікування такі пацієнти повертаються до відмови від їжі, тому що в ній присутній жир», — говорить він.

Гіпотеза щодо укорінення поведінки, пов’язаної з уникненням споживання жиру хворими на анорексію, призводить до автоматичної відмови від певної їжі навіть проти бажання пацієнта. Для перевірки цієї гіпотези Walsh з колегами провели дослідження, під час якого пацієнтам демонструвались фотографії 76 харчових продуктів і страв із класифікацією їх за корисністю й смаком. Результати продемонстрували, що хворі з анорексією взагалі не думають про їжу як про щось корисне. Вони також знаходять менш смачними страви з більшим вмістом жиру.

Для перевірки того, чи працюють ці принципи при ожирінні, Walsh із колегами спостерігали за 21 людиною, кожна з яких втратила понад 13 кг і утримувала результат понад рік, 25 суб’єктами з контрольної групи. У результаті з’ясувалося, що пацієнти, які втратили вагу, вважають продукти з більшим вмістом жиру менш корисними, так само як і пацієнти з anorexia nervosa. Ймовірно, існує спільний нейронний і поведінковий механізм, що зумовлює втрату ваги як на користь людині, так і внаслідок хвороби.

Мобільні додатки для вирішення проблеми ваги

Доктор Deborah Tate з Університету Північної Кароліни (США) доповідала про перспективи цифрових інтервенцій у лікуванні ожиріння. Численні дослідження підтверджують ефективність мобільних технологій завдяки можливостям самоконтролю, комунікації з консультантом і зворотного зв’язку, групової підтримки, використання структурованої індивідуальної програми.

Але доктор Tate вважає, що поведінкові стратегії, здатні покращити мотивацію, зменшити стресові реакції та допомогти з рішенням поточних проблем, практично відсутні в більшості доступних мобільних додатків. Доповідачка з колегами провела дослідження, у якому встановлено зменшення прихильності й ефективності діджитальних інтервенцій з плином часу.

Можливим способом покращення ситуації є постійна передача даних для зменшення кількості об’єктів, які користувач має моніторувати самостійно. Також позитивно впливає пропозиція нових тем кожні чотири тижні й постійне проведення кампаній з оновлення контенту. Надзвичайно перспективною виглядає подальша персоніфікація мобільних додатків, що будуть більше відповідати індивідуальним очікуванням користувачів.

Циркадний годинник може цокати, як часовий механізм бомби поганого стану здоров’я, але розумне харчування може це змінити

Багато людей, які подорожують світом із змінами часових зон, знають з власного досвіду про наслідки порушення циркадних ритмів. На присвяченій цьому питанню секції «Час прийому їжі — здоров’я та захворювання» спікери навели дані щодо впливу генетичних та екологічних факторів на синхронізацію циркадних систем із негативними наслідками для здоров’я.

Водночас обмеження часу прийому їжі, періодичне голодування й обмеження калорій допомагають протидіяти такому впливу. «Справа не тільки в тому, що ви їсте, важливо також, коли ви це робите», — зазначила доктор Амандін Шаї з Інституту біологічних наук Сальк (Сан-Дієго, США). Вивчення генетичної основи циркадної поведінки було винагороджене Нобелівською премією у 2017 році.

Дослідники визначили, що перші 12 годин циркадного годинника пов’язані з вивільненням кортизолу, збільшенням артеріального тиску, кращими показниками уваги, реакції та координації та вищою температурою тіла. Другі 12 годин характеризуються найвищими показниками артеріального тиску, секреції мелатоніну, глибоким сном і найнижчою температурою тіла.

«Механізм циркадного годинника простий, прекрасний і надзвичайно важливий», — говорить доктор Андрю Ліу (Університет Флориди, США). Годинник регулюється відповідно до фізіології клітин і реагує порушенням клітинного гомеостазу. Через регуляцію експресії циркадних генів годинник впливає на функціонування органів. Понад 50 % усіх генів організму включені в циркадний цикл. Серед інших це гени мозочка, стовбура мозку, коричневої та білої жирової тканини, легень, нирок, надниркових залоз, скелетних м’язів, печінки, серця й аорти.

Стосовно поширеності циркадних генів: очікується, що порушення механізмів циркадного годинника асоційоване із захворюваннями, такими як рак, кардіоваскулярна й нейродегенеративна патологія, порушення сну й когнітивної функції, метаболічний синдром і цукровий діабет, а також із захворюваннями запальної природи.

У низці досліджень встановлено, що харчування впливає на молекулярні взаємодії циркадного годинника на генетичному, протеїновому рівні. «Спілкування між циркадним годинником і фізіологією клітини може модеруватись медіаторами запалення й оксидативного стресу», — повідомляє доктор Ліу. Однією з мішеней визначено рапаміцин (mTOR), що є індикатором енергетичного рівня годинника.

«Головними завданнями майбутніх досліджень є ідентифікація генів і механізмів з впливом харчування на молекулярні й патофізіологічні прояви порушень циркадної системи», — додає Ліу.

Представник Клівлендського університету (США) доктор Роман Кондратов надав дані щодо взаємного впливу циркадного годинника й обмеження калорій (ОК). «ОК спричинює метаболічні зміни, включно з впливом на масу тіла, рівень глікемії, толерантність до глюкози, кількість кетонових тіл у крові», — говорить доктор Кондратов.

ОК впливає через низку механізмів: експресію генів, білковий гомеостаз, сигнальні системи mTOR, оксидативний стрес, стабільність геному, метаболізм глюкози й чутливість до інсуліну. Усі вони одночасно мають вплив на циркадний годинник. ОК також контролює продукцію ферментів, які беруть участь у метаболізмі жирів. Зміни дієти мають вплив на ацетилювання жирів у печінці лабораторних тварин залежно від функціонування циркадної системи.

Її хронометр координує голод ї вживання їжі, накопичення й витрати енергії. Їжа може налаштовувати периферичні циркадні годинники незалежно від надперехресного ядра гіпоталамуса, у тому числі й печінкові циркадні годинники. Наприклад, у лабораторної миші, яка харчується звичайним раціоном, зберігаються нормальні метаболічні показники завдяки нічному ритму вживання їжі — 80 % протягом темної пори доби і 20 % у денні години. Але при переводі на дієту з високим вмістом жиру модель харчування змінюється на цілодобову з рівномірним розподілом споживання їжі, що асоційовано з виникненням ожиріння й діабету.

Таких наслідків можна уникнути за допомогою обмеженого в часі харчування (ОЧХ) з голодним періодом тривалістю 12–14 годин на день. Результати досліджень доктора Шаї свідчать про те, що ОЧХ, навіть без обмеження калорій, запобігає розвитку метаболічних захворювань у лабораторних тварин на високожировій дієті. Зокрема, ОЧХ запобігає появі зайвої ваги, жирової дистрофії печінки, порушенню толерантності до глюкози, збільшенню кількості холестерину в крові та інсулінорезистентості.

Чи потребує клітинний циркадний годинник ОЧХ, чи скорочення часу вживання їжі дозволяє відновити функцію циркадної системи? Дослідження групи на чолі з доктором Шаї демонструють, що лише завдяки ОЧХ, без змін кількості їжі та фізичної активності, можливі корисні метаболічні ефекти.

Доктор Кортні Петерсон (Університет Алабами, США) говорить про те, що дані досліджень харчування й здоров’я свідчать про те, що більшість людей їдять 12–15 годин протягом дня, тобто більшість часу, коли вони не сплять. Ймовірно, це є одним із чинників набору ваги. Але періодичне голодування, як встановлено в експерименті на лабораторних тваринах, призводить до втрати ваги, більшої мобілізації жиру, зменшення рівнів глюкози й інсуліну, покращення ліпідного профілю й артеріального тиску, уповільнення ритму проліферації клітин, зменшення проявів запалення й оксидативного стресу, збільшення тривалості життя й затримки старіння.

Періодичне голодування тривало від 12 до 19 годин. Інші його варіанти включали 24-годинне голодування, голодування кожну другу добу й харчування з обмеженим часом прийому їжі. Петерсон навела також результати тримісячного дослідження 93 жінок з ожирінням, які вживали 700 ккал на сніданок, 500 ккал на обід і 200 ккал на вечерю. Результати досліджень свідчать про позитивний вплив такого розподілу калорійності їжі на вагу, глікемічний контроль та овуляцію. Модель харчування, при якій споживання їжі обмежене ранком або серединою дня, має найкращий вплив на порушені метаболічні механізми.

Асоціація дієтологів України