Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №8(103), 2019

Вернуться к номеру

Досвід використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії при проведенні лапароскопічних оперативних втручань на нирках

Авторы: Лоскутов О.А., Бондар М.В., Овсієнко Т.В.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Вступ. Використання рутинних доз опіоїдів при проведенні оперативних втручань може мати низку  небажаних побічних ефектів, таких як післяопераційна гіпералгезія, центральна депресія дихання, парез кишечника, нудота, блювання, затримка сечовиділення [1]. А хворі з уже скомпрометованою функцією нирок вимагають застосування комбінації декількох анестетиків/анальгетиків у мінімальних дозах, що діють на різних рівнях більпровідної системи, для інтраопераційної і післяопераційної аналгезії [2, 3]. Ад’юванти, такі як парацетамол, кетамін, нефопам, і внутрішньовенне введення лідокаїну можуть використовуватися для покращання періопераційного контролю болю, зменшення дози опіоїдів і запобігання можливості трансформації гострого післяопераційного болю в хронічний біль [3–5]. Лапароскопічні (ЛПС) урологічні операції сприяють зменшенню оперативної травми, ранній активізації хворих, скороченню перебування в стаціонарі й підвищенню комфорту пацієнтів. Тому дослідження ефективності й безпеки мультимодальної малоопіоїдної анестезії під час проведення ЛПС оперативних втручань на нирках є актуальною проблемою, особливо у хворих із ХХН, часто обтяженою контраст-індукованою нефропатією.

Мета роботи: визначення ефективності мультимодальної малоопіоїдної анестезії як методики анестезіологічного забезпечення при проведенні ЛПС оперативних втручань на нирках.

Матеріали та методи. У дослідження увійшло 15 пацієнтів, середній вік 48,60 ± 14,55 року, яким було виконано ЛПС операції на нирках. Середня маса тіла становила 80,41 ± 12,66 кг. Середня тривалість оперативного втручання — 115,00 ± 38,96 хв, середня тривалість анестезії — 145,00 ± 38,96 хв. Усі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Індукція: в/в пропофол 2 мг/кг, фентаніл 1,5–2 мкг/кг, атракуріум 0,1 мг/кг. Підтримка анестезії: севофлуран (1,5–2 МАК), кетамін (0,5 мг/кг) і лідокаїн 1 мг/кг болюсно з одночасним налагодженням безперервної в/в інфузії 1,5 мг/кг/год. Середня доза фентанілу, що була використана впродовж усього часу анестезії, становила 225,0 ± 28,8 мкг (1,6 мкг/кг/год). За 30 хв до закінчення операції в/м вводився нефопам 20 мг. Після закінчення операції хворі отримували в/м ін’єкцію декскетопрофену 50 мг і в/в парацетамол 1000 мг.

Результати. Під час індукції спостерігалось зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС) на 25,0 ± 2,8 % щодо вихідних значень. На етапі інтубації трахеї відмічалось збільшення ЧСС щодо попередніх значень на 23,0 ± 2,4 %. Показники середнього артеріального тиску на етапі індукції зменшувалися на 32,3 ± 3,1 % порівняно з вихідними даними. Під час підтримки анестезії, після в/в введення субнаркотичних доз кетаміну і вищевказаних доз лідокаїну, ЧСС дорівнювала 69,0 ± 4,2 уд/хв. Показники середнього артеріального тиску були на 13,0 ± 3,3 % вищими щодо значень, зареєстрованих на попередньому етапі. При ЛПС резекціях нирки з пухлиною на етапі вилучення пухлини додавався фентаніл 50–100 мкг, при цьому реєструвалось збільшення середнього артеріального тиску на 12,0 ± 1,9 % і ЧСС — на 14,0 ± 1,7 % щодо попередніх значень. Позитивний вербальний контакт був зафіксований у середньому через 15,0 ± 2,1 хв після закінчення анестезії. Усі хворі були екстубовані в умовах операційної в середньому через 18,0 ± 3,1 хв після завершення операції. У післяопераційному періоді жоден пацієнт не потребував знеболення морфіном (рівень болю визначався за візуально аналоговою шкалою і не перевищував 4 бали). Для післяопераційного знеболення використовували в/м введення декскетопрофену 50 мг на вимогу пацієнта, не більше ніж 4 рази на добу. На наступну добу після операції всі хворі активізувалися (сідали в ліжку, ходили).

Висновки. У результаті проведення даного дослідження було встановлено, що використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії з в/в введенням лідокаїну при проведенні лапароскопічних оперативних втручань на нирках має адекватний аналгезуючий ефект, дозволяє відмовитись від використання рутинних доз наркотичних анальгетиків, запобігає розвитку післяопераційної гіпералгезії і зменшує такі побічні прояви наркотичних анальгетиків, як центральна депресія дихання, парез кишечника, нудота, блювання, затримка сечовиділення.


Список литературы

1. American Society of Anesthesiologists Task Force on Acute Pain Management, Practice guidelines for acute pain management in the perioperative setting: An updated report by the American Society of Anesthesiologists Task Force on Acute Pain Management. Anesthesiology. 2012. 116. 248-73
2. Mulier J. Opioid free general anesthesia: a paradigm shift? Rev. Esp. Anestesiol. Reanim. 2017. 64. 427-430. 
3. Nayak-Rao S. Achieving effective pain relief in patients with chronic kidney disease: A review of analgesics in renal failure. J. Nephrol. 2011. 24. 35-40. 
4. McCarthy G.C., Megalla S.A., Habib A.S. Impact of lidocaine infusion on postoperative analgesia and recovery from surgery: a systematic review of randomised controlled trials. Drugs. 2010. 70. 1149-1163.
5. Tawfic Q.A., Bellingham G. Postoperative pain management in patients with chronic kidney disease. J. Anaesthesiol. Clin. Pharmacol. 2015. 31(1). 6-13. doi: 10.4103/0970-9185.150518.

Вернуться к номеру