Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №2, 2020
Вернуться к номеру
Клінічні випадки інфекції, викликаної вірусом Коксакі, у практиці лікаря-дерматовенеролога
Авторы: Гречанська Л.В.(1), Остапенко С.П.(2)
(1) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
(2) — Військо-медичний клінічний центр професійної патології Збройних сил України, м. Ірпінь, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вірус Коксакі (А16), який відноситься до ентеровірусів, родини пікорнавірусів, викликає інфекційне захворювання з проявами на слизовій оболонці рота, кистях та стопах, із переважно фекально-оральним механізмом передачі. Хворіють найчастіше діти та молоді особи. Клінічно характеризується появою везикул на слизовій ротової порожнини та одночасно або згодом — на долонях та підошвах. Супроводжується загальним нездужанням та підвищенням температури, рідше — діареєю та артралгіями. Захворювання зазвичай минає самостійно та потребує лише симптоматичного лікування. Ця форма ентеровірусної інфекції набула назву «вірусна пузирчатка порожнини рота та кінцівок», або хвороба «рука-нога-рот». Зазвичай цю інфекцію привозять з інших країн, особливо у літньо-осінній період, найчастіше з Туреччини.
Продромальний період супроводжується головним болем, нездужанням, підвищенням температури, іноді діареєю, артралгіями та болем у горлі. У цей період захворювання важко діагностувати. Лише поява характерних симптомів, таких як везикульозні елементи у типових місцях (порожнина рота, долоні та підошви), дозволяє незаперечно встановити діагноз. Погана обізнаність лікарів стосовно цього захворювання є причиною несвоєчасної діагностики та, відповідно, неправильної тактики ведення таких пацієнтів.
Під нашим спостереженням перебували 39 пацієнтів — курсантів Харківського національного університету Повітряних сил (ХНУПС) у період з 29.08.2016 р. по 20.09.2016 р. із клінічними проявами хвороби Коксакі, яким попередньо було помилково встановлено діагноз: «багатоформна ексудативна еритема (БЕЕ)».
Клінічно захворювання, попередньо розцінене як БЕЕ, визначалося синдромом загальної інтоксикації, ГРЗ-подібним станом, проявами фарингіту, ураженням слизової оболонки ротової порожнини у вигляді везикул та ерозій, а також ураженням шкіри дистальних відділів верхніх і нижніх кінцівок у вигляді папул, везикул, пустул та кірочок. Строки появи висипу становили в середньому 72 години від виникнення симптомів ГРЗ або тонзиліту. Локалізація висипу: на долонях та підошвах — у 39 осіб (100 % захворілих); на обличчі — у 27 (69,2 %); на слизовій твердого піднебіння — у 39 (100 %); на слизовій м’якого піднебіння — у 5 (12,8 %); на волосистій частині голови — у 6 пацієнтів (15,3 %).
У той самий період була отримана інформація про випадки захворювання на ентеровірусну інфекцію серед дитячої популяції міста Харкова та несприятливу епідситуацію з цієї інфекції, яка вимагала закриття певних шкільних закладів, зокрема в деяких районах Харківської області.
На користь інфекційної природи спалаху захворювання (вірусу Коксакі) серед курсантів ХНУПС свідчить ціла низка ознак, а саме:
— епідеміологічні (скупченість особового складу в казармах, знаходження курсантів І та ІІ курсів на одній території, поява нових випадків захворювання серед контактних осіб, швидка динаміка приросту хворих, позитивний ефект від застосування ізоляційно-обсерваційних заходів, наявність ентеровірусної інфекції в популяції цивільних осіб міста);
— наявність інкубаційного періоду, який при ентеровірусній інфекції становить 2–10 днів, що відповідає інкубаційному періоду серед курсантів (поява нових хворих і розвиток характерної екзантеми згідно з цими термінами);
— характерна клінічна картина (100 % ураження ротоглотки та шкіри долоней і підошов у всіх пацієнтів на фоні ГРЗ-подібного стану) та швидке одужання, що відповідає одній із форм захворювання, викликаного ентеровірусною інфекцією (Коксакі А16), що має сприятливий перебіг.
На відміну від вірусної інфекції, викликаної Коксакі, багатоформна ексудативна еритема не відноситься до інфекційних захворювань, хоча причиною, крім алергічної природи, може бути герпетична або мікоплазмова інфекція. Клінічно характеризується поширеним поліморфним висипом із типовими мішенєподібними папулами та іноді рецидивуючим перебігом. Стан пацієнтів зазвичай тяжкий, а іноді дуже тяжкий, з розвитком такого загрозливого стану, як синдром Стівенса — Джонсона. Лікування БЕЕ суттєво відрізняється від хвороби Коксакі, при якій можливе самостійне одужання.
Необхідність в обізнаності лікарів усіх спеціальностей стосовно хвороби Коксакі продиктована значною захворюваністю серед дітей та підлітків, особливо після перебування у жарких країнах. Можуть виникати спалахи захворювання, особливо у родинах, де багато маленьких дітей, та серед молоді, яка знаходиться у тісному побутовому контакті. Диференційну діагностику потрібно проводити з іншими інфекційними захворюваннями та токсикоалергічними захворюваннями шкіри, що мають подібні клінічні прояви.