Международный неврологический журнал Том 16, №2, 2020
Вернуться к номеру
Особенности вегетативного портрета детей с хроническим лямблиозом
Авторы: Заславская А.А.
Киевский медицинский университет, г. Киев, Украина
Рубрики: Неврология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Актуальність. Актуальність дослідження пов’язана зі значною поширеністю лямбліозу. Комплекс патогенетичних чинників призводить до порушення вегетативної регуляції нервової системи. До сьогодні не вивченим залишається питання про взаємозв’язок лямбліозу й особливостей вегетативного стану. У зв’язку з викладеним метою нашого дослідження стало вивчення стану вегетативної нервової системи у хворих на хронічний лямбліоз. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети було обстежено 187 дітей віком від 7 до 18 років з хронічним перебігом лямбліозу, а також 92 дитини того ж віку без даної паразитарної інвазії. Дослідження вегетативних функцій проводили шляхом визначення вегетативного тонусу (обчислювався індекс Кердо, коефіцієнт Хільдебранта), вегетативної реактивності (досліджувалися проба Даньїні — Ашнера і рефлекс Чермака — Герінга), а також вегетативного забезпечення діяльності (за допомогою ортоклиностатичних проб). Результати. Дослідження показало значуще зниження показників вегетативного тонусу, що свідчить про ваготонічну спрямованість вегетативних процесів, збільшення значень вегетативної реактивності, що відображає ваготонічний характер вегетативного реагування, і дисбаланс показників вегетативного забезпечення діяльності, що відображає недостатність забезпечення. Виявлені зміни спостерігалися у більшості дітей з хронічним лямбліозом. Ваготонічний тонус найчастіше поєднувався з надлишковою вегетативною реактивністю, а недостатнє вегетативне забезпечення діяльності спостерігалося на тлі ваготонічного і нормотонічного вегетативного тонусу. Висновки. Зміни функціонального стану вегетативної нервової системи у дітей з хронічним лямбліозом необхідно враховувати при плануванні терапевтичних заходів.
Актуальность. Актуальность исследования связана с широтой распространения лямблиоза. Комплекс патогенетических факторов приводит к нарушению вегетативной регуляции нервной системы. До настоящего времени неизученным остается вопрос о взаимосвязи лямблиоза и особенностей вегетативного состояния. В связи с изложенным целью нашего исследования стало изучение состояния вегетативной нервной системы у больных хроническим лямблиозом. Материалы и методы. Для достижения поставленной цели было обследовано 187 детей в возрасте от 7 до 18 лет с хроническим течением лямблиоза, а также 92 ребенка того же возраста без данной паразитарной инвазии. Исследование вегетативных функций проводили путем определения вегетативного тонуса (вычислялся индекс Кердо, коэффициент Хильдебранта), вегетативной реактивности (исследовались проба Даньини — Ашнера и рефлекс Чермака — Геринга), а также вегетативного обеспечения деятельности (при помощи ортоклиностатической пробы). Результаты. Исследование показало значимое снижение показателей вегетативного тонуса, свидетельствующее о ваготонической направленности вегетативных процессов, увеличение значений вегетативной реактивности, что отражает ваготонический характер вегетативного реагирования, и дисбаланс показателей вегетативного обеспечения деятельности, отражающий недостаточность обеспечения. Выявленные изменения наблюдались у большинства детей с хроническим лямблиозом. Ваготонический тонус наиболее часто сочетался с избыточной вегетативной реактивностью, а недостаточное вегетативное обеспечение деятельности наблюдалось на фоне ваготонического и нормотонического вегетативного тонуса. Выводы. Изменения функционального состояния вегетативной нервной системы у детей с хроническим лямблиозом необходимо учитывать при планировании терапевтических мероприятий.
Background. The relevance of the study is associated with the prevalence of giardiasis. A set of pathogenetic factors leads to a violation of the autonomic regulation of the nervous system. Until now, the question of the relationship between giardiasis and the characteristics of the autonomic state remains understudied. In view of the above-mentioned, the purpose of this paper was to study the state of the autonomic nervous system in patients with chronic giardiasis. Materials and methods. To achieve this goal, 187 children aged 7 to 18 years with a chronic course of giardiasis were examined, as well as 92 children of the same age without this parasitic invasion. The study of autonomic functions was carried out by determining the autonomic tone (Kérdö index, Hildebrandt coefficient were calculated), autonomic reactivity (Dagnini-Aschner reflex and Chermak-Goering reflex were studied), as well as the autonomic support of activity (using an orthostatic test). Results. The study showed a significant decrease in the indicators of autonomic tone, indicating the vagotonic orientation of the autonomic processes, an increase in the values of autonomic reactivity, which reflects the vagotonic nature of the autonomic response, and an imbalance in the indicators of the autonomic provision of activity, reflecting the lack of the latter. Identified changes were observed in most children with chronic giardiasis. Vagotonic tone was most often combined with excessive autonomic reactivity, and insufficient autonomic support of activity was observed against the background of vagotonic and normotonic autonomic tone. Conclusions. The data obtained allow us to conclude that changes in the functional state of the autonomic nervous system in children with chronic giardiasis must be taken into account when planning therapeutic measures.
діти; вегетативна нервова система; лямбліоз
дети; вегетативная нервная система; лямблиоз
children; autonomic nervous system; giardiasis
Введение
Материалы и методы
Результаты и обсуждение
Выводы
1. Сорокман Т.В., Сокольник С.В., Перкас И.А, Молдован П.М., Попелюк Н.А. Частота, предикторы и критерии диагностики лямблиоза у детей. Актуальная инфектология. 2017. С. 140-145.
2. Трунова О.А., Давыдовская Т.М. Эпидемиологическая актуальность лямблиоза. Вестник гигиены и эпидемиологии. 2016. № 2. С. 55-60.
3. Painter J.E., Gargano J.W., Collier S.A., Yoder J.S. Giardiasis surveillance — United States, 2011–2012. MMWR. 2015. 64(SS03). P. 15-25.
4. Коноферчук Э.В. Жиардиаз у детей (аспекты этиологии, эпидемиологии, клиники и лечения). Journal of Siberian Medical Sciences. 2015. № 3. С. 15-19.
5. Конюшевская А.А., Сидоренко Н.В., Сорока Л.В., Децик О.С. Лямблиоз у детей. Эпидемиология, клиника, диагностика. Здоровье ребенка. 2014. № 2. С. 44-49.
6. Бегайдарова Р.Х., Насакаева Г.Е., Кузгибекова А.Б., Юхневич-Насонова Е.А., Алшынбекова Г.К. Клинико-эпидемиологическая характеристика лямблиоза. Международный журнал экспериментального образования. 2013. № 10. С. 70-75.
7. Войтович Т.Н., Леус Г.В. Лямблиоз у детей. Медицинские новости. 2017. № 12. С. 10-14.
8. Мочалова А.А., Ершова И.Б. Клинико-анамнестические особенности лямблиоза у детей в зависимости от возраста. Актуальная инфектология. 2015. № 4. С. 108-109.
9. Аракельян Р.С., Окунская Е.И., Сергеева Н.А., Коннова О.В., Галимзянов Х.М., Шендо Г.Л., Сангаджиева В.Ш., Магомедова П.К., Загина А.Н. Характеристика лямблиоза и энтеробиоза у детей. Детские инфекции. 2019. № 18. С. 49-53.
10. Martin F., Heyworth M.F. Immunological aspects of Giardia infections. Parasite. 2014. № 3. Р. 21.
11. URL: https://meduniver.com/Medical/Psixology/285.html (дата обращения: 07.11.19).
12. Евтушенко С.К. Неврология раннего детского возраста. ИД «Заславский», 2016. 288 с.
13. Wayne A.M. (ed.). Autonomic dysfunction: clinical features, diagnosis, treatment. Moscow: OOO «Med. Inform. Agenstvo». 2003. P. 752.