Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 8, №3, 2020

Back to issue

Ефективність антибактеріальної терапії при гострому бактеріальному фаринготонзиліті у військовослужбовців

Authors: Половець В.В., Трихліб В.І.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Основні принципи лікування гострих фаринготонзилітів такі: системна антибактеріальна терапія та місцеве лікування (полоскання горла, інгаляції). Згідно з Національним протоколом надання медичної допомоги, затвердженим МОЗ України, при лікуванні застосовують препарати з групи пеніциліну, цефалоспорини 1-го покоління, макроліти, захищені пеніциліни та цефалоспорини 3-го покоління (останні доцільно застосовувати лише у випадках рецидивуючого перебігу та при розвитку ускладнень). IDSA пропонують такі антибактеріальні хіміопрепарати для лікування гострого тонзилофарингіту, спричиненого β-гемолітичним стрептококом групи А: феноксиметилпеніцилін (пеніцилін V), перорально; амоксицилін, перорально; бензатину бензилпеніцилін (пеніцилін G), парентерально; цефалексин, перорально; цефадроксил, перорально; кліндаміцин, перорально; азитроміцин, перорально. 
Метою нашого дослідження було вивчення структури антибактеріальних препаратів, які застосовуються при лікуванні гострого фаринготонзиліту у військовослужбовців, та їх ефективності. 
Матеріали та методи. Був проведений ретроспективний аналіз 119 медичних карт стаціонарних хворих військовослужбовців, які перебували на стаціонарному лікуванні у клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ». З урахуванням динаміки рівня захворюваності на інфекції верхніх дихальних шляхів у цивільного населення досліджувану групу було розподілено за трьома періодами: І період — із січня по квітень, ІІ період — з травня по серпень, ІІІ період — з вересня по грудень.
Результати та обговорення. При первинному фаринготонзиліті у перший період спостереження застосовувались такі антибактеріальні препарати: медоклав — 40 % хворих, цефтріаксон — 33 %, зіоміцин — 12 %; бензилпеніцилін — 6 %, цефтріаксон + азитроміцин — 3 %, левомакс — 6 % хворих. У разі первинного фаринготонзиліту в другий період спостереження застосовувались такі антибактеріальні препарати: медоклав — 56 %, цефтріаксон — 44 %. При первинному фаринготонзиліті у третій період спостереження застосовувались: медоклав — 53 %, цефтріаксон — 47 %. При повторному фаринготонзиліті у перший період спостереження застосовувались: медоклав — 29 % хворих, цефтріаксон — 50 %, зіоміцин — 7 %; бензилпеніцилін — 7 %, цефазолін — 7 % хворих. При повторному фаринготонзиліті у другий період спостереження застосовувались такі антибактеріальні препарати: цефтріаксон — 82 %, цефтріаксон + азитроміцин — 6 %, кларитроміцин — 12 %. При повторному фаринготонзиліті у третій період спостереження застосовувались: цефтріаксон — 75 %, цефтріаксон + азитроміцин — 13 %, цефтріаксон + ципрофлоксацин — 6 %, абіцеф + біоміцин — 6 %. Нижче представлено отримані дані стосовно ефективності двох антибактеріальних препаратів, які найчастіше застосовувались по періодах спостереження.
Нижче подано отримані показники стосовно ефективності двох антибактеріальних препаратів, які найчастіше застосовувались залежно від перебігу захворювання та наявності супутньої патології.
Висновки. При лікуванні хворих із гострим фаринготонзилітом частіше застосовувались медоклав та цефтріаксон. Отримані дані свідчать про однакову ефективність даних препаратів по всіх періодах спостереження, при неускладненому перебігу та за наявності супутньої патології, водночас у разі ускладненого перебігу при застосуванні медоклаву показники були дещо кращими. Потрібне проведення подальших досліджень. 


Back to issue