Журнал «Здоровье ребенка» Том 15, №5, 2020

Глобалізація захворювань, що викликаються вірусними інфекціями, вперше зафіксована століття тому з так званої «іспанки», а з кінця 2019 року розвивається глобальна пандемія нової коронавірусної інфекції — COVID-19, викликана коронавірусом SARS-CoV-2. Віруси на сьогодні вважаються причинами розвитку багатьох захворювань, що раніше належали до соматичних, онкологічних, ендокринних. Особливо це стосується вірусних інфекцій з персистуючим тривалим перебігом.

Книга побудована за традиційною схемою: вступ, десять розділів, висновки, 34 таблиці, 81 рисунок. Список 884 літературних джерел, використаних у монографії, з них 440 іноземних.

У першому розділі, присвяченому характеристикам персистуючих інфекцій, зазначена їх роль у формуванні гострої та хронічної патології, в тому числі в жінок і плода.

Відносини макро- і мікроорганізмів розглядаються у другому розділі. Особливість патогенетичних зрушень при персистенції інфекційного агента пов’язана в основному з пошкодженням тканин господаря, що обумовлюється головним чином реакціями самого господаря на інфекцію. При цьому імуногенетичні особливості організму хазяїна обумовлюють сприйнятливість організму до інфекцій.

Сьогодні вже з досить великою впевненістю можна говорити про значну роль інфекцій, особливо персистуючих, у формуванні так званої соматичної патології, що розглядається в третьому розділі монографії. Взаємодія персистуючого патогенного фактора з організмом тривалий час обмежується періодичною появою незначних змін у функціонуванні тієї чи іншої системи, а згодом персистуючий запальний процес призводить і до структурних порушень. Наведені захворювання, що вважалися соматичними, за даними сучасних досліджень, тісно пов’язані з гострими і персистуючими інфекціями.

У четвертому розділі проведено аналіз значущості персистуючих інфекцій у патології дітей різного віку. Зокрема, це дані про те, що у більшості дітей, померлих у віці до 14 років з різних причин, в тому числі і від автоімунних захворювань, фоном були персистуюча латентна внутрішньоклітинна інфекція і пов’язаний з нею імунодефіцитний стан.

П’ятий розділ присвячений причинам, ймовірності і шляхам інфікування плода та новонародженого, патогенезу інфекційного процесу у вагітної та дитини, формуванню вродженого інфікування. Підкреслюється, що навіть легка та безсимптомна інфекція у вагітної може призвести до тяжких уражень плода, і тільки у 10 % вагітних персистуюча внутрішньоклітинна інфекція має яскраві клінічні симптоми.

Загальна характеристика вірусів групи герпесвірусів докладно наведена у шостому розділі. Розглянуті їх властивості, патогенність, шляхи розвитку патологічного процесу, що викликається ними, пов’язані з ними захворювання.

У матеріалах сьомого розділу визначено принципи та методи специфічної діагностики герпесвірусних інфекцій, виявлення за їх допомогою характеру і стадії інфекційного процесу і на підставі аналізу їх даних запропоновані підходи до терапії.

Питанням клінічних проявів і діагностики захворювань, асоційованих з окремими представниками герпесвірусів, присвячений восьмий розділ видання. Поряд з докладною клініко-лабораторною симптоматикою в ньому публікується велика кількість фотографій, що наочно демонструють прояви інфекцій.

Цікавим і дискусійним є дев’ятий розділ, в якому автори розглядають герпесвірусні інфекції як причину чи тригер соматичних або онкологічних захворювань. Сьогодні багато дослідників вважають персистуючі вірусні інфекції не тільки збудниками інфекційних захворювань, але і причинними факторами глибоких порушень внутрішнього середовища організму людини. Серед них вагоме місце належить цитомегаловірусу, вірусу Епштейна — Барр, вірусам простого герпесу та іншим представникам групи. Докладно описані результати цих досліджень у світі, патогенез захворювань і, як наслідок, причинно-наслідкові зв’язки герпесвірусних інфекцій з хронічною соматичною патологією.

Цікавою є цитата нашого великого співвітчизника, лауреата Нобелівської премії І.І. Мечникова (цьогоріч відзначається 175-та річниця від дня його народження). Він писав: «...Одна причина рака, безусловно, находится в самом организме, но другая попадает в него в виде экзогенного начала, скорее всего — вируса». Слід думати, що автори монографії не сумніваються в цій теорії та значущості герпесвірусів в онкогенезі. Треба зазначити, що висока ефективність вакцинації проти вірусу папіломи, що запобігає розвитку аденокарциноми шийки матки у жінок, підтверджує їх думку.

У десятому розділі на підставі метааналізу даних міжнародних, вітчизняних і власних досліджень читачу надаються сучасні принципи лікування герпесвірусних інфекцій залежно від періоду захворювання, активності інфекційного процесу і статусу хворого з критеріями вибору специфічних і неспецифічних препаратів.

Серед зауважень до видання можна зазначити чорно-біле подання рисунків, хоча рисунки в кольорі значно покращили б їх сприйняття.

В цілому дану монографію можна вважати однією з провідних праць за темою. Вона заслуговує на дуже високу оцінку. Автори книги є відомими фахівцями з цієї проблеми. Їм дійсно вдалося створити фундаментальну книгу про вплив герпесвірусних інфекцій на здоров’я людини. Без сумніву, вона знайде своє важливе місце в бібліотеках лікарів різних спеціальностей, науковців, які займаються проблемами здоров’я людини.

Професор кафедри педіатрії № 2
Національного медичного університету
імені О.О. Богомольця МОЗ України,
заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор С.П. Кривопустов