Газета «Новости медицины и фармации» №9 (727), 2020
Вернуться к номеру
Дезінфектологічна профілактика COVID-19. Стан проблеми й шляхи вирішення
Авторы: Морозова Н.С.(2), Марієвський В.Ф.(1), Рідний С.В.(2)
(1) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
/3_u.jpg)
Пандемії вірусних захворювань, до списку яких входять лихоманка Західного Нілу (1999), SARS (2002), грип H1N1 (2009), MERS (2012), лихоманка Ебола (2013), чикунгунья (2013), лихоманка Зіка (2015), COVID-19 (2020), ілюструють тривожний факт — стрімкий темп виникнення епідемій вірусних інфекцій і непередбачуваність їх розвитку.
Стало очевидним, що зростання інфекційних захворювань вірусної етіології є потенційною загрозою, що набуває все більшої ймовірності, а всі чинники, що її визначають, поглиблюються. Цьому сприяє багато причин, в тому числі збільшення кількості транскордонних поїздок. Тому виникла необхідність в більш ефективному прогнозуванні можливих епідемій з урахуванням їх епідемічних особливостей і відповідної організації профілактичних та протиепідемічних заходів.
Стосовно до пандемії COVID-19, встановлено взаємозв’язок поширення інфекції з тісним контактом людей в умовах спільного перебування (домогосподарства, лікувальні заклади, громадські місця, транспорт тощо). У той самий час в лабораторних умовах встановлено виживання збудника COVID-19 на різних поверхнях від 2 до 7 діб. Показана його стійкість до зміни температури зовнішнього середовища, але водночас чутливість до нагрівання й дезінфікувальних засобів.
На підставі інформації, отриманої щодо пандемії COVID-19, на етапі відсутності заходів специфічної профілактики, тобто вакцинації, особливе значення надається ефективному функціонуванню відповідної системи неспецифічної профілактики, що становить основу боротьби з COVID-19 у сучасних умовах.
Значущим елементом такої системи є дезінфекція, а саме використання антивірусних засобів, призначених для знищення вірусного збудника COVID-19 у зовнішньому середовищі на шляхах його передачі (друга ланка епідемічного процесу). Дезінфектологічна профілактика COVID-19 заснована на багатоплановому підході, що передбачає принципи обґрунтованого вибору цільових дезінфікувальних засобів, оцінку їх якості, кратність дезінфекції, технології процесу.
Однією з головних вимог до вибору дезінфікувального засобу є використання препаратів, затверджених в установленому порядку, за умови, що виробником заявлена активність конкретно щодо оболонкових вірусів. Тому в ході приготування робочого розчину необхідно дотримуватись інструкції виробника.
Разом з цим аналіз ефективності дезінфекційних заходів у період пандемії COVID-19 в Україні показав, що в умовах відсутності санітарно-епідеміологічної служби, тобто відсутності належного контролю, вони мають найчастіше стихійний характер, при цьому у великому відсотку випадків використовуються засоби кустарного виробництва, що не мають науково обґрунтованого дозволу на їх використання та технології застосування.
Так, наприклад, в країні активно впроваджується препарат на основі наночастинок срібла без достатнього обґрунтування доцільності використання його як дезінфікувального засобу для обробки об’єктів зовнішнього середовища. Тим часом аналіз світової літератури з цього питання свідчить, що молекулярні основи антимікробної активності срібла певною мірою ще не з’ясовані, дискусійні, вимагають в перспективі вивчення й аналізу. Доктор медицини S. Barrett вважає, що слід зменшити поширення срібних продуктів, що стають істотною проблемою для здоров’я населення [1, 2]. Більше того, в контексті проблеми, пов’язаної з потужним розвитком нанотехнологій, широко використовуваних як антимікробні компоненти у вигляді наночастинок срібла, гостро ставиться питання й стосовно їх екологічної безпеки, що пов’язано з ростом виробництва наночастинок, їх накопиченням в навколишньому середовищі. На цій підставі у світовій практиці актуальні питання безпеки застосування наночастинок для знезараження зовнішнього середовища та повітря приміщень. Неприпустимий також й пропонований спосіб широкого використання дезінфікувального препарату на основі наночастинок срібла шляхом розпилення в присутності людей.
Згідно з рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (2020), ні в якому разі не рекомендується зрошення людей дезінфікувальними засобами в різного роду камерах, тунелях, наметах тощо. Такий спосіб обробки надає шкідливий фізичний та психологічний вплив й не впливає на виділення вірусу хворою людиною з подальшим поширенням повітряно-крапельним або контактно-побутовим шляхом.
Багато питань виникає у зв’язку з впровадженням в практику препаратів на основі живих культур B.subtilis як дезінфікувальних засобів й антисептиків для рук. Наразі публікації на цю тему досить неоднозначні, віддалені наслідки застосування таких біологічних дезінфектантів невідомі, ризик внутрішньолікарняного зараження ослаблених, особливо сприйнятливих пацієнтів не виключений, дію метаболітів бактерій як алергенів на персонал та пацієнтів не вивчено. Розвідки вітчизняних вчених вказують на необхідність глибоких досліджень з даної проблеми й свідчать про передчасність запровадження таких дезінфікувальних препаратів.
З точки зору дезінфектологічних технологій, для знезараження об’єктів навколишнього середовища не рекомендується дрібнодисперсне зрошування або обробка аерозолями відкритих просторів, наприклад вулиць, тротуарів тощо, бо дезінфікувальні засоби інактивуються пилом, ґрунтом або забруднювальними речовинами. Більше того, тротуари вулиці не розглядаються як резервуар вірусного збудника COVID-19.
Водночас розпорошення дезінфікувальних засобів, тим більше таких препаратів, що не пройшли досліджень в установленому порядку, на відкритих просторах становить небезпеку для здоров’я людини та економічно недоцільне.
Для профілактики COVID-19 широко використовують й фізичні методи, зокрема ультрафіолетове (УФ) випромінювання діапазону з довжиною хвилі 254 нм. Однак застосовується УФ-випромінювання часто без дотримання загальноприйнятих правил. Так, для знезараження повітря у верхній частині приміщення широко впроваджуються екрановані УФ-опромінювачі без паралельної обов’язкової установки вентиляторів, без урахування відбивальних властивостей поверхонь тощо. Такий підхід епідеміологічно та економічно не обґрунтований.
У той же самий час в низці ситуацій, наприклад в умовах реанімаційного відділення, де може відбуватися контамінація повітря під час видиху з апарату штучної вентиляції легень за відсутності бактеріального фільтра на лінії видиху, доцільно використовувати УФ-опромінювачі закритого типу — рециркулятори. Такі УФ-опромінювачі можуть довго функціонувати в присутності людей та гарантують знезараження повітря в радіусі до 1–2 м від рівня підлоги.
Високий рівень захворюваності на COVID-19, в тому числі медичного персоналу, пояснюється низкою причин, однією з яких є низький рівень компетентності персоналу в питаннях неспецифічної профілактики COVID-19. Отже, основою основ профілактики COVID-19 є професійна підготовка медичного персоналу.
Знати стан проблеми коронавірусної інфекції, вміти провести необхідні заходи, виробити навички їх здійснення — настійна вимога часу. Тому успіх боротьби з COVID-19 закладено у високий рівень професіоналізму персоналу, який забезпечує адекватність дезінфекційних заходів для конкретної епідемічної ситуації. У керівництві з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (США, 1987) підкреслено, що «гроші, витрачені на навчання, — це ефективно витрачені гроші».
Навчання медичного персоналу (лікарів, медичних сестер), який займається організацією проведення та контролем дезінфекційних заходів, повинно проводитися в установленому порядку на рівні післядипломної підготовки. Тільки підготовлений за такою системою персонал може проводити навчання безпосередніх виконавців на місцях, тобто молодшого медичного персоналу. Такий підхід гарантує ефективність дезінфекційного режиму в конкретних умовах і дозволяє виключити проведення підготовки медичного персоналу з профілактики COVID-19 різного роду самоорганізованими структурами типу громадських організацій, фондів, фірм тощо. Співробітники таких структур, як правило, не мають базової підготовки з дезінфектології та працюють без ліцензії на освітню діяльність.
Однак чергова реформа, зокрема в системі післядипломної освіти, створила серйозні труднощі на рівні фінансового забезпечення слухачів. Це обмежує можливості медичного персоналу лікувальних закладів і лабораторних центрів в проходженні навчання.
У цілому недостатній рівень компетентності медичного персоналу з питань дезінфектології, відсутність належного контролю й бізнесовий інтерес структур, що активно впроваджують недостатньо досліджені дезінфекційні препарати й способи їх застосування, з одного боку, призводять до низької ефективності дезінфекційних заходів, а з іншого — завдають шкоди здоров’ю людини.
У складній соціально-економічній та епідеміологічній ситуації в країні організаціям охорони здоров’я необхідна постійна професійна допомога в плані оцінки й корекції проведення дезінфекційних заходів.
В ході так званої реформи охорони здоров’я була ліквідована санітарно-епідеміологічна служба, в тому числі її оперативно-виконавча ланка — дезінфекційна служба. Разом з тим вимогою часу є необхідність відновлення ланки оперативного реагування профілактичної медицини. Хоча й з деякими застереженнями, на сьогодні можна вважати, що розв’язання проблеми можливе. Йдеться про створення на базі наявних комунальних підприємств профілактичної дезінфекції відділів дезінфектологічного контролю. Функціями таких структур повинні бути лабораторна оцінка якості дезінфікувальних засобів, що надходять на територію регіону, оцінка препаратів й технології їх використання в організаціях охорони здоров’я та, за необхідності, корекція всього комплексу дезінфекційних заходів.
При цьому джерелами фінансування повинні бути організації, підприємства тощо, з якими укладатимуться договори на обсяг дезінфекційних послуг. В екстраординарних епідемічних ситуаціях має залучатися місцевий бюджет. Тільки такий підхід може бути гарантією ефективності профілактичних й протиепідемічних заходів у період пандемій інфекційних захворювань в сьогоденні та майбутньому.
Список литературы
1. Barrett S. Colloidal Silver: Risk Without Benefit. 2019. Режим доступу: http://www.quackwatch.org/01QuackeryRelatedTopics/PhonyAds/silverad.html.
2. Морозова Н.С., Протас С.В., Ридный С.В., Головчак Г.С., Лях С.И., Коробкова И.В., Попов А.А. Проблемные вопросы использования наночастиц серебра в медицине. Проблеми безперервної медичної освіти та науки. 2020. № 2(38). С. 66-70.
3. Уборка и дезинфекция помещений и поверхностей в контексте COVID-19. Временные рекомендации 15 мая 2020 г. WHO/2019-nCoV/Disinfection/2020.1.
4. Брусина Е.Б., Рычагов И.П. Эпидемиология внутрибольничных гнойно-септических инфекций в хирургии. Новосибирск: Наука, 2006. 171 с.