Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Епідеміологічні аспекти COVID-19 та проблемні питання
Авторы: В.І. Задорожна, Т.А. Сергеєва
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
COVID-19 є новою для людства інфекційною хворобою, яка за швидкістю поширення та непередбачуваними наслідками віднесена до особливо небезпечних інфекцій. Її збудником є коронавірус SARS-CoV-2, 7-й серед відомих коронавірусів людини (поряд із Alphacoronavirus (229E та NL63) та Betacoronavirus (OC43, HKU1, SARS-CoV, MERS-CoV)), що за таксономічним положенням належить до роду Betacoronavirus. Нині зусилля вчених світу спрямовані на вивчення збудника, клінічних, епідеміологічних імунологічних, патогенетичних характеристик COVID-19, розробку методів лікування та профілактики. На жаль, поки що ці дані мають фрагментарний характер, іноді інформація є суперечливою, тому будь-які дослідження в цьому напрямку додають знань та найближчим часом дозволять сформувати систематизоване уявлення про збудник і хворобу, що він викликає.
Мета: на підставі аналізу захворюваності на COVID-19 в Україні визначити його епідеміологічні особливості.
Матеріали та методи. Використано бібліосемантичний, епідеміологічній і статистичні методи дослідження. Аналізу підлягали «Оперативні довідки про епідемічну ситуацію із захворюваності на COVID-19 в Україні» Центру громадського здоров’я МОЗ України.
Результати. Оскільки COVID-19 є новою інфекцією, в епідеміологічному плані залишається багато питань, які потребують з’ясування. Натепер до кінця не з’ясовані механізми передачі SARS-CoV-2, а саме який з них переважає — крапельний чи аерозольний, що має велике значення для визначення протиепідемічних та профілактичних заходів. Оскільки при аерозольному вірус триваліше зберігається в повітрі приміщень — до 16 годин (Fears A.C. et al., 2020) і може переміщуватися на відстань понад 2 м, то носіння масок повинно бути обов’язковим в закритих приміщеннях незалежно від дистанції між людьми. Виявлення РНК вірусу в фекаліях хворих і стічних водах свідчить про потенційну можливість існування також фекально-орального механізму передачі, хоча активність його до сьогодні не з’ясована (Xiao F. et al., 2020). У багатьох країнах уже проводяться дослідження щодо ефективності моніторингу стічних вод на наявність РНК-вірусу в системі епідеміологічного нагляду за COVID-19 навіть за відсутності клінічних випадків (США, Австралія, Нідерланди, Нова Зеландія та ін.), тобто пропонується використовувати стічні води як індикатор циркуляції коронавірусу серед населення та для прогнозування інтенсивності епідемії. Невідомою є частка безсимптомного інфікування, тривалість персистенції вірусу в організмі, термін, протягом якого людина може залишатися джерелом збудника інфекції. Ці та інші питання потребують подальшого вивчення.
В Україні перший випадок COVID-19 було зареєстровано 29.02.2020 р. На 27.09.2020 р. їх кількість уже дорівнювала 201 305, зокрема 3996 летальних (2,0 %). Захворюваність становила 528,6 на 100 тис. населення, смертність — 10,5, охоплення тестуванням — 5015. Для порівняння: у США ці показники відповідно становили 2212,8; 63,2 та 31 563; в Іспанії — 1600,3; 67,2 та 27 212; у Швеції — 898,9; 58,1 та 15 153; в Ізраїлі — 2534,6; 16,3 та 37 233.
Інтенсивність епідемічного процесу значно відрізнялася в різних регіонах України. Рівні захворюваності знаходилися в межах 1568,5 (Чернівецька обл.) — 103,7 на 100 тис. населення (Херсонська обл.), летальність — 1,1 % (Луганська обл.) — 5,2 % (Кіровоградська обл.), смертність — 39,5 (Чернівецька обл.) — 1,6 на 100 тис. населення (Луганська обл.). Хоча частка чоловіків серед захворілих була нижчою і становила 41,6 %, летальність серед них перевищувала цей показник серед жінок (2,6 % проти 1,6 %). Ці дані збігаються з отриманими в Китаї на початку епідемії (2,8 % проти 1,7 %) (China CDC, February 17 2020). Серед захворілих частка дітей віком до 17 років становить 6,6 %. Найбільша частка захворілих припадає на дорослих віком від 20 до 69 років — 83,2 %. Летальність зростає з віком і становить 0,03 % серед дітей віком 0–9 років, 0,06 % — 10–19 років, 0,09 % — 20–29 років, 0,2 % — 30–39 років, 0,6 % — 40–49 років, 1,6 % — 50–59 років, 3,7 % — 60–69 років, 7,9 % — 70–79 років, 14,1 % — 80–89 років, 20,4 % — 90 років і старше. Фактично з підвищенням віку в кожній наступній віковій групі рівень летальності зростає майже вдвічі включно до 80–89 років. Частка медичних працівників серед захворілих поступово знижувалася і натепер дорівнює 7,4 %.
У березні 2020 р. мінімальна і максимальна кількість підтвердженого COVID-19 в Україні коливалась від 0 до 135 випадків (середній місячний темп приросту/спаду — Тсер. — дорівнював +13,8 %, що свідчило про виражену тенденцію до зростання захворюваності); у квітні — від 11 до 578 випадків (Тсер. = +4,5 % — помірна тенденція до зростання); у травні — від 259 до 550 випадків (Тсер. = –0,8 % — стабільна динаміка); у червні — від 328 до 1109 випадків (Тсер. = +2,6 % — помірна тенденція); у липні — від 543 до 1197 випадків (Тсер. = +1,1 % — помірна тенденція); у серпні — від 990 до 2481 випадків (Тсер. = +2,5 % — помірна тенденція). У вересні 2020 р. (станом на 27.09.2020 р.) мінімальна кількість підтверджених випадків COVID-19 становила 1430, максимальна — 3833 випадки при Тсер. = +1,9 % (помірна тенденція до зростання). Середньомісячний фактор росту був найвищим у березні та квітні (1,6 та 1,4 відповідно), після чого він знизився до середнього показника 1,0 і, починаючи з травня, можна констатувати тенденцію до стабілізації фактора росту щодо підтверджених випадків COVID-19 в Україні в помісячній динаміці (Тсер.: від –0,3 % до +0,3 % на місяць).
На початку епідемії в Україні (у березні) кількість летальних випадків на день була в межах від 0 до 8 (Тсер. = +12,8 % — виражене зростання), у квітні — від 1 до 19 (Тсер. = +3,7 % — помірне), у травні — від 6 до 21 (Тсер. = +0,2 % — стабільна тенденція), у червні — від 8 до 31 — (Тсер. = +1,6 % — помірне зростання), у липні — від 8 до 27 (Тсер. = –0,2 % — стабільна тенденція), у серпні — від 13 до 49 (Тсер. = +2,2 % — помірне зростання), у вересні (станом на 27.09.2020 р.) — від 26 до 73 (Тсер. = +1,1 % — помірне зростання).
Щодо кількості пацієнтів, які одужали, то, зрозуміло, що їх число постійно зростає: від 0 до 6 на день у березні (Тсер. = +15,0 % — виражена тенденція), від 1 до 181 — у квітні (Тсер. = +10,2 % — виражена), від 49 до 495 — у травні (Тсер. = +2,8 % — помірна), 88 до 629 — у червні (Тсер. = –0,3 % — стабільна), 221 до 1016 — у липні (Тсер. = +1,0 % — помірна), 235 до 1055 — у серпні (Тсер. = 0,5 % — стабільна) та від 379 до 1788 на день у вересні (Тсер. = 2,8 % — виражена) (станом на 27.09.2020 р.).
Протягом березня — липня спостерігалося поступове зменшення співвідношення кількості підтверджених випадків COVID-19 до числа осіб, які одужали, у середньому на місяць від 44,7 : 1 у березні до 1,5 : 1 у липні. У серпні знову намітилася тенденція до збільшення розриву між кількістю зареєстрованих випадків та одужань — до 3,1 : 1. Станом на 27.09.2020 р. це співвідношення дещо зменшилося до рівня червня (2,8 : 1) і майже наблизилось до середньомісячного рівня квітня 2020 р. (2,6 : 1).
Висновки
1. На кінець вересня 2020 р. захворюваність на COVID-19 в Україні була в 4,2 раза нижчою, ніж у США, у 3 рази — ніж в Іспанії, у 1,7 — ніж у Швеції, у 4,8 — ніж в Ізраїлі. Смертність була нижчою відповідно в 6; 6,4; 5,5 та 1,6 раза, а охоплення тестуванням — у 6,3; 5,4; 3 та 7,4 раза.
2. Протягом 7 місяців розвитку епідемії COVID-19 в Україні кількість зареєстрованих випадків перевищила 200 тис., зокрема летальних — близько 4 тис. Інтенсивність епідемічного процесу значно відрізнялася в різних регіонах країни, летальність зростала зі збільшенням віку пацієнтів, її показник серед чоловіків у 1,6 раза був вищим, ніж серед жінок.
3. На тлі суттєвої інтенсифікації епідемічного процесу COVID-19 в Україні темп зростання захворюваності протягом червня — вересня 2020 р. залишався помірним проти вираженого у березні та стабільної динаміки у травні (на тлі жорстких обмежу-вальних заходів у березні — травні). Починаючи з червня 2020 р. спостерігається помірна тенденція до зростання кількості летальних випадків після стабілізації цього показника в травні — липні. У вересні 2020 р. уперше після квітня знову намітилася тенденція до вираженого середньомісячного приросту кількості тих, хто одужав від COVID-19.