Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №6, 2020

Актуальність. Пандемія SARS-CoV-2/COVID-19 внесла значущі корективи в життя населення всієї планети, створивши колапс у медичних системах багатьох країн. Станом на кінець жовтня 2020 року у світі зареєстровано понад сорок мільйонів офіційно підтверджених випадків цієї недуги. Україна за кількістю зафіксованих випадків SARS-CoV-2/COVID-19 посідає двадцять п’яте місце у світі. Попри широке висвітлення у фаховій літературі різних аспектів цієї нозології, частина питань залишаються відкритими, адже лікарі щодня стикаються з новими особливостями клінічного перебігу хвороби, складнощами діагностики та лікування цієї недуги. Мета: продемонструвати клінічний випадок SARS-CoV-2/COVID-19, ускладнений у ранньому відновлювальному періоді нападами тахіаритмії та розладами харчової поведінки. Матеріали та методи. Проведений аналіз медичної документації пацієнтки, огляд літератури. Результати та обговорення. Пацієнтка І., 63 років, лікар, жителька міста, захворіла поступово: виникли біль при відведенні очних яблук вліво та вправо, субфебрильна температура. Іншої симптоматики протягом перших двох тижнів хвороби не спостерігалося. Враховуючи професійні контакти, було запідозрено SARS-CoV-2/COVID-19. На шосту добу хвороби було взято мазок із носоглотки, що був досліджений за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції для виявлення РНК збудника SARS-CoV-2/COVID-19. Отримано позитивний результат. На сьому добу хвороби пацієнтці проведено комп’ютерну томографію легень, де виявлено зони ущільнення паренхіми за типом «матового скла» у 6-му сегменті справа та в 3-му зліва із залученням до 2 % обох легень, характерні для вірусної пневмонії, CO-RADS-5. Лікування пацієнтки проводилося в амбулаторних умовах. Враховуючи наявність коморбідної патології (бронхіальна астма у фазі ремісії), були призначені антибіотик із групи фторхінолонів перорально (10 днів), глюкокортикоїди внутрішньом’язово ступінчасто (6 днів), пероральний антикоагулянт, інгібітори протонної помпи, пробіотики. Температура нормалізувалася на другу добу після розпочатої терапії. На десяту добу хвороби загальний аналіз крові, коагулограма, феритин, D-димер, С-реактивний протеїн пацієнтки були в межах норми. Погіршення стану пацієнтка відзначила на 19-ту добу хвороби, коли температура підвищилася одноразово до 37,6 ºС та вперше з’явилися відчуття перебоїв у роботі серця. На 20-ту добу хворо-би пацієнтка повторно здала загальний аналіз крові, де відзначалося збільшення ШОЕ до 39 мм/год. Був призначений антибіотик цефалоспоринового ряду внутрішньом’язово. Проте стан пацієнтки прогресивно погіршувався: кожен прийом їжі провокував виникнення нападів пароксизмальної тахікардії з гіпергідрозом та відчуттям запаморочення, що минали самостійно у стані тривалого спокою. Пацієнтка перестала вживати їжу, у неї посилилась тривожність і почало турбувати відчуття серцебиття у стані спокою. Протягом семи днів втрата ваги становила 10 кг. У зв’язку з прогресуючим погіршенням стану та наявною клінічною симптоматикою був запідозрений міокардит. На 20-й день хвороби на ЕКГ зафіксована синусова тахікардія з частотою 150 уд/хв. 

Було визначено вміст тропоніну (0,1 нг/мл), електролітів крові: калію (4,3 ммоль/л), іонізованого кальцію (1,28 ммоль/л), натрію (133 ммоль/л), що відповідає нормі. Також при повторному обстеженні на 25-й день хвороби загальний аналіз крові, коагулограма, протеїнограма, прокальцитонін, феритин, D-димер, С-реактивний протеїн, альфа-фетопротеїн, глюкоза, сечовина, креатинін, АлАТ пацієнтки були в межах норми. Проведено ЕхоКГ, порушень сегментарної та загальної скоротливості не виявлено, розміри камер серця в межах норми. При проведенні добового холтерівського моніторингу ЕКГ виявлено незначну кількість надшлуночкових екстрасистол, включно з парними, і шлуночкових, включно з тригемінією, епізоди синусової аритмії вночі та зафіксовано подовження коригованої електричної систоли QTc до 492 мс удень. При сонографічному обстеженні щитоподібної залози та визначенні рівнів гормонів було вперше виявлено автоімунний тиреоїдит з еутиреозом. Проведене УЗД органів черевної порожнини та нирок: патології не виявлено. На фіброгастродуоденоскопії: ерозії тіла шлунка. Показані в даному випадку бета-блокатори призначені не були у зв’язку з наявністю у хворої бронхіальної астми. До лікування додали кверцетин і препарати калію та магнію, рекомендоване часте дробне харчування, обмеження фізичних навантажень. Протягом наступного тижня стан пацієнтки поступово покращився. Симптоми з боку серцево-судинної системи зменшилися, покращився апетит, маса тіла зросла на 4 кг. Висновки. Враховуючи особливості клінічного перебігу SARS-CoV-2/COVID-19, окрім поліморфізму клінічних проявів, практикуючі лікарі спостерігають його системну дію на нервову та серцево-судинну системи. Сучасне розуміння впливу SARS-CoV-2/COVID-19 на ризик розвитку аритмії продовжує розвиватися із появою нових клінічних даних. Оскільки багато засобів для лікування COVID-19 використовуються емпірично, існує потреба подальших досліджень щодо можливих механізмів розвитку аритмії, взаємодій лікарських засобів.