Журнал «Травма» Том 21, №6, 2020
Вернуться к номеру
Аналіз результатів мікрохірургічної поперекової дискектомії, характеристика ускладнень в ранньому та віддаленому періодах: сучасний стан питання (огляд літератури)
Авторы: Бублик Л.О.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Технології хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта прогресивно розвиваються, при цьому основним напрямком удосконалення є прагнення мінімізувати травматичність операційного доступу, не знижуючи радикальність операції. На сьогодні мікродискектомія є золотим стандартом у лікуванні дискогенних захворювань попереково-крижового відділу хребта, та доведена її висока ефективність. Однак при зіставленні результатів оперативних втручань за цією методикою різних авторів виявлено значну їх розбіжність: співвідношення задовільних і незадовільних результатів, співвідношення ускладнень у ранньому та пізньому післяопераційному періоді. Епідуральний фіброз є частою причиною синдрому невдало оперованого хребта. У нашому дослідженні поданий аналіз 82 літературних джерел, що найбільш повно відображають частоту та структуру інтраопераційних ускладнень, можливих післяопераційних ускладнень та формування епідурального фіброзу.
Технологии хирургического лечения грыж межпозвоночных дисков поясничного отдела позвоночника прогрессивно развиваются, при этом основным направлением совершенствования является стремление минимизировать травматичность операционного доступа, не снижая радикальность операции. До настоящего времени микродискэктомия является золотым стандартом в лечении дискогенных заболеваний пояснично-крестцового отдела позвоночника, и доказана высокая эффективность данного метода. Однако при сопоставлении результатов оперативных вмешательств по этой методике различных авторов выявлено их значительное расхождение: соотношение удовлетворительных и неудовлетворительных результатов, соотношение осложнений в раннем и позднем послеоперационном периоде. Эпидуральный фиброз является частой причиной синдрома неудачно оперированного позвоночника. В нашем исследовании представлен анализ 82 литературных источников, которые наиболее полно отражают частоту и структуру интраоперационных осложнений, возможных послеоперационных осложнений и формирования эпидурального фиброза.
The technologies of surgical treatment of herniated discs of the lumbar spine are progressively developing about this, the main direction of improvement is the desire to minimize the invasiveness of the surgical approach, without reducing the radicality of the operation. To date, microdiscectomy is the gold standard in the treatment of discogenic diseases of the lumbosacral spine, and the high efficiency of the method has been proven. However, comparing the results of surgical interventions accor-ding to this technique of various authors, a significant discrepancy in the results of surgical treatment, the ratio of satisfactory and unsatisfactory results, the ratio of complications in the early and late postoperative period was revealed. Epidural fibrosis is a common cause of poorly operated spine syndrome. Our study pre-sents an analysis of 82 literature sources that most fully reflect the frequency and structure of intraoperative complications, possible postoperative complications, and pathogenically substantiated prevention of the formation of epidural fibrosis in the intraoperative and postoperative periods.
Ключевые слова
грижа міжхребцевого диска; мікродискектомія; ускладнення; синдром невдало оперованого хребта; епідуральний фіброз
грыжа межпозвоночного диска; микро-дискэктомия; осложнения; синдром неудачно оперированного позвоночника; эпидуральный фиброз
herniated disc; microdiscectomy; complications; failed back surgery syndrome; epidural fibrosis
Завдяки поліпшенню якості діагностики такої патології, як грижі міжхребцевих дисків, та хірургічної техніки з кожним роком збільшується кількість операцій. Методики хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта прогресивно розвиваються, автори прагнуть мінімізувати травматичність операційного доступу, не знижуючи радикальність операції. Усе більшої популярності набувають методи лікування гриж із застосуванням ендоскопічних технік [1, 14, 38, 67, 72]. Незважаючи на високу технологічність цих операцій, дотепер зберігається велика кількість незадовільних післяопераційних результатів, одним із яких є больовий корінцевий синдром, що не купірується; за даними низки досліджень, його частка досягає 5–20 % [3–6, 70].
Протягом останнього десятиліття не тільки сформувалися показання до оперативного втручання, але у світовій літературі постійно і активно розглядається питання про необхідність пошуку нових підходів до виконання відкритої дискектомії залежно від локалізації грижі міжхребцевого диска [7–10, 14]. Це обумовлено тим, що оперативні доступи до нервового корінця, дурального мішка і грижі міжхребцевого диска, що виконувалися раніше, найчастіше призводили до певних порушень, які потім виникали в оперованому сегменті хребта у вигляді нестабільності, фіброзу м’язів з подальшим дефіцитом функції м’язів спини, післяопераційного арахноїдиту, стенозу хребетного каналу та через розвиток епідурального рубця; усе це приводило до рецидиву корінцевого синдрому і болів у спині [32, 58, 62]. Водночас ці ускладнення іноді викликали погіршення стану хворих порівняно з таким до операції: порушення опорної функції хребта, кінетичної функції і функції руху, розширення зони болю, порушення функцій тазових органів [26, 33, 60, 64].
Разом з тим зростання числа хороших і задовільних результатів, зменшення ускладнень і скорочення термінів непрацездатності після проведеної операції змінили ставлення до хірургічного лікування поперекових дискових радикулопатій на краще, у зв’язку з чим близько 30 років тому відзначилося різке зростання хірургічної активності при даній патології. Так, у США з 1980 по 1990 рік кількість хірургічних втручань із приводу поперекових міжхребцевих гриж зросла в середньому на 33–55 % [34, 35, 38, 56].
Однак у подальшому стали виходити роботи, у яких повідомлялося про зростання рецидивів больового синдрому унаслідок як рецидиву грижі, так і розвитку перидурального фіброзу [38, 57]. Вказується, що хоча хороший результат після мікродискектомії спостерігається у 75 % хворих, повний регрес неврологічної симптоматики буває тільки у 21 % [13]. Незважаючи на досить високі позитивні результати, до 40 % пацієнтів продовжують страждати від рухових обмежень і больових синдромів, хоча більшість і відчувають значне зниження ступеня парезу й інтенсивності болю після операцій [22, 23, 46, 80].
За даними інших авторів, частота відмінних і задовільних результатів при мікродискектомії становить від 88 до 98,5 % [7, 12, 15]. У авторів, які застосовували мікрохірургічні методи видалення грижі, частка рецидивів больового синдрому коливалася від 15 до 20 % [30, 39, 40, 51, 52]. Близько 15 % хворих протягом 5 років були оперовані повторно у зв’язку з незадовільними результатами першої операції. Постійні або рецидивуючі симптоми радикулярного болю або ішіасу після хірургічних втручань на поперековому відділі хребта потребують старанного і всеосяжного пошуку причини цих болів [39, 73].
Частота інтраопераційних ускладнень при поперековій мікродискектомії становить близько 1,5–4,3 %. До них відносять кровотечу з епідуральних вен, розриви твердої мозкової оболонки (дуротомія), пошкодження корінців, дисцит [46, 52, 65, 74]. Лікворея і псевдоменінгоцеле розвиваються при пошкодженні твердої мозкової оболонки. На основі аналізу 1281 операції дуротомія була відзначена в 4,3 % випадків у хірургів-початківців і в 0,8 % — у більш досвідчених. При пошкодженні оболонки було рекомендовано її вшити або використовувати фібриновий клей [53, 68, 69, 82].
Серед інтраопераційних ускладнень відзначається досить висока частота виконання операцій на неправильному рівні. Незважаючи на проведення доопераційної рентгенографії зі стоянням голки у відповідному міжхребцевому просторі, можливість виконання операції на неправильному рівні зберігається при наявності ожиріння або сколіозу. Кровотеча з епідуральних вен не є ускладненням, проте порушує хід операції в обмеженому операційному полі. Кровотеча з епідуральних вен зазвичай не здавлює дуральний мішок завдяки відносно низькому венозному тиску. Артеріальна кровотеча із паравертебральних м’язів і суглобових капсул може викликати здавлення дурального мішка в післяопераційному періоді [52, 75].
Грізним ускладненням є прорив передньої частини фіброзного кільця диска і пошкодження великих ретроперитонеальних судин. У таких випадках показана екстрена лапаротомія з ушиванням місця пошкодження і проведення масивної гемотрансфузії [29, 54, 68]. Описано також рідке інтраопераційне пошкодження сечового міхура [42, 75].
Виключення помилок у доопераційному й інтраопераційному періоді не дає змоги виключити розвиток у ранньому післяопераційному періоді такого серйозного ускладнення, як спондилодисцит. Частота післяопераційного спондилодисциту, за даними різних авторів, варіює і становить від 0,1 до 4 %. Спондилодисцит — запальний процес міжхребцевого проміжку із залученням епідуральної клітковини і подальшим впливом на нервовий корінець [44, 77]. Характерною особливістю спондилодисциту й основною його відмінністю від остеомієліту є початок патологічного процесу в міжхребцевому диску. При остеомієліті вогнище запалення локалізується в будь-якій частині хребця, в основному — в губчастій речовині. За даними літератури, асептичний характер процесу зустрічається значно частіше, ніж вторинне інфікування оперованого диска в післяопераційному періоді, і може бути обумовлений інтраопераційними порушеннями кровообігу: пошкодженням артеріол, тромбозом венозних судин [2, 76, 81].
При спондилодисциті можливе вторинне інфекційне ураження дисків і суміжних поверхонь тіл хребців звичайними мікроорганізмами, за винятком так званих специфічних. Збудниками інфекції є золотистий стафілокок, стрептокок, кишкова паличка, пневмокок [50].
Незважаючи на застосування методів декомпресії нервових корінців, у всіх оперованих хворих розвиваються більш чи менш виражені рубцево-спайкові зміни. Несприятливі результати значно поширеної операції мікродискектомії можуть досягати 15 % і більше, розвиток нестабільності — до 58 %, а стійкі позитивні результати у віддаленому періоді зберігаються лише в 50 % випадків. Медико-соціальна значущість проблеми велика, а повернення радикулярних болів у післяопераційному періоді викликає у хворих відчуття безвиході, руйнуючи їх соціальну адаптацію. Серед причин рецидиву післяопераційного больового синдрому в літературі найчастіше фігурують: рубцево-спайковий процес, епідурит, арахноїдит, варикоз вен, утворення лікворних кіст у ділянці операції, дисцит тощо [19, 21, 40, 71].
Незадовільні результати лікування спричиняють так званий синдром невдало оперованого хребта (Failed Back Surgery Syndrome — FBSS). Помилки у виборі хірургічного лікування пов’язані: 1) з неправильним плануванням ходу операції; 2) невірним вибором хірургічного доступу; 3) недостатньою форамінальною декомпресією та дискектомією. Одне з провідних місць у FBSS посідає перидуральний фіброз [17, 43, 47, 55].
Результати повторних хірургічних втручань гірші порівняно з первинними операціями, а з кожною наступною операцією відсоток позитивних результатів знижується. Через 2–5 років після мікродискектомії ізольований стеноз хребетного каналу виявляється у 54,6 % пацієнтів, у поєднанні з грижею раніше оперованого диска — у 40,9 % [4, 6, 9, 25].
За спостереженнями Jonsson et al. [49], після оперативного лікування рецидив гриж діагностується в 42,0 % випадків, епідуральний фіброз — у 37,0 %, гіпертрофія суглобових відростків — у 47,5 %. Зазначається, що при повторних операціях рубцево-спайковий процес у хребетному каналі різного ступеня вираженості визначається в 100 % випадків [4]. МРТ-дослідження, проведені у хворих з ранніми післяопераційними ускладненнями, також показали, що в усіх пацієнтів після операції виявляється епідуральний фіброз [5, 31, 37, 41].
Про значну частоту справжніх рецидивів гриж поперекових міжхребцевих дисків як причини післяопераційного больового синдрому свідчать дані літератури. Так, у роботі Ю.Н. Щербук і співавт. [27] при традиційному односторонньому способі видалення грижі рецидиви спостерігалися у 55 з 96 повторно оперованих хворих (57,3 %), а в роботі Т.А. Ахадова і співавт. [5] при різних задніх доступах, а також при традиційному односторонньому видаленні грижі рецидиви відзначені у 23 з 65 повторно оперованих хворих (35,4 %).
Коли йдеться про рецидив грижі диска, мається на увазі наявність «світлого періоду» (повного зникнення або зменшення больового синдрому) після оперативного лікування. Деякі автори говорять про рецидив при будь-якому післяопераційному ішіасі, інші використовують це поняття тільки у випадках необхідності повторних операцій [48, 63]. Справжнім рецидивом, на думку більшості фахівців, можна вважати тільки повторне виникнення грижі на тому ж самому рівні і тій же стороні [45].
Клінічним проявом рецидивних гриж у більшості випадків вважається відновлення радикулярного больового синдрому. Важливо підкреслити, що при рецидивах порівняно невеликі грижі міжхребцевого диска частіше викликають симптоми, ніж аналогічні за розміром у неоперованих пацієнтів. Це пояснюється тим, що в першому випадку корінець часто фіксований рубцевою тканиною і не може зміщуватися при тиску фрагмента диска [36]. E.J. Carragee et al. [33] в 2003 р. провели дослідження 187 пацієнтів, у якому порівнювали різні варіанти секвестрів диска і їх вплив на частоту рецидиву. Мінімальний час спостереження становив 2 роки, максимальний — 6 років. Загальна частота рецидивів дорівнювала 9 %, повторна операція була потрібна у 6 % випадків. Найбільший ризик (27 % рецидивів і 21 % повторних операцій) виникав при секвеструванні грижі зі значним дефектом фіброзного кільця і перфорацією задньої поздовжньої зв’язки. Найменший ризик відзначався при секвеструванні фрагмента, фіксованого під задньою поздовжньою зв’язкою. Дані великих проспективних метааналізів показали, що найгірші результати спостерігаються при агресивній дискектомії в пізньому післяопераційному періоді, а також відзначається наростання нестабільності в оперованому сегменті [59, 66, 72, 73, 78].
До сьогодні не склалося єдиної думки про необхідність стабілізації хребетного сегмента при повторній операції, але деякі автори не рекомендують цю процедуру після першого рецидиву грижі диска. Хоча доказова база тут ще до кінця не сформована, більшість фахівців усе ж рекомендує стабілізацію після другого рецидиву на тому ж рівні [4, 18, 45, 71].
Отже, провівши аналіз літературних джерел, ми визначили, що мікродискектомія є золотим стандартом у лікуванні дискогенних захворювань попереково-крижового відділу хребта та доведена висока ефективність методу. Однак при зіставленні результатів оперативних втручань за цією методикою різних авторів виявлено значну їх розбіжність: співвідношення задовільних і незадовільних результатів, співвідношення ускладнень у ранньому та пізньому післяопераційному періоді. Крім цього, залишається відкритою проблема захисту нервових структур хребетного каналу від негативного впливу епідурального фіброзу.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Аганесов А.Г., Мусалатов Х.А. Десятилетний опыт микрохирургической дискэктомии. Вестник травматологии и ортопедии. 2002. № 3. С. 21-25.
2. Ардашев И.П., Ардашева Е.И. Вертебральная инфекция. Хирургия позвоночника. 2009. № 2. С. 68-78.
3. Алексанян М.М., Хейло А.Л., Микаелян К.П., Гемджян Э.Г., Аганесов А.Г. Микрохирургическая дискэктомия в поясничном отделе позвоночника: эффективность, болевой синдром, фактор ожирения. Хирургия позвоночника. 2018. № 15(1). С. 42-48.
4. Афаунов А.А., Басанкин И.В., Кузьменко А.В. и др. Анализ причин ревизионных операций при хирургическом лечении больных с поясничными стенозами дегенеративной этиологии. Хирургия позвоночника. 2014. № 1. С. 86-93.
5. Ахадов Т.А., Оноприенко Г.А., Шантырь В.Ю. Магнитно-резонансная томография в диагностике ранних постоперационных осложнений после хирургического лечения дегенерации межпозвонковых дисков. Нейрохирургия. 1999. № 3. С. 19-25.
6. Байкалов А.А., Крутько А.В. Послеоперационные рецидивы болевых синдромов после поясничных дискэктомий. Причины и хирургическая практика. Поленовские чтения: Мат-лы IX Всерос. науч.-практ. конф. СПб., 2010. С. 105-106.
7. Бринкач И.С. Особенности микродискэктомии в зависимости от топографо-анатомических вариантов грыж межпозвонковых дисков пояснично-крестцового отдела позвоночника: дис. … канд. мед. наук: 14.01.05. Киев, 2006. 173 с.
8. Бублик Л.А., Мироненко И.В. Профилактика осложнений у больных в раннем и отдаленном периоде после проведенной микродискэктомии. Травма. 2012. Т. 13. № 3. С. 90-94.
9. Булатов А.В., Козлов Д.М., Крутько А.В. и др. Эффективность применения минимально-инвазивных декомпрессивно-стабилизирующих вмешательств в хирургическом лечении рецидивов болевого синдрома после операций на поясничном отделе позвоночника. Хирургия позвоночника. 2014. № 2. С. 60-66.
10. Загурский A.C., Постолатин В.П. Интраламинарная дискэктомия. Акт. вопр. неврол. и психиатр. Кишенев, 2004. 193 с.
11. Зорин H.A., Кирпа Ю.И., Сабодаш В.А. Пункционная лазерная вапоризация секвестрированных грыж межпозвонковых дисков. Укр. нейрохір. журнал. 2000. № 1. С. 65-68.
12. Кирпа Ю.И. Результаты лечения дискогенных поясничных радикулопатий с применением малоинвазивных технологий: дис. ... канд. мед. наук: 14.01.05. Днепропетровск, 2005. 146 с.
13. Коновалов Н.А. Прогнозирование микрохирургического лечения грыж межпозвонковых дисков на поясничном уровне: дис. ... канд. мед. наук: 14.00.28. Москва, 1999. 215 с.
14. Кравцов М.Н., Мирзаметов С.Д., Малаховский В.Н., Алексеева Н.П., Гайдар Б.В., Свистов Д.В. Ближайшие и отдаленные результаты чрескожной видеоэндоскопической и микрохирургической поясничной дискэктомии: когортное проспективное исследование. Хирургия позвоночника. 2019. № 16(2). С. 27-34.
15. Кривошапкин А.Л., Фонин В.В., Некрасов А.Д. Анализ результатов микродискэктомии при грыжах межпозвонкового диска. Боль и ее лечение. 2000. Прилож. С. 31-37.
16. Луцик А.А., Садовой М.А., Крутько А.В. и др. Дегенеративно-дистрофические заболевания позвоночника. Новосибирск, 2012. 239 с.
17. Матвеев В.И., Глущенко А.В., Еремкин Р.О. Качество жизни больных после эндоскопической дискэктомии грыж межпозвонковых дисков поясничного отдела позвоночника. Вопросы нейрохирургии. 2005. № 2. С. 16-19.
18. Матвеев В.И., Древаль О.Н., Пархисенко Ю.А, Глущенко А.В. Постдискэктомический синдром. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2005. 229 c.
19. Педаченко Е.Г., Хижняк М.В., Танасейчук А.Ф. Миниинвазивные вмешательства при компрессионных дискогенных синдромах — сравнительная оценка пункционных, эндоскопических и микрохирургических операций. Укр. нейрохирург. журнал. 2002. № 3. С. 20.
20. Педаченко Е.Г., Кущаев С.В. Эндоскопическая спинальная нейрохирургия. К.: РИМАНИ, 2000. 216 с.
21. Продан А.И., Перепечай О.И., Колесниченко В.А. и др. Осложнения хирургического лечения поясничного спинального стеноза. Хирургия позвоночника. 2009. № 1. С. 31-37.
22. Радченко В.А., Продан А.И., Рябов О.В. Осложнения микродискэктомии при поясничном остеохондрозе. Ортопедия, травматология и протезирование. 2003. № 2. С. 12-15.
23. Смоланка В.И., Федурця В.М. Микролюмбальная дискэктомия: показания, особенности техники, результаты. Укр. нейрохірургічний журнал. 2001. № 2. С. 42-44.
24. Холодов С.А. Микрохирургическое лечение многоуровневых дискогенных поражений поясничного отдела позвоночника. Вопросы нейрохирургии. 2002. № 3. С. 6-10.
25. Чапандзе Г.Н., Кузнецов А.Г., Древаль О.Н. Метод профилактики эпидурального фиброза при поясничной микродискэктомии биодеградируемой мембраной. Хирургия позвоночника. 2014. № 2. С. 67-73.
26. Шелякин С.Ю. Чрескожная дискэктомия в системе комплексного лечения больных с дискогенными пояснично-крестцовыми радикулитами. Вопросы нейрохирургии. 1996. № 2. С. 32-33.
27. Щербук Ю.А., Парфенов В.Е., Топтыгин С.В. Значение эндоскопического видеомониторинга в предупреждении рецидивов дискогенных пояснично-крестцовых радикулитов при их хирургическом лечении. Нейрохирургия. 1999. № 3. С. 9-12.
28. Annertz М., Jonsson B., Stromqvist B., et al. No relationship between epidural fibrosis and sciatica in the lumbar postdiscectomy syndrome. A study with contrast-enhanced magnetic resonance imaging in the symptomatic and asymptomatic patients. Spine. 1995. № 20. P. 449-453.
29. Aydin Y., Ziyal I.M., Duman H. Clinical and radiological results of lumbar microdiskectomy technique with preserving of ligamentum flavum comparing to the standard microdiskectomy technique. Surg. Neurol. 2002. Vol. 57. № 1. P. 5-13.
30. Balderston R.A., Gilyard G.G., Jones A.A. The treatment of lumbar disc herniation: simple fragment excision versus disc space curettag. J. Spinal. Disord. 2001. Vol. 4. № 22–25. P. 23-89.
31. Bundschuh C.V. Imaging of the postoperative lumbosacral spine. Neuroimaging Clin. N. Am. 1993. № 3. P. 499-516.
32. Burkhardt B.W., Grimm M., Schwerdtfeger K., Oertel J.M. The Microsurgical Treatment of Lumbar Disc Herniation: A Report of 158 Patients With a Mean Follow-up of More Than 32 Years. Spine (Phila Pa 1976). 2019 Oct 15. Vol. 44(20). Р. 1426-1434.
33. Carragee E.J., Han M.Y., Suen P.W. Clinical outcomes after lumbar discectomy for sciatica: the effects of fragment type and anular competence. J. Bone Joint Surg. Am. 2003. Vol. 85. P. 102-108.
34. De Divitiis E., Cappabianca P. Lumbar discectomy with preserving of ligamentum flavum. Surg. Neurol. 2002. Vol. 58. № 1. P. 64-68.
35. Deyo R.A., Tsui-Wu Y.J. Descriptive epidemiology of low back pain and its related medical care in the United States. Spine. 1987. № 12. P. 264-268.
36. Dunsker S.B. Comment on Cobanoglu S. et al. Complication of epidural fat graft in lumbar spine disc surgery: Case report. Surg. Neurol. 1995. Vol. 44. P. 481-482.
37. Dаman H., Aydin Y., Ziyal I.M. Clinical and radiological results of lumbar microdiscectomy technique with preserving of ligamentum flavum comparing to the standard microdiscectomy technique. Surg. Neurol. 2002. Vol. 57. № 1. P. 5-13.
38. Enrico de Divitiis, Paolo Cappabianca. Preserving the Ligamentum Flavum in Lumbar Discectomy: A New Technique that Prevents Scar Tissue Formation in the First 6 Months Postsurgery. Neurosurgery. 2007. Vol. 61. P. 1340-1344.
39. Epstein N.E. Different surgical approaches to far lateral lumbar disc herniations. J. Spinal Disord. 2005. Vol. 8. № 5. P. 383-394.
40. Fan Y.F., Chong V.F., Tan S.K. Failed back surgery syndrome: differentiating epidural fibrosis and recurrent disc prolapse with Gd-DTPA enhanced MRI. Singapore Med. J. 1995. № 36. P. 153-156.
41. Fraser R.D. Reoperations on the spine outcome studies. Bull. Hosp. Jt Dis. 1996. № 55. P. 217-220.
42. Gangai M.P. Ureteral injury incident to lumbar disc surgery. Case report. J. Neurosurg. 1972. № 36. P. 90-92.
43. Ganzer D., Giese K., Volker L. Two-year results after lumbar microdiscectomy with and without prophylaxis of a peridural fibrosis using Adcon-L. Arch. Orthop. Trauma Surg. 2003. Vol. 123. № 1. P. 17-21.
44. Gouliouris T., Aliyu S.H., Brown N.M. Spondylodiscitis: update on diagnosis and management. J. Antimicrob. Chemother. 2010 Nov. Vol. 65, suppl. 3. P. 11-24.
45. Herkowitz H.N., Garfin S.R., Eismont F.J. [et al.], eds. Rothman simeone the spine. 6th edition. Philadelphia: Elsevier Saunders, 2011. P. 905-907.
46. Hlubek R.J., Mundis G.M. Jr. Treatment for Recurrent Lumbar Disc Herniation. Curr. Rev. Musculoskelet Med. 2017 Dec. Vol. 10(4). P. 517-520.
47. Houten J.K., Frempong-Boadu A.K., Arkovitz M.S. Bowel injury as a complication of microdiscectomy: case report and literatur. J. Spinal Disord. Tech. 2004. Vol. 17. № 3. P. 248-250.
48. Jansson K.A., Nemeth G., Granath F. [et al.]. Health-related quality of life in patients before and after surgery for a herniated lumbar disc. J. Bone Joint Surg. Br. 2005. Vol. 87. № 7. P. 959-964.
49. Jonsson B., Annertz М., Sjoberg C., et al. A prospective and consecutive study of surgically treated lumbar spinal stenosis. Part II: Five-year follow-up by an independent observer. Spine. 1997. № 22. P. 2938-2944.
50. Kaya S. Spondylodiscitis: evaluation of patients in a tertiary hospital. J. Infect. Dev. Ctries. 2014 Oct. Vol. 8. № 10. P. 1272-1276.
51. Koebbe C.J., Maroon J.C., Abla A. Lumbar microdisc-ectomy: a historical perspective and current technical conside-rations. J. Neurosurg. Focus. 2002. Vol. 13. № 2. P. 45-51.
52. Kraemer R., Wild A., Haak H. Classification and mana-gement of early complications in open lumbar microdiscectomy. J. Eur. Spine. 2003. Vol. 12. № 3. P. 239-246.
53. Kuh D. Height, occupation, and back pain in a national prospective study. Br. J. Rheumatol. 2003. Vol. 32. P. 911-916.
54. Lee C., Alexander H. Prevention of postlaminectomy scar formation. Spine. 2001. Vol. 9. P. 305-312.
55. Lewis P.J., Weir B.K., Broad R.W., Grace M.G. Longterm prospective study of lumbosacral discectomy. J. Neurosurg. 1987. Vol. 67. P. 49-53.
56. Long D.M. Percutaneous discectomy: an alternative to chemonucleolysis [Comment]. Neurosurgery. 2001. Vol. 13. P. 547.
57. Lowell T.D., Errico T.J., Fehlings M.G. Microdiskectomy for lumbar disk herniation: a review of 100 cases. Orthopedics. 2005. Vol. 18. № 10. P. 985-990.
58. Mayer Н.М. A new microsurgical technique for minimally invasive anterior lumbar interbody fusion. Spine. 1997. Vol. 22. P. 691-699.
59. McGirt M.J., Ambrossi G.L., Datoo G. [et al.]. Recurrent disc herniation and long-term back pain after primary lumbar discectomy: review of outcomes reported for limited versus aggressive disc removal. Neurosurgery. 2009. Vol. 64. № 2. P. 338-344.
60. Millisdotter M., Stromqvist B., Jonsson B. Proximal neuromuscular impairment in lumbar disc herniation: a prospective controlled study. Spine. 2003. Vol. 28. № 12. P. 1281-1289.
61. Nykvist F., Hurme M., Alaranta H., Kaitsaari M. Severe sciatica: A 13-year follow-up of 342 patients. J. Eur. Spine. 1995. Vol. 4. P. 335-338.
62. Oldenkott P., Roost D.V. Traitement microchorugical de la hernie discale lombaire. Neurochirurgie. 2000. Vol. 26. № 3. P. 229-243.
63. Patel N. Surgical disorders of the thoracic and lumbar spine: a guide for neurologists. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. 2002. Vol. 73. P. 42-48.
64. Pawl R.P. Arachnoiditis and epidural fibrosis: the relationship to chronic pain. Cur. Rev. Pain. 1998. Vol. 2. P. 93-99.
65. Pechlivanis I., Kuebler M., Harders A., Schmieder K. Perioperative complication rate of lumbar disc microsurgery depending on the surgeon’s level of training. Cent. Eur. Neurosurg. 2009. Vol. 70(3). P. 137-142.
66. Ran J., Hu Y., Zheng Z. et al. Comparison of discectomy versus sequestrectomy in lumbar disc herniation: a meta-ana-lysis of comparative studies. PLoS ONE. 2015. Vol. 10. № 3. P. 635-639.
67. Park C.H., Park E.S., Lee S.H., Lee K.K., Kwon Y.K., Kang M.S., Lee S.Y, Shin Y.H. Risk Factors for Early Recurrence After Transforaminal Endoscopic Lumbar Disc Decompression. Pain Physician. 2019. Vol. 22(2). P. 133-138.
68. Salander J.M., Youkey J.R., Rich N.M. Vascular injury related to lumbar disc surgery. J. Trauma. 2004. Vol. 24. P. 628-631.
69. Saxler G., Kramer J., Barden B. The long-term clinical sequelae of incidental durotomy in lumbar disc surgery. Spine. 2005. Vol. 30. P. 2298-2302.
70. Barber S.M., Nakhla J., Konakondla S., Fridley J.S., Oyelese A.A., Gokaslan Z.L., Telfeian A.E. Outcomes of endoscopic discectomy compared with open microdiscectomy and tubular microdiscectomy for lumbar disc herniations: a meta-analysis. Journal of Neurosurgery: Spine. 2019. Vol. 31. Issue 6. P. 775-921.
71. Senegas J., Vital J.M., Pointillart V., et al. Long-term actuarial survivorship analysis of an interspinous stabilization system. Eur. Spine J. 2007. Vol. 16. P. 1279-1287.
72. Shepard N., Cho W. Recurrent Lumbar Disc Herniation: A Review. Global Spine J. 2019. Vol. 9(2). P. 202-209.
73. Shin E.H., Cho K.J., Kim Y.T., Park M.H. Risk factors for recurrent lumbar disc herniation after discectomy. Int. Orthop. 2019. Vol. 43(4). P. 963-967.
74. Shriver M.F., Xie J.J., Tye E.Y., Rosenbaum B.P., Kshettry V.R., Benzel E.C., Mroz T.E. Lumbar microdiscectomy complication rates: a systematic review and meta-analysis. Neurosurg. Focus. 2015. Vol. 39(4). P. 1396-1341.
75. Silvers H.R., Lewis P.J., Asch. H.L. Lumbar diskectomy for recurrent disk herniation. J. Spinal. Disord. 2004. № 7. P. 408-419.
76. Singhal A., Bernstein M. Outpatient lumbar microdiscectomy: a prospective study in 122 patients. Can. J. Neurol. Sci. 2002. Vol. 29. № 3. P. 249-252.
77. Song J., Park S. Ligament-sparing lumbar microdisc-ectomy: technical note. Surg. Neurol. 2000. Vol. 53. № 6. P. 592-596.
78. Suri P., Pearson A.M., Zhao W., Lurie J.D., Scherer E.A., Morgan T.S., Weinstein J.N. Pain Recurrence After Discectomy for Symptomatic Lumbar Disc Herniation. Spine (Phila Pa 1976). 2017 May 15. Vol. 42(10). Р. 755-763.
79. Taewook Kang, Si Young Park, Gun Woo Park, Soon Hyuck Lee, Jong Hoon Park, Seung Woo Suh. Biportal endoscopic discectomy for high-grade migrated lumbar disc herniation. Journal of Neurosurgery: Spine. 2020. Vol. 33. Issue 6. P. 273-424.
80. Williams R.W. Lumbar disc disease Microdiscectomy. Neurosurg. Clin. N. Am. 2003. Vol. 4. P. 101-108.
81. Wittenberg R.H., Lutke A., Longwitz D. The correlation between magnetic resonance imaging and the operative and clinical findings after lumbar microdiscectomy. Int. Orthop. 2002. Vol. 22. № 4. P. 241-244.
82. Yasargil M.G. Microsurgical operations for herniated lumbar disc. Neurosurg. 1977. Vol. 4. P. 81-82.