Международный неврологический журнал Том 17, №2, 2021
Вернуться к номеру
Довідник клініциста, який проводить реабілітацію після інсульту Розділ 4. Реабілітація верхньої кінцівки при геміплегічній формі ураження (http://www.ebrsr.com)
Авторы: Robert Teasell, MD, Norhayati Hussein, MD, Magdalena Mirkowski, MSc, MScOT, Danielle Vanderlaan, RRT, Marcus Saikaley, HBSc, Mitchell Longval, BSc, Jerome Iruthayarajah, MSc
Рубрики: Неврология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Продовження. Початок у «Міжнародному неврологічному журналі», том 17, № 1, 2021
Mоторна стимуляція
4.3.14. Функціональна електрична стимуляція (FES) у верхній кінцівці при геміпаретичній формі ураження
Можна застосовувати нейром’язову електростимуляцію (NMES) для сприяння відновленню моторної функції, для зменшення болю й спастичності, зміцнення м’язів і збільшення діапазону рухів після інсульту. NMES — це техніка, що застосовує електричні імпульси для скорочення м’язів, стимулюючи моторні аксони. Доступні три форми NMES: 1) циклічна NMES, що сприяє скороченню паретичних м’язів за попередньо встановленим графіком і не вимагає участі з боку пацієнта; 2) електроміографія (EMG), необхідність застосування якої викликана застосуванням NMES і яку можна застосовувати для пацієнтів, які здатні частково активувати паретичний м’яз і можуть отримати більший терапевтичний ефект; 3) функціональна електрична стимуляція (FES), що стосується застосування NMES для досягнення функціонального завдання. FES може застосовуватися для покращання або відновлення функції, яка дозволяє довільно схопити й маніпулювати чимось, що необхідно для типових ADL (Popovic et al., 2002), або може бути призначена як постійний допоміжний пристрій (тобто нейропротез) для допомоги пацієнтам у виконанні ADL.
Серед досліджень, що оцінювали FES/NMES у підгострій фазі інсульту, більшість виконували те саме порівняння лікування, а саме електростимуляцію порівнювали з фізичною терапією окремо або фіктивною стимуляцією. Результати показали, що в гострій і підгострій фазах інсульту FES/NMES пов’язують з покращанням моторної функції, збільшенням діапазону рухів, ADL — із покращанням точності й координованості рухів. У хронічній фазі FES/NMES може сприяти відновленню порушеної точності й координованості рухів у руках, координації і діапазону рухів, однак покращання моторної функції в цілому після FES/NMES є менш помітними. Незважаючи на покращання, що спостерігаються під час обох фаз відновлення після інсульту, обмежені дані свідчать про те, що відновлення може бути більш значущим, коли FES проводиться достроково (< 6 місяців), порівняно з тим, коли вона проводиться на пізній хронічній стадії (> 6 місяців) (Popovic et al., 2004). Для перевірки цього ефекту потрібні додаткові дослідження. Крім того, встановлено, що в пацієнтів з несприятливим перебігом хвороби EMG-NMES не дає жодного ефекту на показники моторної функції і точності й координованості рухів верхніх кінцівок порівняно з тими, хто отримує звичайний догляд (Kwakkel et al., 2016).
У двох дослідженнях порівнювалась високоінтенсивна NMES або лікувальна фізкультура із застосуванням FES (60 хвилин) із програмою лікувальних вправ низької інтенсивності (Hsu et al., 2010; Kowalczewski et al., 2007). Обидва дослідження продемонстрували, що в моторній функції верхньої кінцівки між пацієнтами під час гострої/підгострої фази після інсульту між групами не було суттєвої різниці.
Є вагомі докази того, що лікування FES покращує функцію верхніх кінцівок при гострому інсульті (< 6 місяців після початку) і хронічному інсульті (> 6 місяців після початку), якщо воно пропонується в поєднанні з традиційною терапією або проводиться самостійно.
Verbeek et al. (2014) виявили більш змішаний ефект; зведені розміри ефекту для стимуляції зап’ястя й розгиначів пальців за допомогою NMS, але не EMG-NMS, тоді як протилежне виявилось актуальним для комбінованої стимуляції розгиначів і згиначів зап’ястя й пальців.
/92.jpg)
/93.jpg)
Висновки
Циклічна NMES може бути корисною для покращання моторної функції, але не ADL і м’язової сили. Література дає неоднозначні дані щодо зменшення спастичності й збільшення діапазону рухів.
NMES, спричинена EMG, може бути ефективною для покращання точності й координованості рухів, зменшення спастичності й збільшення діапазону рухів, але не моторної функції і сили м’язів. Література дає неоднозначні дані щодо покращання рівня ADL.
FES може бути корисною для покращання точності й координованості рухів, але не сили м’язів. Література дає неоднозначні дані щодо покращання мотор-ної функції, збільшення ADL, зменшення спастичності, збільшення діапазону рухів і послаблення наслідків тяжкості інсульту.
Стимуляція мозку
Стимуляція мозку — це процедура застосування нейростимулятора для направлення електричних імпульсів до мозку. Найбільш поширені типи стимуляції мозку в реабілітації включають повторювану транскраніальну магнітну стимуляцію (rTMS) і транс-краніальну стимуляцію постійним струмом (tDCS). rTMS може подаватися за один імпульс, парними імпульсами або у вигляді повторюваних послідовностей стимуляції. Це може полегшити або пригнітити цільові ділянки мозку залежно від параметрів стимуляції. tDCS передбачає застосування слабкого електричного струму (1–2 мА), що проводиться через 2 просочені сольовим розчином поверхневі електроди, прикладені до шкіри голови в потрібній ділянці й до протилежної частини лоба над оком; потенціал дії не індукується, натомість модулюється потенціал спокою мембран нейронів.
4.3.15. Інвазивна стимуляція моторної кори (MCS)
Через інвазивний характер цієї методики й ускладнення, які можуть виникнути через процедуру, докази її використання в популяції пацієнтів після інсульту обмежені.
/93_2.jpg)
Висновки
Література наводить неоднозначні дані щодо інвазивної стимуляції моторної кори для покращання заходів з реабілітації верхніх кінцівок після інсульту.
4.3.16. Повторювана транскраніальна магнітна стимуляція (rTMS)
TMS — це новий підхід до нейрореабілітації після інсульту. TMS може подаватися за один імпульс, парними імпульсами або у вигляді повторюваних послідовностей стимуляції. Повторювана TMS (rTMS) продукує ефекти, які мають довший період тривалості, ніж період стимуляції. Коли TMS застосовується до моторної кори у вигляді послідовностей подразників (rTMS), це може полегшити або пригнітити цільові ділянки мозку залежно від параметрів стимуляції. Низькі частоти стимуляції (1 Гц або нижче) зменшують збудливість кори головного мозку й гальмують цільову ділянку кори, у той час як високочастотна (10–20 Гц) стимуляція підвищує збудливість і надає ефект полегшення.
Процес стимуляції є безболісним і неінвазивним і передбачає використання котушки, яка виробляє магнітне поле, що проходить через кістки черепа до кори головного мозку. Повторювана TMS викликає стійке підвищення збудливості кори через механізми, які все ще недостатньо чітко визначені; однак інгібування неушкодженої півкулі теоретично призводить до зменшення гальмівних проєкцій на уражену півкулю, збільшуючи внутрішньокоркову збудливість в іпсилезіональній кортикальній тканині, що в кінцевому підсумку приведе до покращання моторної функції (Fregni et al. 2006).
/94.jpg)
/95.jpg)
Недавній метааналіз (Hsu et al., 2012), у який включено результати 18 РКД і наведено дані 392 пацієнтів, вивчав ефективність rTMS для покращання моторної функції після інсульту. Автори повідомили про клінічно значущий ефект лікування. Оцінені результати включали завдання на постукування пальцями, тест з дев’ятьма отворами й стрижнями, силу стискання та тест на моторну функцію Вулфа. Ефекти лікування, пов’язані з лікуванням гострої, підгострої і хронічної стадій інсульту, становили 0,79; 0,63 і 0,66 відповідно. Низькочастотна rTMS (1 Гц), застосована до неураженої півкулі, виявилася більш ефективною, ніж високочастотна rTMS (10 Гц), застосована до неураженої півкулі (ефект лікування = 0,69 порівняно з 0,41).
У своєму систематичному огляді з метааналізом Graef et al. (2016) досліджували, чи існує суттєва різниця між rTMS з тренуванням верхніх кінцівок і фіктивною rTMS з тренуванням верхніх кінцівок. Огляд включав 11 досліджень і загалом не виявив суттєвої різниці між групами за результатами для моторної функції верхньої кінцівки або спастичності.
Висновки
Низькочастотна rTMS може виявитися корисною для покращання моторної функції, точності й координованості рухів, збільшення ADL, пропріорецепції, зменшення наслідків тяжкості інсульту, але не зменшення спастичності й збільшення діапазону рухів.
Високочастотна rTMS може виявитися корисною для покращання точності й координованості рухів, ADL, тяжкості інсульту й сили м’язів, але не мотор-ної функції.
4.3.17. Транскраніальна стимуляція постійним струмом (tDCS)
Іншою формою неінвазивної електричної стимуляції є транскраніальна стимуляція постійним струмом (tDCS). Ця процедура передбачає застосування слабкого електричного струму (1–2 мА), що проводиться через 2 просочені сольовим розчином поверхневі електроди, прикладені до шкіри голови в потрібній ділянці й до протилежної частини лоба над оком. Анодальна стимуляція підвищує збудливість кори головного мозку, тоді як катодна стимуляція зменшує її (Alonso-Alonso et al., 2007). На відміну від TMS, tDCS не індукує потенціал дії, а натомість модулює потенціал спокою мембран нейронів (Alonso-Alonso et al., 2007).
Систематичний огляд, проведений Elsner et al. (2016), продемонстрував докази на користь застосування tDCS порівняно з фіктивною tDCS або іншого методу конт-ролю стану пацієнта, але не було жодних доказів стійких наслідків під час подальшого спостереження. Також повідомлялося, що доведено, що ADL після лікування tDCS покращуються, але цей ефект не зберігався після виключення з огляду досліджень, які мали високий ризик упередженості (Elsner et al., 2016). В іншому метааналізі авторства Butler et al. (2013) дослідники обмежились вивченням анодальної tDCS, а сам метааналіз включав результати восьми РКД, які всі досліджували моторну функцію верхньої кінцівки після інсульту. Оцінені результати включали тест функції руки Джебсена — Тейлора, ВВТ, силу щипка й стискання та час реакції. Butler et al. (2013) повідомили про значне збільшення сукупних балів, що свідчить на користь застосування tDCS на етапі від початку до лікування після інсульту, хоча було отримано лише незначний і помірний ефект (0,40).
Висновки
Література не пропонує однозначної відповіді щодо результатів застосування анодної, катодної або подвійної (білатеральної) транскраніальної стимуляції постійним струмом (tDCS) окремо або в поєднанні з іншими терапевтичними підходами для реабілітації верхніх кінцівок після інсульту.
Tехнології
4.3.18. Телереабілітація
Відомо, що після виписки із лікарні через велику відстань до реабілітаційного центру пацієнти можуть не отримати необхідну допомогу. Отже, надання реабілітаційних послуг віддалено за допомогою комп’ютера або по телефону може частково вирішити проблему розташування й транспортування, особливо для пацієнтів, у яких немає можливості отримати такі послуги. Ця форма надання послуг отримала назву «телереабілітація». Це втручання, яке може проводитись протягом більш тривалого періоду та з меншими витратами порівняно з терапією, що надається в умовах стаціонарної реабілітації (Benvenuti et al., 2014).
/96.jpg)
Висновки
Телереабілітаційні втручання в домашніх умовах не продемонстрували ефективності щодо покращання моторної функції верхніх кінцівок порівняно з активним контролем у стаціонарних умовах.
4.3.19. Ортез для верхньої кінцівки при геміпаретичній формі ураження
Ортез для верхньої кінцівки
Значно поширеним ортезом, що застосовується при геміпаретичній формі ураження верхньої кінцівки, є ортез/шини для зап’ястя. Такі ортези можуть бути статичними/пасивними (волярні, дорсальні шини) або динамічними/активними (наприклад, Saebo-Flex®).
Цілі застосування ортезу:
— зниження спастичності;
— зменшення болю;
— покращання функціональних результатів;
— профілактика контрактур;
— профілактика набряків.
/97.jpg)
Tyson і Kent (2011) провели систематичний огляд ефекту застосування ортопедичних пристроїв для верхніх кінцівок після інсульту, який включав результати 4 РКД, у яких взяли участь 126 учасників. Ефекти лікування, пов’язані з показниками інвалідності, погіршення стану, діапазону рухів, болю й спастичності, були несуттєвими й не мали статистичного значення.
Висновки
Шинування, бинтування й застосування ортезів, імовірно, не покращують моторну функцію верхніх кінцівок, точність і координованість рухів, не збільшують ADL, не зменшують спастичність або не збільшують силу м’язів, але можуть збільшити діапазон рухів.
4.3.20. Робототехніка в реабілітації верхньої кінцівки після інсульту
Робототехнічні пристрої можуть використовуватись для надання допомоги пацієнту за низки обставин. Перш за все робот може сприяти збільшенню пасивного діапазону рухів, щоб допомогти зберегти діапазон і гнучкість, тимчасово зменшити гіпертонус або опір пасивним рухам. Робот також може допомогти, коли пацієнт здійснює активні рухи, але не може повністю їх виконати самостійно. Робототехніка може найкраще підійти пацієнтам із щільною геміплегією, хоча робототехніка може застосовуватись і в пацієнтів, які вже досягли вищого рівня й бажають збільшити силу, надаючи опір під час руху. За даними Lum et al. (2002), «навіть попри те, що рух без допомоги може бути найефективнішим методом у пацієнтів з легкими й середніми формами уражень, рух за допомогою активних механізмів (роботизованих пристроїв) може бути корисним у пацієнтів з більш тяжкими ураженнями... особливо під час гострої і підгострої фаз, коли в пацієнтів спостерігається спонтанне відновлення». Krebs et al. (2003) зазначали, що сутність роботи роботизованих пристроїв полягає у повторенні певних рухів для покращання функціональних результатів.
Огляд членів організації Cochrane (Mehrholz et al., 2012) включав результати 19 випробувань (328 суб’єктів), у яких оцінювались електромеханічні й робототехнічні пристрої для рук. Порівняно зі стандартною терапією, а це, як правило, традиційна фізична терапія, автори повідомляють про значно більші покращання активності в повсякденному житті (SMD = 0,43; 95% ДІ 0,11–0,75; р < 0,009) і функції рук (SMD = 0,45; 95% ДІ 0,20–0,69; p < 0,001), ле не сили рук (SMD = 0,48; 95% ДІ 0,04–0,04; p = 0,82).
/97_2.jpg)
/98.jpg)
Один з останніх систематичних оглядів визначив 34 РКД низької і дуже низької якості, у яких оцінювались 19 різних електромеханічних допоміжних пристроїв щодо їхньої ефективності в покращанні моторної функції верхніх кінцівок (Mehrholz et al., 2015). Як свідчать результати, роботизовані пристрої, що сприяють розробці моторної активності кистей і рук, дозволяють покращити повсякденну діяльність і відновити порушену функцію і м’язову силу (Mehrholz et al., 2015). Verbeek et al. (2014) виявили суттєві зведені розміри ефекту для проксимальної, але не дистальної моторної функції.
Висновки
Маніпулятор руки плеча або екзоскелет окремо або в поєднанні з іншими терапевтичними підходами може виявитися неефективним для реабілітації верхніх кінцівок після інсульту.
Маніпулятори рук можуть виявитися неефективними для покращання заходів реабілітації верхніх кінцівок, але екзоскелети рук можуть бути корисними для збільшення ADL, зменшення спастичності, збільшення діапазону рухів і сили м’язів. Докази щодо здатності екзоскелета рук покращувати моторну функцію і точність і координованість рухів неоднозначні.
4.3.21. Віртуальна реальність
Віртуальна реальність дозволяє людям відчувати й взаємодіяти в тривимірному середовищі. Найпоширенішими формами віртуальних симуляторів середовища є монітори, закріплені на голові (ефект занурення), або звичайні комп’ютерні моделі або екрани проєкторів. В огляді членів організації Cochrane, який включав результати 19 РКД (565 суб’єктів), 8 з яких досліджували тренування верхніх кінцівок, повідомляється про помірний ефект лікування функції руки (SMD = 0,53; 95% ДІ 0,25–0,81) (Laver et al., 2011). Лише у двох дослідженнях використовувалися легко доступні комерційні пристрої (Playstation EyeToy і Nintendo Wii), тоді як решта використовували персоналізовані програми VR.
/99.jpg)
У нещодавньому систематичному огляді Laver et al. (2015) намагалися визначити ефективність віртуальної реальності щодо відновлення моторної функції верхніх кінцівок. Загалом до аналізу було включено 37 випробувань, що нараховували 1019 учасників. Результати показали, що віртуальна реальність не мала значного впливу на силу стискання чи загальну моторну функцію. Автори також зазначили, що учасники були відносно молодими й перебували у хронічній фазі інсульту (> 1 рік), тому вплив віртуальної реальності під час гострої фази інсульту визначити не вдалося.
/100.jpg)
Два дослідження з високою методологічною якістю й великими розмірами вибірки не продемонстрували жодного ефекту при порівнянні тренувань із застосуванням технології віртуальної реальності Nintendo Wii зі звичайними тренуваннями щодо вимірювання моторної функції верхніх кінцівок (Kong et al., 2016; Saposnik et al., 2016).
Віртуальна реальність може виявитись ефективною як доповнення до інших втручань, що дає додаткові можливості для збільшення частоти повторень, інтенсивності й тренування, направленого на виконання певного завдання.
Висновки
Терапія віртуальною реальністю може бути не більш ефективною, ніж традиційна терапія, коли йдеться про покращання моторної функції і тяжкості інсульту, але не ADL, точності й координованості рухів, спастичності або сили м’язів.
Mедикаментозна терапія
4.3.22. Антидепресанти й функціонування верхньої кінцівки
Окрім своєї здатності послаблювати депресію після інсульту, антидепресанти можуть застосовуватися для прискорення відновлення моторики верхніх кінцівок за рахунок змін у нейромедіації. Існують дані, які свідчать про те, що у відновленні рухів після інсульту може брати участь серотонінергічна модуляція. Попередні дослідження продемонстрували, що пацієнти, які добре відреагували на лікування антидепресантами, можуть також продемонструвати покращання моторної функції верхніх кінцівок (Chemerinski et al., 2001).
У багатоцентровому РКД, у якому оцінюється вплив флуоксетину на відновлення моторної функції порівняно з плацебо, Chollet et al. (2011), повідомляється про значно більші показники покращання моторної функції за шкалою Фугля-Меєра (FMMS) і модифікованою шкалою Ренкіна (mRS) серед пацієнтів, які приймали флуоксетин. Можливим поясненням цих результатів може бути те, що основною функцією серотонінергічної системи є сприяння моторної активності, щоб забезпечити більшу ефективність, особливо в поєднанні з фізичною підготовкою (Chollet et al., 2011).
/101.jpg)
/102.jpg)
Висновки
Aнтидепресанти можуть сприяти відновленню моторної функції верхніх кінцівок після інсульту, хоча новіші дані ставлять це під сумнів.
4.3.23. Пептиди
Церебролізин містить низькомолекулярні нейропептиди й вільні амінокислоти, які, як вважається, мають нейропротекторні властивості та зменшують ексайтотоксичність, інгібують утворення вільних радикалів, зменшують нейрозапалення й активізують апоптоз кальпаїну (Muresanu et al., 2016).
Висновки
Церебролізин може покращити моторну функцію верхніх кінцівок, точність і координованість рухів і показники незалежності в повсякденному житті.
4.4. Управління спастичністю
Лікування спастичності у верхній кінцівці після інсульту
Традиційно спастичність визначається як збільшення швидкості тонічних рефлексів розтягування (м’язового тонусу) з надмірними ривками сухожиль. Спастичність може бути болючою, перешкоджати функціональному відновленню верхніх кінцівок і сприйняттю реабілітаційних заходів. Однак Gallichio (2004) застерігав, що зменшення спастичності не обов’язково приводить до покращання функціонування. Van Kuijk et al. (2002) зазначають, що для більшості пацієнтів з інсультом «…спастичність є змінним у часі явищем і очевидною лише в певних групах м’язів, і тому низькопорогові й «оборотні» фокальні методи лікування видаються найкращим варіантом».
/102_2.jpg)
4.4.1. Ботулінічний токсин при геміплегічній формі ураження
Ботулотоксин діє, послаблюючи спастичні м’язи, блокуючи вивільнення ацетилхоліну в нервово-м’язовому з’єднанні. Переваги ін’єкцій ботулотоксину, як правило, залежать від дози й тривають приблизно 2–4 місяці (Brashear et al., 2002; Francisco et al., 2002; Simpson et al., 1996; Smith et al., 2000). Однією з переваг ботулотоксину є те, що його безпечно застосовувати на невеликих локалізованих ділянках або м’язах, таких як верхні кінцівки.
— Доведено, що ботулотоксин зменшує спастичність у верхніх кінцівках.
— Однак не було доведено, що ботулотоксин обов’язково покращить функціонування, оскільки до обмеження функції призводить основна слабкість, а не спастичність.
— Після ін’єкцій ботулотоксину на основі оцінювання за шкалою індексу Барел повідомлялося про помірне покращання здатності пацієнта одягатись, доглядати за собою і приймати їжу.
Загальні показання до застосування ботулінічного токсину для лікування спастичності верхньої кінцівки
— Аддуктоване положення плеча/плече, яке обертається всередину (підлопатковий/великий грудний м’яз) для покращання відведення й стискання/зменшення контрактури плеча при обертанні всередину, а також полегшення болю.
— Зігнутий лікоть (плечепроменевий м’яз/біцепс/плечовий м’яз), щоб полегшити ADL і гігієну, а також покращити зовнішній вигляд.
— Пронатоване положення передпліччя (квадратний пронатор/круглий пронатор) для покращання орієнтації рук.
— Зігнуте зап’ястя (променевий згинач зап’ястя/короткий/ліктьовий/зовнішні згиначі пальців) для покращання ADL і зменшення болю.
— Стиснутий кулак (згинач пальців кисті глибокий/поверхневий) для покращання гігієни.
— Великий палець у деформації долоні (м’яз, який приводить великий палець/довгий згинач великого пальця/група тенара) для покращання великого пальця, щоб пацієнт міг схопити щось.
/103.jpg)
Cardoso et al. (2005) провели метааналіз, у якому досліджували BTX-A як метод лікування спастичності верхніх кінцівок після інсульту. У свій метааналіз вони включили п’ять РКД (Bakheit et al., 2001; Bakheit et al., 2000; Brashear et al., 2002; Simpson et al., 1996; Smith et al., 2000) і повідомили, що спостерігалося значно більше зменшення спастичності в пацієнтів, які проходили лікування BTX-A, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, а такі результати було отримано завдяки вимірюванню за модифікованою шкалою Ешворта й Глобальною шкалою оцінки. Автори дійшли висновку, що BTX-A зменшує спастичність і що лікування переноситься добре, хоча наслідки тривалого застосування BTX-A невідомі.
/103_2.jpg)
/104.jpg)
/105.jpg)
Висновки
Ботулотоксин А, імовірно, послаблює спастичність верхньої кінцівки після інсульту, але не збільшує діапазон рухів або активність у повсякденному житті. Вплив на загальну моторну функцію верхньої кінцівки суперечливий і менш чіткий.
Ботулотоксин А у поєднанні з іншими типами терапевтичних підходів може бути ефективним для певних аспектів функціонування верхніх кінцівок.
Ботулотоксин В на сьогодні менш вивчений, ніж ботулотоксин А.
4.5. Біль у плечі при геміплегічній формі ураження
Біль у плечі внаслідок геміплегії є загальним клінічним наслідком інсульту й може призвести до серйозного ступеня інвалідності (Najenson et al., 1971; Poduri, 1993). Патогенез болю в плечі при геміплегічній формі ураження (HSP) є багатофакторним і включає неврологічні й механічні фактори, часто в поєднанні, що різняться в людей, які пережили інсульт.
4.5.1. Гленогумуральний підвивих
Факторами, найбільш часто асоційованими з HSP, є гленогумуральний підвивих (Grossens-Sills & Schenkman, 1985; Moskowitz et al., 1969; Savage & Robertson, 1982; Shai et al., 1984), адгезивний капсуліт (Bloch & Bayer, 1978; Braun et al., 1971; Fugl-Meyer et al., 1974; Grossens-Sills & Schenkman, 1985; Hakuno et al., 1984; Rizk et al., 1984) і спастичність, особливо підлопаткових і грудних м’язів (Caldwell et al. al., 1969; Moskowitz, 1969; Moskowitz et al., 1969). Серед запропонованих причин HSP наступні: комплексний регіонарний больовий синдром (ChPS et al., 1981; Davis et al., 1977; Perrigot et al., 1975) або пошкодження ротаторної манжети м’язово-сухожилкового комплексу (Najenson et al., 1971; Nepomuceno & Miller, 1974). Значення таламічного болю після інсульту в етіології болю в плечі незрозуміле (Walsh, 2001).
Патофізіологія
Найкраще визначення підвивиху плеча — це зміни механічної цілісності плечового суглоба, що призводять до неповного вивиху, при якому поверхні су-глоба гленоїдальної ямки й головки плечової кістки залишаються в контакті. Ця рухливість досягається за рахунок стабільності плечового суглобу. Стабільність досягається за допомогою ротаторної манжети м’язово-сухожилкового рукава, який підтримує головку плечової кістки в гленоїдальній ямці, одночасно забезпечуючи рухливість плеча. У початковий період після інсульту рука при геміплегічній формі ураження млява або гіпотонічна. Отже, мускулатура плеча, зокрема ротаторна манжета м’язово-сухожилкового рукава, не може виконувати свою функцію утримання головки плечової кістки в гленоїдальній ямці, і існує високий ризик підвивиху плеча.
Підвивих плеча
Надостний м’яз під час початкової фази геміплегії млявий. Вага руки без опори може призвести до вивиху головки плечової кістки вниз у гленоїдальній ямці.
/105_2.jpg)
Підвивих плеча є поширеною проблемою в осіб з геміплегією після інсульту. Під час початкової, «млявої» стадії геміплегії уражену кінцівку потрібно належним чином підтримувати, бо в іншому разі вага руки призведе до підвивиху плеча. Неправильна поза в ліжку, відсутність опори у вертикальному положенні й тягнення геміплегічної руки під час перенесення сприяють підвивиху плеча. Нижній підвивих зазвичай виникає вторинно внаслідок тривалого тягнення руки вниз, коли гіпотонічні м’язи чинять невеликий опір (Chaco & Wolf, 1971). Вже давно існує думка, що якщо вивих плеча не виправити, характер тяги на млявому плечі призведе до болю, зменшення діапазону рухів і контрактури. У пацієнтів з підвивихом плеча може не спостерігатися HSP, а в пацієнтів з HSP — підвивиху плеча. Нездатність послідовно повідомляти про такий зв’язок може бути частково пов’язана з нездатністю вивчити внесок інших імовірних етіологічних факторів, що виникають одночасно.
Висновки
Зв’язок між підвивихом плеча і геміплегічним болем у плечі незрозумілий.
4.5.2. Спастичність і контрактури
Взаємозв’язок між спастичністю й HSP було досліджено в низці спостережних досліджень. В одному з ранніх досліджень van Ouwenaller et al. (1986) визначили спастичність як «головний фактор, який найчастіше зустрічається при генезі болю в плечі в пацієнта з геміплегією». У пацієнтів, яких спостерігали протягом року після інсульту, автори виявили набагато більшу частоту болю в плечі при спастичній (85 %), ніж при млявій (18 %) геміплегії. Poulin de Courval et al. (1990) аналогічним чином повідомляють, що в пацієнтів з болем у плечі значно більша спастичність ураженої кінцівки, ніж у тих, хто не має болю.
Внутрішні ротатори плеча переважають, але функціонування цієї ділянки плеча відновлюється в останню чергу. Моторні одиниці не набираються належним чином під час відновлення, що дає одночасне скорочення м’язів агоністів та антагоністів. Скорочений агоніст у синергетичному патерні стає сильнішим, і постійне напруження агоніста може стати болючим; розтягнення цих напружених спастичних м’язів викликає біль. Напружені м’язи гальмують рух, зменшують діапазон рухів і запобігають іншим рухам, особливо в плечі, де зовнішня ротація плечової кістки необхідна для абдукції руки на понад 90°. До м’язів, що сприяють спастичній внутрішній ротації/аддукції плеча, належать підлопатковий, великий грудний, круглий і найширший м’яз спини. Однак два м’язи, зокрема, були задіяні як такі, що стають спастичними найбільш часто, що призводить до м’язового дисбалансу: підлопатковий і великий грудний.
Висновки
Біль у плечі при геміплегічній формі ураження може бути пов’язаний зі спастичним дисбалансом м’язів і скороченням усіх м’язів, розташованих навколо плечового суглоба.
Існує висока варіабельність частоти болю в плечі при геміплегічній формі ураження, про яку повідомляється. Стабільна підтримка й статичне розтягування плеча при геміплегічній формі ураження можуть бути неефективними для зменшення болю або покращання моторної функції.
Активна терапія плеча при геміплегічній формі ураження може бути ефективною для зменшення болю, збільшення діапазону рухів і покращання моторної функції.
Хоча доступний широкий вибір варіантів, не зрозуміло, який є найбільш ефективним.
/106.jpg)
/107.jpg)
4.5.3. Електрична стимуляція при виникненні болю в плечі при геміплегічній формі ураження
В одному з останніх метааналізів було проаналізовано 10 РКД для визначення впливу NMES на підвивих плеча і біль у пацієнтів як із «ранньою» (< 6 місяців), так і з «пізньою» (> 6 місяців) фазами інсульту (Vafadar et al., 2015). Аналізи показали, що традиційна терапія NMES була ефективнішою, ніж звичайна терапія, лише для запобігання/зменшення наслідків підвивиху плеча, хоча її ефективність не була значною у «пізній» підгрупі.
Висновки
Поверхнева нервово-м’язова електрична стимуляція може бути ефективною для зменшення наслідків підвивиху й збільшення діапазону рухів у плечі при геміплегічній формі ураження, хоча її ефективність може негативно корелювати з початком інсульту.
Внутрішньом’язова нервово-м’язова електрична стимуляція може бути ефективною для зменшення болю в плечі при геміплегічній формі ураження, хоча її ефективність може негативно корелювати з початком інсульту.
Транскутанна електрична стимуляція нервової системи може бути ефективною для збільшення діапазону рухів у плечі при геміплегічній формі ураження, хоча ефективною вона може бути лише при високій інтенсивності.
Функціональна електрична стимуляція може бути ефективною для зменшення наслідків підвивиху й покращання моторної функції в плечі при геміплегічній формі ураження.
4.5.4. Ін’єкції ботулінічного токсину при геміплегічній формі ураження плеча
Спастичність підлопаткового м’яза характеризується тим, що ROM плеча найбільше обмежена болем при зовнішній ротації, що в багатьох випадках спричиняє спастичний дисбаланс м’язів, розташованих довкола плечового суглоба. Спастичність м’язів грудної клітки, що характеризується обмеженням ROM при абдукції плеча, спостерігається меншою мірою, але спричиняє подібний м’язовий дисбаланс. Внутрішньосуглобові ін’єкції ботулотоксину та інших засобів використовувались для того, щоб лікувати спастичні м’язи, зменшувати дисбаланс і полегшувати HSP.
В огляді членів організації Cochrane дослідження Singh і Fitzgerald (2010) було проаналізовано п’ять РКД, що оцінюють ефективність ботулотоксину для лікування болю в плечі після інсульту. Автори встановили, що лікування було пов’язане зі зменшенням болю через три і шість місяців після ін’єкції, але не через місяць.
Висновки
Ботулінічний токсин може бути ефективним для зменшення болю й збільшення діапазону рухів у плечі при геміплегічній формі ураження, але лише при введенні у високих дозах.
Список литературы
1. Adie K., Schofield C., Berrow M., Wingham J., Humfryes J., Pritchard C., James M., Allison R. Does the use of Nintendo Wii SportsTM improve arm function? Trial of WiiTM in Stroke: a randomized controlled trial and economics analysis. Clinical rehabilitation. 2017. 31(2). 173-85.
2. Alonso-Alonso M., Fregni F., Pascual-Leone A. Brain stimulation in poststroke rehabilitation. Cerebrovascular diseases. 2007. 24 (Suppl. 1). 157-66.
3. Altenmuller E., Marco-Pallares J., Munte T.F., Schneider S. Neural reorganization underlies improvement in stroke-induced motor dysfunction by music-supported therapy. Ann. NY Acad. Sci. 2009. 1169. 395-405.
4. Arya K.N., Verma R., Garg R.K., Sharma V.P., Agarwal M., Aggarwal G.G. Meaningful task specific training (MTST) for stroke rehabilitation: a randomized controlled trial. Top Stroke Rehabil. 2012. 19. 193-211.
5. Ashford S., Slade M., Malaprade F., Turner-Stokes L. Evaluation of functional outcome measures for the hemiparetic upper limb: a systematic review. Journal of Rehabilitation Medicine. 2008. 40(10). 787-95.
6. Bai Y.l., Li L., Hu Y.S., Wu Y., Xie P.J., Wang S.W., Yang M., Xu Y.M., Zhu B. Prospective randomized controlled trial of physiotherapy and acupuncture on motor function and daily activities with ischemic stroke. J. Altern. Complement. Med. 2013. 19(8). 684-689.
7. Bakheit A.M., Pittock S., Moore A.P., Wurker M., Otto S., Erbguth F., Coxon L. A randomized, double-blind, placebo-controlled study of the efficacy and safety of botulinum toxin type A in upper limb spasticity in patients with stroke. European Journal of Neurology. 2001. 8(6). 559-65.
8. Bakheit A.M., Thilmann A.F., Ward A.B., Poewe W., Wissel J., Muller J., Benecke R., Collin C., Muller F., Ward C.D., Neumann C. A randomized, double-blind, placebo-controlled, dose-ranging study to compare the efficacy and safety of three doses of botulinum toxin type A (Dysport) with placebo in upper limb spasticity after stroke. Stroke. 2000. 31(10). 2402-6.
9. Barclay-Goddard R.E., Stevenson T.J., Poluha W., Thalman L. Mental practice for treating upper extremity deficits in individuals with hemiparesis after stroke. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2011, Issue 5. Art. No.: CD005950. DOI: 10.1002/14651858.CD005950.pub4.
10. Barreca S., Gowland C., Stratford P., Huijbregts M., Griffiths J., Torresin W., Dunkley M., Miller P., Masters L. Development of the Chedoke Arm and Hand Activity Inventory: theoretical constructs, item generation, and selection. Topics in stroke rehabilitation. 2004. 11(4). 31-42.
11. Basaran A., Emre U., Karadavut K.I., Balbaloglu O., Bulmus N. Hand splinting for post-stroke spasticity: a randomized controlled trial. Top Stroke Rehabil. 2012 Jul-Aug. 19(4). 329-37.
12. Bayley M. Effectiveness of virtual reality using Wii gaming technology in stroke rehabilitation: a pilot randomized clinical trial and proof of principle. Stroke. 2010. 41. 1477-1484.
13. Benvenuti F., Stuart M., Cappena V., Gabella S., Corsi S., Taviani A., Albino A., Scattareggia Marchese S., Weinrich M. Community-based exercise for upper limb paresis: a controlled trial with telerehabilitation. Neurorehabilitation and neural repair. 2014. 28(7). 611-20.
14. Bertrand A.M., Fournier K., Brasey M.G., Kaiser M.L., Frischknecht R., Diserens K. Reliability of maximal grip strength measurements and grip strength recovery following a stroke. Journal of Hand Therapy. 2015. 28(4). 356-63.
15. Blackburn M., van Vliet P., Mockett S.P. Reliability of measurements obtained with the modified Ashworth scale in the lower extremities of people with stroke. Physical therapy. 2002. 82(1). 25-34.
16. Bloch R., Bayer N. Prognosis in stroke. Clinical Orthopaedics and Related Research. 1978. 131. 10-14.
17. Brashear A., Gordon M.F., Elovic E. et al. Intramuscular injection of botulinum toxin for the treatment of wrist and finger spasticity after a stroke. N. Engl. J. Med. 2002. 347(6). 395-400.
18. Brashear A., McAfee A.L., Kuhn E.R., Fyffe J. Botulinum to-xin type B in upper-limb poststroke spasticity: a double-blind, placebo-controlled study. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2004. 85. 705-9.
19. Braun R.M., West F., Mooney V., Nickel V.L., Roper B., Caldwll C. Surgical treatment of the painful shoulder contracture in the stroke patient. JBJS. 1971. 53(7). 1307-12.
20. Burgar C.G., Lum P.S., Shor P.C., Van der Loos H.M. Deve-lopment of robots for rehabilitation therapy: The Palo Alto VA/Stanford experience. Journal of rehabilitation research and development. 2000. 37(6). 663-74.
21. Butler A.J., Shuster M., O’Hara E., Hurley K., Middlebrooks D., Guilkey K. A meta-analysis of the efficacy of anodal transcranial direct current stimulation for upper limb motor recovery in stroke survivors. Journal of Hand Therapy. 2013. 26(2): 162-71.
22. Caldwell C., Wilson D., Braun R. Evaluation and treatment of the upper extremity in the hemiplegic stroke patient. Clinical Orthopaedics and Related Research. 1969. 63, 69-93.
23. Cardoso E., Rodrigues B., Lucena R., Oliveira I.R., Pedreira G., Melo A. Botulinum toxin type A for the treatment of the upper limb spasticity after stroke: a meta-analysis. Arquivos de neuro-psiquiatria. 2005. 63(1). 30-3.
24. Cauraugh J.H., Lodha N., Naik S.K., Summers J.J. Bilateral movement training and stroke motor recovery progress: a structured review and meta-analysis. Human movement science. 2010. 29(5). 853-70.
25. Cha Y.J., Yoo E.Y., Jung M.Y., Park S.H., Park J.H. Effects of functional task training with mental practice in stroke: a meta analysis. NeuroRehabilitation. 2012. 30(3). 239-46.
26. Chaco J., Wolf E. Subluxation of the glenohumeral joint in hemiplegia. American journal of physical medicine & rehabilitation. 1971. 50(3). 139-43.
27. Chang W.H., Park C.H., Kim D.Y., Shin Y.I., Ko M.H., Lee A., Jang S.Y., Kim Y.H. Cerebrolysin combined with rehabilitation promotes motor recovery in patients with severe motor impairment after stroke. BMC Neurol. 2016. 16. 31.
28. Chemerinski E., Robinson R.G., Kosier J.T. Improved reco-very in activities of daily living associated with remission of poststroke depression. Stroke. 2001. 32(1). 113-7.
29. Chen L., Fang J., Ma R. et al. Additional effects of acupuncture on early comprehensive rehabilitation in patients with mild to moderate acute ischemic stroke: a multicenter randomized controlled trial. BMC Complementary Alternative Medicine. 2016. 16. 226 (a).
30. Chollet F., Tardy J., Albucher J.F., Thalamus C., Berard E., Lamy C., Bejot Y., Deltour S., Jaillard A., Niclot P., Guillon B. Fluo-xetine for motor recovery after acute ischaemic stroke (FLAME): a randomized placebo-controlled trial. The Lancet Neurology. 2011. 10(2). 123-130.
31. Chu D.S., Petrillo C., Davis S.W., Eichberg R. Should-hand syndrome: importance of early diagnosis and treatment. Journal of the American Geriatrics Society. 1981. 29(2). 58.
32. Chuang I.C., Lin K.C., Wu C.Y., Hsieh Y.W., Liu C.T., Chen C.L. Using Rasch analysis to validate the motor activity log and the lower functioning motor activity log in patients with stroke. Physical therapy. 2017. 97(10). 1030-40.
33. Coupar F., Pollock A., Van Wijck F., Morris J., Langhorne P. Simultaneous bilateral training for improving arm function after stroke. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2010. (4).
34. Cramer S.C., Parrish T.B., Levy R.M., Stebbins G.T., Ruland S.D., Lowry D.W., Trouard T.P., Squire S.W., Weinand M.E., Savage C.R., Wilkinson S.B. Predicting functional gains in a stroke trial. Stroke. 2007. 38(7). 2108-14.
35. da Silva L.C. Nine-hole peg test for evaluation of hand function: The advantages and shortcomings. Neurology India. 2017. 65(5). 1033.
36. Davis S.W., Petrillo C.R., Eichberg R.D., Chu D.S. Shoulder-hand syndrome in a hemiplegic population: a 5-year retrospective study. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1977. 58(8). 353.
37. de Courval Poulin L., Barsauskas A., Berenbaum B., Dehaut F., Dussault R., Fontaine F.S., Labrecque R., Leclerc C., Giroux F. Painful shoulder in the hemiplegic and unilateral neglect. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1990. 71(9). 673-6.
38. Dickstein R., Hocherman S., Pillar T., Shaham R. Stroke rehabilitation: three exercise therapy approaches. Physical Therapy. 1986. 66(8). 1233-8.
39. Donaldson C., Tallis R., Miller S., Sunderland A., Lemon R., Pomeroy V. Effects of conventional physical therapy and functional strength training on upper limb motor recovery after stroke: a randomized phase II study. Neurorehabilitation and neural repair. 2009. 23(4). 389-97.
40. Dromerick A.W., Lang C.E., Birkenmeier R.L., Wagner J.M., Miller J.P., Videen T.O., Powers W.J., Wolf S.L., Edwards D.F. Very Early Constraint-Induced Movement during Stroke Rehabilitation (VECTORS) Trial. Neurology. 2009. 73. 195-201.
41. Du J.L., Tian W., Liu J. et al. Effects of repetitive transcranial magnetic stimulation on motor recovery and motor cortex excitability in patients with stroke: a randomized controlled trial. Eur. J. Neurol. 2016. 23(16). 1666-1672.
42. Elovic E., Munin M., Kanovsky P., Hanschmann A., Hiersemenzel R., Marciniak C. Randomized, placebo-controlled trial of incobotulinumtoxina for upper-limb post-stroke spasticity. Muscle Nerve. 2016. 53(3). 415-421.
43. Elsner B., Kugler J., Pohl M., Mehrholz J. Transcranial direct current stimulation for improving spasticity after stroke: a systematic review with meta-analysis. Journal of rehabilitation medicine. 2016. 48(7). 565-70.
44. Etoom M., Hawamdeh M., Hawamdeh Z., Alwardat M., Giordani L., Bacciu S., Scarpini C., Foti C. Constraint-induced movement therapy as a rehabilitation intervention for upper extremity in stroke patients: systematic review and meta-analysis. International Journal of Rehabilitation Research. 2016. 39(3). 197-210.
45. Fang Z., Ning J., Xiong C., Shulin Y. Effects of electroacupuncture at head points on the function of cerebral motor areas in stroke patients: a PET study. Evidence-Based Complementary and Alternative Medicine. 2012. 2012.
46. Foley N., Pereira S., Salter K., Murie-Fernandez M., Speechley M., Meyer M., Sequeira K., Miller T., Teasell R. Treatment with botulinum toxin improves upper extremity function post stroke? A systematic review and meta-analysis. Archives Physical Medicine Rehabilitation. 2013. 94(5). 977-989.
47. Franceschini M., Ceravolo M.G., Agosti M., Cavallini P., Bonassi S., Dall’Armi V., Massucci M., Schifini F., Sale P. Clinical relevance of action observation in upper-limb stroke rehabilitation: a possible role in recovery of functional dexterity. A randomized clinical trial. Neurorehabil Neural Repair. 2012. 26(5). 456-462.
48. Francisco G.E., Boake C., Vaughn A. Botulinum toxin in upper limb spasticity after acquired brain injury: a randomized trial comparing dilution techniques. American journal of physical medicine & rehabilitation. 2002. 81(5). 355-63.
49. Fregni F., Boggio P.S., Valle A.C., Rocha R.R., Duarte J., Ferreira M.J., Wagner T., Fecteau S., Rigonatti S.P., Riberto M., Freedman S.D. A sham-controlled trial of a 5-day course of repetitive transcranial magnetic stimulation of the unaffected hemisphere in stroke patients. Stroke. 2006. 37(8). 2115-22.
50. Fugl-Meyer A.R., Jaasko A., Leyman I., Olsson S., Steglind S. The post-stroke hemiplegic patient. 1. A method for evaluation of physical performance. Scandinavian journal of rehabilitation medicine. 1974. 7(1). 13-31.
51. Gallichio J.E. Pharmacologic management of spasticity following stroke. Physical therapy. 2004. 84(10). 973-81.
52. Gonzalez N., Bilbao A., Forjaz M.J., Ayala A., Orive M., Garcia-Gutierrez S., Las Hayas C., Quintana J.M. Psychometric characteristics of the Spanish version of the Barthel Index. Aging Clinical and Experimental Research. 2018. 30(5). 489-97.
53. Gowland C., Stratford P.W., Ward M. et al. Measuring physical impairment and disability with the Chedoke-McMaster Stroke Assessment. Stroke. 1993. 24. 58-63.
54. Graef P., Michaelsen S.M., Dadalt M.L., Rodrigues D.A., Pereira F., Pagnussat A.S. Effects of functional and analytical strength training on upper-extremity activity after stroke: a randomized controlled trial. Brazilian journal of physical therapy. 2016 Nov-Dec. 20(6). 543-552.
55. Granger C.V., Cotter A.C., Hamilton B.B., Fiedler R.C. Functional assessment scales: a study of persons after stroke. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1993. 74(2). 133-8.
56. Granger C.V., Deutsch A., Linn R.T. Rasch analysis of the Functional Independence Measure (FIM™) mastery test. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1998. 79(1). 52-7.
57. Grossens-Sills J., Schenkman M. Analysis of shoulder pain, range of motion, and subluxation in patients with hemiplegia. Physical Therapy. 1985. 65-73.
58. Hakuno A., Sashika H., Ohkawa T., Itoh R. Arthrographic findings in hemiplegic shoulders. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1984. 65(11). 706.
59. Han J.S., Terenius L. Neurochemical basis of acupuncture analgesia. Annual review of pharmacology and toxicology 1982. 22(1). 193-220.
60. Harris J.E., Eng J.J., Miller W.C., Dawson A.S. A self-administered Graded Repetitive Arm Supplementary Program (GRASP) improves arm function during inpatient stroke rehabilitation: a multi-site randomized controlled trial. Stroke. 2009. 40. 2123-2128.
61. Harris J.E., Eng J.J. Strength training improves upper-limb function in individuals with stroke: a meta-analysis. Stroke. 2010. 41(1). 136-40.
62. Heldner M.R., Zubler C., Mattle H.P., Schroth G., Weck A., Mono M.L., Gralla J., Jung S., El-Koussy M., Lüdi R., Yan X. National Institutes of Health stroke scale score and vessel occlusion in 2152 patients with acute ischemic stroke. Stroke. 2013. 44(4). 1153-7.
63. Higgins J., Mayo N.E., Desrosiers J., Salbach N.M., Ahmed S. Upper-limb function and recovery in the acute phase poststroke. Journal of Rehabilitation Research & Development. 2005. 42(1).
64. Houwink A., Nijland R.H., Geurts A.C., Kwakkel G. Functional recovery of the paretic upper limb after stroke: Who regains hand capacity? Arch. Phys. Med. Rehabil. 2013. 94(5). 839-844.
65. Hsu S.S., Hu M.H., Wang Y.H., Yip P.K., Chiu J.W., Hsieh C.L. Dose-response relation between neuromuscular electrical stimulation and upper-extremity function in patients with stroke. Stroke. 2010. 41(4). 821-4.
66. Hsu W.Y., Cheng C.H., Liao K.K., Lee I.H., Lin Y.Y. Effects of repetitive transcranial magnetic stimulation on motor functions in patients with stroke: a meta-analysis. Stroke. 2012. 43(7). 1849-57.
67. Hsueh I.P., Lee M.M., Hsieh C.L. The Action Research Arm Test: is it necessary for patients being tested to sit at a standardized table? Clin. Rehabil. 2002. 16. 382-388.
68. Kaji R., Osako Y., Suyama K., Maeda T., Uechi Y., Iwasaki M. Botulinum toxin type A in post-stroke upper limb spasticity. Curr. Med. Res Opin. 2010. 26(8). 1983-1992.
69. Kho A.Y., Liu K.P., Chung R.C. Meta-analysis on the effect of mental imagery on motor recovery of the hemiplegic upper extre-mity function. Australian occupational therapy journal. 2014. 61(2). 38-48.
70. Kim E., Kim K. Effect of purposeful action observation on upper extremity function in stroke patients. Journal of physical therapy science. 2015. 27(9). 2867-9.
71. Kiper P., Szczudlik A., Agostini M. et al. Virtual reality for upper limb rehabilitation in subacute and chronic stroke: a randomized controlled trial. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2018. 99(5). 834-842.
72. Koh C.L., Hsueh I.P., Wang W.C. et al. Validation of the action research arm test using item response theory in patients after stroke. J. Rehabil. Med. 2006. 38. 375-380.
73. Kong K.H., Loh Y.J., Thia E., Chai A., Ng C.Y., Soh Y.M., Toh S., Tjan S.Y. Efficacy of a virtual reality commercial gaming device in upper limb recovery after stroke: A randomized, controlled study. Topics in Stroke Rehabilitation. 2016. 23(5). 333-340.
74. Kowalczewski J., Gritsenko V., Ashworth N., Ellaway P., Prochazka A. Upper-extremity functional electric stimulation-assisted exercises on a workstation in the subacute phase of stroke recovery. Archives of physical medicine and rehabilitation. 2007. 88(7). 833-9.
75. Krebs H.I., Palazzolo J.J., Dipietro L., Ferraro M., Krol J., Rannekleiv K., Volpe B.T., Hogan N. Rehabilitation robotics: Performance-based progressive robot-assisted therapy. Autonomous robots. 2003. 15(1). 7-20.
76. Kwakkel G., Kollen B.J., van der Grond J., Prevo A.J. Probability of regaining dexterity in the flaccid upper limb: impact of seve-rity of paresis and time since onset in acute stroke. Stroke. 2003. 34. 2181-2186.
77. Kwakkel G., Kollen B.J., Wagenaar R.C. Therapy impact on functional recovery in stroke rehabilitation: a critical review of the literature. Physiotherapy. 1999. 85(7). 377-91.
78. Kwakkel G., Winters C., Van Wegen E.E., Nijland R.H., Van Kuijk A.A., Visser-Meily A., De Groot J., De Vlugt E., Arendzen J.H., Geurts A.C., Meskers C.G. Effects of unilateral upper limb training in two distinct prognostic groups early after stroke: the EXPLICIT-stroke randomized clinical trial. Neurorehabilitation and neural repair. 2016. 30(9). 804-16.
79. Lang C.E., MacDonald J.R., Reisman D.S. et al. Observation of amounts of movement practice provided during stroke rehabilitation. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2009. 90. 1692-1698.
80. Larsen D. Effect of Constraint-Induced Movement Therapy on Upper Extremity Function 3 to 9 months after stroke. JAMA. 2006. 296. 2095-2104.
81. Laufer Y., Elboim-Gabyzon M. Does sensory transcutaneous electrical stimulation enhance motor recovery following a stroke? A systematic review. Neurorehabilitation and neural repair. 2011. 25(9). 799-809.
82. Laver K., George S., Thomas S., Deutsch J., Crotty M. Virtual reality for stroke rehabilitation: an abridged version of a Cochrane review. Eur. J. Phys. Rehabil. Med. 2015 Aug. 51(4). 497-506.
83. Laver K.E., George S., Thomas S., Deutsch J.E., Crotty M. Virtual reality for stroke rehabilitation. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2011. Issue 9. Art. No.: CD008349. DOI: 10.1002/14651858. CD008349.pub2.
84. Letswaart M., Johnston M., Dijkerman H.C. et al. Mental practice with motor imagery in stroke recovery: randomized controlled trial of efficacy. Brain. 2011. 134(5). 1373-1386.
85. Levy R.M., Harvey R.L., Kissela B.M., Winstein C.J., Lutsep H.L., Parrish T.B., Cramer S.C., Venkatesan L. Epidural Electrical Stimulation for Stroke Rehabilitation: Results of the Prospective, Multicenter, Randomized, Single-Blinded Everest Trial. Neurorehabil Neural Repair. 2016. 30(2). 107-119.
86. Li J., Meng X.M., Li R.Y., Zhang R., Zhang Z., Du Y.F. Effects of different frequencies of repetitive transcranial magnetic stimulation on the recovery of upper limb motor dysfunction in patients with subacute cerebral infarction. Neural regeneration research. 2016. 11(10). 1584.
87. Li N., Tian F., Wang C., Yu P., Zhou X., Wen Q., Qiao X., Huang L. Therapeutic effect of acupuncture and massage for shoulder-hand syndrome in hemiplegia patients: a clinical two-center rando-mized controlled trial. Journal of Traditional Chinese Medicine. 2012. 32(3). 343-9.
88. Linacre J.M., Heinemann A.W., Wright B.D., Granger C.V., Hamilton B.B. The structure and stability of the Functional Independence Measure. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1994. 75(2). 127-32.
89. Lincoln N.B., Parry R.H., Vass C.D. Randomized, controlled trial to evaluate increased intensity of physiotherapy treatment of arm function after stroke. Stroke. 1999. 30(3). 573-9.
90. Lindsay M.P., Gubitz G., Bayley M., Philip S. Canadian Best Practice Recommendations for Stroke Care (Update 2013). Canadian Stroke Network, 2013.
91. Lo A., Guarino P.D., Richards L.G., Haselkorn J.K., Witterberg G.I., Federman D.G., Ringer R.J., Wagner T.H., Krebs H.J., Volpe B.T., Bever C.T., Bravata D.M., Duncan P.W., Corn B.H., Maffucci A.D., Nadeau S.E., Conroy S.S., Powell J.M., Huang G.D. Robot-assisted therapy for long term upper limb impairment after stroke. N. England J. Med. 2010. 362. 1777-1783.
92. Lo Y.L., Cui S.L., Fook-Chong S. The effect of acupuncture on motor cortex excitability and plasticity. Neuroscience letters. 2005. 384(1-2). 145-9.
93. Long H., Wang H., Zhao C. et al. Effects of combining high-and low-frequency repetitive transcranial magnetic stimulation on upper limb hemiparesis in the early phase of stroke. Restor. Neurol. Neurosci. 2018. 36(1). 21-30.
94. Lum P., Reinkensmeyer D., Mahoney R., Rymer W.Z., Burgar C. Robotic devices for movement therapy after stroke: current status and challenges to clinical acceptance. Topics in stroke rehabilitation. 2002. 8(4). 40-53.
95. MacIsaac R.L., Ali M., Taylor-Rowan M., Rodgers H., Lees K.R., Quinn T.J. Use of a 3-item short-form version of the Barthel Index for use in stroke: systematic review and external validation. Stroke. 2017. 48(3). 618-23.
96. MacLellan C.L., Keough M.B., Granter-Button S., Cher–nenko G.A., Butt S., Corbett D. A critical threshold of rehabilitation involving brain-derived neurotropic factor is required for post-stroke recovery. Neurorehabil. Neural Repair. 2011 Oct. 25(8). 740-8.
97. Mehrholz J., Hädrich A., Platz T., Kugler J., Pohl M. Electromechanical and robot-assisted arm training for improving generic activities of daily living, arm function, and arm muscle strength after stroke. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2012, Issue 6. Art. No.: CD006876. DOI: 10.1002/14651858.CD006876. pub3.
98. Mehrholz J., Pohl M., Platz T., Kugler J., Elsner B. Electromechanical and robot-assisted arm training for improving activities of daily living, arm function, and arm muscle strength after stroke. Cochrane Database Syst. Rev. 2015. (11). CD006876.
99. Mehrholz J., Wagner K., Meißner D., Grundmann K., Zange C., Koch R., Pohl M. Reliability of the Modified Tardieu Scale and the Modified Ashworth Scale in adult patients with severe brain injury: a comparison study. Clinical rehabilitation. 2005. 19(7). 751-9.
100. Morris J.H., van Wijck F., Joice S., Ogston S.A., Cole I., MacWalter R.S. A comparison of bilateral and unilateral upper-limb task training in early poststroke rehabilitation: a randomized controlled trial. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2008. 89. 1237-1245.
101. Morris J.H., Van Wijck F. Responses of the less affected arm to bilateral upper limb task training in early rehabilitation after stroke: A randomized controlled trial. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2012. 93(7). 1129-37.
102. Moskowitz E. Complications in the rehabilitation of hemiplegic patients. The Medical clinics of North America. 1969. 53(3). 541.
103. Moskowitz H., Goodman C.R., Smith E., Balthazar E., Mellins H.Z. Hemiplegic shoulder. New York state journal of medicine. 1969. 69(4). 548.
104. Mulder M., Nijland R. Stroke Impact Scale. Journal of physiotherapy. 2016. 62(2). 117.
105. Muresanu D.F., Heiss W.D., Hoemberg V., Bajenaru O., Popescu C.D., Vester J.C., Rahlfs V.W., Doppler E., Meier D., Moessler H., Guekht A. Cerebrolysin and Recovery After Stroke (CARS). A Randomized, Placebo-Controlled, Double-Blind, Multicenter Trial. Stroke. 2016. 47(1). 151-159.
106. Naghdi S., Ansari N.N., Mansouri K., Hasson S. A neurophysiological and clinical study of Brunnstrom recovery stages in the upper limb following stroke. Brain injury. 2010. 24(11). 1372-8.
107. Najenson T., Yacubovich E., Pikielni S.S. Rotator cuff injury in shoulder joints of hemiplegic patients. Scandinavian journal of rehabilitation medicine. 1971. 3(3). 131-7.
108. Nakayama H., Jorgensen H.S., Raaschou H.O., Olsen T.S. Recovery of upper extremity function in stroke patients: the Copenhagen Stroke Study. Arch. Phys. Med. Rehabil. 1994. 75. 394-398.
109. Nepomuceno C.S., Miller J.M.I. Shoulder arthrography in hemiplegic patients. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1974. 55(2). 49.
110. Nijland R.H.M., van Wegen E.E.H., Harmeling-van der Wel B.C., Kwakkel G. Presence of finger extension and shoulder abduction within 72 hours after stroke predicts functional recovery. Stroke. 2010. 41. 745-750.
111. Nilsen D.M., Gillen G., Gordon A.M. Use of mental practice to improve upper-limb recovery after stroke: a systematic review. American Journal of Occupational Therapy. 2010. 64(5). 695-708.
112. Nilsson L., Carlsson J., Danielsson A., Fugl-Meyer A., Hellström K., Kristensen L., Sjölund B., Sunnerhagen K.S., Grimby G. Walking training of patients with hemiparesis at an early stage after stroke: a comparison of walking training on a treadmill with body weight support and walking training on the ground. Clinical rehabilitation. 2001. 15(5). 515-27.
113. Nomikos P.A., Spence N., Alshehri M.A. Test-retest reliability of physiotherapists using the action research arm test in chronic stroke. Journal of physical therapy science. 2018. 30(10). 1271-7.
114. Ohura T., Hase K., Nakajima Y., Nakayama T. Validity and reliability of a performance evaluation tool based on the modified Barthel Index for stroke patients. BMC medical research methodology. 2017. 17(1). 131.
115. Okuyama K., Ogura M., Kawakami M., Tsujimoto K., Okada K., Miwa K., Takahashi Y., Abe K., Tanabe S., Yamaguchi T., Liu M. Effect of the combination of motor imagery and electrical stimulation on upper extremity motor function in patients with chronic stroke: preliminary results. Therapeutic Advances in Neurological Disorders. 2018. 11. 1756286418804785.
116. Page S.J., Levin L., Hermann V., Dunning K., Levine P. Longer versus shorter daily durations of electrical stimulation during task-specific practice in moderately impaired stroke. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2012. 93. 200-206.
117. Page S.J., Levine P., Leonard A. Mental Practice in Chronic Stroke: Results of a Randomized, Placebo Controlled Trial. Stroke. 2007. 38. 1293-1297.
118. Page S.J., Levine P., Leonard A.C. Modified Constraint-Induced Therapy in Acute Stroke: A Randomized Controlled Pilot Study. Neurorehabil. Neural. Repair. 2005. 19. 27-32.
119. Page S.J., Levine P., Sisto S., Johnston M.V. A randomized efficacy and feasibility study of imagery in acute stroke. Clin. Rehabil. 2001. 15(3). 233-240.
120. Page S.J., Levine P., Sisto S.A., Johnston M.V. Mental practice combined with physical practice for upper-limb motor deficit in subacute stroke. Phys. Ther. 2001. 81(8). 1455-1462.
121. Page S.J. Intensity versus task-specificity after stroke: how important is intensity? Am. J. Phys. Med. Rehabil. 2003. 82(9). 730-732.
122. Page S.J. Mental practice: A promising restorative technique in stroke rehabilitation. Topics in Stroke Rehabilitation. 2001. 8(3). 54-63.
123. Park C.S. The test-retest reliability and minimal detectable change of the short-form Barthel Index (5 items) and its associations with chronic stroke-specific impairments. Journal of Physical Therapy Science. 2018. 30(6). 835-9.
124. Penta M., Tesio L., Arnould C., Zancan A., Thonnard J.L. The ABILHAND questionnaire as a measure of manual ability in chronic stroke patients: Rasch-based validation and relationship to upper limb impairment. Stroke. 2001. 32(7). 1627-34.
125. Perrigot M., Bussel B., Pierrot-Deseilligny E., Held J.P. L᾽epaule de l᾽hemiplegique. Ann. Med. Phys. 1975. 18. 176-187.
126. Platz T., Pinkowski C., van Wijck F., Kim I.H., Di Bella P., Johnson G. Reliability and validity of arm function assessment with standardized guidelines for the Fugl-Meyer Test, Action Research Arm Test and Box and Block Test: a multicentre study. Clinical rehabilitation. 2005. 19(4). 404-11.
127. Poole J.L., Whitney S.L. Assessments of motor function post stroke: A review. Physical and Occupational Therapy in Geriatrics. 2001. 19. 1-22.
128. Popovic D.B., Popovic M.B., Sinkjær T., Stefanovic A., Schwirtlich L. Therapy of paretic arm in hemiplegic subjects augmented with a neural prosthesis: a cross-over study. Canadian journal of physiology and pharmacology. 2004. 82(8-9). 749-56.
129. Popovic M.R., Popovic D.B., Keller T. Neuroprostheses for grasping. Neurological research. 2002. 24(5). 443-52.
130. Powell J., Pandyan A.D., Granat M., Cameron M., Stott D.J. Electrical stimulation of wrist extensors in post-stroke hemiplegia. Stroke. 1999. 30(7). 1384-1389.
131. Prabhakaran S., Zarahn E., Riley C., Speizer A., Chong J.Y., Lazar R.M., Marshall R.S., Krakauer J.W. Inter-individual variabi-lity in the capacity for motor recovery after ischemic stroke. Neurorehabil Neural Repair. 2008. 22(1). 64-71.
132. Prange G.B., Kottink A.I., Buurke et al. The effect of arm support combined with rehabilitation games on upper-extremity function in subacute stroke: a randomized controlled trial. Neurorehabil and Neural Repair. 2015. 29(2). 174-182.
133. Qian W., Yu Z.H., Wang C.W., Xing D.B., Lü J.Q., Hui P.A., Yang Y.A., Jia L.I., Ning L.I. Effects of acupuncture intervention on omalgia incidence rate of ischemic stroke in acute stage. World Journal of Acupuncture-Moxibustion. 2014. 24(1). 19-25.
134. Quinn T.J., Dawson J., Walters M., Lees K.R. Reliability of the modified Rankin Scale: a systematic review. Stroke. 2009. 40(10). 3393-5.
135. Rabinstein A.A., Shulman L.M. Acupuncture in clinical neurology. The neurologist. 2003 May 1. 9(3). 137-48.
136. Repšaitė V., Vainoras A., Berškienė K., Baltaduonienė D., Daunoravičienė A., Sendžikaitė E. The effect of differential training-based occupational therapy on hand and arm function in patients after stroke: Results of the pilot study. Neurologia i neurochirurgia polska. 2015. 49(3). 150-5.
137. Richardson M., Campbell N., Allen L., Meyer M., Teasell R. The stroke impact scale: performance as a quality of life measure in a community-based stroke rehabilitation setting. Disability and rehabilitation. 201. 38(14). 1425-30.
138. Rizk T.E., Christopher R.P., Pinals R.S., Salazar J.E., Higgins C. Arthrographic studies in painful hemiplegic shoulders. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1984. 65(5). 254-256.
139. Rodgers H., Mackintosh J., Price C., Wood R., McNamee P., Fearon T., Marritt A., Curless R. Does an early increased-intensity interdisciplinary upper limb therapy programme following acute stroke improve outcome? Clin. Rehabil. 2003. 17(6). 579-89.
140. Safaz I., Ylmaz B., Yasar E., Alaca R. Brunnstrom recovery stage and motricity index for the evaluation of upper extremity in stroke: analysis for correlation and responsiveness. International Journal of Rehabilitation Research. 2009. 32(3). 228-31.
141. Sanford J., Moreland J., Swanson L.R., Stratford P.W., Gowland C. Reliability of the Fugl-Meyer assessment for testing motor performance in patients following stroke. Physical therapy. 1993. 73(7). 447-454.
142. Saposnik G. et al. Efficacy and safety of non-immersive virtual reality exercising in stroke rehabilitation (EVREST): a randomised, multicentre, single-blind, controlled trial. Lancet Neurology. 2016. 15(10). 1019-1027.
143. Saposnik G., Teasell R., Mamdani M., Hall J., McIlroy W., Cheung D., Thorpe K.E., Cohen L.G., Savage R., Robertson L. The relationship between adult hemiplegic shoulder pain and depression. Physiother Can. 1982. 34(2). 86-93.
144. Schuster-Amft C., Eng K., Suica Z., Thaler I., Signer S., Lehmann I., Schmid L., McCaskey M.A., Hawkins M., Verra M.L., Kiper D. Effect of a four-week virtual reality-based training versus conventional therapy on upper limb motor function after stroke: A multicenter parallel group randomized trial. PloS one. 2018. ba13(10).
145. Schweighofer N., Han C.E., Wolf S.L., Arbib M.A., Winstein C.J. A functional threshold for long term use of hand and arm function can be determined: Predictions from a comoutational model and supporting data from the Extremity Constraint-Induced Therapy Evaluation (EXCITE) Trial. Phys. Ther. 2009. 89(12). 1327-1336.
146. Shai G., Ring H., Costeff H., Solzi P. Glenohumeral malalignment in the hemiplegic shoulder. An early radiologic sign. Scandinavian journal of rehabilitation medicine. 1984. 16(3). 133.
147. Shaw L., Price C., van Wijck F., Shackley P., Steen N., Barnes M., Ford G., Graham L., Rodgers H. Botulinum Toxin for the Upper Limb after Stroke (BoTULS) Trial: effect on impairment, activity limitation, and pain. Stroke. 2011. 42(5). 1371-1379.
148. Simondson J.A., Goldie P., Greenwood K.M. The mobility scale for acute stroke patients: concurrent validity. Clinical rehabilitation. 2003. 17(5). 558-64.
149. Simpson D.M., Alexander D.N., O᾽Brien C.F., Tagliati M., Aswad A.S., Leon J.M., Gibson J., Mordaunt J.M., Monaghan E.P. Botulinum toxin type A in the treatment of upper extremity spasticity: a randomized, double-blind, placebo-controlled trial. Neurology. 1996. 46(5). 1306.
150. Singh J.A., Fitzgerald P.M. Botulinum toxin for shoulder pain. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2010 (9).
152. Smania N., Paolucci S., Tinazzi M. et al. Active finger extension — A simple movement predicting recovery of arm function in patients with acute stroke. Stroke. 2007. 38. 1088-1090.
153. Smith G.V., Silver K.H., Goldberg A.P., Macko R.F. “Task-oriented” exercise improves hamstring strength and spastic reflexes in chronic stroke patients. Stroke. 1999. 30(10). 2112-2118.
154. Smith S.J., Ellis E., White S., Moore A.P. A double-blind placebo-controlled study of botulinum toxin in upper limb spasticity after stroke or head injury. Clinical rehabilitation. 2000. 14(1). 5-13.
155. Stinear C., Barber P., Petoe M., Anwar S., Byblow W. The PREP algorithm predicts potential for upper limb recovery after stroke. Brain. 2012. 135(8). 2527-2535.
156. Stinear C., Barber P., Smale P., Coxon J., Fleming M., Byblow W. Functional potential in chronic stroke patients depends on corticospinal tract integrity. Brain. 2007. 130(1). 170-180.
157. Summers J.J., Kagerer F.A., Garry M.I., Hiraga C.Y., Loftus A., Cauraugh J.H. Bilateral and unilateral movement training on upper limb function in chronic stroke patients: a TMS study. Journal of the neurological sciences. 2007. 252(1). 76-82.
158. Suputtitada A., Suwanwela N.C., Tumvitee S. Effectiveness of constraint-induced movement therapy in chronic stroke patients. J. Med. Assoc. Thai. 2004. 87. 1482-1490.
159. Taub E., Morris D.M. Constraint-induced movement therapy to enhance recovery after stroke. Current atherosclerosis reports. 2001. 3(4). 279-86.
160. Taub E., Uswatte G., Pidikiti R. Constraint-Induced Movement Therapy: a new family of techniques with broad application to physical rehabilitation — a clinical review. J. Rehabil. Res Dev. 1999. 36(3). 237-51.
161. Tekeoglu Y., Adak B., Goksoy T. Effect of transcutaneous electrical nerve stimulation (TENS) on Barthel Activities of Daily Li–ving (ADL) index score following stroke. Clinical Rehabilitation. 1998. 12(4). 277-280.
162. Thieme H., Mehrholz J., Pohl M., Behrens J.,Dohle C. Mirror therapy for improving motor function after stroke. Cochrane Database Syst. Rev. 2012. 3. CD008449.
163. Tyson S.F., Kent R.M. The effect of upper limb orthotics after stroke: a systematic review. NeuroRehabilitation. 2011. 28(1). 29-36.
164. Vafadar A.K., Côté J.N., Archambault P.S. Effectiveness of functional electrical stimulation in improving clinical outcomes in the upper arm following stroke: a systematic review and meta-analysis. BioMed research international. 2015. 2015.
165. Van Delden A.E., Peper C.E., Beek P.J., Kwakkel G. Unila-teral versus bilateral upper limb exercise therapy after stroke: a syste-matic review. Journal of rehabilitation medicine. 2012. 44(2). 106-17.
166. Van der Lee J.H., Roorda L.D., Beckerman H., Lankhorst G.J., Bouter L.M. Improving the Action Research Arm test: a unidimensional hierarchical scale. Clin. Rehabil. 2002. 16. 646-653.
167. Van Kuijk A.A., Geurts A.C., Bevaart B.J., Van Limbeek J. Treatment of upper extremity spasticity in stroke patients by focal neuronal or neuromuscular blockade: a systematic review of the literature. InDatabase of Abstracts of Reviews of Effects (DARE): Quality-assessed Reviews [Internet] 2002. Centre for Reviews and Dissemination (UK).
168. Van Ouwenaller C., Laplace P.M., Chantraine A. Painful shoulder in hemiplegia. Archives of physical medicine and rehabilitation. 1986. 67(1). 23-6.
169. Van Vugt F.T., Ritter J., Rollnik J.D., Altenmüller E. Music-supported motor training after stroke reveals no superiority of synchronization in group therapy. Frontiers in human neuroscience. 2014. 8. 315.
170. van Wijck F., Knox D., Dodds C., Cassidy G., Alexander G., MacDonald R. Making music after stroke: using musical activities to enhance arm function. Annals of the New York Academy of Sciences. 2012. 1252(1). 305-11.
171. Villán-Villán M.A., Pérez-Rodríguez R., Martín C., Sánchez-González P., Soriano I., Opisso E., Hernando M.E., Tormos J.M., Medina J., Gómez E.J. Objective motor assessment for personalized rehabilitation of upper extremity in brain injury patients. NeuroRehabilitation. 2018. 42(4). 429-39.
172. Veerbeek J.M., van Wegen E., van Peppen R., van der Wees P.J., Hendriks E., Rietberg M., Kwakkel G. What is the evidence for physical therapy poststroke? A systematic review and meta-analysis. PloS one. 2014. 9(2).
173. Walsh K. Management of shoulder pain in patients with stroke. Postgraduate medical journal. 2001. 77(912). 645-649.
174. Ward N.S., Brander F., Kelly K. Intensive upper limb neurorehabilitation in chronic stroke: outcomes from the Queen Square programme. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. 2019. 90(5). 498-506.
175. Weimar C., Konig I.R., Kraywinkel K., Ziegler A., Diener H.C. Age and National Institutes of Health Stroke Scale Score within 6 hours after onset are accurate predictors of outcome after cerebral ischemia: development and external validation of prognostic models. Stroke. 2004. 35(1). 158-62.
176. Whitall J., McCombe W.S., Silver K.H., Macko R.F. Repetitive bilateral arm training with rhythmic auditory cueing improves motor function in chronic hemiparetic stroke. Stroke. 2000. 31. 2390-2395.
177. Whitall J., Waller S.M., Sorkin J.D., Forrester L.W., Macko R.F., Hanley D.F., Goldberg A.P., Luft A. Bilateral and unilateral arm training improve motor function through differing neuroplastic mechanisms: a single-blinded randomized controlled trial. Neurorehabil.Neural Repair. 2011. 25(2). 118-129.
178. Wilson J.L., Hareendran A., Grant M., Baird T., Schulz U.G., Muir K.W., Bone I. Improving the assessment of outcomes in stroke: use of a structured interview to assign grades on the modified Rankin Scale. Stroke. 2002. 33(9). 2243-6.
179. Winstein C.J., Rose D.K., Tan S.M., Lewthwaite R., Chui H.C., Azen S.P. A randomized controlled comparison of upper-extremity rehabilitation strategies in acute stroke: a pilot study of immediate and long-term outcomes. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2004. 85(4). 620-628.
180. Winstein C.J., Rose D.K. Recovery and arm use after stroke. J. Cerebrovasc. Dis. 2001. 10. 197.
181. Wittich W., Nadon C. The Purdue Pegboard test: normative data for older adults with low vision. Disability and Rehabilitation: Assistive Technology. 2017. 12(3). 272-9.
182. Wolf S.L., Catlin P.A., Ellis M., Archer A.L., Morgan B., Piacentino A. Assessing Wolf motor function test as outcome measure for research in patients after stroke. Stroke. 2001. 32(7). 1635-9.
183. Wolf S.L., Thompson P.A., Morris D.M., Rose D.K., Winstein C.J., Taub E., Giuliani C., Pearson S.L. The EXCITE trial: attributes of the Wolf Motor Function Test in patients with subacute stroke. Neurorehabil and Neural Repair. 2005. 19(3). 194-205.
184. Wolf S.L., Thompson P.A., Winstein C.J., Miller J.P., Blanton S.R., Nichols-Larsen D.S., Morris D.M., Uswatte G., Taub E., Light K.E., Sawaki L. The EXCITE Stroke Trial. Comparing Early and Delayed Constraint-Induced Movement Therapy. Stroke. 2010. 41(10). 2309-15.
185. Wolf S.L., Winstein C.J., Miller J.P., Taub E., Uswatte G., Morris D., Giuliani C., Light K.E., Nichols-Larsen D., for the EXCITE Investigators. Effect of constraint-induced movement therapy on upper extremity function 3 to 9 months after stroke: the EXCITE randomized clinical trial. JAMA. 2006 Nov 1. 296(17). 2095-2104.
186. Wolf S.L., Sahu K., Bay R.C. et al. The HAAPI (Home Arm Assistance Progression Initiative) trial: a novel robotics delivery approach in stroke rehabilitation. Neurorehabil and Neural Repair. 2015. 29(10). 958-968.
187. Wu M.T., Sheen J.M., Chuang K.H., Yang P., Chin S.L., Tsai C.Y., Chen C.J., Liao J.R., Lai P.H., Chu K.A., Pan H.B. Neuronal specificity of acupuncture response: a fMRI study with electroacupuncture. Neuroimage. 2002.16(4). 1028-37.
188. Yang S.Y., Lin C.Y., Lee Y.C., Chang J.H. The Canadian occupational performance measure for patients with stroke: a systematic review. Journal of Physical Therapy Science. 2017. 29(3). 548-55.
189. Yavuzer G., Selles R., Sezer N., Sutbeyaz S., Bussmann J.B., Koseoglu F., Atay M.B., Stam H.J. Mirror therapy improves hand function in subacute stroke: a randomized controlled trial. Arch. Phys. Med. Rehabil. 2008. 89(3). 393-398.
190. Zhang Y., Al-Aref R., Fu H., Yang Y., Feng Y., Zhao C., Dong J., Sun G. Neuronavigation-assisted aspiration and electro-acupuncture for hypertensive putaminal hemorrhage: a suitable technique on hemiplegia rehabilitation. Turk. Neurosurg. 2017. 27(4). 500-8.
191. Zhuangl L.X., Xu S.F., D’Adamo C.R., Jia C., He J., Han D.X., Lao L.X. An effectiveness study comparing acupuncture, physiotherapy, and their combination in poststroke rehabilitation: A multicentered, randomized, controlled clinical trial. Alternative Therapies in Health & Medicine. 2012. 18(3).