Журнал «» Том 14, №3, 2021
Вернуться к номеру
Антигіпертензивні препарати, що перетинають гематоенцефалічний бар’єр, покращують пам’ять
Рубрики: Кардиология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Reference: https://www.mdedge.com/cardiology/article/241878/neurology/memory-benefit-seen-antihypertensives-crossing-blood-brain
Результати нового метааналізу свідчать про те, що антигіпертензивні препарати, які перетинають гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ), на відміну від інших антигіпертензивних засобів, можуть асоціюватися зі сповільненням погіршення пам’яті.
Провідний автор Інституту погіршень пам’яті та неврологічних розладів при Каліфорнійському університеті (м. Ірвін) та його колеги повідомили про те, що вони виявили, як протягом трьох років періоду спостереження в літніх пацієнтів із нормальною когнітивною функцією на початку лікування, які приймали антигіпертензивні засоби, що перетинають ГЕБ, показники вербальної пам’яті були значно кращими, ніж у подібних пацієнтів, які приймали антигіпертензивні препарати, що не перетинають ГЕБ. На думку дослідників, ці дані дозволили додатково пояснити патогенез неврологічної дегенерації, що допоможе в пошуку нових терапевтичних точок.
У журналі «Hypertension» доктор Хо та його колеги повідомили: «Артеріальна гіпертензія — відомий фактор ризику порушення когнітивних функцій та деменції, ймовірно, внаслідок її впливу на виникнення цереброваскулярних ускладнень. Результати досліджень антигіпертензивних препаратів продемонстрували позитивний вплив на когнітивні функції та цереброваскулярні захворювання, так само, як і на перебіг хвороби Альц-геймера».
У попередньому дослідженні було показано, що в осіб молодше 75 років, які приймали антигіпертензивні препарати, ризик розвитку деменції знизився на 8 % протягом одного року терапії, тоді як інше дослідження продемонструвало, що інтенсивна антигіпертензивна терапія знизила цей ризик на 19 %.
«Незважаючи на ці обнадійливі висновки... обмеженням попередніх більших метааналізів став той факт, що в них не враховували фармакокінетичні властивості препаратів, — зазначили Хо та його колеги. — Метою даного дослідження було заповнити цю прогалину, для чого був проведений великий та поздовжній метааналіз існуючих даних, що мало б продемонструвати перспективи використання у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією антигіпертензивних засобів, які впливають на ренін-ангіотензинову систему та здатні перетинати ГЕБ».
Методи та результати
У метааналіз включили результати рандомізованих клінічних досліджень, проспективних когортних і ретроспективних обсерваційних досліджень. Загалом у метааналіз включили дані 12 849 пацієнтів із 14 когорт, які приймали антигіпертензивні препарати, що перетинають або не перетинають ГЕБ. Когнітивні функції оцінювали відповідно до семи сфер: функція виконання, увага, навчання вербальної пам’яті, мовлення, психічний статус, реакція та швидкість мислення.
Порівняно з пацієнтами, які приймали антигіпертензивні препарати, що не перетинають ГЕБ, в інших пацієнтів спостерігалися кращі показники вербальної пам’яті (пригадування) з максимальною величиною ефекту 0,07 (Р = 0,03).
На думку дослідників, ці знахідки є особливо важливими, оскільки група пацієнтів, які приймали препарати, що перетинають ГЕБ, мала відносно вищий рівень серцево-судинного ризику та нижчий середній рівень освіти.
«Ці відмінності видаються більш цікавими з огляду на те, що у групі пацієнтів, які приймали препарати, що здатні перетинати ГЕБ, спостерігалося покращення пам’яті з часом, навіть незважаючи на ці когнітивні порушення», — зазначили дослідники.
Проте не всі знахідки виявили перевагу препаратів, що здатні перетинати ГЕБ. Пацієнти у групі терапії препаратами, що здатні перетинати ГЕБ, мали відносно нижчу здатність до концентрації уваги з мінімальним розміром ефекту –0,17 (Р = 0,02). Інші когнітивні показники не відрізнялися вірогідно між групами.
Клініцисти можуть брати до уваги ці знахідки після оцінки додаткових факторів
Головний дослідник, доктор медичних наук Даніель А. Натіон, співробітник кафедри психологічних наук і викладач Інституту погіршення пам’яті та неврологічних розладів при Каліфорнійському університеті (м. Ірвін), припустив, що невелика різниця у покращенні вербальної пам’яті між групами може бути клінічно значущою при більш тривалому спостереженні.
«І хоча загальний розмір ефекту був досить невеликим, однак, якщо оцінити, скільки часу пацієнту (з деменцією. — Прим. пер.) необхідно для того, щоб досягти прогресу після багатьох років зниження функції, ми побачимо, що насправді спостерігався б досить значущий ефект, — зазначив він у своєму інтерв’ю. — Навіть цей невеликий ефект насправді допоможе запобігти багатьом випадкам деменції».
Однак він зауважив, що суперечливі результати у групі препаратів, що перетинають ГЕБ, тобто краща вербальна пам’ять, але гірша здатність до концентрації уваги, його здивували.
«Спочатку я в це не повірив, — сказав Натіон, — адже це покращення пам’яті було свого роду реплікацією інших даних: ми спостерігали подібний вплив на пам’ять у меншій вибірці в іншому дослідженні... Однак ця (знахідка. — Прим. пер.) щодо концентрації уваги спрямувала результати в інший бік, що стало для нас новиною».
Натіон припустив, що ці відмінності між групами у здатності до концентрації уваги можуть бути наслідком ідіосинкразій тестування, що використовували для вимірювання цього домену, на яке могли впливати серцево-судинні або судинні захворювання мозку. Або ж, як сказав він, для цього могли бути зовсім інші причини. Він також зазначив, що необхідно проводити подальші дослідження.
Вчений додав, що поліпшення вербальної пам’яті в групі препаратів, які перетинають ГЕБ, може бути спричинене прямим впливом засобів на мозок. Він також зауважив, що існують певні поліморфізми ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), пов’язані з ризиком хвороби Альцгеймера, і для цих поліморфізмів на тваринних моделях було продемонстровано, що вони можуть призводити до нейродегенерації і що інгібітори АПФ здатні модифікувати ці механізми.
«Ймовірно, наші спостереження насправді не мають нічого спільного зі зниженням артеріального тиску, — пояснив Натіон. — Це може реалізуватися за рахунок нейронального ефекту на навчання в системі пам’яті».
Далі він запропонував, що клініцисти можуть враховувати ці знахідки при виборі антигіпертензивних препаратів для своїх пацієнтів, з застереженням, що всі інші важливі фактори, які здатні впливати на призначення, вже враховані.
«Якщо ви все одно збираєтесь призначити інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину, в кінцевому підсумку у вас все одно залишається вільний вибір щодо того, який саме конкретний засіб обрати, і, ймовірно, слід врахувати, який саме препарат проникає через ГЕБ, щоб призначити його пацієнту з високим ризиком зниження когнітивних функцій», — зазначив Натіон.
Конкретні механізми дії невідомі
Хелен Жируар, співробітник кафедри фармакології та фізіології Монреальського університету, заявила в одному з інтерв’ю, що ці знахідки «мають велике значення, особливо враховуючи те, що зміни у мозку можуть починатися за 30 років до перших проявів деменції».
З 2003 року Жируар вивчає когнітивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Вона зазначила, що попереднє дослідження за участю гризунів «продемонструвало сприятливий вплив (антигіпертензивних препаратів, що перетинають ГЕБ. — Прим. пер.) на когнітивні функції незалежно від їх впливу на рівень артеріального тиску». Однак, на думку Жируар, точні механізми дії препаратів залишаються невідомими, хоча вона запропонувала кілька можливих пояснень: пом’якшення порушення ГЕБ, запалення мозку, порушення регуляції мозкового кровотоку, холінергічну дисфункцію та неврологічний дефіцит. «Чи можуть ці механізми пояснити спостереження Хо та його колег, ще належить встановити», — додала вона.
Андреа Л. Шнайдер, доктор медицини, професор, співробітник кафедри неврології Університету Пенсільванії (Філадельфія), схвалила це дослідження, але врешті-решт припустила, що необхідно й надалі проводити додаткові дослідження для обґрунтування прийняття клінічних рішень.
«Результати цього важливого і добре сконструйованого дослідження свідчать про необхідність подальших пошуків механізмів і цільових підходів до вибору засобів для лікування артеріальної гіпертензії з особливим акцентом на когнітивні функції, — сказала Шнайдер в інтерв’ю. — Перш ніж змінювати клінічну практику, необхідно продовжити роботу, метою якої, поряд з іншим, буде оцінка внеску впливу антигіпертензивних засобів, супутніх факторів серцево-судинного ризику та зниження артеріального тиску».