Газета «Новости медицины и фармации» №9 (763), 2021
Вернуться к номеру
Пробіз® Імуно: можливості та перспективи комплексного впливу на імунну відповідь при респіраторних інфекціях (частина друга)
Авторы: Гогунська І.В., Зарицька І.С.
ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
/6_m.jpg)
Харчування та інфекційні захворювання пов’язані між собою в багатьох аспектах. По-перше, харчування впливає на розвиток імунної системи людського організму. Більше того, харчування може впливати на виникнення інфекційних захворювань (наприклад, шлунково-кишкових інфекцій), харчових отруєнь, кишкових захворювань та системних інфекційних захворювань. До факторів, які можуть послабити здатність організму боротися з інфекцією, відносять анорексію та одноманітне харчування з дефіцитом певних вітамінів та мікроелементів; хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, які, зокрема, можуть супроводжуватись зменшенням або підвищенням всмоктування поживних речовин у кишечнику; деякі інші хронічні захворювання та метаболічні порушення.
Велика кількість досліджень ілюструє взаємозв’язок між порушенням харчування й інфекцією та їх двонаправлену взаємодію. Дефіцит мікронутрієнтів не тільки послаблює імунну систему в боротьбі з вірусними інфекціями, але також сприяє появі більш вірулентних штамів через зміни генетичного складу вірусного геному [74]. В умовах хронічної стресової ситуації, яка останніми роками супроводжує пандемію COVID-19, карантинних обмежень і самоізоляції та пов’язаних з ними гіподинамії, порушення сну і певного зменшення прибутків підвищується ймовірність погіршення якості харчування. Таким чином, можна прогнозувати збільшення дефіциту необхідних нутрієнтів у великої частини населення та, відповідно, ослаблення імунного захисту, зокрема, проти респіраторних інфекцій.
Поступово, але невпинно реєструється погіршення кількісного та якісного складу нутрієнтів у харчових продуктах, чому сприяють певні зміни в їх виробництві та приготуванні. Погіршується якість оброблених продуктів, що містять рафіновані жири та вуглеводи і часто позбавлені життєво важливих мікроелементів, але наповнені коктейлем з хімічних добавок, барвників, ароматизаторів та консервантів. D. Thomas (2007) простежує склад та кількість нутрієнтів у продуктах сільського господарства Великобританії. За його даними, за останні 60 років відбулися фундаментальні зміни в якості та кількості продуктів харчування, реєструється суттєве погіршення складу та вмісту мікроелементів. Вважається, що ці зміни у харчуванні суттєво сприяють погіршенню здоров’я населення [75].
Дані Donald R. Davis (2009) про зниження кількості поживних речовин у фруктах та овочах, доступних у Сполучених Штатах та Сполученому Королівстві, свідчать: 1) існує зворотна залежність між урожайністю сільськогосподарських культур та концентрацією мінеральних речовин — широко цитований «ефект розрідження»; 2) три останні дослідження історичних даних про склад їжі виявили явне середнє зниження від 5 до 40 % і більше деяких мінералів у групах овочів і, можливо, фруктів; 3) у сучасних посадках сортів броколі та зернових культур виявили стійкі негативні кореляційні зв’язки між урожайністю та концентрацією мінералів та білка (нещодавно визнаний ефект генетичного розведення) [76].
Отже, з огляду на вищенаведені факти для поліпшення нутрицевтичного забезпечення організму та потенційного зміцнення імунного захисту наразі є актуальним отримання цінних харчових речовин із фармацевтичними препаратами та у складі різних біологічно активних добавок.
Виходячи з цього, обґрунтовано актуальним є застосування комплексних засобів, які містять пробіотики та нутрицевтичні компоненти. Прикладом такого засобу є Пробіз® Імуно, який, окрім високоефективного спороутворюючого пробіотика, містить комплекс вітамінів та нутрицевтиків.
Нутрицевтики, або есенціальні нутрієнти, оптимізують здатність імунної системи до запобігання патогенним вірусним інфекціям та їх контролю, містять природні інгредієнти, зокрема, такі як вітаміни або їх попередники та мікроелементи тощо. Споживання нутрицевтиків у складі харчового раціону дозволяє порівняно легко і досить швидко компенсувати дефіцит есенціальних харчових речовин і забезпечити задоволення фізіологічних потреб організму людини, зокрема, при захворюванні. Нутрицевтики, здатні підсилити елементи ферментного захисту клітини, сприяють підвищенню неспецифічної резистентності організму до дії на нього різних несприятливих факторів навколишнього середовища.
Безліч експериментальних та клінічних даних демонструють, що вітаміни (зокрема, A, B6, B12, C, D, E), мікроелементи (цинк, залізо, селен, магній, мідь), омега-3 жирні кислоти чинять важливу, часто синергічну дію у забезпеченні адекватної імунної відповіді та підтримці стійкості організму до різних інфекцій. Недостатнє їх споживання є поширеним, що призводить до зниження стійкості до інфекцій та, як наслідок, збільшення тягаря захворювань [77–83].
До складу Пробіз® Імуно входить комплекс вітамінів (А, Е, B5, B6, B12, D3) та мікроелемент цинк.
Вітамін А характеризується як «протиінфекційний» вітамін, оскільки багато в чому захист організму від інфекції залежить від його достатнього надходження. На експериментальних моделях ефект зараження вірусом інфекційного бронхіту, різновидом коронавірусів, був більше вираженим у курей, у раціоні яких був незначний дефіцит вітаміну А, ніж у тих, чия дієта була збагачена добавкою цього вітаміну [84].
Продемонстровано, що вітамін А суттєво пригнічує реплікацію норовірусу в мишей. Добавки вітаміну А значно збільшили кількість Lactobacillus sp. у кишечнику мишей, що відігравало вирішальну роль в ефективності подолання норовірусної інфекції [85].
Вітамін А, діючи через трансрети–ноєву кислоту, 9-цис-ретиноєву кислоту або інші метаболіти та ядерні рецептори ретиноєвої кислоти, відіграє важливу роль у регуляції вродженого та опосередкованого клітинами імунітету та реакції гуморальних антитіл [86–88].
При дефіциті вітаміну А змінюються властивості епітелію слизової оболонки, внаслідок чого спостерігається підвищена сприйнятливість до різних патогенних мікроорганізмів, зокрема респіраторних інфекцій [89, 90]. Дефіцит вітаміну А пов’язаний зі зменшенням фагоцитарної та окиснювальної активності макрофагів, активованих під час запалення, та зменшенням кількості та активності клітин природних кілерів [91].
Збільшене вироблення IL-12 та прозапального TNF-α у стані дефіциту вітаміну А може сприяти надмірній запальній реакції, але доповнення раціону вітаміном А може змінити ці ефекти [92].
Проліферація лімфоцитів спричинюється активацією рецепторів ретиноєвої кислоти, і тому вітамін А відіграє важливу роль у розвитку та диференціації лімфоцитів Th1 та Th2 [93].
Вітамін А підтримує відповідь Th2, опосередковану антитілами, пригнічуючи вироблення IL-12, TNF-α та IFN-γ Th1-лімфоцитами. Як наслідок, при дефіциті вітаміну А спостерігається порушення здатності захищатися від позаклітинних патогенів. Імунітет, опосередкований антитілами, суттєво порушується при дефіциті вітаміну А [94, 95]. Додавання вітаміну А сприяє зменшенню захворюваності та смертності від вірусних інфекцій, зокрема дихальних шляхів [96–99].
Встановлено, що добавки вітаміну А у людей покращують продукцію антитіл у відповідь на різні вакцини [99, 100].
Y. Lyu et al. (2018) продемонстрували, що метаболізм вітаміну А та каротиноїдів впливає на стан кишечника і функцію пробіотичної мікрофлори та продукцію IgA [101].
Таким чином, завдяки наявності у складі біотерапевтичного засобу Пробіз® Імуно вітаміну А очікується потенціювання дії основного компонента препарату — пробіотичного штаму BC Uni-IS-2 [85, 101].
Здатність ретиноїдів потенціювати дію інтерферонів типу 1 (IFN-1) розглядається як перспективний напрямок у лікуванні інфекції, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, що здатний пригнічувати противірусну IFN-1 відповідь організму. Вивчення механізму дії ретиноїдів планується у доклінічних дослідженнях [102].
Вільні радикали та перекисне окиснення ліпідів чинять імунодепресивну дію, і завдяки своїй антиоксидантній активності вітамін Е здатний оптимізувати та посилити імунну відповідь. Добавки з вітаміном Е збільшують проліферацію лімфоцитів у відповідь на мітогени, продукцію IL-2, цитотоксичну активність NK-клітин і фагоцитарну активність альвеолярних макрофагів, а також сприяють підвищеній стійкості проти збудників інфекцій, що вказує на те, що більш високе споживання вітаміну Е сприяє Th1-відповіді, опосередкованій цитокінами, і пригніченню відповіді Th2 [103].
Імунна функція у людини з віком знижується (імуносесценція), що пов’язано з вищою захворюваністю та смертністю від інфекцій та пухлинних захворювань. Доведена ефективність вітаміну Е з огляду на його потенціал для покращення загальної імунної відповіді, особливо у людей похилого віку [104–108].
Добавки вітаміну Е збільшують продукцію IL-2 Т-клітинами та посилюють відповідь Th1, зменшують експресію IL-4, стимулятора реакції Th2. Останні огляди всебічно підтвердили роль вітаміну Е та імунітету у людини, особливо у людей похилого віку [110, 111].
Необхідно підкреслити важливість забезпечення організму вітаміном В, оскільки він відіграє ключову роль у функціонуванні клітин, енергетичному обміні та адекватному функціонуванні імунної системи. Дефіцит вітаміну В може суттєво погіршити роботу імунної системи та призвести до запалення внаслідок гіпергомоцистеїнемії [112].
Вітаміни групи В сприяють належній активації як вродженої, так і адаптивної імунної відповіді, знижують рівень запальних цитокінів, покращують дихальну функцію, підтримують цілісність ендотелію, запобігають гіперкоагуляції та можуть скоротити тривалість перебування в лікарні при інфекції SARS-CoV-2 [113–115]. На рис. 1 відображено роль вітамінів групи В у імунній відповіді при інфекції, спричиненій SARS-CoV-2 [115].
H. Shakoor et al. (2021) рекомендують оцінювати статус вітаміну В у пацієнтів із COVID-19 та використовувати його як немедикаментозне доповнення до сучасних методів лікування [115].
Вітамін В6 необхідний для біосинтезу нуклеїнових кислот і білків, отже, вплив на імунну функцію є логічним, оскільки антитіла та цитокіни, утворені з амінокислот, потребують вітаміну В6 як коферменту в їх метаболізмі [116–118].
Дослідження на людях демонструють, що дефіцит вітаміну B6 погіршує дозрівання та ріст лімфоцитів, а також вироблення антитіл та активність Т-клітин. Мітогенна відповідь лімфоцитів погіршується внаслідок нестачі вітаміну B6 у харчуванні у людей похилого віку та відновлюється після введення вітаміну B6. Ефекти дефіциту спостерігались у зменшенні активності NK-клітин та у проліферації лімфоцитів [119–121].
Граничний дефіцит вітаміну В6 змінює відсоток Т-хелперів і незначно знижує сироватковий імуноглобулін D [122]. Недостатність вітаміну B6 у людей похилого віку пов’язана зі зменшенням кількості та функції циркулюючих Т-лімфоцитів, що може бути виправлено короткочасним (6 тижнів) введенням 50 мг вітаміну B6 на день [122].
Зниження продукції IL-2, кількості Т-лімфоцитів і проліферації Т-лімфоцитів спостерігається у суб’єктів з дефіцитом B6, що вказує на те, що дефіцит вітаміну B6 пригнічує Th1 і сприяє активності, опосередкованій цитокінами Th2, тоді як при усуненні дефіциту мають місце зворотні процеси [123].
Дослідження серед пацієнтів з дефіцитом вітаміну В12 оцінило зміни імунологічних показників після прийому вітаміну В12. До початку лікування в групі було виявлено значне зменшення кількості лімфоцитів та клітин CD8+ та відповідно CD4+ клітин. Крім того, реєструвався аномально високий коефіцієнт CD4+/CD8+ та пригнічення активності NK-клітин. Добавки вітаміну В12 змінили ці ефекти, що свідчить про те, що він може діяти як модулюючий засіб для клітинного імунітету, особливо стосовно CD8+ і NK-клітин [124].
У пацієнтів літнього віку, які отримували понад 4 місяці на додаток до звичайної дієти спеціальну харчову формулу, що містить серед інших поживних речовин 120 МО вітаміну Е, 3,8 мкг вітаміну В12 та 400 мкг фолієвої кислоти, цитотоксична активність NK-клітин зросла, що свідчить про покращення функції вродженого імунітету [125].
В імунокомпетентних дорослих із низькою концентрацією вітаміну B12 у сироватці крові спостерігалося погіршення відповіді антитіл на пневмококову полісахаридну вакцину [126].
Результати досліджень демонструють важливість достатнього рівня вітаміну B12 для підтримки адекватної імунної відповіді, особливо у літніх людей, серед яких часто (до 15 %) має місце низька концентрація вітаміну B12 у сироватці [127].
Вітамін D і особливо його біологічно активний метаболіт 1,25-дигідроксихолекальциферол (D3) діють як потужні регулятори імунного захисту [128–131].
Вітамін D3 запобігає надмірній експресії запальних цитокінів та збільшує потенціал «окисного сплеску» макрофагів. Важливо, що це стимулює експресію потужних антимікробних пептидів, які є у нейтрофілах, моноцитах, NK-клітинах та епітеліальних клітинах, що вистилають дихальні шляхи, де вони відіграють важливу роль у захисті легенів від інфекції [132–134].
Виявлення значної кількості рецепторів вітаміну D у моноцитах, макрофагах та тканинах тимуса свідчить про особливу роль вітаміну D та його метаболітів в імунній системі. Більшість клітин імунної системи, крім В-клітин, експресують рецептори вітаміну D [134].
Вплив вітаміну D на перебіг інфекцій здійснюється через вроджені та адаптивні імунні реакції (рис. 2). Важливе значення також має його участь у пригніченні запальних процесів [135].
/8_m.jpg)
Дефіцит вітаміну D виявився незалежно пов’язаним із підвищеним ризиком гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) у цілій низці досліджень, а метааналіз клінічних випробувань добавок вітаміну D для профілактики ГРВІ продемонстрував захисні ефекти [136–139].
Зокрема, метааналіз 2017 року даних 25 рандомізованих контрольованих досліджень добавок вітаміну D для профілактики гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) виявив їх захисний ефект. Незважаючи на значну неоднорідність доказів, добавки вітаміну D були безпечними та загалом знижували ризик ГРЗ порівняно з плацебо, хоча зниження ризику було невеликим. Захист був пов’язаний із введенням добових доз 400–1000 МО протягом 12 місяців [140].
F. de Sa Del Fiol et al. (2015) дійшли висновку, що застосування вітаміну D у комбінації з вакциною від S. pneumoniae можє сприяти суттєвому зменшенню кількості ГРЗ, зменшувати необхідність антибактеріальної терапії і, отже, рівня антибіотикорезистентності [141].
Зважаючи на відомі властивості вітаміну D, останнім часом активно досліджуються його потенційні можливості в зменшенні частоти, тяжкості та ризику смерті від пневмонії, спричиненої цитокіновим штормом при багатьох вірусних інфекціях, включаючи COVID-19. M.S. Boulkrane et al. (2020) вважають, що вживання добавок з вітаміном D пацієнтами з високим ризиком COVID-19 може мати значну користь як для профілактики, так і для лікування COVID-19 [142]. У численних оглядах та публікаціях результатів досліджень за останні два роки підкреслюється потенційна особлива важливість застосування вітаміну D під час пандемії COVID-19 та наголошується на необхідності подальшого вивчення його дії [143–147].
Дефіцит і недостатність вітаміну D — це глобальна проблема охорони здоров’я, яка зачіпає більше одного мільярда дітей та дорослих у всьому світі. Так, наприклад, у Великобританії у січні — березні 2016 р. 30 % людей віком від 65 років і більше ніж 40 % людей віком від 19 до 64 років мали концентрацію вітаміну D у сироватці нижче за 25 нмоль/л [148].
Таким чином, наслідки дефіциту вітаміну D не можна недооцінювати, оскільки він пов’язаний з безліччю гострих та хронічних захворювань, зокрема зумовлених погіршенням функції респіраторного імунітету.
Приділяється велика увага вивченню впливу цинку на респіраторний імунітет [149–152]. Цинк необхідний для клітин з високою проліферацією, особливо в імунній системі, і впливає як на вроджені, так і на набуті імунні функції. Він бере участь у цитозольному захисті від окисного стресу (активність супероксиддисмутази) і є важливим кофактором тимуліну, який модулює вивільнення цитокінів та індукує проліферацію. Адекватне споживання цинку підтримує відповідь Th1 і допомагає підтримувати цілісність шкіри та слизової оболонки, а незв’язані іони цинку чинять прямий противірусний ефект на реплікацію риновірусу. Добавки цинку збільшують клітинні компоненти вродженого імунітету (наприклад, фагоцитоз макрофагами та нейтрофілами, активність NK-клітин, генерування окисного сплеску), реакції антитіл та кількість цитотоксичних CD8+ Т-клітин (відповідь Th1).
Нещодавно Європейське товариство клінічного харчування та метаболізму (ESPEN) опублікувало настанови, у яких запропоновано практичні рекомендації щодо харчування при захворюванні на COVID-19 та реконвалесценції. Важливим положенням є забезпечення адекватної кількості макроелементів для задоволення потреб організму в енергії, білках, жирах та вуглеводах. Більше того, для профілактики вірусної інфекції важливе надходження достатньої кількості вітамінів та мінералів, чого можливо досягти, приймаючи дієтичні добавки [153].
Докази рівня 1 та 2 підтверджують користь застосування тіаміну, вітаміну С та вітаміну D при COVID-подібних респіраторних захворюваннях, гострому респіраторному дистрес-синдромі та сепсисі. Хоча в даний час немає опублікованих клінічних випробувань через новизну інфекції SARS-CoV-2, існує патофізіологічне обґрунтування використання вітамінів у глобальній пандемії COVID-19, підтверджене повідомленнями міжнародних груп [154–164].
На основі систематичного огляду літератури L. Zhang, Y. Liu (2020) пропонують забезпечення добової норми прийому вітамінів та мікроелементів, особливо для осіб, які перебувають у групі ризику розвитку захворювання на COVID-19 (зокрема, похилого віку та коморбідних), що має на меті максимізувати загальний захист від інфекцій [165].
Дефіцит вітамінів, мікроелементів та інших поживних речовин може призвести до пригнічення імунітету, зокрема підвищеної схильності до ГРЗ та ускладнення їх перебігу. Мікронутрієнти сприяють природному захисту організму на трьох рівнях, підтримуючи фізичні бар’єри (шкіра/слизова оболонка), клітинний імунітет та вироблення антитіл [166].
У свою чергу, інфекції посилюють дефіцит мікронутрієнтів шляхом зменшення їх споживання та збільшення витрат, перешкоджання їх використанню через зміни в метаболічних процесах.
Оптимальний статус конкретних поживних речовин вважається вирішальним для підтримання імунної системи, допомагає уникати інфекцій та долати їх. Зокрема, Європейське управління з безпеки харчових продуктів (EFSA) оцінило та визнало шість вітамінів (D, A, C, фолати, B6, B12) та чотири мінерали (цинк, залізо, мідь та селен) важливі для нормальної роботи імунітету [167].
Тому, беручи до уваги наявні на сьогодні наукові докази, вживання перерахованих нутрицевтиків є необхідним як для профілактики респіраторних інфекцій, так і у період реконвалесценції.
До есенціальних нутрієнтів, які сприяють оптимальній функції імунітету, зокрема респіраторного, відносять біологічно активні добавки, які містять природні харчові інгредієнти та цінні своїми особливими властивостями. Такі добавки характеризуються природним умістом вітамінів, мікроелементів та інших речовин, мають протизапальні властивості та справляють позитивний вплив на імунний захист організму, як прямий, так і опосердкований — через покращення функції кишечника та печінки, інших органів та систем. Деякі нутрицевтики можуть безпосередньо впливати на респіраторну систему та сприяти усуненню симптомів інфекційного запалення.
До складу комбінованого засобу Пробіз® Імуно, окрім пробіотичного штаму BC Uni-IS-2 та комплексу вітамінів, входять цінні нутрицевтичні компоненти (шпинат, алое вера, базилік, моринга, лемонграс, м’ята, хлорела та спіруліна), які мають не тільки тривалу історію успішного застосування в етномедицині, а й сучасну доказову базу їх користі як профілактичних та допоміжних при лікуванні багатьох патологічних станів, зокрема респіраторних інфекцій.
Шпинат (Spinacia oleracea L.) широко розглядається як функціональна їжа завдяки своєму різноманітному поживному складу, що включає вітаміни та мінерали, а також його фітохімічним та біоактивним речовинам, що сприяють зміцненню здоров’я поза рамками основного харчування. За даними Міністерства сільського господарства США, 100-грамова порція шпинату містить 28,1 міліграма вітаміну С, що становить 34 % щоденної рекомендованої кількості. Фітохімікати та біоактивні речовини, отримані зі шпинату, здатні запобігати окисному пошкодженню макромолекул, модулювати експресію і активність генів, що беруть участь у метаболізмі, проліферації, запаленні і антиоксидантному захисті, та обмежувати споживання їжі шляхом індукції секреції гормонів ситості [168].
У шпинаті містяться більше ніж 100 хімічних компонентів, серед яких найбільш цінні флавони, флаваноли, метилендіоксифлавонольні глюкуроніди, глюкуроніди та каротиноїди. Виявлено потенційні фармакологічні властивості сполук у шпинаті, серед яких найбільш вагомі антимутагенна, антиоксидантна та протизапальні властивості [169]. Усі флавоноїди шпинату мають протизапальні властивості [169–170].
У дослідженні за участю 70 здорових людей підтверджено, що вживання шпинату або добавки каротиноїдів призвело до посилення антиоксидантної активності [171].
R.M.P. Gutierrez et al. (2019) дійшли висновку, що S. oleracea — важлива їстівна рослина, яка також використовується в етномедицині. Фармакологічні та фітохімічні дослідження цієї рослини, включаючи біологічно активні речовини, які були достатньо вивчені, підтверджують користь її використання в традиційній медицині [169].
Алое вера (А. vera) широко використовується в різних традиційних системах медицини в усьому світі з незапам’ятних часів. Систематичні наукові дослідження А. vera як лікарської рослини привернули значну увагу. Різні біологічні та фармакологічні дії A. vera, такі як антиоксидантна, протизапальна, імуномодулююча, антимікробна, противірусна, протидіабетична, гепатопротекторна, протипухлинна та ранозагоювальна, пояснюються наявністю багатьох активних сполук, включаючи антрахінони, антрони, хромони, флавоноїди, амінокислоти, ліпіди, вуглеводи, вітаміни та мінерали [172].
M. Sánchez et al. (2020) повідомляють, що основними активними сполуками алое вера є алое-емодин, алоїн, алоезин, емодин та ацеманан, та наголошують, що цій рослині притаманні протизапальна, антимікробна та ранозагоювальна властивості [173].
За висновком R. Kumar et al. (2019), компоненти A. vera мають величезний потенціал для профілактики та лікування різних захворювань. Необхідні рандомізовані клінічні випробування, щоб зрозуміти весь терапевтичний потенціал цієї унікальної лікарської рослини [172].
S. Sadoyu et al. (2021) підтримують загальний сприятливий ефект алое вера, але наголошують на необхідності подальших контрольованих досліджень, зокрема окремих активних сполук алое вера [174].
Базилік має багату 3000-річну історію, яка корінням сягає у Стародавню Індію, оскільки в аюрведичній медицині він давно використовується як лікарська трава. Дія базиліку реалізується через його фітохімічні складові, серед яких: евгенол, олеанолова кислота, урсолова кислота, розмаринова кислота, карвакрол та інші. Наукові дослідження показали, що базиліку притаманна протизапальна, знеболююча, жарознижувальна, протидіабетична, гепатопротекторна, гіполіпідемічна, антистресова та імуномодулююча активність.
У дослідженні L.-C. Chiang et al. (2005) екстракти та очищені компоненти базиліку використовувались для виявлення можливої активності проти ДНК-вірусів (вірусів герпесу (HSV), аденовірусів (ADV) та вірусу гепатиту В) та РНК-вірусів (вірусів Коксакі В1 (CVB1) та ентеровірусу 71 (EV71)). Показано, що сирі водні та етанольні екстракти базиліку та вибрані очищені компоненти, а саме апігенін, ліналоол та урсолова кислота, виявляють широкий спектр противірусної активності. З цих сполук урсолова кислота виявила найсильнішу активність щодо HSV-1, тоді як апігенін — найвищу активність щодо HSV-2, а ліналоол — щодо ADV-II [175].
Базилік, зокрема, має у своєму складі поліфенольні сполуки, специфічні противірусні властивості яких можуть сприяти посиленню захисту організму проти COVID-19 та інших вірусних інфекційних захворювань [176].
Також досліджувався міристицин (1-аліл-5-метокси-3,4-метилендіоксибензол) — активна ароматична сполука, що міститься, зокрема, у базиліку. Відомо, що міристицин чинить антихолінергічну, антибактеріальну та гепатопротекторну дію, однак про ефекти міристицину на стимульовані вірусом макрофаги детально не повідомляється. У дослідженні [177] вивчали протизапальну дію міристицину на дволанцюгову РНК (dsRNA), стимульовану макрофагами. Міристицин суттєво пригнічував вироблення інтерлейкіну (IL-6, IL-10), індукованого інтерфероном білка-10, моноцитарного хемотаксичного білка-1 (MCP-1), MCP-3, гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора, запального білка макрофагів (MIP-1α, MIP-1β) (P < 0,05). Також підтверджено протизапальні властивості міристицину, пов’язані з інгібуванням NO, цитокінів, хемокінів та факторів росту в стимульованих dsRNA макрофагах.
Паростки пшениці містять 18 амінокислот, необхідних для нормального функціонування людського організму, клітковину; вітаміни D, Е, Н, В1, В2, В6, пантотенову та фолієву кислоти, бета-каротин, фосфор, цинк, залізо, магній, марганець, алантоїн, хлорофіл, поліненасичені жирні кислоти. Такий склад паростків пшениці забезпечує їх імуномодулюючу, протизапальну, загальнозміцнюючу, цитопротекторну активність [178].
Хлорела (C. vulgaris) — це зелені одноклітинні мікроводорості, що мають біологічні та фармакологічні властивості, важливі для здоров’я людини. Хлорела має давню історію використання як джерело їжі та має унікальний та різноманітний склад функціональних макро- та мікроелементів, включаючи білки, поліненасичені жирні кислоти омега-3, полісахариди, вітаміни та мінерали. Клінічні випробування показали, що добавки C. vulgaris можуть зменшити прояви гіперліпідемії, гіперглікемії та хронічної обструктивної хвороби легень, зменшити окисний стрес, чинити протиракову дію [179].
Лемонграс (Cymbopogon citratus) широко використовується в тропічних країнах. Основні сполуки, виявлені в лемонграсі: терпени, спирти, кетони, альдегід та складні ефіри. Рослина також містить відомі фітоконституєнти, такі як флавоноїди та фенольні сполуки. Дослідження демонструють, що лемонграс має анти–бактеріальні, протидіарейні, протигрибкові та протизапальні властивості [180, 181].
Олія лемонграсу досліджувалась щодо активності проти S. aureus, B. cereus, B. subtilis, E. coli, K. pneumoniae та P. aeruginosa. Продемонстрована висока стійкість мікроорганізмів, особливо грамнегативних, до різних антибіотиків, також виявилось, що вони інгібуються маслом лемонграсу навіть при меншій концентрації (окрім P. aeruginosa). Можна припустити, що використання олії лимонної трави було б корисним при лікуванні інфекцій, спричинених мультирезистентними мікроорганізмами [182].
Проводилось дослідження з метою виділення, ідентифікації та кількісної оцінки основних поглиначів вільних радикалів та антиоксидантів із лемонграсу. Екстракти, що виявляють ефект в аналізі DPPH та супероксидного аніона, зі значеннями в діапазоні від 40 до 68 % та 15–32 % при 33 і 50 мкг/мл відповідно, інгібують перекисне окиснення ліпідів в еритроцитах на 19–71 % при 500 мкг/мл [183].
М’ята — це рослина з широким спектром фармакологічних властивостей, через які реалізується антимікробна дія, вплив на шлунково-кишкову та нервову системи. Пулегон є основною сполукою рослини, відповідальною за більшість її фармакологічних ефектів, за яким слідують ментон, ізоментон, ментол, 1,8-цинеол, борнеол та піперитенон [184].
Ментол є однією з основних сполук м’яти, проявляє біологічну активність in vitro та in vivo, зокрема антибактеріальну, протигрибкову, протипухлинну та знеболюючу дію [185].
Моринга (Moringa oleifera) — це рослина (дерево), що використовується століттями як їжа для людини та є альтернативою для лікувальних цілей у всьому світі. Дослідники визначили її як рослину з численними перевагами для здоров’я (протипухлинна, жарознижуюча, протиепілептична, протизапальна, противиразкова, спазмолітична, антиоксидантна, антибактеріальна та протигрибкова й інші властивості). Moringa oleifera містить незамінні амінокислоти, каротиноїди у листі та компоненти з нутрицевтичними властивостями, що підтверджує ідею використання цієї рослини як харчової добавки або складової при приготуванні їжі. Важливим фактором, який пояснює користь використання лікарського засобу Moringa oleifera, є його дуже широкий спектр життєво важливих антиоксидантів, антибіотиків та поживних речовин, включаючи вітаміни та мінерали. Продемонстровано суттєві протизапальні та антиоксидантні властивості екстракту моринги in vivo та in vitro [186–191].
Спіруліна — це вид ниткоподібних ціанобактерій, який здавна використовується як харчова добавка завдяки високому вмісту білка та вітамінів, хоча інші її потенційні переваги для здоров’я привернули велику увагу. Спіруліна має антиоксидантну, імуномодулюючу та протизапальну активність, а саме активує клітинні антиоксидантні ферменти, інгібує перекисне окиснення ліпідів та пошкодження ДНК, підвищує активність супероксиддисмутази та каталази. Клінічні випробування показують, що спіруліна може стимулювати вироблення антитіл та підвищувати або знижувати експресію генів, що кодують цитокіни, для індукування імуномодулюючих та протизапальних реакцій [192].
Щоб запобігти респіраторним інфекціям, у тому числі COVID-19, та мінімізувати всі збитки, заподіяні, зокрема, коронавірусом SARS-CoV-2, імунна система повинна бути готовою до викликів патогенних вірусів. Здоровий харчовий статус є фундаментальним для ефективного імунологічного захисту. Мікроелементи та біоактивні сполуки певним чином впливають на імунні клітини, а їх адекватне споживання є частиною немедикаментозного втручання для підтримки функціонування імунної системи [193].
Отже, комбінований засіб Пробіз® Імуно на основі одного із найбільш перспективних та вивчених штамів пробіотика виду B. coagulans Unique IS-2, який також містить комплекс вітамінів та нутрицевтичних компонентів, може обґрунтовано застосовуватись для запобігання, лікування та реабілітації при ГРЗ різної етіології, у тому числі загрозливої вірусної інфекції COVID-19, посилює захисну функцію організму шляхом нормалізації мікрофлори кишечника. Загальне зміцнення організму, покращення функціонування кишечника та імунної системи сприяє не тільки підвищенню резистентності до респіраторних інфекцій, але й оптимізації життєдіяльності та, відповідно, підвищенню якості життя.
Список литературы
Список літератури знаходиться в редакції