Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 17, №6, 2021

Вернуться к номеру

Вибір методу забезпечення прохідності дихальних шляхів для тривалих терапевтичних стоматологічних втручань у дітей в умовах амбулаторної практики

Вибір методу забезпечення прохідності дихальних шляхів для тривалих терапевтичних стоматологічних втручань у дітей в умовах амбулаторної практики

Авторы: Сорокіна О.Ю. (1), Теплова І.В. (1), Ісак М.М. (2)
(1) — Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
(2) — КЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня ДОР», м. Дніпро, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

У статті наведений літературний огляд сучасного стану проблеми забезпечення прохідності дихальних шляхів під час анестезіологічного супроводу в амбулаторній дитячій стоматології. Розглянуті питання необхідності захисту дихальних шляхів з моменту настання глибокої седації, коли вербальний контакт з дитиною не завжди є адекватним, рівень рефлекторної діяльності знижений, а контроль над вітальними функціями вже не є повним без додаткових зовнішніх підтримуючих механізмів. Наведені алгоритми вибору методу забезпечення прохідності дихальних шляхів залежно від різних факторів, таких як тривалість і травматичність стоматологічного втручання, особливості анатомії дитини та супутніх патологій, а також вказані основні можливі асоційовані невідкладні стани із стратегією їх подолання. Проведені порівняльні характеристики застосування ларингеальних повітроводів і різних типів інтубацій в аспекті дитячої стоматології. Окремим пунктом статті виділені методи моніторингу в операційній і стратегія Difficult Airway Society (DAS), забезпечення та виконання якої є обов’язковим для анестезіологічного забезпечення в будь-яких структурах дитячої амбулаторної практики в країнах Європи та Америки.

This article presents a literature review of basic concepts of artificial airway patency in children during anesthetic management for prolonged dental procedures in outpatient surgery (MedLine, PubMed). The following considers the necessity to protect airways from the moment of onset of deep sedation, when verbal contact with a child is not always adequate, the le-vel of reflex activity is reduced, and vital functions control is not complete yet without additional supporting mechanisms. Airway patency management and selection algorithms are given depen-ding on various factors, such as the duration and invasiveness of dental intervention, the characteristics of the child’s anatomy, and concomitant pathologies, as well as associated emergency conditions with a strategy for their prevention. Comparative cha-racteristics of the use of laryngeal devices and various intubation techniques in the aspect of pediatric dentistry have been carried out. A separate paragraph in the article highlights the methods of monitoring in the operating theatre and the strategy of the Difficult Airway Society, the support and implementation of which is mandatory in any private structures of pediatric outpatient anesthesia practice in Europe and America.


Ключевые слова

анестезіологічне забезпечення; діти; стоматологія; прохідність дихальних шляхів; амбулаторна практика; огляд

anesthetic management; children; dentistry; airway patency; outpatient surgery; review

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.6.2021.242325
Кількість дитячих стоматологічних терапевтичних і хірургічних втручань із застосуванням тієї чи іншої форми анестезіологічного забезпечення в позалікарняних структурах стрімко зросла за останнє десятиріччя, особливо в установах приватного сектора — стоматологічних кабінетах і клініках, де виконання маніпуляції можливо у більш комфортних умовах з використанням сучасного обладнання й матеріалів. У дітей, особливо з обтяженим коморбідним фоном, будь-яка госпіталізація, що пов’язана з вимушеною розлукою з родиною, завжди є відчутною психологічною травмою. Тому проведення невеликих за травматичністю та тривалістю лікувальних і діагностичних процедур під седацією в амбулаторних умовах є досить актуальним [1]. До переваг амбулаторної анестезіології відносять економічну доцільність, зручність для хворого, ранню активізацію пацієнтів, зниження ризику тромботичних ускладнень та госпітальної інфекції, підвищення ефективності роботи лікарняних ліжок [2, 3]. Тож з’явилась необхідність у формуванні протоколів для проведення безпечних маніпуляцій з точки зору обсягу необхідного інтраопераційного моніторингу та забезпечення прохідності дихальних шляхів. Сучасна анестезіологія має багатий арсенал методик і ліків для проведення анестезіологічного забезпечення амбулаторних операцій, але питання пошуку оптимальної схеми для седації, оцінки їх адекватності та засобів моніторингу стану пацієнта, забезпечення прохідності дихальних шляхів залишаються актуальними й потребують поглибленого вивчення та аналізу [3, 4].
Ключовими поняттями при проведенні амбулаторної седації є ефективність та безпечність, різні аспекти яких досліджуються в багатьох сучасних роботах [5, 6]. Наркоз у кабінеті дитячого стоматолога є безпечним за умов відповідного обладнання, дотримання протоколу дій і кваліфікації персоналу [1, 6, 7]. Санація ротової порожнини під загальним знеболюванням дає можливість уникнути стресових ситуацій, розширити діапазон надання стоматологічної допомоги різним категоріям дітей [1].
В англомовній літературі використовується акронім SOAPME, в якому зашифровані основні позиції, які необхідні для проведення будь-якого типу загального знеболювання, одним із головних пунктів якого є забезпечення прохідності дихальних шляхів, а при виконанні процедур у ротовій порожнині та структурах голови та шиї — це чи не першочерговий фактор безпеки пацієнта під час процедури [8–10]:
— S (Size appropriate) — відповідного розміру відсмоктувачі типу Yankauer;
— O (Оxygen) — постачання кисню та адекватна робота флуорометрів і слідкуючої апаратури;
— A (Airways) — засоби для забезпечення прохідності дихальних шляхів;
— P (Pharmacy) — фармакологічні препарати для проведення седації та обов’язковий набір для невідкладної допомоги;
— M (Monitoring) — відповідний до процедури моніторинг життєво важливих функцій (табл. 1);
— E (Еditional) — додаткові матеріали й методи, що використовуються для проведення маніпуляцій [1, 8, 9]. Порівняльна характеристика технічного та кваліфікаційного забезпечення наведена в табл. 1.
Вибір методу забезпечення прохідності дихальних шляхів та відповідальність за наслідки цього вибору лежить на анестезіологові, який його обрав для даного конкретного типу процедури. Прийнято розділяти анестезіологічне забезпечення на седацію (мінімальну, помірну та глибоку) та, відповідно, загальне знеболювання [11–13]. Вважається, що для перших двох типів не потрібно використовувати додаткові засоби для забезпечення прохідності дихальних шляхів, тому що пацієнт знаходиться в приглушеній свідомості із зберіганням вербального контакту та рефлекторної діяльності, стабільною гемодинамікою та диханням [14, 15]. Однак медичний персонал повинен завжди бути насторожі, якщо в схемі седації зі спонтанним диханням з’являться ускладнення за типом апное, ларингоспазму або обструкції, та мати чіткий і відпрацьований план дії з лікування цих станів (рис. 1, 2) [1, 16]. Використання кофердаму значно зменшує ризики потрапляння сторонніх предметів в дихальні шляхи, але не може забезпечити цього на 100 % [17].
Однак деякі автори [1, 18] наголошують, що в дитячій практиці не завжди можливо провести межу між помірною та глибокою седацією, яка залежить від багатьох чинників, таких як вік і рівень метаболізму дитини, коморбідний стан, тип засобу, яким проводиться процедура, тривалість процедури, рівень забезпеченості слідкуючою апаратурою та кваліфікація анестезіолога [1]. Також необхідно розуміти, що стоматологічні маніпуляції проводяться безпосередньо в ротовій порожнині з використанням різного інструментарію з маленькими з’ємними деталями, що може призвести до їх випадкового потрапляння в дихальні шляхи. 
На даному етапі розвитку анестезіології існує багато способів для забезпечення прохідності дихальних шляхів, однак з точки зору специфіки роботи використання багатьох з них не є можливим через досить великий розмір і простір, який вони займають у ротовій порожнині дитини. Тож основними методиками є встановлення ларингеальної маски (ЛМ) з армованими трубками різних розмірів та назо- чи оротрахеальні типи інтубації трахеї [19].
У цілому використання ларингеальної маски все ще перебуває на ранніх стадіях свого розвитку. Вона дозволяє забезпечити хороший рівень безпеки пацієнта і має великі перспективи подальшого удосконалення. Необхідно відзначити, що ЛМ не тільки підвищує комфортність роботи анестезіолога, але і більш зручна для пацієнта, ніж ендотрахеальна трубка (ЕТ) [20]. При проблемах із забезпеченням прохідності дихальних шляхів правильне застосування ЛМ створює всі передумови для вирішення цієї проблеми, однак у подібних ситуаціях ЛМ не повинна використовуватися недосвідченим анестезіологом як остання спроба відчаю. Виробники ЛМ і її споживачі повинні разом розробити відповідні стандарти та навчальні програми з експлуатації. Застосування ЛМ, незважаючи на цілу низку переваг і майбутніх перспектив, ні в якому разі не повинно зменшувати пильності анестезіолога під час операції.
Коректно встановлена ларингеальна маска забезпечує достатню герметизацію дихальних шляхів і вільне дихання. Досвідчений лікар успішно встановлює ларингеальну маску не менше ніж в 98 % випадків, використовуючи для цього не більше 3 спроб [21, 22].
Розмір ларингеальної маски повинен відповідати анатомо-фізіологічним особливостям пацієнта, для чого необхідна наявність для кожного пацієнта принаймні 3 розмірів маски [23, 24].
Методика встановлення показана на рис. 3. Голову пацієнта розгинають в атланто-потиличному зчленуванні й легко згинають шию вперед, для чого використовують пласку подушку висотою 7–10 см. З обтуратора маски видаляють повітря і надають йому плоску форму з відвернутим назад переднім краєм. Тильну поверхню маски й обтуратор змащують нейтральним гелем; не використовують гель, що містить лідокаїн або інші місцеві анестетики. Проводять преоксигенацію. Проводять індукцію в наркоз і досягають адекватної стадії наркозу.
Недостатня підготовка ларингеальної маски може призвести до її неправильної позиції навіть при точному дотриманні методики установки.
Ларингеальна маска зі здутою манжетою повинна мати правильну форму і складатися так, щоб її кінчик залишався гладким і був трохи зігнутий у напрямку, протилежному увігнутій стороні. Поверхні манжети маски ретельно притискають одна до одної з обох боків; це допомагає надати масці необхідний ступінь ригідності та полегшує її установку.
Методика введення ларингеальної маски повинна відповідати нормальному акту ковтання, тобто процес введення маски аналогічний механізму проштовхування язиком харчової грудки. Вказівний палець анестезіолога є точкою опори для просування маски в правильну позицію. Проблеми під час встановлення ларингеальної маски пов’язані головним чином з недостатньою підготовкою лікаря, який виконує маніпуляцію, а також з неадекватною глибиною анестезії [25, 26].
Певні труднощі можуть виникнути при введенні ларингеальної маски за язик. Існує кілька варіантів стандартної методики, за допомогою яких долають цю проблему, наприклад вводять маску з частково роздутою манжетою. Альтернативно, маску просувають злегка убік або вводять після зміни положення голови.
Використання ларингеальної маски в дитячій стоматології є хорошою альтернативою інтубації при виконанні нетривалих процедур до 2 годин [26], однак досить великий розмір засобу, який розташований у невеликому операційному полі, зміщення під час поворотів голови та не 100% гарантія захисту від аспірації досить відчутно обмежують її застосування [27]. 
У дитячій амбулаторній стоматологічній практиці середня тривалість анестезіологічного забезпечення перевищує або дорівнює 3 години, тож золотим стандартом забезпечення прохідності дихальних шляхів залишається інтубація трахеї [19].
Важливим аспектом даної процедури є вибір інтубаційної трубки. Вона може бути стандартною, яку використовують в більшості випадків через економічний аспект, але в арсеналі анестезіолога існують інші більш слушні для стоматології форми, «північна» та «південна», які мають вигини, що максимально звільняє операційне поле для роботи стоматологам, виконані із більш м’якого пластику та мають невелику манжету, яка мінімізує ризик виникнення післяопераційного подразнення дихальних шляхів [32].
Як відомо, у дитячій практиці використання манжеткових ендотрахеальних трубок до 10 років обмежене через анатомічні особливості паратрахеальної клітковини і схильність до набрякових процесів, проте під час стоматологічних втручань є високий ризик інтраопераційної екстубації та потрапляння різних подразливих рідин за голосову щілину під час деяких етапів роботи. Окрім цього, при роботі з інгаляційними агентами за низькими потоками необхідне щільне прилягання ЕТ до трахеї та герметизація контуру апарата й пацієнта для адекватної роботи системи, тож вибір даної модифікації є виправданим [32].
Окремим питанням в стоматології стоїть тип інтубації: оро- чи назотрахеальний. Існує думка, що останній варіант потребує спеціальних навичок і додаткового обладнання, має більш виражені негативні наслідки в післяопераційному періоді, тож не дуже поширений в амбулаторній практиці. У кожного варіанта є свої переваги та недоліки, але при правильному виборі пацієнта й отриманні певної навички жоден не матиме проблем.
Тож стає зрозумілим, що підходи до забезпечення прохідності дихальних шляхів в амбулаторній стоматології не повинні відрізнятися від таких у стаціонарних лікарняних закладах, а іноді навіть мати більші апаратурні можливості через те, що дуже часто в клініці працює один висококваліфікований анестезіолог з анестезисткою та у випадку позаштатної ситуації має виконати всі додатково можливі маніпуляції самостійно, без сторонньої допомоги.
Однією з таких ситуацій у цьому випадку є так звані складні дихальні шляхи, особливо це стосується дітей із вродженими вадами розвитку, анатомія яких не завжди є нормальною й має великі ризики проблемної інтубації [36, 37].
Ключовим моментом для зменшення ризику ускладнень складної інтубації є переднаркозна оцінка стану дихальних шляхів пацієнта та встановлення ризику тяжкої інтубації, що сьогодні дозволяє в 92 % відсотків прогнозувати тяжку інтубацію та вжити відповідних заходів [37–39].
В оцінку стану дихальних шляхів пацієнта перед операцією входять: збір анамнезу, фізикальне обстеження, при необхідності (за умови високого ризику тяжкої інтубації) — спеціальні методи (фіброларинготрахеоскопія). 
Збір анамнезу анестезіологом повинен включати питання про попередні випадки загальної анестезії та можливих ускладнень, наявність операцій, травм, опіків в ділянці обличчя, глотки, гортані, шиї; епізодів порушень дихання різного генезу.
Фізикальне обстеження включає оцінку дихальних резервів хворого, наявність рубців на шиї, ожиріння, розміри шиї, стан та морфологію зубів, розміри язика, окружність рухів голови і шиї та мобільність нижньої щелепи.
Прогностичні критерії тяжкої інтубації в дітей подані в табл. 4  [38].
Важливу інформацію щодо ризику тяжкої інтубації можна отримати, використовуючи тест візуалізації ділянки ротоглотки Маллампаті:
— клас І (легка) — видно м’яке піднебіння, глоткові дужки, язичок;
— клас II (середня) — видно м’яке піднебіння, глоткові дужки;
— клас III (тяжка) — видно м’яке піднебіння;
— клас IV (дуже тяжка) — видно тільки тверде піднебіння [39].
В англомовній літературі також можна зустріти акронім LEMON — схема для передопераційного дослідження пацієнта для виявлення ознак — предикторів складної інтубації:
— L (Look) — подивитися ззовні на можливі ураження чи травми голови та шиї, чи особливості фізіології, які можуть вплинути на забезпечення прохідності дихальних шляхів;
— E (Еvaluation) — застосувати правило 3–3–2;
— M — Маллампаті шкала;
— O (Оbstruction) — виявлення можливих ситуацій і проблем, що можуть призвести до обструкції;
— N (Neck mobility) — мобільність шиї [40, 41].
За кожен пункт даної мнемонічної схеми пацієнт може отримати від 0–2 балів. У випадку, якщо загальна сума балів становитиме 10 балів і більше, це буде відповідати великій імовірності складної інтубації та, відповідно, потребуватиме додаткового обладнання операційної згідно з протоколом DАS (Difficult Airway Society) 2015 року (рис. 8) [42].

Висновки

1. Для безпечного тривалого терапевтичного стоматологічного лікування в дитячій віковій групі необхідним є проведення анестезіологічного забезпечення, вибір типу якого залежить від типу лікування, віку та коморбідних особливостей пацієнта, рівня забезпеченості приватної амбулаторної клініки.
2. При застосуванні мінімальної та помірної седації дітям слід пам’ятати, що перехід до глибокої седації не завжди може бути контрольованим, тож медичний персонал повинен бути готовим до таких ускладнень, як апное, ларингоспазм або обструкція, та мати все необхідне обладнання для їх подолання та нормалізації стану дитини.
3. За умови використання глибокої седації та загального знеболювання захист дихальних шляхів дитини повинен налагоджуватися обов’язково із використанням додаткових об’єктів, таких як ларингеальна маска або інтубаційна трубка, залежно від тривалості оперативного втручання, типу анестетика, який використовується, та багатьох інших факторів.
4. Використання моніторингу респіраторної функції в дитячій анестезіології для всіх типів анестезіологічного забезпечення є обов’язковим і має включати капнометрію та капнографію.
5. Питання проведення стоматологічних процедур в умовах скомпрометованих дихальних шляхів є дискутабельним і залежить від стану пацієнта, тривалості та клінічних проявів запалення верхніх дихальних шляхів й ургентності процедури.
6. Підхід до забезпечення прохідності дихальних шляхів в амбулаторній практиці не повинен відрізнятись від такого в стаціонарних відділеннях, тож повинно бути все обладнання та медикаменти, в тому числі для забезпечення прохідності тяжких дихальних шляхів, відповідна кваліфікація та тренованість медичного персоналу.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність будь-якого конфлікту інтересів при підготовці даної оглядової статті.
 
Отримано/Received 24.05.2021
Рецензовано/Revised 10.06.2021
Прийнято до друку/Accepted 20.06.2021

Список литературы

  1. Coté C.J., Wilson S. American Academy of Pediatric Dentistry, American Academy of Pediatrics. Guidelines for Monitoring and Ma-nagement of Pediatric Patients Before, During, and After Sedation for Diagnostic and Therapeutic Procedures. Pediatr. Dent. 2019. 41(4). E26-E52.
  2. Черній В.І., Колганова К.А., Пайкуш В.А., Васильєва І.В. Огляд сучасних клінічних настанов із амбулаторної седації. Медицина невідкладних станів. 2018. 8(95). DOI: 10.22141/2224-0586.8.95.2018.155151.
  3. Practice Guidelines for Moderate Procedural Sedationand Analgesia 2018: Task Force on Moderate Procedural Sedation and Analgesia. A Report by the American Society of Anesthesiologists, the American Association of Oral and Maxillofacial Surgeons, American College of Radiology, American Dental Association, American Society of Dentist Anesthesiologists, and Society of Interventional Radiology. Anesthesiology. 2018. 
  4. Наказ МОЗ України від 08.10.1997 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» (із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 183 від 01.07.1998) [електронний ресурс]. http://old.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20170914_1085.html. DOI: 10.1097/ALN.0000000000002043.
  5. Cohen S.L., Mason K.P., Saxen M.A. Literature Review for Office-Based Anesthesia. Anesthesia. 2018. 65. 66-68. https://doi.org/10.2344/anpr-65-01-11.
  6. Наказ МОЗ України від 14.09.2017 № 1085 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників». Охорона здоров’я. 2017. 78 [електронний ресурс]. http://old.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20170914_1085.html.
  7. European Society of Anaesthesiology and European Board of Anaesthesiology guidelines for procedural sedation and analgesia in adults. Eur. J. Anaesthesiol. 2017. 34. 1-19 [Indexed for MEDLINE]. 
  8. Nelson T.M., Xu Z. Pediatric dental sedation: challenges and opportunities. Clin. Cosmet. Investig. Dent. 2015. 7. 97-106. DOI: 10.2147/CCIDE.S64250. PMID: 26345425. PMCID: PMC4555969.
  9. Sitkin S.I., Gasparian A.L., Ivanova T.I., Nesterova E.I., Drozdova N.I. Long-term dental interventions in mentally retarded children under general anesthesia with sevoflurane. Stomatologiia. 2015. 94(1). doi: 10.17116/stomat201594159-60.
  10. Priyanshi R., Cao L., Curran R., Musselman J. Postsedation Events in Children Sedated for Dental Care. Anesthesia Progress. 2013. 60. 54-59. https://doi.org/10.2344/0003-3006-60.2.54.
  11. American Society of Anesthesiologists: Practice guidelines for preoperative fasting and the use of pharmacologic agents to reduce the risk of pulmonary aspiration: Application to healthy patients undergoing elective procedures: An updated report. Anesthesiology. 2017. 126. 376-93 [PubMed].
  12. Keles S., Kocaturk O. Postoperative discomfort and emergence delirium in children undergoing dental rehabilitation under general anesthesia: Comparison of nasal tracheal intubation and laryngeal mask airway. J. Pain Res. 2018. 11. doi: 10.2147/JPR.S153637.
  13. Bakshi S.A., Bule S.S., Shingade G.U. Comparative evaluation of induction with propofol vs induction with sevoflurane for insertion of laryngeal mask airway in children. Int. J. Res. Med. Sci. 2019. 7(4). doi: 10.18203/2320-6012.ijrms20191338.
  14. Lightdale J.R., Goldmann D.A., Feldman H.A., Newburg A.R., DiNardo J.A., Fox V.L. Microstream capnography improves patient monitoring during moderate sedation: a randomized, controlled trial. Pediatrics. 2006. 117(6). 1170-8. Epub 2006. PMID: 16702250. DOI: 10.1542/peds.2005-1709.
  15. Gowri Sivaramakrishnan and Kannan Sridharan. Nitrous Oxide and Midazolam Sedation: A Systematic Review and MetaAna-lysis. Anesthesia Progress. 2017. 64. 59-65. https://doi.org/10.2344/anpr-63-03-06.
  16. Quintard H., L’Her E., Pottecher J. et al. Experts’ guidelines of intubation and extubation of the ICU patient of French Society of Anaesthesia and Intensive Care Medicine (SFAR) and French-speaking Intensive Care Society (SRLF). Ann. Intensive Care. Jan. 2019. 9(1).
  17. Silva C.C., Lavado C., Areias C., Mourao J., Andrade D. Conscious sedation vs general anesthesia in pediatric dentistry — a review. MedicalExpress (São Paulo, online). 2015. 2(1). M150104. 
  18. Mishra N., Birmiwal K.G., Pani N., Raut S., Sharma G., Rath K.C. Sedation in oral and maxillofacial day care surgery: A comparative study between intravenous dexmedetomidine and midazolam. Natl. J. Maxillofac. Surg. 2016 Jul-Dec. 7(2). 178-185. doi: 10.4103/njms.NJMS_78_16. PMID: 28356690; PMCID: PMC5357934.
  19. Gehrke T., Hackenberg S., Steinhübel B., Hagen R., Scherzad A. Laryngeal mask versus intubation for adenoidectomies in children: Analysis of 1,500 operations. Laryngoscope. 2019. 129(11). doi: 10.1002/lary.27794.
  20. He L., Wang X., Zheng S., Shi Y. Effects of dexmedetomidine infusion on laryngeal mask airway removal and postoperative recovery in children anaesthetised with sevoflurane. Anaesth. Intensive Care. 2013. 41(3). doi: 10.1177/0310057x1304100309.
  21. Ramgolam A., Hall G.L., Zhang G., Hegarty M., von Ungern-Sternberg B.S. Deep or awake removal of laryngeal mask airway in children at risk of respiratory adverse events undergoing tonsillectomy — a randomised controlled trial. Br. J. Anaesth. 2018. 120(3). doi: 10.1016/j.bja.2017.11.094.
  22. Bhat C., Honnannavar K., Patil M.P., Mudakanagoudar M. Comparison of the laryngeal mask airways: Laryngeal mask airway-classic and laryngeal mask airway-proseal in children. Anesth. Essays Res. 2018. 12(1). doi: 10.4103/aer.aer_191_17.
  23. Loke G.P.Y., Tan S.M., Ng A.S.B. Appropriate size of laryngeal mask airway for children. Anaesth. Intensive Care. 2002. 30(6). doi: 10.1177/0310057x0203000609.
  24. Haliloglu M., Bilgen S., Uzture N., Koner O. Simple me-thod for determining the size of the ProSeal laryngeal mask airway in children: a prospective observational study. Brazilian J. Anesthesiol. 2017. 67(1). doi: 10.1016/j.bjan.2016.09.007.
  25. Khatiwada S., Bhattarai B., Pokharel K., Subedi A. Adverse events in children receiving general anaesthesia with laryngeal mask airway insertion. J. Nepal. Med. Assoc. 2015. 53(198). doi: 10.31729/jnma.2766.
  26. Ghai B., Wig J. Comparison of different techniques of laryngeal mask placement in children. Curr. Opin. Anaesthesiol. 2009. 22(3). doi: 10.1097/ACO.0b013e3283294d06.
  27. Hakim M., Krishna S.G., Syed A., Lind M., Elmaraghy C., Tobias J.D. Oropharyngeal oxygen and volatile anesthetic agent concentration during the use of laryngeal mask airway in children. Paediatr Anaesth. Published online 2016. doi: 10.1111/pan.12801.
  28. Amantéa S.L., Piva J.P., Sanches P.R.S., Palombini B.C. Oropharyngeal aspiration in pediatric patients with endotracheal intubation. Pediatr Crit. Care Med. 2004. 5(2).
  29. Nyssen-Dehaye O., Pirotte T., Waterloos H., Veyckemans F. Leak pressure after orotracheal vs nasotracheal intubation with uncuffed tracheal tubes in children. Acta Anaesthesiologica Belgica. 2007. 58.
  30. Sun X.L., Li J., Wang Z.Y. et al. Reinforced laryngeal mask in pediatric laparoscopic surgery. J. Coll. Physicians. Surg. Pakistan. 2019. 29(10). doi: 10.29271/jcpsp.2019.10.915.
  31. Alan R. Tait, Shobha Malviya. Anesthesia for the Child with an Upper Respiratory Tract Infection: Still a Dilemma? Anesth. Analg. 2005. 100. 59-65. DOI: 10.1213/01.ANE.0000139653.53618.91.
  32. Boensch M., Schick V., Spelten O., Hinkelbein J. Formelbasierte Berechnung der Tubusgröße für die präklinische Notfallmedizin. Notfall und Rettungsmedizin. 2017. 20(2). doi: 10.1007/s10049-016-0193-2.
  33. El-Seify Z.A., Khattab A.M., Shaaban A.A., Metwalli O.S., Hassan H.E., Ajjoub L.F. Xylometazoline pretreatment reduces nasotracheal intubation-related epistaxis in paediatric dental surgery. Br. J. Anaesth. 2010. 105(4). doi: 10.1093/bja/aeq205.
  34. Önçaǧ Ö., Aydemir Ş., Ersin N., Koca H. Bacteremia incidence in pediatric patients under dental general anesthesia. Congenit Heart Dis. 2006. 1(5). doi: 10.1111/j.1747-0803.2006.00039.x.
  35. Önçaǧ Ö., Çökmez B., Aydemir Ş., Balcioǧlu T. Investigation of bacteremia following nasotracheal intubation. Paediatr Anaesth. 2005. 15(3). doi: 10.1111/j.1460-9592.2005.01503.x.
  36. Tsukamoto M., Taura S., Yamanaka H., Hitosugi T., Yokoyama T. Prediction of appropriate formula for nasotracheal tube size in developmental disability children. Clin. Oral. Investig. Published online 2020. doi: 10.1007/s00784-020-03517-9.
  37. Newgard C.D., Koprowicz K., Wang H. et al. Variation in the type, rate, and selection of patients for out-of-hospital airway procedures among injured children and adults. Acad. Emerg. Med. 2009. 16(12). doi: 10.1111/j.1553-2712.2009.00604.x.
  38. «Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим і постраждалим зі складною інтубацією трахеї». Додаток до Наказу МОЗ № 430 від 03.07.2006.
  39. Клигуненко Е.Н. Трудная интубация трахеи: современные методы решения. Медицина неотложных состояний. 2017. 5(84). 61-64. DOI: 10.22141/2224-0586.5.84.2017.109360.
  40. Krishna S.G., Bryant J.F., Tobias J.D. Management of the Difficult Airway in the Pediatric Patient. J. Pediatr. Intensive Care. 2018. Sep. 7(3). 115-125. doi: 10.1055/s-0038-1624576. Epub 2018 Jan 28. PMID: 31073483; PMCID: PMC6260357.
  41. Huang A.S., Rutland L., Hajduk J., Jagannathan N. Difficult airway management of children in ambulatory anesthesia: challenges and solutions. Ambulatory Anesthesia. 2016. 3. 37-45. https://doi.org/10.2147/AA.S91983.
  42. Frerk C., Mitchell V.S., McNarry A.F., Mendonca C., Bhagrath R., Patel A., O’Sullivan E.P., Woodall N.M., Ahmad I. Difficult Airway Society 2015 guidelines for management of unanticipated difficult intubation in adults. British Journal of Anaesthesia. 2015. 115(6). 827-848. https://doi.org/10.1093/bja/aev371.

Вернуться к номеру