Международный неврологический журнал Том 17, №7, 2021
Вернуться к номеру
Секція питань і відповідей, обговорення
Рубрики: Неврология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Головне питання до доктора М. Chopp стосувалося впливу його роботи з доклінічними моделями ЧМТ на лікування й профілактику ЧМТ. Основна гіпотеза, що лежить в основі травми мозку й дегенеративних захворювань, полягає в тому, що судини мозку відіграють першочергову роль у патофізіологічній картині цих уражень. Підвищується проникність судин мозку, і коли починається продукція прозапальних цитокінів, провокується запалення. Згодом запальний стан впливає на паренхіму й мікроглію. Те, що відбувається з ендотеліальними клітинами в пошкодженій ділянці, також впливає на мікросудинну систему. Робота доктора М. Chopp показала, що коли для лікування використовується такий засіб, як Церебролізин, судинна тканина сама виробляє біологічні агенти відновлення, що містяться в екзосомах. Вони переміщуються до мікросудинної системи й запобігають процесам запалення, згортання крові й вторинному тромбозу. Це не тільки призводить до нормалізації кровообігу, але й потенційно запобігає когнітивній дисфункції, деменції і руховій дисфункції, які є вторинними після початкового впливу травми. Щоб контролювати хворобу, ми повинні розуміти, як маніпулювати регуляторними наночастинками (екзосомами), які виробляються ендотеліальними клітинами після травми й відповідають за комунікацію всередині травмованого мозку. Схоже, що Церебролізин здатний змістити реакцію судинної травми на вироблення корисних, захисних та орієнтованих на відновлення екзосом, одночасно зменшуючи вироблення тих, що пов’язані з прискоренням вторинної травми головного мозку.
Інше питання до доктора М. Chopp стосувалося потенційної клінічної користі Церебролізину в пацієнтів із ЧМТ порівняно з пацієнтами з внутрішньочерепною і субарахноїдальною кровотечею, оскільки в усіх цих пацієнтів основна патологія має виражений судинний компонент. Яку групу можна найбільш успішно лікувати Церебролізином? Робота доктора М. Chopp була зосереджена на ЧМТ, ішемічному інсульті, а також на внутрішньомозкових крововиливах. Схоже, що узагальнена відповідь на це питання полягає в тому, що судинна система довгий час не враховувалась у дослідженнях ЧМТ. Однак вона має критичне значення з клінічної точки зору, оскільки визначає результати в паренхіматозній тканині. Щоб мати здоровий орган, ви повинні мати здорову судинну систему, яка опосередковує зв’язок між різними ділянками тіла й виробляє ключові фактори, що беруть участь у процесах вторинного пошкодження й відновлення. Виходячи з судинної гіпотези, можна припустити, що лікування Церебролізином може бути корисним у всіх цих випадках.
Питання до доктора C. Matula стосувалося декомпресійної краніектомії через 4 доби і того, які, на його думку, є ключові показання на користь, а також проти її проведення в нейрохірургічній практиці. Його відповідь: декомпресійна краніектомія використовується часто набагато пізніше, ніж ми думали спочатку. Коли ми це робимо, це означає, що до цього моменту більше нічого не спрацювало. Видалення ураженої тканини (екстрена операція) не є належною декомпресійною краніектомією і не є проблематичною із часової точки зору. Проте ви повинні бути дуже уважними і вчасно проводити декомпресійну краніектомію. Ефективне правило для досвідченого нейрохірурга — виконувати втручання, коли хтось ще тільки думає про нього. Виявляється, що відкладення операції частіше є помилкою. Знову ж таки, це колективна й міждисциплінарна робота, і нейрохірург — не єдиний у процесі прийняття рішень.
Друге питання, адресоване доктору C. Matula: чи правда, що нейрохірургів цікавлять переважно короткострокові результати їх роботи, а не довгострокові? Відповідь: це мислення було поширеним 50 років тому. У наш час все абсолютно по-іншому, і сучасні нейрохірурги зосереджені набагато більше на функціональних результатах, ніж на морфологічних. Зокрема, мультимодальний нейромоніторинг змінив напрямки лікування і менталітет серед молодих ней-рохірургів і зосередив увагу на функціональному результаті лікування ЧМТ.
Питання для доктора P. Lackner полягало в тому, щоб він висловив свою думку щодо поточної ролі Церебролізину в лікуванні нейротравм, беручи до уваги довгу й невдалу історію профілактичної терапії при ЧМТ (наприклад, антагоністи NMDA-рецепторів, блокатори кальцієвих каналів). Церебролізин з його плейотропною природою виглядає як справжній препарат для відновлення. Чи слід тоді його використовувати як такий при ЧМТ, поки в нас немає нічого подібного для лікування? Доктор P. Lackner підкреслив, що розумний підхід до дизайну дослідження CAPTAIN дозволяє виявляти ознаки лікування, які, ймовірно, будуть пропущені в разі традиційного дизайну, за допомогою звичайних шкал результатів, таких як GOS-E. Коли ви уважно вивчаєте результат під різними кутами (через дизайн CAPTAIN), а потім об’єднуєте позитивні сигнали в багатоваріантному аналізі, ви, з одного боку, можете краще описати складність ЧМТ, а з іншого — вплив терапевтичного втручання. Це достовірна модель з точки зору деталізації спостережень і статистичного аналізу, що буде широко прийнята для майбутніх клінічних досліджень ЧМТ. Використання Церебролізину слід розпочинати на початку лікування ЧМТ, але наслідки будуть спостерігатися пізніше через плейотропні ефекти й продовження лікування в підгострій фазі.
Інше питання полягало в тому, чи рекомендував би доктор P. Lackner включити Церебролізин у рекомендації щодо лікування ЧМТ. З огляду на відносно невеликий розмір вибірки досліджень CAPTAIN рекомендація рівня 1a все ще не є виправданою. Однак Церебролізин повинен бути включений до рекомендацій лікування з відповідним рівнем доказовості, зазначив доктор P. Lackner.
Інше питання було адресовано доктору М. Chopp: як, на його думку, Церебролізин повинен застосовуватись у клініці? Професор М. Chopp відповів: дійсно, Церебролізин має мультимодальні ефекти, і тому його можна застосовувати в гострій, підгострій, а також у хронічній фазах. Деякі ефекти лікування Церебролізином є відкладеними, і вони розвиваються як вторинні наслідки його впливу на судинну систему. Пошкодження судин опосередковує вторинні ушкодження, характерні для травм головного мозку, що переходять у всі види неврологічних дефіцитів. Впливаючи на судинну систему Церебролізином, ми можемо усунути деякі несприятливі наслідки травми на судинну систему. Це утримувало б або значно зменшувало пошкодження, а отже, і нервово-поведінкову дисфункцію.
На завершення доктора P. Lackner попросили прокоментувати новий проєкт: Віденський центр моделювання лікування ЧМТ. Цей проєкт стосується визначення ланцюжка лікування ЧМТ, подібного до того, що було досягнуто раніше на теренах лікування інсульту. Ми хочемо створити школу лікувального ланцюжка й навчання для розвитку всього процесу лікування травм, від догоспітального етапу до перебування пацієнта в лікарні, а після цього — і в закладі нейрореабілітації. Проєкт буде відкритий для всіх медичних центрів, зацікавлених у спів-праці.