Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Актуальна інфектологія" Том 9, №4, 2021

Повернутися до номеру

Динаміка деяких біохімічних показників аналізу крові у хворих на COVID-19 на фоні комбінованої терапії

Автори: Трихліб В.І. (1), Лисенко Т.І. (1), Мартинчик О.С. (1), Єрошенко А.О. (1), Золіна С.В. (2), Боклан Ю.О. (2), Буракова Т.В. (2), Лисько В.І. (2), Щур А.Б. (3), Горчук Г.О. (3), Багрій Г.І. (3), Корсун А.В. (3), Киричук Н.М. (4) (1) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна (2) — Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ», м. Київ, Україна (3) — Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, м. Вінниця, Україна (4) — Гарнізонний військовий госпіталь, м. Мукачево, Україна

Рубрики: Інфекційні захворювання

Розділи: Медичні форуми

Версія для друку

Сьогодні коронавірусна інфекція зберігає свою актуальність. Відбувається пошук різних методів лікування. Навіть з урахуванням великого досвіду з лікування, нині існують різні підходи при застосуванні антибіотиків, гормональних препаратів. За даними дослідження Fei Zhou et al. (2020), антибіотики отримували 98 % хворих, кортикостероїди — 48 %, які померли, та 93 % і 23 % (відповідно), які одужали. Антибактеріальні препарати призначались 95 % хворим, які одужали, та 94 % тим, хто помер. Глюкокортикоїди призначались 70 % тим, хто одужав, і 50 % тим, хто помер (Xiaobo Yang et al., 2020). За даними дослідження Jiqian Xu et al. (2020), антибактеріальні препарати призначались 98 % хворим, які в подальшому померли, та 92,4 % тим, хто одужав. Метилпреднізолон призначався 80,3 % тих, хто помер, і 77,2 % тих, хто одужав.
Відомо, що ураження внутрішніх органів може бути обумовлено як впливом самих вірусів, так і токсико-алергічною дією лікарських препаратів.
Мета: встановити динаміку деяких біохімічних показників крові на фоні застосування антибактеріальної терапії, до складу якої входили фторхінолони (як у складі схеми, так і у вигляді монотерапії, з урахуванням того, що при застосуванні цих препаратів показана дещо менша кількість померлих, порівняно з іншими схемами антибактеріальної терапії), дексаметазон по 8 мг або 16 мг, у тяжкохворих різних вікових груп, які лікувались з приводу COVID-19.
Матеріали та методи. Оброблено дані 112 медичних карт стаціонарного хворого від хворих із тяжким перебігом COVID-19, які лікувались у період з січня по квітень 2021 року. Хворі були розподілені на групи: молодше 60 років та старше 60 років. У всіх пацієнтів була виявлена пневмонія за допомогою рентгенографії органів грудної клітки або ж комп’ютерної томографії. У всіх хворих діагноз був підтверджений за допомогою ПЛР у реальному часі на РНК SARS-CoV-2. Статистична обробка матеріалів дослідження проводилась за допомогою персонального комп’ютера з використанням програми Statistica. Було розроблено анкету для введення даних у програму Excel.
Результати. Встановлено, що в осіб молодше 60 років, які одужали, спостерігалось поступове збільшення рівня АлАТ після 7-ї доби лікування і до вищих показників на фоні 16 мг дексаметазону. Також і в осіб старше 60 років, які одужали, спостерігалось поступове збільшення рівня АлАТ на фоні застосування 8 мг та 16 мг дексаметазону без суттєвої різниці в показниках. У осіб старше 60 років, які померли, спостерігалось поступове збільшення рівня АлАТ з наступним їх зниженням на фоні застосування 8 мг та 16 мг дексаметазону без суттєвої різниці в показниках. У тих, хто помер, показники були дещо нижче, ніж у тих, хто одужав (р > 0,05). У хворих молодше 60 років, які отримували 8 мг дексаметазону, показники АсАТ були менше, ніж в осіб, які отримували 16 мг дексаметазону спочатку і протягом стаціонарного лікування з незначною позитивною динамікою. В осіб старше 60 років, які одужали та отримували 8 мг дексаметазону, були приблизно однакові показники АсАТ протягом лікування з незначним збільшенням на 7-му — 9-ту добу і подальшим зниженням. У тих, хто отримував 16 мг дексаметазону, показники були дещо нижче порівняно з молодшими, і швидше відбувалось зниження показників після 7-го дня стаціонарного лікування. У хворих старше 60 років, які отримували 16 мг дексаметазону та померли, спостерігалось значне збільшення рівня АсАТ після 9-ї доби госпіталізації, тоді як у тих, хто отримував 8 мг дексаметазону, навпаки, спостерігалось їх зменшення. Хворі молодше 60 років, які одужали та отримували 8 мг дексаметазону, мали менші показники сечовини порівняно з тими, хто отримував 16 мг дексаметазону на фоні антибактеріальної терапії з включенням фторхінолонів. На фоні 16 мг відзначалась тенденція до зростання до 7–9-ї доби з подальшим їх зниженням. На фоні застосування 8 мг виявлялось зростання показників сечовини на 4–6-ту добу з наступним зниженням. У осіб старше 60 років, які одужали та отримували 8 мг та 16 мг дексаметазону, показники сечовини були вищі, ніж у молодших хворих, із тенденцією до їх зростання. На фоні 16 мг після 4–6-ї доби показники були вищі, ніж на фоні 8 мг. У хворих старше 60 років, які в подальшому померли, на фоні застосування 8 мг та 16 мг спостерігалась тенденція до збільшення показників сечовини і більше на фоні застосування 16 мг дексаметазону. Після 7-ї доби стаціонарного лікування вищі показники сечовини були у тих, хто помер та отримував 16 мг. У хворих молодше 60 років, на фоні застосування 8 мг та 16 мг дексаметазону та які одужали, спостерігалась однакова динаміка до зменшення показників креатиніну. В осіб старше 60 років також спостерігалась позитивна динаміка, але менша, ніж у молодших. У хворих старше 60 років, які в подальшому померли, показники креатиніну вже з початку були вище, ніж у тих, хто одужав, мали тенденцію до зростання показників і більше на фоні застосування 16 мг дексаметазону (особливо після 9-ї доби). В осіб молодше 60 років, які отримували фторхінолони та дексаметазон, вже в перші три дні після госпіталізації був підвищений рівень глюкози з тенденцією до зниження протягом лікування. Водночас на фоні прийому 16 мг у період із 4-ї по 9-ту добу спостерігались більш значні коливання рівня глюкози. На фоні застосування як 8 мг, так і 16 мг дексаметазону була тенденція до зниження рівня глюкози. У хворих старше 60 років, які отримували антибіотики з включенням фторхінолонів або окремо фторхінолони та 16 мг дексаметазону, у тих, хто одужав, у перші три дні рівень глюкози був більше, ніж у тих, хто помер, та у молодших хворих. У тих, хто одужав, спостерігалась тенденція до зниження рівня, а у тих, хто помер, навпаки, спостерігалась тенденція до збільшення його рівня. Одночасно у хворих старше 60 років, які отримували антибіотики з включенням фторхінолонів або окремо фторхінолони, 8 мг дексаметазону та одужали, спостерігалась незначна тенденція до збільшення рівня глюкози, а у тих, хто помер, навпаки, до його зниження. У хворих молодше 60 років, які, окрім антибіотиків, отримували 8 мг дексаметазону, в перші три дні після госпіталізації був менший рівень СРБ, ніж у хворих старше 60 років, які одужали. В обох групах хворих спостерігалась тенденція на зниження рівня СРБ. Хворі старше 60 років, які в подальшому померли та які отримували 8 мг дексаметазону, вже в перші три дні після госпіталізації мали вищі показники СРБ, ніж у молодших та тих, хто одужав. На фоні лікування 8 мг дексаметазону в осіб старше 60 років, які померли, з 4-ї доби спостерігалось зниження рівня СРБ, але з 9-ї доби — значне його підвищення. На фоні прийому 16 мг дексаметазону в осіб молодше 60 років та які одужали, спостерігалось, навпаки, його швидке зниження до нормальних цифр. Хворі старше 60 років, які отримували фторхінолони і 16 мг дексаметазону та одужали, також у перші три дні мали вищі показники СРБ, ніж молодші хворі, та практично такі ж показники, як і ті, хто помер у віці старше 60 років. У хворих старше 60 років та тих, хто одужав на фоні застосування 16 мг дексаметазону, спостерігалось швидке зниження рівня СРБ, тоді як у тих, хто помер, спостерігалось повільніше його зниження.
Висновки. З урахуванням побічної дії ймовірно гормональної терапії до лікування у тяжкохворих слід додавати гепатопротектори; вже з початку проводити контроль рівня глюкози та його корекцію; контроль за функцією нирок та його корекцію. Це стосується в першу чергу осіб старше 60 років. Рівень СРБ змінюється протягом лікування і тільки його динаміка може підказати лікарю про перспективу у хворого та необхідність своєчасної корекції лікування. Необхідно провести дослідження стосовно патогенезу ураження критичних органів (легень, нирок, серця, підшлункової залози) та їх корекцію.


Повернутися до номеру