Мобильная версия

Архив офтальмологии Украины Том 10, №1, 2022

Ризик виникнення післяопераційного гемофтальму у хворих з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2-го типу

Авторы: Риков С.О., Литвиненко С.С.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Офтальмология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Пошкодження судин, що розвивається при діабетичній ретинопатії (ДР), є прямим наслідком стійкої гіперглікемії за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) та супроводжується як спонтанним гемофтальмом, так і гемофтальмом після виконання сучасних вітреоретинальних втручань з приводу ДР та діабетичної макулопатії. Мета: оцінити ризики виникнення післяопераційного гемофтальму у хворих з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 118 пацієнтів (118 очей) з ЦД2 та ДР, які були розподілені на три групи: 1-ша — з початковою непроліферативною ДР (НПДР; 28 очей), 2-га — з помірною або тяжкою НПДР (49 очей) та 3-тя — з проліферативною ДР (ПДР; 41 око). Вік пацієнтів становив від 44 до 84 років, чоловіків було 52 (44,1 %), жінок — 66 (55,9 %). Усім пацієнтам була виконана закрита субтотальна вітректомія 25+ з тампонадою газоповітряною сумішшю, пілінгом внутрішньої пограничної мембрани та панретинальною лазерною коагуляцією. Пацієнтів обстежували за стандартним протоколом клінічних та офтальмологічних досліджень. Для побудови математичних моделей використано пакет EZR v. 1.54 (графічний інтерфейс до R statistical software v. 4.0.3, R Foundation for Statistical Computing, Відень, Австрія). Результати. Протягом трьох місяців після вітректомії післяопераційний гемофтальм розвинувся у 33,1 % пацієнтів. Шляхом побудови однофакторних моделей логістичної регресії було встановлено, що на ризик виникнення післяопераційного гемофтальму позитивно впливали (p < 0,05): вік (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26), тривалість ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18), наявність доопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6) та рівень HbA1с у крові (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64). Також була побудована багатофакторна логістична регресійна модель прогнозу післяопераційного гемофтальму, до якої увійшли вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за рівнем HbA1с у крові та вміст HbA1с у крові. Поріг прийняття рішення моделі становив Ycrit = 0,296, при цьому чутливість дорівнювала 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %). Висновки. 1. Установлено, що на ризик виникнення гемофтальму після сучасних вітреоретинальних втручань у пацієнтів з ДР, діабетичною макулопатією та ЦД2 позитивно впливали (p < 0,05): вік (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26), тривалість ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18), наявність доопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6) та вміст у крові HbA1с (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64). 2. До багатофакторної логістичної регресійної моделі прогнозу післяопераційного гемофтальму увійшли чотири факторні ознаки: вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за вмістом у крові HbA1с та вміст у крові HbA1с. Поріг прийняття рішення моделі становив Ycrit = 0,296, при цьому чутливість дорівнювала 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %).

Background. The vascular disruption, which develops in diabetic retinopathy (DR), is a direct consequence of the persistent hyperglycemia on the background of type 2 diabetes mellitus (DM2) and is accompanied both by an idiopathic hemophthalmos and a hemophthalmos after advanced vitreoretinal surgeries for DR or diabetic maculopathy. The study was aimed to assess risks of post-operative hemophthalmos emergence in cases of diabetic retinopathy and type 2 diabetes mellitus. Materials and methods. The study included 118 patients (118 eyes) with DM2 and DR. They were divided into 3 groups. Group I consisted of patients with mild non-proliferative DR (NPDR; 28 eyes); II group included moderate to severe NPDR (49 eyes); group III included patients with proliferative DR (PDR; 41 eyes). The patients’ age varied between 44 and 84 years; 52 men (44.1 %) and 66 women (55.9 %). All patients underwent 25+ closed subtotal vitrectomy with gas as air tamponade, internal limiting membrane peeling, and panretinal photocoagulation. EZR v.1.54 package was used to build mathematical models (graphic interface for R statistical software v.4.0.3, R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria). Results. Within 3 months after vitrectomy, a post-operative hemophthalmos developed in 33.1 % of cases. Through a one-factor logistic regression modelling, it was found that the risk of post-operative hemophthalmos was positively correlated (p < 0.05) with: age (OR = 1.18; 95% IR 1.10–1.26), DM2 duration (OR = 1.06; 95% IR 1.01–1.18), presence of pre-surgical hemophthalmos (OR = 5.66; 95% IR 1.05–30.6), and blood level of HbA1c (OR = 1.40; 95% IR 1.20–1.64). Moreover, a multi-factor logistic regression model for post-operative hemophthalmos prognosis was developed, which included age, DR stage, improvement ratio of the DM2 status as per blood level of HbA1c, and HbA1c blood level. The model decision threshold was Ycrit = 0.296, with sensitivity level of 89.7 % (95% IR 75.8–97.1 %), specificity level of 84.8 % (95% IR 75.0–91.9 %). Conclusions. 1. It was determined that the risk of hemophthalmos emergence after advanced vitreoretinal surgery for DR, DMP, and DM2 was positively correlated (p < 0.05) with: age (OR = 1.18; 95% IR 1.10–1.26), DM2 duration (OR = 1.06; 95% IR 1.01–1.18), presence of pre-surgical hemophthalmos (OR = 5.66; 95% IR 1.05–30.6), and blood level of HbA1c (OR = 1.40; 95% IR 1.20–1.64). 2. The multi-factor logistic regression model of hemophthalmos prognosis after vitreoretinal surgeries included four factor features: age and DR stage, as well as improvement ratio of the DM2 status as per blood level of HbA1c, and HbA1c blood level. The model decision threshold was Ycrit = 0.296, with sensitivity level of 89.7 % (95% IR 75.8–97.1%), specificity level of 84.8 % (95% IR 75.0–91.9 %).

Ключевые слова

закрита субтотальна вітректомія; післяопераційний гемофтальм; прогноз; діабетична ретинопатія; діабетична макулопатія; цукровий діабет 2-го типу

closed subtotal vitrectomy; post-operative hemophthalmos; prognosis; diabetic retinopathy; diabetic maculopathy; type 2 diabetes mellitus

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.10.1.2022.288

Вступ

Цукровий діабет (ЦД) займає четверте місце у світі за поширеністю після серцево-судинних, онкологічних та хронічних респіраторних захворювань [1, 2]. За оцінками дослідників, до 2030 року близько 440 мільйонів осіб у віковій групі 20–79 років будуть страждати на ЦД у всьому світі (поширеність 7,7 %), тоді як у 2010 році хворих на ЦД було 285 мільйонів (поширеність 6,4 %) [3]. Відомо, що 9 з 10 людей, які хворіють на ЦД, мають ЦД 2-го типу (ЦД2), особливістю якого є відносна недостатність інсуліну на фоні інсулінорезистентності, що призводить до стійкої хронічної гіперглікемії [4].

Одним з найчастіших ускладнень ЦД2 є діабетична ретинопатія (ДР), поширеність якої у світі сягає 27 %, з яких на частку непроліферативної діабетичної ретинопатії (НПДР) припадає 25,2 %, на частку проліферативної ДР (ПДР) — 1,8 % [5, 6]. Необхідно зазначити, що найпоширенішими причинами виникнення нетравматичного гемофтальму є ПДР (43,3 %) [7]. Оклюзія вен сітківки призводить до розвитку набряку, що підвищує її чутливість до гіпоксії з пошкодженням нейросенсорного шару та його потовщенням [8].

Наявність інтравітреальних геморагій ускладнює динамічне спостереження за станом очного дна в післяопераційному періоді та гальмує репаративні процеси [9, 10]. Частота ранніх геморагій знаходиться в межах 21,6–25,7 %, а кровотеча, що виникає через три роки після вітректомії, відноситься до пізніх кровотеч і зустрічається у 8,2–8,6 % осіб [11].

Мета: оцінити ризики виникнення післяопераційного гемофтальму у хворих з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2-го типу.

Матеріали та методи

Обстежено 118 пацієнтів (118 очей) з ДР та ЦД2, яких згідно зі стадією ДР було розподілено на групи: 1-ша — з початковою НПДР (28 очей), 2-га — з помірною або тяжкою НПДР (49 очей) та 3-тя — з проліферативною ДР (41 око). Вік пацієнтів становив від 44 до 84 років, у середньому 63,8 ± 8,9 року. Чоловіків було 52 (44,1 %), жінок — 66 (55,9 %).

Тривалість ЦД2 у пацієнтів значно варіювала, становивши від 4 до 45 років, по групах: у 1-й групі — від 4 до 21 року (Ме 10; Q1–Q3 5,5–14,5); у 2-й — від 4 до 45 років (Ме 15; Q1–Q3 10–20); у 3-й — від 10 до 35 років (Ме 20; Q1–Q3 15–20,25). Легкий перебіг ЦД2 не було виявлено в жодного пацієнта; середній ступінь тяжкості з такими ускладненнями, як полінейропатія та нефропатія 1-го ступеня, — у 73 (61,9 %) і тяжкий перебіг ЦД2 з наявністю нефро- та нейропатії 2–3-го ступеня та макроангіопатії — у 45 (38,1 %).

Внутрішньоочний тиск знаходився у межах норми та становив від 16 до 25 мм рт.ст. (у середньому 19,50 ± 1,25 мм рт.ст.).

Пацієнти пройшли стандартні лабораторні обстеження з визначенням рівнів у крові глюкози та глікованого гемоглобіну (HbA1c), консультацію ендокринолога з визначенням ступенів компенсації ЦД2 за рівнем глікемії і глікованого гемоглобіну та тяжкості ЦД2 відповідно до клінічних протоколів [13]. Ступінь компенсації ЦД2 за рівнем HbA1c оцінювали за трибальною шкалою: 1 — повна компенсація (уміст HbA1c до 7 %), 2 — задовільна компенсація (уміст HbA1c від 7 до 8 %) і 3 — декомпенсація (уміст HbA1c більше за 8 %).

До оперативного втручання гемофтальм був визначений на 7 очах (5,9 %) пацієнтів 3-ї групи (з ПДР). Тривалість гемофтальму до операції становила від 1 до 3 місяців.

До оперативного втручання, а також протягом перших трьох місяців усім пацієнтам проводили загальноприйняті офтальмологічні дослідження, що включали візіометрію, тонометрію, периметрію, кератометрію, рефрактометрію, біомікроскопію, гоніоскопію. Офтальмоскопію виконували за допомогою асферичної лінзи Volk Super/Field (NC USA) і контактної тридзеркальної лінзи Гольдмана. Спектральнодоменну оптичну когерентну томографію (ОКТ) проводили на приладі Optopoltechnology, SOCT, Copernicus REVO (протокол Retina3D, RetinaRaster); також використовували ОКТ у режимі «Ангіо» (протокол RetinaAngio, wide 6 × 6 mm). Дослідження очного дна проводили на фундус-камері з фотографуванням в 7 стандартних полях відповідно до модифікованої ETDRS системи клінічних ознак AirlieHouse [12].

Усім пацієнтам була виконана закрита субтотальна вітректомія 25G з етапом панретинальної лазерної коагуляції та тампонадою газоповітряною сумішшю 18% C3F8 або залишали у вітреальній порожнині розчин BSS plus.

Усі дослідження проведено відповідно до положень Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину, Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964, з подальшими доповненнями, включаючи версію 2000 р.). Усі пацієнти дали інформовану згоду на участь у дослідженні.

Досліджували фактори ризику розвитку гемофтальму після вітреоретинальних втручань.

Аналіз результатів дослідження проводився в пакеті EZR v. 1.54 (графічний інтерфейс до R statistical software v. 4.0.3, R Foundation for Statistical Computing, Відень, Австрія) [14]. Для виявлення факторних ознак, пов’язаних з ризиком виникнення гемофтальму, використано метод побудови та аналізу моделей логістичної регресії. Адекватність логістичних моделей оцінювали за площею під ROC-кривою моделі (AUC — Area under the ROC curve), розраховували 95% вірогідний інтервал показника (95% ВІ). Модель вважали адекватною при статистично значимій відмінності величини AUC від 0,5. Для кількісної оцінки ступеня впливу факторних ознак розраховували показники відношення шансів (ВШ) та їх 95% ВІ. При проведенні статистичного аналізу використані критерії з двосторонньою критичною ділянкою, критичний рівень значимості прийнятий рівним 0,05.

Результати та обговорення

Протягом трьох місяців після операції післяопераційний гемофтальм розвинувся у 33,1 % пацієнтів. Частота гемофтальму була дещо більшою у пацієнтів з ПДР (39,0 %), але ця відмінність не мала статистичної значущості (р = 0,593).

На першому етапі аналізу було побудовано однофакторні моделі логістичної регресії для прогнозування ризику виникнення післяопераційного гемофтальму (табл. 1). Було з’ясовано, що статистично значущий вплив мали такі ознаки, як вік, тривалість ЦД2, наявність доопераційного гемофтальму та вміст HbA1с у крові.

Встановлено зростання (p < 0,001) ризику виникнення післяопераційного гемофтальму з віком пацієнта (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26 на кожен рік). Виявлено також зростання (p = 0,023) ризику виникнення післяопераційного гемофтальму зі збільшенням тривалості ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18 на кожен рік). Ризик виникнення післяопераційного гемофтальму був вищим (p = 0,044) у пацієнтів з доопераційним гемофтальмом порівняно з пацієнтами без такого (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6). Ризик виникнення післяопераційного гемофтальму також зростав (p < 0,001) при зростанні рівня HbA1с у крові (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64 на кожну одиницю вимірювання HbA1с; %).

Для виявлення мінімального набору факторних ознак, які були сильно пов’язані із ризиком виникнення післяопераційного гемофтальму, нами було використано метод покрокового відкидання/додавання ознак (Stepwise із порогом відкидання p > 0,2 та порогом додавання p < 0,1) у багатофакторній моделі регресії з урахуванням всіх ознак [14]. У результаті відбору нами було виділено чотири факторні ознаки: вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за рівнем у крові HbA1с та рівень у крові HbA1с.

Логістична модель регресії, побудована на виділеному наборі ознак, була адекватною (хі-квадрат 75,1 при 4 ступенях свободи; p < 0,001). На рис. 1 наведено криву операційних характеристик побудованої моделі.

Площа під кривою операційних характеристик AUC = 0,93 (95% ВІ 0,86–0,97), що є свідченням відмінної узгодженості моделі прогнозування та сильного зв’язку набору обраних факторних ознак з прогнозованою змінною. У табл. 2 наведені результати цього багатофакторного аналізу.

У багатофакторній моделі виявлено зростання (p < 0,001) ризику виникнення післяопераційного гемофтальму з віком пацієнта (ВШ = 1,20; 95% ВІ 1,10–1,32 на кожен рік) та рівнем HbA1с у крові (ВШ = 4,25; 95% ВІ 2,17–8,32 на кожен відсоток HbA1с, при стандартизації за іншими факторами ризику). При цьому слід зазначити, що підвищення вмісту HbA1с відіграє більшу роль при повній та задовільній компенсації ЦД2, ніж при декомпенсації, коли коефіцієнт моделі за показником «ступінь компенсації за HbA1с» був менше 0. Виявлено також тенденцію до збільшення (р = 0,098) ризику виникнення гемофтальму при зростанні стадії ДР.

Отримана чотирифакторна модель може бути виражена таким рівнянням:

де Y — ймовірність виникнення післяопераційного гемофтальму, X1 — вік пацієнта (роки), Х2 — ступінь компенсації за HbA1с (1, 2 або 3), Х3 — стадія ДР (відповідає групі — 1, 2 або 3), Х4 — уміст у крові HbA1с (%).

При виборі оптимального (за Youden Index) порогу прийняття рішення моделі Ycrit = 0,296 її чутливість становила 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %).

Значущими факторами у виникненні післяопераційного гемофтальму вважаються старечий вік (ВШ 1,03; 95 % ВІ 1,01–1,05) та низький рівень скоригованої гостроти зору вдаль (ВШ 1,52; 95% ВІ 1,14–2,03), а також прийом антитромбоцитарної терапії (ВШ 5,02, 95% ВІ 1,56–16,2; p = 0,007) [15]. За нашими даними (табл. 1), максимально коригована гострота зору не мала впливу на ризик післяопераційного гемофтальму (р = 0,235), тоді як вік пацієнтів такий вплив мав з ВШ = 1,18 (95% ВІ 1,10–1,26). За дизайном нашого дослідження пацієнти не отримували антитромбоцитарної терапії.

Поширеною причиною гемофтальму є ПДР, яка становить 43,3 % від усіх випадків нетравматичного гемофтальму [7]. З цими даними узгоджується отримана нами тенденція до зростання (р = 0,098) ризику виникнення гемофтальму при зростанні стадії ДР (табл. 2).

Цілком узгоджуються з отриманими нами даними щодо прямого впливу на ризик гемофтальму тривалості ЦД2 та вмісту у крові глікованого гемоглобіну, за сучасними уявленнями про роль тривалої гіперглікемії у виникненні судинних порушень при ДР та ЦД2. За рахунок процесів пасивної дифузії глюкоза та продукти її розпаду здатні проникати в структури ока з подальшим накопиченням [13]. Це стає причиною низки біохімічних порушень у судинах ока з ініціацією неферментативного гліколізу. Гемодинамічно значуще звуження капілярів сітківки з оклюзією їх просвіту стає причиною необоротних змін клітинного метаболізму, дисфункції ендотелію з розвитком універсальної діабетичної мікроангіопатії [16].

Велике значення має й хронічне запалення, що запускається постійною гіперглікемією і призводить до активації циклооксигенази-2 з накопиченням лейкотрієнів, синтази оксиду азоту і утворення токсичного пероксинітриту [17, 18]. Збільшення вмісту в крові прозапальних цитокінів, факторів росту та згортання, молекул адгезії і вазоактивних молекул сприяє збільшенню проникності капілярів, зміні характеру кровообігу з проліферацією позаклітинного матриксу та потовщенням базальної мембрани [19, 20].

Стійка гіпоксія сітківки стимулює неоваскулогенез, який має патологічний характер [21]. Поряд з вогнищами хоріоїдальної неоваскуляризації у сітківці визначаються геморагії/мікроаневризми, чіткоподібність венул, фіброзна проліферація диска зорового нерва та/або сітківки [22]. Через підвищення проникності капілярів та активацію процесів полегшеної дифузії, накопичення продуктів глікування формується набряк вен сітківки та їх стискання, розвивається оклюзія вен сітківки або хоріоїдальної вени сітківки з підвищенням венозного тиску [23]. Отже, суттєво збільшується ризик розриву новоутворених судин та гемофтальму [24].

Узагальнення сучасних даних дозволяє сформулювати основні фактори ризику пошкодження судин при ЦД2. Унаслідок утруднення просування крові крізь капіляри формується локальна циркуляторна гіпоксія, що рефлекторно знижує тонус приносних артеріол і збільшує її кровонаповнення. Отже, при зменшенні об’єму ретинального кровообігу кровонаповнення артеріолярної частини мікроциркуляторного русла збільшується, що збільшує ризик спонтанних крововиливів. Розвиток крововиливів у склоподібне тіло, як правило, розвивається після кровотечі з неоваскулярних кровоносних судин у сітківці або внаслідок розширення шарів під сітківкою [25, 26]. Такі наукові положення пояснюють суттєвий вплив доопераційного гемофтальму на ризик післяопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6; табл. 1), що відповідає патологічному стану вазорегресії при ДР [21].

Таким чином, проведене дослідження дозволило конкретизувати й уточнити внесок таких факторів ризику післяопераційного гемофтальму у пацієнтів з ДР та ЦД2, як вік пацієнта, тривалість ЦД2, стадія ДР, уміст у крові глікованого гемоглобіну. Розроблені математичні моделі прогнозу доводять значення цих факторів у розвитку гемофтальму та, можливо, дозволять покращити його діагностику.

Висновки

1. У результаті проведеного дослідження було встановлено шляхом побудови однофакторних моделей логістичної регресії, що на ризик виникнення гемофтальму після сучасних вітреоретинальних втручань у пацієнтів з ДР, діабетичною макулопатією та ЦД2 позитивно впливали (p < 0,05): вік (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26), тривалість ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18), наявність доопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6) та вміст у крові HbA1с (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64).

2. До багатофакторної логістичної регресійної моделі прогнозу післяопераційного гемофтальму увійшли чотири факторні ознаки: вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за вмістом у крові HbA1с та вміст у крові HbA1с. Поріг прийняття рішення моделі становив Ycrit = 0,296, при цьому чутливість дорівнювала 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %).

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 20.01.2022

Рецензовано/Revised 02.02.2022

Прийнято до друку/Accepted 10.02.2022

Список литературы

Kowall B., Rathmann W., Stang A., Bongaerts B., Kuss O., Herder C. et al. Perceived risk of diabetes seriously underestimates actual diabetes risk: The KORA FF4 study. PLoS One. 2017. 12(1). e0171152. doi: 10.1371/journal.pone.0171152.
Ulyte A., Bähler C., Schwenkglenks M., von Wyl V., Gruebner O., Wei W. et al. Measuring diabetes guideline adherence with claims data: systematic construction of indicators and related challenges. BMJ Open. 2019. 9(4). e027138. doi: 10.1136/bmjopen-2018-027138.
Nentwich M.M., Ulbig M.W. Diabetic retinopathy — ocular complications of diabetes mellitus. World J. Diabetes. 2015 Apr 15. 6(3). 489-99. doi: 10.4239/wjd.v6.i3.489.
Harding J.L., Pavkov M.E., Magliano D.J., Shaw J.E., Gregg E.W. Global trends in diabetes complications: a review of current evidence. Diabetologia. 2019. 62(1). 3-16. doi: 10.1007/s00125-018-4711-2.
Thomas R.L., Halim S., Gurudas S., Sivaprasad S., Owens D.R. IDF diabetes atlas: a review of studies utilising retinal photography on the global prevalence of diabetes related retinopathy between 2015 and 2018. Diabetes Res. Clin. Pract. 2019. 157. 107840. doi: 10.1016/j.diabres.2019.107840.
Nørgaard M.F., Grauslund J. Automated screening for diabetic retinopathy — a systematic review. Ophthalmic Res. 2018. 60(1). 9-17. doi: 10.1159/000486284.
Treumer F., Roider J. Glaskörperblutung. Wie lange kann man abwarten? [Vitreous body hemorrhage. How long can one wait?]. Ophthalmologe. 2020. 117(9). 866-70. German. doi: 10.1007/s00347-020-01112-7.
Schmidt-Erfurth U., Garcia-Arumi J., Gerendas B.S., Midena E., Sivaprasad S., Tadayoni R. et al. Guidelines for the management of retinal vein occlusion by the european society of retina specialists (EURETINA). Ophthalmologica. 2019. 242(3). 123-62. doi: 10.1159/000502041.
Marques R.E., Sousa D.C., Leal I., Faria M.Y., Marques-Neves C. Complete ILM peeling versus inverted flap technique for macular hole surgery: a meta-analysis. Ophthalmic Surg. Lasers Imaging Retina. 2020. 51(3). 187-A2. doi: 10.3928/23258160-20200228-08.
Taskintuna I., Elsayed M.E., Taskintuna K., Ahmad K., Khandecar R., Schatz P. et al. Comparison of outcomes of four different treatment modalities for diabetic vitreous haemorrhage. Sci. Rep. [Internet]. 2020. 10(3674). doi.org/10.1038/s41598-020-60378-8.
Ding Y., Yao B., Hang H., Ye Hui. Multiple factors in the prediction of risk of recurrent vitreous haemorrhage after sutureless vitrectomy for non-clearing vitreous haemorrhage in patients with diabetic retinopathy [Internet]. BMC Ophthalmol. 2020. doi.org/10.1186/s12886-020-01532-8.
Early Treatment Diabetic Retinopathy Study Research Group. Grading Diabetic Retinopathy from Stereoscopic Color Fundus Photographs — An Extension of the Modified Airlie House Classification: ETDRS Report Number 10. Ophthalmology. 2020 Apr. 127(4S). S99-S119. doi: 10.1016/j.ophtha.2020.01.030.
Pankiv V.I. Cukrovyy diabet: diagnostichny kriteryy, etiologia i patogenez [Diabetes mellitus: diagnostic criteria, etiology and pathogenesis]. International Journal of Endocrinology. 2013. 8(56). 53-64.
Kanda Y. Investigation of the freely available easy-to-use software ‘EZR’ for medical statistics. Bone Marrow Transplant. 2013. 48. 452-8.
Kim K.E., Yang P.S., Jang E., Kim S., Joung B. Antithrombotic medication and the risk of vitreous hemorrhage in atrial fibrillation: Korean national health insurance service national cohort. Yonsei Med. J. 2019. 60(1). 65-72. doi: 10.3349/ymj.2019.60.1.65.
Lin H.-C., Yang C.-M., Chen S.-N., Hsieh Y.-T. Vitrectomy with internal limiting membrane peeling versus nonsurgical treatment for diabetic macular edema with massive hard exudates. PLoS One. 2020. 15(7). e0236867. doi.org/10.1371/journal.pone.0236867.
Forrester J.V., Kuffova L., Delibegovic M. The role of inflammation in diabetic retinopathy. Front Immunol. 2020. 11. 583687. doi: 10.3389/fimmu.2020.583687.
Kaštelan S., Orešković I., Bišćan F., Kaštelan H., Gverović A.A. Inflammatory and angiogenic biomarkers in diabetic retinopathy. Biochem. Med. (Zagreb). 2020. 30(3). 030502. doi: 10.11613/BM.2020.030502.
Bapputty R., Talahalli R., Zarini S., Samuels I., Murphy R., Gubitosi-Klug R. Montelukast prevents early diabetic retinopathy in mice. Diabetes. 2019. 68(10). 2004-15. doi: 10.2337/db19-0026.
Menini S., Iacobini C., Vitale M., Pugliese G. The inflammasome in chronic complications of diabetes and related metabolic disorders. Cells. 2020. 9(8). 1812. doi: 10.3390/cells9081812.
Gupta A., Bhatnagar S. Vasoregression: a shared vascular pathology underlying macrovascular and microvascular pathologies? OMICS. 2015. 19(12). 733-53. doi: 10.1089/omi.2015.0128.
Lutty G.A. Diabetic choroidopathy. Vision Res. 2017. 139. 161-67. doi: 10.1016/j.visres.2017.04.011.
Williams D., Argáez C. Acute, sustained, intraocular pressure increases following anti-vascular endothelial growth factor treatment for retinal conditions: a review of clinical evidence and guidelines [Internet]. Ottawa (ON): Canadian Agency for Drugs and Technologies in Health; 2019. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK545133/
Senthil S., Dada T., Das T., Kaushik S., Puthuran G.V., Philip R. et al. Neovascular glaucoma — a review. Indian J. Ophthalmol. 2021. 69(3). 525-534. doi: 10.4103/ijo.IJO_1591_20.
Vaz-Pereira S., Morais-Sarmento T., Esteves Marques R. Optical coherence tomography features of neovascularization in proliferative diabetic retinopathy: a systematic review. Int. J. Retina Vitreous. 2020. 6. 26. doi: 10.1186/s40942-020-00230-3.
Mahalingam P., Topiwalla T.T., Ganesan G. Vitreous rebleed following sutureless vitrectomy: Incidence and risk factors. Indian J. Ophthalmol. 2018. 66(4). 558-61. doi: 10.4103/ijo.IJO_770_17.