Мобильная версия

Журнал «Почки» Том 11, №2, 2022

Стандартизація надання медичної допомоги дітям: спільний узгоджений локальний клінічний протокол медичної допомоги дітям з інфекціями сечової системи на рівні госпітального округу

Авторы: Безрук В.В. (1), Іванов Д.Д. (2), Фоміна С.П. (3), Андрійчук Т.П. (4), Первозванська О.І. (4), Андрійчук Т.Р. (4)
(1) — Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
(2) — Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(3) — ДУ «Інститут нефрології НАМН України», м. Київ, Україна
(4) — КНП «Міська дитяча клінічна лікарня», м. Чернівці, Україна

Рубрики: Нефрология

Разделы: Справочник специалиста

В умовах сучасного розвитку медицини особливої актуальності набуває питання надання медичної допомоги на засадах доказової та персоніфікованої медицини. Система стандартизації медичної допомоги орієнтована на розробку та впровадження медико-технологічних документів, які допомагають лікарю ефективно діяти в конкретних клінічних ситуаціях, уникаючи неефективних дій та втручань. У статті висвітлені підходи щодо поліпшення якості надання медичної допомоги дитячому населенню на регіональному рівні — спільний узгоджений локальний клінічний протокол медичної допомоги дітям з інфекціями сечової системи (узгодження клінічного маршруту пацієнта та стандартизація діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів у закладах охорони здоров’я на рівні госпітального округу).

In the modern development of medicine, the issue of providing medical care on the basis of evidence-based and personalized medicine becomes especially relevant. The system of standardization of medical care is focused on the development and implementation of medical and technological documents that help the doctor to act effectively in specific clinical situations, avoiding ineffective actions and interventions. The article highlights the approaches to improving the quality of medical care for children at the regional level - a joint agreed local clinical protocol for medical care for children with urinary tract infections (coordination of the patient's clinical route and standardization of diagnostic, therapeutic and preventive measures in health care facilities at the level of the hospital).

Ключевые слова

інфекція сечової системи; діти

urinary tract infections; children

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2307-1257.11.2.2022.366

Вступ

Інфекція сечової системи (ІСС) є однією з найбільш поширених бактеріальних інфекцій у світовій дитячій популяції населення. Особливі труднощі на діагностичному етапі надання допомоги виникають серед пацієнтів вікової групи дітей від 0 до 5 років [1–5].

За даними моніторингу вітчизняних статистичних джерел, упродовж 1991–2017 рр. захворюваність населення України на хвороби сечостатевої системи мала негативну тенденцію до зростання з 2559,9 випадку на 100 тис. населення до 4064,0 випадку на 100 тис. населення, тобто на 58,8 % більше; особливу тривогу викликає зростання у 2 рази захворюваності дитячого населення на хвороби сечостатевої системи та їх поширеності серед дітей — на 83,2 %, що є несприятливим у прогностичному плані [6, 7]. Кількість захворювань на ІСС дітей (0–17 років), зареєстрованих у 2021 р. в Чернівецькій області, становила 939 випадків, із них захворювань на хронічний пієлонефрит — 510 випадків, у тому числі вперше в житті — 263 випадки, із них на хронічний пієлонефрит — 61 [7].

Згідно з даними міжнародних джерел, протягом першого року життя захворюваність на ІСС становить приблизно 0,7 % у дівчаток і 2,7 % — у необрізаних хлопчиків, у дітей із лихоманкою в перші два місяці життя ІСС становить близько 5 % у дівчаток і 20 % — у необрізаних хлопчиків [8, 9].

У неонатальному періоді ІСС частіше зустрічається в недоношених дітей, ніж у доношених [10]. Протягом перших 6 місяців у необрізаних хлопчиків ризик розвитку ІСС зростає в 10–12 разів [3, 8, 11]. На другому році життя ІСС у дівчаток зустрічається набагато частіше, ніж у хлопчиків [10, 12]. Підраховано, що приблизно 7,8 % дівчаток і 1,7 % хлопчиків віком до 7 років матимуть ІСС, а до 16 років ІСС вже матимуть 11,3 % дівчаток і 3,6 % хлопчиків [1, 13], при цьому частота рецидивів може становити від 30 до 50 % [2, 13], реінфекція сечової системи без аномалії розвитку особливо поширена в дівчаток [14, 15].

У статті поданий розроблений спільний узгоджений локальний клінічний протокол медичної допомоги дітям з інфекціями сечової системи на рівні госпітального округу (Чернівецька область), який дає можливість покращити якість надання медичної допомоги дитячому населенню на регіональному рівні; узгодити клінічний маршрут пацієнта та стандартизувати діагностичні, лікувальні та профілактичні заходи у закладах охорони здоров’я на рівні госпітального округу.

Перелік скорочень, що використовуються в протоколі

БЛІЛ І рівня — багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування першого рівня — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та екстреної медичної допомоги населенню в разі виникнення патологічних станів, що загрожують життю, та потерпілим під час надзвичайних ситуацій; БЛІЛ І рівня повинна забезпечувати надання медичної допомоги не менш як 120 тис. осіб.

БЛІЛ ІІ рівня — багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування другого рівня — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або в амбулаторних умовах населенню в гострому стані захворювання або з хронічними захворюваннями, що потребують інтенсивного лікування та догляду, з обов’язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги; БЛІЛ ІІ рівня повинна забезпечувати надання медичної допомоги не менш як 200 тис. осіб.

Госпітальний округ — це функціональне об’єднання закладів охорони здоров’я, розміщених на відповідній території, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню такої території.

ЕКГ — електрокардіографія.

ІСС — інфекція сечової системи.

КТ — комп’ютерна томографія.

ЛОР — оториноларинголог.

МКХ-10 — Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду.

МРА — магнітно-резонансна ангіографія.

МСР — міхурові-сечовідний рефлюкс

МРТ — магнітно-резонансна томографія.

СУЛПМД — спільний узгоджений локальний протокол медичної допомоги.

УЗД — ультразвукове дослідження.

УКПМД — уніфікований клінічний протокол медичної допомоги.

ЦПМД — центр первинної медичної допомоги.

А. Паспортна частина

А.1. Діагноз: інфекції сечової системи, в тому числі: гострі інфекції сечовивідної системи

1. Гострі інфекції неуточненої локалізації (N39.0)

2. Гострий цистит (N30.0)

3. Гострий уретрит (N34.1)

4. Гостра катетер-асоційована інфекція

5. Гострий тубулоінтерстиційний нефрит (N10)

5.1. Інфекційний, у тому числі гострий пієлонефрит

Хронічна хвороба нирок

6. Хронічний тубулоінтерстиційний нефрит

6.2. Інфекційний, у тому числі пієлонефрит (N11)

Хронічні інфекції сечовивідної системи

1. Хронічний уретрит

2. Хронічний цистит (N30.1-2)

3. Хронічна катетер-асоційована інфекція сечовивідної системи

Некласифіковані зміни

1. Бактеріурія безсимптомна (R82.7)

А.1.2. Шифр згідно з МКХ-10: N 10–11, N30.0–39.0, R82.7

А.1.3. Потенційні користувачі: лікарі — дитячі нефрологи, дитячі урологи, лікарі-педіатри, лікарі загальної практики — сімейної медицини.

А.1.4. Мета протоколу: поліпшення якості надання медичної допомоги дитячому населенню Чернівецької області; унесення змін та доповнень до протоколу надання медичної допомоги дітям з інфекціями сечових шляхів; узгодження та стандартизування діагностики, лікування та профілактики інфекцій сечової системи в дітей у закладах охорони здоров’я.

А.1.5. Дата складання: квітень 2022 р.

А.1.6. Дата перегляду протоколу: березень 2025 р.

А.1.7. Розробники:

Безрук В.В. — д.м.н., професор кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету.

Андрійчук Т.П. — експертка Департаменту ОЗ за фахом «дитяча нефрологія», завідувачка нефрологічним відділенням КНП «Міська дитяча клінічна лікарня» м. Чернівців.

Рецензенти:

Іванов Д.Д. — д.м.н., професор, завідувач кафедри нефрології і нирково-замісної терапії Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика.

Фоміна С.П. — д.м.н., старша наукова співробітниця, провідна наукова співробітниця відділу дитячої нефрології ДУ «Інститут нефрології НАМН України».

А.1.8. Термінологія

Інфекція сечової системи (ІСС) — мікробно-запальне ураження органів сечової системи без уточнення рівня ураження.

Цистит — клінічні та лабораторні прояви запалення слизового шару сечового міхура.

Уретрит — клінічні та лабораторні прояви запалення слизової оболонки сечовипускного каналу.

Катетер-асоційована ІСС — ІСС, що виникає протягом 48 годин після катетеризації сечових шляхів.

Гострий тубулоінтерстиційний нефрит (ГТІН) — ураження нирок із наявністю характерних для нього клінічних та лабораторних проявів тривалістю < 12 тижнів; може бути верифікований морфологічно (див. морфологічну класифікацію).

Гострий пієлонефрит — перший епізод бактеріально-обумовленого ураження інтерстицію нирки. До додаткових характеристик відносять наявність ускладнень та ступінь тяжкості.

Хронічний пієлонефрит — наступний епізод бактеріально-обумовленого ураження інтерстицію нирки.

Безсимптомна бактеріурія — відсутність клінічних критеріїв, розвиток на тлі преморбідного фону, як-от: при тривалій імуносупресії, цукровому діабеті, інструментальних втручаннях на органах сечової системи, вагітності та ІСС в анамнезі.

Класифікація ІСС згідно з класифікацією хвороб сечової системи подана нижче.

Класифікація хвороб сечової системи (затверджена V з’їздом нефрологів України, м. Вінниця, вересень 2017 р.)

Класифікації хвороб сечової системи узгоджується з міжнародною статистичною класифікацією хвороб (МКХ-10) та складається з класів (нумеруються римськими цифрами I–VІІІ) та рубрик.

ІІ. Гострі інфекції сечовивідної системи

1. Гострі інфекції неуточненої локалізації (N39.0)

2. Гострий цистит (N30.0)

3. Гострий уретрит (N34.1)

4. Гостра катетер-асоційована інфекція

5. Гострий тубулоінтерстиційний нефрит (N10)

5.1. Інфекційний, у тому числі гострий пієлонефрит

ІІІ. Хронічна хвороба нирок

6. Хронічний тубулоінтерстиційний нефрит

6.2. Інфекційний, у тому числі пієлонефрит (N11)

ІV. Хронічні інфекції сечовивідної системи

1. Хронічний уретрит

2. Хронічний цистит (N30.1–2)

3. Хронічна катетер-асоційована інфекція сечовивідної системи

VІІІ. Некласифіковані зміни

1. Бактеріурія безсимптомна (R82.7)

Існує п’ять широко використовуваних ознак для класифікації: за локалізацією, ступенем тяжкості, епізодом, симптомами й ускладнюючими факторами ІСС. Наявність хоча б одного з маркерів патологічних змін вимагає встановлення їх причин (табл. 1).

Інструменти діагностики ІСС

1. Анамнез та клінічні прояви хвороби.

2. Визначення рівнів добової протеїнурії, альбумінурії, еритроцитурії, лейкоцитурії.

3. Визначення концентрації креатиніну крові, екскреції креатиніну з сечею, розрахунок ШКФ.

4. Виконання УЗД, оглядової рентгенографії нирок, екскреторної урографії, ретроградної пієлографії, цистографії, КТ, МРТ, МРА, радіонуклідних досліджень.

5. Визначення концентрації електролітів сечі, крові, їх осмолярності, порушень кислотно-лужної рівноваги, рН сечі.

6. Бактеріологічний посів сечі із визначенням резистентності до антибіотиків.

Для розрахунку ШКФ в осіб, молодших від 18 років, використовують формулу Шварца (Bedside Schwartz).

Актуальними онлайн-калькуляторами для розрахунку ШКФ є:

— в осіб віком від 1 до 17 років: http://nephron.com/bedside_peds_nic.cgi;

— із народження до 17 років: https://www.ebmconsult.com/app/medical-calculators/pediatric-gfr-calculator-renal-function.

Для лікування ІСС найважливішими є локалізація та ступінь тяжкості (табл. 2–4).

А.1.9. Етіологія. Епідеміологія

Загальні епідеміологічні особливості ІСС серед дитячого населення Чернівецької області: кількість пацієнтів жіночої статі переважає у всіх вікових групах дітей у 1,6–2,7 раза; серед дітей раннього віку частота виділення уропатогенів із сечі вища серед хлопчиків (до 44,9 %), в інших вікових групах дітей частіше виділяється від пацієнтів жіночої статі (20,0–27,7 %); домінуючими уропатогенами є представники родини Enterobacteriaceae — E.сoli (46,8–81,5 %) залежно від статі [7].

В. Основні клiнiчнi та параклінічні ознаки ІСС (рівень доказовості 2, 3).

— ICС вважається гострою за тривалості її перебігу до 3 міс.;

— підвищення температури тіла не асоціюється з ІСС, виявлення джерела інфекції як причини лихоманки знижує ймовірність ІСС у дітей;

— наявна підвищена надлобкова та поперекова чутливість при клінічному обстеженні дитини є корисною ознакою в алгоритмі діагностики ІСС;

— наявність дизуричних розладів та збільшення частоти сечовипускань, зміна кольору сечі помітно збільшують імовірність наявності ІСС;

— каламутна сеча та сеча з неприємним запахом є «червоними прапорцями» в алгоритмі лабораторної діагностики ІСС;

— наявність біохімічних маркерів сечі дає змогу підтвердити діагноз ІСС: позитивна реакція на нітрити (окрім Pseudomonas aeruginosa, Enterococci) з чутливістю 45–60 % і специфічністю 85–98 %;

— діагностика ІСС у дітей раннього віку за допомогою The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children (DUTY) є корисною для виключення ІСС;

— оцінка пацієнта за Gorelick Scale score та оцінка за допомогою UTIcalc (https://uticalc.pitt.edu/) є корисними інструментами для виключення ІСС у дітей віком до 5 років;

— методи візуалізації при ІСС включають обов’язкове проведення УЗД нирок і сечового міхура;

— при рецидиві ІСС у дітей до 5 років з 3-го епізоду інфекції показане проведення мікційної цистографії навіть за відсутності патологічних змін за даними УЗД сечової системи, у хлопчиків до 1 року  — із другого епізоду.

А.4. Ресурсне забезпечення виконання протоколу

А.4.1. Вимоги до установ, які надають первинну медичну допомогу

А.4.1.1. Кадрові ресурси. Первинна медична допомога (ЦПМД) — лікар загальної практики — сімейний лікар, медична медсестра. Медична медсестра повинна володіти знаннями щодо надання інформації хворим стосовно правильного забору аналізів сечі, профілактики ІСС. За необхідності залучаються лікарі інших спеціальностей (нефролог, уролог).

Вторинна амбулаторно-поліклінічна допомога (БЛІЛ І та ІІ рівнів) — лікар-педіатр, лікар-нефролог, лікар-уролог, медичні сестри. Медична медсестра повинна володіти знаннями щодо надання інформації хворим стосовно правильного забору аналізів сечі, профілактики ІСС, догляду за хворим з ІСС, принципів лікування, тобто отримала спеціальну підготовку для роботи з нефрологічними хворими.

А.4.2. Вимоги до установ, які надають спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу

А.4.2.1. Кадрові ресурси. Вторинна стаціонарна спеціалізована допомога: БЛІЛ І рівня — лікар-педіатр. БЛІЛ ІІ — лікар-нефролог, лікар-уролог. Високоспеціалізована медична допомога — лікар-нефролог, лікар-уролог. Медична медсестра повинна володіти знаннями щодо надання інформації хворим стосовно правильного забору аналізів сечі, профілактики ІСС, догляду за хворим з ІСС, принципів лікування, тобто отримала спеціальну підготовку для роботи з нефрологічними хворими. За необхідності залучаються лікарі інших спеціальностей (ЛОР, гінеколог, офтальмолог).

А.4.3. Матеріально-технічне забезпечення

Наявність клінічної, бактеріологічної лабораторій, приладів для апаратних методів дослідження (УЗД, рентгенологічне обстеження, цистоскопія) у ЗОЗ. Медикаменти. Витратний матеріал.

Даний спільний узгоджений локальний клінічний протокол медичної допомоги дітям з інфекціями сечової системи містить зміни та доповнення до чинного на регіональному рівні протоколу надання медичної допомоги дітям із нефрологічною патологією «Про впровадження спільних узгоджених локальних протоколів надання медичної допомоги дітям з нефрологічною патологією у лікувально-профілактичних закладах Чернівецької області», наказ Департаменту охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації за № 124 від 06.03.2017 р. [7].

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 08.05.2022

Рецензовано/Revised 25.05.2022

Прийнято до друку/Accepted 01.06.2022

Список литературы

Expert Panel on Pediatric Imaging; Karmazyn B.K., Alazraki A.L., Anupindi S.А. et al. ACR Appropriateness Criteria® Urinary Tract Infection-Child. J. Am. Coll. Radiol. 2017 May. 14(5S). S362-S371. doi: 10.1016/j.jacr.2017.02.028.
Korbel L., Howell M., Spencer J.D. The clinical diagnosis and management of urinary tract infections in children and ado-lescents. Paediatr. Int. Child Health. 2017 Nov. 37(4). 273-279. doi: 10.1080/20469047.2017.1382046.
Baligyan E., Burke M. Urinary Tract Infections in Children. Pediatr. Rev. 2018 Jan. 39(1). 3-12. doi: 10.1542/pir.2017-0007.
Clark C.J., Kennedy W.A. 2nd, Shortliffe L.D. Urinary tract infection in children: when to worry. Urol. Clin. North Am. 2010. 37(2). 229-41. doi: 10.1016/j.ucl.2010.03.009.
Budnik T.V. Topical issues of urinary tract infection in infants. Child’s Health. 2020. 15(1). 49-59. doi: 10.22141/2224-0551.15.1.2020.196758.
Diachuk M.D., Gruzieva T.S. Population morbidity monitoring as a basis for the development of treatment and preventive measures. One Health and Nutrition Problems of Ukraine. 2019. 1(50). 67-74. doi: 10.33273/2663-9726-2019-50-1-67-74
Medico-social rationale for the optimized model of the specialized nephrology care delivery for the children with infectious inflammatory diseases of the urinary system at the regional level [Text]: the author’s abstract of the dissertation of the Doctor of Medical Sciences: 14.02.03 — social medicine, 14.01.10 — pediatrics. V.V. Bezruk; Ministry of Health of Ukraine, P.L. Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education. Kyiv, 2021. 44 p. Bibliography: p. 34-39.
Chang S.L., Shortliff L.D. Pediatric urinary tract infections. Pediatr. Clin. North Am. 2006 Jun. 53(3). 379-400. doi: 10.1016/j. pcl.2006.02.011.
Simões e Silva A.C., Oliveira E.A. Update on the approach of urinary tract infection in childhood. J. Pediatr. (Rio J.). 2015 Nov-Dec. 91(6 Suppl. 1). S2-10. doi: 10.1016/j.jped.2015.05.003.
Schlager T.A. Urinary Tract Infections in Infants and Children. Microbiol. Spectr. 2016 Oct. 4(5). doi: 10.1128/microbiolspec.UTI-0022-2016.
Robinson J.L., Finlay J.С., Lang M.Е. et al. Urinary tract infections in infants and children: Diagnosis and management. Paediatr. Child Health. 2014 Jun. 19(6). 315-25. doi: 10.1093/pch/19.6.315.
Stephens G.М., Akers S., Nguyen H., Woxland H. Evaluation and management of urinary tract infections in the school-aged child. Prim. Care. 2015 Mar. 42(1). 33-41. doi: 10.1016/j.pop.2014.09.007.
Larcombe J. Urinary tract infection in children. Am. Fam. Physician. 2010 Nov 15. 82(10). 1252-6.
Larcombe J. Urinary tract infection in children. BMJ. 1999 Oct 30. 319(7218). 1173-5. doi: 10.1136/bmj.319.7218.1173.
Alper B.S., Curry S.H. Urinary tract infection in children. Am. Fam. Physician. 2005 Dec 15. 72(12). 2483-8.
Aktualni pytannya nefrologiyi v praktyci simejnogo likarya [Tekst] : navchalnyj posibnyk. Yu.V. Voronenko; red.; Yu.V. Voronenko, O.G. Shekera, D.D. Ivanov. Kyyiv: Vydavecz Zaslavskyj O.Yu., 2015 (in Ukrainian).
Budnik T.V., Mordovecz Ye.М. Rezultaty vyvchennya mikrobiologichnogo portreta infekciyi sechovoyi systemy v ditej m. Kyyeva ta Kyyivskoyi oblasti. Pochky. 2016. 2. 21-5. (in Ukrainian)
Kanegaye J.Т., Jacob J.М., Malicki D. Automated urinalysis and urine dipstick in the emergency evaluation of young febrile children. Pediatrics. 2014. 134(3). 523-529.
Velasco R., Benito H., Mozun R. et al.; Group for the Study of Febrile Infant of the RiSEUP-SPERG Network. Using a urine dipstick to identify a positive urine culture in young febrile infants is as effective as in older patients. Acta Paediatr. 2015. 104(1). e39-e44.
Butler С.С. еt al. Childhood urinary tract infection in primary care: a prospective observational study of prevalence, diagnosis, treatment, and recovery. British Journal of General Practice. 2015. 65(633). 217-223. DOI: https://doi.org/10.3399/bjgp15X684361
Verbakel J.Y., Lemiengre M.В., De Burghgraeve T. et al. Should all acutely ill children in primary care be tested with point-of-care CRP: a cluster randomised trial. BMC Med. 2016. 14(1). 131.
Díaz M.G., García R.P., Gamero D.B. et al. Lack of accuracy of biomarkers and physical examination to detect bacterial infection in febrile infants. Pediatr. Emerg. Care. 2016. 32(10). 664-668.
Alastair D. Hay еt al. The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children (DUTY): a diagnostic prospective observational study to derive and validate a clinical algorithm for the diagnosis of urinary tract infection in children presenting to primary care with an acute illness. Health Technol. Assess. 2016. 20(51). 1-294. doi: 10.3310/hta20510
Duong H.Р., Wissing K.M., Tram N., Mascart G., Lepage P., Ismaili K. Accuracy of automated flow cytometry-based leukocyte counts to rule out urinary tract infection in febrile children: a prospective cross-sectional study. J. Clin. Microbiol. 2016. 54(12). 2975-2981.
Chaudhari P.Р., Monuteaux M.С., Shah P., Bachur R.G. The importance of urine concentration on the diagnostic performance of the urinalysis for pediatric urinary tract infection. Ann. Emerg. Med. 2017. 70(1). 63-71.
Felt J.R., Yurkovich C., Garshott D.М. et al. The utility of real-time quantitative polymerase chain reaction genotype detection in the diagnosis of urinary tract infections in children. Clin. Pediatr. (Phila). 2017. 56(10). 912-919.
Shaikh N., Hoberman A., Hum S.W. et al. Development and validation of a calculator for estimating the probability of urinary tract infection in young febrile children. JAMA Pediatr. 2018. 172(6). 550-556.
Chaudhari P.Р., Monuteaux M.С., Bachur R.G. Microscopic bacteriuria detected by automated urinalysis for the diagnosis of urinary tract infection. J. Pediatr. 2018. 202. 238-244.
Mitiku E., Amsalu A., Tadesse B.T. Pediatric urinary tract infection as a cause of outpatient clinic visits in southern Ethiopia: a cross sectional study. Ethiop. J. Health Sci. 2018. 28(2). 187-196.
Tzimenatos L., Mahajan P., Dayan P.S. et al.; Pediatric Emergency Care Applied Research Network (PECARN). Accuracy of the urinalysis for urinary tract infections in febrile infants 60 days and younger. Pediatrics. 2018. 141(2). e20173068.
Shaikh N., Shope M.F., Kurs-Lasky M. Urine specific gravity and the accuracy of urinalysis. Pediatrics. 2019. 144(5). e20190467.
Boon H.A., Van den Bruel А., Struyf T., Gillemot А., Bullens D., Verbakel Jan Y. Clinical Features for the Diagnosis of Pediatric Urinary Tract Infections: Systematic Review and Meta-Analysis. The Annals of Family Medicine. 2021. 19(5). 437-446. DOI: https://doi.org/10.1370/afm.2684
’t Hoen L.А., Bogaert G., Radmayr C., Dogan H.S., Nijman R.J.M., Quaedackers J., Rawashdeh Y.F., Silay M.S., Tekgul S., Bhatt N.R., Stein R. Corrigendum to "Update of the EAU/ESPU guidelines on urinary tract infections in children" [J. Pediatr. Urol. 2021. 17. 200-207]. J. Pediatr. Urol. 2021 Aug. 17(4). 598. doi: 10.1016/j.jpurol.2021.06.022. Epub 2021 Jul 19. Erratum for: J. Pediatr. Urol. 2021 Apr. 17(2). 200-207. PMID: 34294583.
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча нефрологія»: протокол лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиціальним нефритом. Наказ МОЗ України № 627 від 03.11.2008 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0627282-08#Text — Назва з екрану.
Безрук В.В., Безрук Т.О., Годованець О.С., Юрнюк С.В., Веля М.І., Сенюк Б.П. Клініко-лабораторна характеристика, вікові, ґендерні та адміністративно-територіальні відмінності інфекцій сечових шляхів у дитячого населення та вибір раціональної антибактеріальної терапії. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 2019. 3(33). 81-5. doi: 10.24061/2413-4260.IX.3.33.2019.4