Журнал «Травма» Том 23, №3, 2022

Грудопоперековий перехід є зоною грудного і поперекового відділів хребта, на яку припадає понад 50 % переломів. Незважаючи на велику частоту ушкодження цієї зони, однозначної уніфікованої тактики терапії потерпілих не розроблено. Одним з найкритичніших чинників, що визначають як загальну стратегію надання допомоги потерпілому, так і тактику хірургічного втручання (за потреби), є патоморфологічна картина остеолігаментозних ушкоджень. При цьому основним інструментом стандартизації та уніфікації тактичних підходів є класифікація ушкоджень. Оскільки грудопоперековий перехід анатомічно належить до грудного та поперекового відділів, ушкодження цієї зони характеризують відповідно до класифікацій, які застосовують для ушкоджень зазначених відділів. Однак низка біомеханічних особливостей грудопоперекового переходу визначає тактику, відмінну від такої при ідентичних типах травматичних змін інших відділів. У цій серії публікацій розглянуто сучасні та найчастіше використовувані класифікації з метою визначення алгоритму, за допомогою якого на підставі запропонованих класифікаційних категорій можна було б обрати оптимальну тактику лікування постраждалих. Розглянуто класифікацію, запропоновану в 1994 р. F. Magerl та співавт., яка протягом тривалого періоду була стандартом при характеристиці травматичних ушкоджень грудного і поперекового відділів хребта. Класифікація ґрунтується на принципі двох опорних колон хребта. Для її розробки автори використали клінічний матеріал 1445 постраждалих. В основі класифікації лежать три основні типи ушкоджень — компресійний, дистракційний і ротаційний. Кожний тип поділяється на групи та підгрупи. Для низки підгруп передбачена деталізація. Окрім детального огляду класифікації, розглянуто основні параметри, що сприяють або запобігають застосуванню аналізованої системи ранжування в клінічній практиці. Велика увага приділена проблемі відтворюваності результатів, а також впливу додаткових чинників на вірогідність визначення характеру ушкодження. Установлено, що класифікація надає вичерпну характеристику для всіх можливих посттравматичних патоморфологічних змін та має доведене біомеханічне підґрунтя. Така деталізація може бути важливим інструментом при визначенні тактики терапії саме грудопоперекового переходу, оскільки високі вимоги до жорсткості фіксації зумовлені значним навантаженням на цю зону та особливостями біомеханіки, що потребує подальшого вивчення, оскільки аналіз літератури не виявив чіткої схеми терапії цих травм.

The thoracolumbar junction is an area of the thoracic and lumbar spine, which accounts for more than 50 % of fractures. Despite the high frequency of damage to this area, unambiguous unified treatment of patients has not been developed. One of the most critical factors that determine both the overall strategy of care and surgical management (if necessary) is the pathomorphological characteristic of osteoligamentous injuries. The main tool for standardization and unification of tactical approaches is the classification of injuries. Since the thoracolumbar junction anatomically belongs to the thoracic and lumbar spine, lesions of this area are characterized according to the thoracolumbar injury classifications. However, a number of biomechanical features of the thoracolumbar junction determine tactics different from those for identical types of traumatic changes in other parts of the spine. This series of publications examines the current and most commonly used classifications in order to determine the algorithm with the help of which, based on the proposed classification categories, it would be possible to choose the optimal treatment of victims. The classification was considered that has been proposed in 1994 by F. Magerl et al. and was the standard in the ranking of traumatic injuries of the thoracic and lumbar spine for a long period of time. The classification is based on the principle of two supporting columns of the spine. When developing it, the authors used the clinical material of 1,445 patients. The classification is based on three main types of damage — compression, distraction and rotation. Each type is divided into groups and subgroups. Detailing is provided for a number of subgroups. In addition to a detailed review of the classification, the main parameters that contribute to or prevent the use of the analyzed ran-king system in clinical practice are considered. Much attention is paid to the problem of reproducibility of results, as well as the impact of additional factors on the reliability of determining the nature of the damage. The classification provides a comprehensive description of all possible post-traumatic pathomorphological changes and has a proven biomechanical basis. Such details can be an important tool in determining the treatment of the lumbosacral junction lesion, as high requirements for rigidity of fixation are due to the significant load on this area and the features of biomechanics, which requires further study, since the analysis of the literature did not reveal a clear scheme for the therapy of these injuries.

грудопоперековий перехід; травматичне ушкодження; классифікація; Magerl

thoracolumbar junction; traumatic injury; classification; Magerl