Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №3, 2023

Вернуться к номеру

Пантофітол — новий рослинний засіб для зменшення симптомів функціональної диспепсії

Авторы: Тетяна Чистик

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Функціональна диспепсія (ФД) — це поширена патологія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Основними механізмами її розвитку є порушення моторики (уповільнення евакуаторної функції, порушення адаптивної релаксації) і сенситивність шлунка (вісцеральна гіперчутливість до розтягування та інших стимулів). З метою багатоцільового впливу на всі мішені ФД був розроблений Пантофітол («Біхелс», Україна) — рослинний комплекс, до складу якого входить екстракт бульби рясту (Corydalis yanhusuo) та насіння іпомея ніл (Pharbitis nil сhoisy). Пантофітол є рослинною альтернативою інгібіторам протонної помпи та прокінетикам, яка може застосовуватися при симптомах ФД. Завдяки впливу на дофамінові D2- та серотонінові рецептори він реалізує прокінетичну дію, забезпечує розслаблення дна шлунка та зменшує вісцеральну чутливість, що клінічно проявляється полегшенням епігастрального болю і печіння, а також зменшенням важкості в шлунку. Доказова база підтверджує ефективність Пантофітолу при симптомах функціональної диспепсії. Порівняльні дослідження показали, що комплекс екстракту бульби рясту та екстракту насіння іпомея ніл є не менш ефективним та безпечним порівняно з іншими засобами, як-от пантопразол та ітоприд, які зазвичай використовуються для лікування функціональної диспепсії. При призначенні Пантофітолу значно поліпшуються загальні та індивідуальні симптоми та якість життя пацієнтів з ФД.

Functional dyspepsia (FD) is a common pathology of the upper gastrointestinal tract. The main mechanisms of its development are motility disorders (delayed gastric emptying, impaired adaptive relaxation) and stomach sensitivity (visceral hypersensiti­vity to stretching and other stimuli). In order to have a multipurpose effect on all targets of FD, Pantophytol (Behealth, Ukraine) was developed. It is a plant complex, which includes a tuber extract of Corydalis yanhusuo and Pharbitis nil сhoisy seeds. Pantophytol is a herbal alternative to proton pump inhibitors and prokinetics that can be used as initial therapy in patients with FD. Due to the impact on dopamine D2 and serotonin receptors, it has a prokinetic effect, relaxes gastric fundus, and reduces visceral sensitivity, which is clinically manifested by relief of epigastric pain and burning, as well as a decrease in heaviness in the stomach. The evidence base confirms the effectiveness of Pantophytol in the treatment of functional dyspepsia. Comparative studies have shown that a combination of a tuber extract of Corydalis yanhusuo and Pharbitis nil сhoisy seed extract is no less effective and safe compared to other agents, such as pantoprazole and itopride, which are commonly used for the treatment of functional dyspepsia. Pantophytol administration significantly improves general and individual symptoms and quality of life of patients with FD.


Ключевые слова

функціональна диспепсія; інгібітори протонної помпи; прокінетики; Пантофітол; рослинна альтернатива

functional dyspepsia; proton pump inhibitors; prokine­tics; Pantophytol; herbal alternative

На сьогодні функціональна диспепсія (ФД) є однією з найбільш поширених патологій верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Згідно з результатами епідеміологічних і популяційних досліджень встановлено, що у світі поширеність ФД серед дорослого населення досягає 15–20 % з щорічним показником захворюваності 1–6 % [1–3]. Жінки страждають на ФД в 1,5 раза частіше за чоловіків (24,4 і 16,6 %); основний віковий контингент, у якого виявляється це захворювання, становлять особи 12–40 років [33]. 
У країнах Західної Європи частота ФД серед дорослого населення коливається від 25–28 до 43–52 % (Данія, Швеція, Норвегія, Велика Британія) [4]. Така ж невтішна ситуація в нашій країні, де поширеність ФД сягає 30–40 %, однак реальна кількість пацієнтів може бути значно більшою, оскільки приблизно 50 % пацієнтів з ФД практикують самолікування, у більшості випадків користуючись порадами фармацевта місцевої аптеки, і лише один з чотирьох пацієнтів звертається за консультацією до лікаря [5]. У звітах лікарів первинної медичної допомоги з диспансерної патології домінує діагноз «хронічний гастрит», який є неправомірним без гістологічного дослідження гастробіоптатів, що здебільшого не проводиться. Отже, слід очікувати, що поширеність диспепсії в Україні значно перевищує дані офіційної статистики [5]. 
Слід відмітити, що у хворих з функціональною диспепсією значно знижується якість життя, що пов’язано з болями в животі та іншими симптомами захворювання, з неможливістю вживати певні продукти і напої, з проблемами соціального характеру. Причому ступінь зниження якості життя у цих хворих порівнянний з таким при органічній патології верхніх відділів травного тракту [34, 35] або навіть при таких захворюваннях, як бронхіальна астма [36] і запальні захворювання кишечника [37].
Усе це визначає актуальність проблеми ФД, а також потребує своєчасної діагностики, пошуку та використання оптимальних шляхів лікування пацієнтів з цією патологією. 

Дефініція, види та причини функціональної диспепсії

У 2016 р. міжнародною групою експертів були переглянуті критерії діагностики і тактики лікування функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту (Римські критерії IV) на основі результатів останніх фундаментальних і клінічних досліджень, систематичних оглядів і метааналізів, присвячених вивченню розглянутої проблематики [6].
Відповідно до Римських критеріїв IV, діагноз «функціональна диспепсія» рекомендується застосовувати для визначення захворювання неорганічної природи, що перебігає з типовим синдромом диспептичних скарг (епігастральний біль, раннє насичення, відчуття переповнення після їжі, епігастральна печія), які турбують пацієнта не менше ніж 12 тижнів (не обов’язково послідовних) протягом останніх 6 місяців, і яке не є проявом органічної патології, що могла б спричинити вказані диспептичні симптоми [7]. 
Залежно від характеру клінічної картини диспептичних порушень відповідно до Римських критеріїв IV виділяють 2 основні клінічні варіанти ФД: синдром епігастрального болю (СЕБ) та постпрандіальний дистрес-синдром (ПДС). Для встановлення діагнозу вважається актуальним наявність симптомів протягом останніх 3 місяців [8].
При ПДС ознаки неблагополуччя проявляються відчуттям переповненого шлунка при прийомі звичайної порції їжі. Цей симптом з’являється раз на тиждень або частіше. Друга ознака — раннє насичення, тобто неможливість доїсти звичайну порцію. Також можлива поява нудоти відразу після їжі і епізодичної сильної відрижки. Іноді можуть виникати помірні болі в ділянці шлунка [9].
При СЕБ болі в епігастрії виникають раз на тиждень або частіше і можуть бути ниючими або пекучими. Біль чітко локалізований, нікуди не віддає і не зміщується. Зона болючості при цьому не розширюється. Біль не пов’язаний з проходженням їжі в системі травлення і не схожий на той, що виникає при порушенні жовчних шляхів [9]. 
ФД — це мультифакторне захворювання. Велике значення в першу чергу надається різним розладам психологічного характеру. Украй високий ризик виникнення ФД у людей, схильних до тривожності, з лабільною психікою і у тих, хто легко втрачає контроль над собою у стресових умовах. Нерідко він поєднується з розладами в сексуальній сфері, що свідчить про серйозний вплив психіки на хворобу.
Також до факторів ризику, які сприяють розвитку ФД, відносять: куріння (порушує нормальну моторику травної системи); алкоголь (впливає на нервову систему); гостру їжу (подразнює рецептори слизової оболонки ШКТ); регулярний прийом НПЗЗ (аспірин, ібупрофен, диклофенак тощо) [10].

Нормальна фізіологія шлунка та зміни у ньому при ФД

Після того, як їжа потрапляє в шлунок, відбувається релаксація проксимальних відділів шлунка (акомодація), що призводить до утворення резервуару для харчової кашки та збільшення об’єму шлунка без підвищення внутрішньошлункового тиску. Далі тонус шлунка послідовно відновлюється, сприяючи його спорожненню.
При ФД відбувається порушення моторики (уповільнення евакуаторної функції, порушення адаптивної релаксації) і сенситивності шлунка (вісцеральна гіперчутливість до розтягування та інших стимулів), які вважаються одними з основних патофізіологічних ланок розвитку ФД.
Уповільнення евакуаторної функції шлунка розглядається як один з провідних механізмів генерації симптомів при ФД. Згідно з низкою досліджень, цей механізм виявляється у 20–50 % пацієнтів з ФД [14–16]. У великих дослідженнях, що включали 343, 344 і 392 пацієнти, уповільнення евакуаторної функції шлунка реєструвалося у 33,5, 30 і 23 % відповідно [11–13]. В одному з найбільших метааналізів (868 пацієнтів із симптомами диспепсії та 397 осіб контрольної групи) продемонстровано, що функція спорожнення шлунка суттєво уповільнена приблизно у 40 % пацієнтів з ФД [16]. У низці масштабних досліджень продемонстровано значну поширеність таких симптомів, як нудота, блювання, постпрандіальне відчуття переповнення у пацієнтів зі зниженою евакуаторною функцією шлунка [17–19].
Іншим механізмом розвитку симптомів при ФД є порушення релаксаційної акомодації шлунка, при якому не відбувається адекватного розслаблення проксимального відділу, що призводить до швидкого потрапляння їжі в антральний відділ, його розтягування і появи симптоматики захворювання [20]. У пацієнтів з ФД при проведенні сцинтиграфії та ультрасонографії шлунка, як правило, виявляється порушений внутрішньошлунковий розподіл їжі, з переважаючим накопиченням хімусу в дистальному відділі [21, 22]. Загалом порушення релаксаційної акомодації шлунка виявляється приблизно у 40 % пацієнтів з ФД [23, 24]. В одному з ранніх досліджень при аналізі взаємозв’язку порушення акомодації шлунка і симптому раннього насичення цей патофізіологічний механізм був виявлений більше ніж у 90 % пацієнтів з діагностованою ФД проти 40 % у групі контролю [23, 25]. 
Окрім порушень моторики шлунка, ключову роль у патогенезі ФД відіграє явище вісцеральної гіперчутливості [9]. Деякі дослідження чітко продемонстрували, що пацієнти з ФД мають підвищену чутливість до розтягування проксимального відділу шлунка [26, 27]. У низці досліджень вісцеральна гіперчутливість до розтягнення шлунка виявлялася у 34–66 % пацієнтів, які страждали на ФД [28–30]. У систематичному аналізі 160 пацієнтів з ФД і 80 осіб групи контролю продемонстровано, що вісцеральна гіперчутливість до розтягування шлунка асоційована з такими симптомами, як відрижка і біль після прийому їжі [29].

Діагностика функціональної диспепсії

При первинному прийомі необхідний детальний збір анамнезу та клінічне обстеження для виключення симптомів тривоги. Для функціонального генезу диспепсії характерна тривала наявність симптомів різного ступеня вираженості без істотного погіршення загального стану. При цьому значна частина хворих настільки звикає до симптомів диспепсії, що часто не сприймає їх як прояв будь-якої хвороби, а для усунення неприємних відчуттів без консультації лікаря приймає різні лікарські препарати (антациди, спазмолітики, аналгетики). Приводами для звернення по медичну допомогу зазвичай є страх можливого серйозного захворювання, посилення симптоматики або поява нових скарг, як правило, на тлі нервово-емоційних переживань.
Особливу увагу необхідно звернути на спосіб життя пацієнта, наявність і частоту стресових ситуацій. Для функціонального генезу типовими є душевні переживання і майже обов’язкові вказівки пацієнта на те, що переживання при конфліктах, психічні та фізичні перевантаження взаємопов’язані зі шлунковими симптомами.
Також необхідно звернути увагу на низку ознак, які сигналізують про наявність органічної патології: зменшення маси тіла без видимих причин, персистуюче блювання, гастроінтестинальна втрата крові, анемія, прогресуюча дисфагія, нічна діарея, нічний біль, незрозуміле підвищення температури тіла, вік старше 40 років, лімфаденопатія, утворення в животі, що пальпується [4, 5]. 
Для виключення діагнозу органічної патології призначаються додаткові дослідження [4, 5]:
— загальний аналіз крові і сечі, біохімія крові;
— копрограма;
— езофагогастродуоденоскопія, яка за необхідності супроводжується взяттям шматочка тканини на гістологічне дослідження;
— тестування на наявність хелікобактерної інфекції;
— УЗД органів черевної порожнини (печінка, жовчовивідні шляхи, підшлункова залоза).
Відсутність відхилень від норми за результатами всіх проведених досліджень та огляду хворого змушує замислитись саме про один з варіантів функціональної диспепсії.

Профілактичні заходи при функціональній диспепсії

До заходів первинної профілактики відносяться рекомендації щодо способу життя і дієти та певні психологічні настанови:
1. Збалансоване харчування, корекція маси тіла, уникнення переїдання.
2. Уникнення факторів, які провокують порушення травлення: паління, надмірне вживання алкоголю, шоколаду, жирної, гострої, незвичної їжі, кави, чаю.
3. Уникнення стресових ситуацій у житті.
На сьогодні не існує переконливих доказів, які підтверджують ефективність рекомендацій щодо ролі дієти, психотерапії і способу життя при лікуванні ФД, але, на думку експертів, вони мають входити до завдань загального цільового консультування пацієнтів сімейним лікарем. 

Протоколи і рекомендації щодо лікування функціональної диспепсії [7, 31, 32]

Принципи ведення і лікування пацієнтів з ФД схожі в різних міжнародних протоколах: Європейська асоціація гастроентерологів (UEG) і Європейське товариство нейрогастроентерології та моторики (ESNM), Американська та Канадська колегія гастроентерологів, Британська асоціація гастроентерологів, науково обґрунтовані клінічні настанови щодо функціональної диспепсії (2021) рекомендують при зверненні пацієнта із симптомами ФД першочергово пройти обстеження на наявність H. pylori. При її виключенні, згідно з протоколом лікування, призначаються препарати першої лінії (інгібітори протонної помпи (ІПП), прокінетики та їх комбінації). При неефективності препаратів першої лінії використовується терапія другої лінії (антидепресанти).
Але лідери думок по всьому світу сходяться в тому, що засіб, який зможе модулювати кілька механізмів, буде більш перспективним, ніж препарат, високоселективний до одного механізму, і що новий препарат для лікування ФД повинен бути спрямований на всі патофізіологічні цілі або більшість із них (Camillers et al., 2006).
Наразі основними препаратами, які призначають для лікування ФД, є шлунково-кишкові прокінетики. Після відміни цизоприду через його серцево-судинні побічні ефекти було розроблено кілька прокінетичних агентів, які мають менші ризики. Були численні спроби розробити новий засіб для лікування функціональної диспепсії. Основною кінцевою точкою клінічних випробувань були поліпшення симптомів і корекція патофізіологічних причин, як-от затримка випорожнення шлунка, порушення його акомодації та вісцеральна гіперчутливість. Деяким вдалося продемонструвати ефективність і вийти на ринок.
У Південній Кореї компанія Dong-A Pharmaceutical розробила та випустила новий оригінальний рослинний препарат для лікування ФД — Мотилітон (кодова назва DA-9701). У травні 2011 року цей препарат отримав схвалення від KFDA (Корейського управління з конт–ролю за продуктами й ліками) щодо застосування нових лікарських засобів (NDA). До складу Мотилітону входить екстракт бульби рясту (Corydalis yanhusuo) та екстракт насіння іпомеї ніл (Pharbitis nil сhoisy). Цей рослинний препарат має численні механізми дії, як-от прокінетична дія, акомодація шлунка тощо. Крім того, він забезпечує посилене спорожнення шлунка та транзит шлунково-кишковим трактом. Профіль безпеки DA-9701 також є кращим, ніж інші методи лікування [32].
Бульба рясту використовувалася в традиційній медицині для лікування виразки шлунка (Soji et al., 1969), дванадцятипалої кишки (Kamiganchi and Iwasa, 1994) і дисменореї (Sia et al., 2006). Крім того, вона призначалась як спазмолітичний засіб при болях у животі, який надає аналгетичну та протизапальну дію (Ding et al., 2007). 
Через знеболювальну дію на черевну порожнину та проносний ефект (Kumar et al., 2009) насіння іпомея ніл широко застосовували в китайській медицині. Екстракт насіння іпомея ніл призначався для стимуляції та посилення перистальтики кишечника. 
В Україні для зменшення симптомів ФД з’явився новий засіб Пантофітол («Біхелс», Україна) — рослинний комплекс, до складу якого входить екстракт бульби рясту (Corydalis yanhusuo) та екстракт насіння іпомея ніл (Pharbitis nil сhoisy), які вже багато років використовуються в азійській медицині. Цей комплекс екстрактів поліпшує не тільки загальні та індивідуальні симптоми при ФД, але і якість життя пацієнтів.
Пантофітол — це рослинна альтернатива ІПП та прокінетикам для стартової терапії у пацієнтів з функціональною диспепсією. Він впливає на дофамінові D2- та серотонінові рецептори, що беруть участь у регуляції моторики шлунково-кишкового тракту, поліпшує релаксаційну акомодацію, знижує тонус дна шлунка та вісцеральну гіперчутливість. Завдяки цьому Пантофітол полегшує епігастральний больовий синдром та печіння, а також зменшую важкість в шлунку. 
Головною відмінністю Пантофітолу від інших засобів є його комплексна дія щодо зменшення симптомів функціональної диспепсії. Класичні засоби (ІПП, прокінетики, антидепресанти) у більшості діють лише на один механізм виникнення хвороби, тоді як Пантофітол впливає на кілька механізмів одночасно, забезпечуючи більш ефективну комплексну дію. Також перевага Пантофітолу в тому, що його можна рекомендувати пацієнтам для полегшення симптомів ФД при первинному зверненні, поки пацієнт проходить обстеження на наявність H. pylori, оскільки препарат не маскує її на відміну від ІПП.
Вплив екстракту бульби рясту та екстракту насіння іпомея ніл на спорожнення шлунка оцінювали не тільки в нормальному стані, але й з уповільненням спорожнення шлунка, індукованим апоморфіном, цисплатином, опіоїдами та клонідином. Комплекс екстрактів значно відновлював спричинену прийомом цих препаратів гіпомоторику антрального відділу шлунка в періоди до та після прийому їжі. Крім того, при спричиненій опіоїдами кишковій дисфункції було відновлено затримку шлунково-кишкового тракту та збільшено виділення калу. Застосування екстракту бульби рясту та екстракту насіння іпомея ніл також поліпшувало уповільнене спорожнення шлунка, викликане стресом [38].
Така дія Пантофітолу пов’язана з тим, що діючі речовини мають високу спорідненість з декількома рецепторами, пов’язаними з функцією ШКТ. Вони поліпшують спорожнення шлунка та шлунково-кишковий транзит через антагонізм дофаміну D2 та агонізм 5-НТ4.
Реакція акомодації шлунка дозволяє розслабити проксимальний його відділ, щоб забезпечити простір для прийому їжі без підвищення шлункового тиску. Екстракт бульби рясту та екстракт насіння іпомея ніл полегшував порушення податливості шлунка після індукції стресу та розслаблював проксимальний відділ шлунка через агонізм 5-НТ1А. Відомо, що агонізм 5-НТ1А та 5-НТВ/Д рецепторів забезпечує розслаблення дна шлунка через активацію шляху оксиду азоту і зменшує вісцеромоторну реакцію на шкідливе колоректальне розтягнення через розслаблення гладкої мускулатури [38].
Вісцеральна гіперчутливість є однією з провідних мішеней при розробці ліків при ФД. При вісцеральній гіперчутливості больові сигнали передаються від периферичних ділянок до спинного мозку (спинний кінцевий ганглій), де інформація обробляється для передачі в центральну нервову систему. Екстракт бульби рясту та екстракт насіння іпомея ніл у дослідженні доказав ефективне зменшення вісцеральної гіперчутливості та зменшення болю [38].

Пантофітол — доведена ефективність та безпека для полегшення симптомів ФД

Ефективність монотерапії комплексами екстрактів бульби рясту (Corydalis yanhusuo) та насіння іпомея ніл (Pharbitis nil сhoisy) (кодова назва DA-9701) при функціональній диспепсії була порівняна з пантопразолом, а також з комбінацією цього комплексу екстрактів та пантопразолу.
Згідно з даними клінічного дослідження, у якому взяли участь 389 пацієнтів, було встановлено, що загальне симптоматичне поліпшення становило 60,5 % у групі, що використовувала комплекс екстрактів бульби рясту та насіння іпомея ніл; 65,6 % у групі пантопразолу та 63,5 % — у групі, яка приймала комплекс екстрактів бульби рясту та насіння іпомея ніл + пантопразол за 5-бальною шкалою Лайкерта на 4-й тиждень, причому без істотної різниці між цими трьома групами (р = 0,685). Поліпшення симптомів, виміряне бінарним результатом, було значною мірою досягнуто в кожній з трьох груп, але не відрізнялося між групами. Пацієнти в усіх групах повідомляли про значне поліпшення та зменшення симптомів відповідно до підтипів функціональної диспепсії (р < 0,001), але істотних відмінностей між трьома групами не було.
Таким чином, екстракт бульби рясту та екстракт насіння іпомея ніл поліпшує загальні й індивідуальні симптоми та якість життя пацієнтів із ФД. Ефективність монотерапії DA-9701, порівнянна з пантопразолом, демонструє, що немає адитивного ефекту при комбінації DA-9701 і пантопразолу у пацієнтів із ФД [39].
Рандомізоване контрольоване багатоцентрове дослідження було проведене для порівняння безпеки та ефективності DA-9701 й ітоприду гідрохлориду у пацієнтів із ФД. При дослідженні випадковим чином розподілили 464 пацієнтів, 455 із них мали добрі результати лікування. Різниця зміни сумарної оцінки 8 симптомів між 2 групами становила 0,62, що вказує на те, що DA-9701 не поступається ітоприду гідрохлориду. Загальний рівень відповіді на лікування не відрізнявся між групами. 
Коли відповідач був визначений як отримавший ≥ 5 за 7-бальною шкалою Лайкерта, показники відповіді становили 37 % у групі DA-9701 та 36 % у групі ітоприду. Пацієнти, які приймали DA-9701, мали подібний середній відсоток днів з адекватним поліпшенням протягом 4-тижневого періоду лікування порівняно з тими, хто приймав ітоприд (56,8 проти 59,1 %). Обидва препарати підвищили оцінку NDI для 5 доменів без будь-якої різниці в змінах оцінки NDI між групами. Профіль безпеки між групами був порівнянний.
Автори дослідження дійшли висновку, що DA-9701 значно зменшує симптоми у пацієнтів із ФД. У дослідженні він показав не меншу ефективність порівняно з ітопридом при порівнянній безпеці [40]. 

Висновки

— Функціональна диспепсія є однією з найбільш поширених патологій верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, яка значно погіршує якість життя пацієнтів. Вплив диспептичних симптомів на якість життя у пацієнтів з ФД можна порівняти з хронічними органічними захворюваннями, як-от бронхіальна астма та запальні захворювання кишечника.
— Основними механізмами розвитку ФД є уповільнення евакуаторної функції, порушення адаптивної релаксації та вісцеральна гіперчутливість. На всі ці мішені ефективно діє Пантофітол («Біхелс», Україна) — рослинний комплекс, до складу якого входить екстракт бульби рясту (Corydalis yanhusuo) та екстракт насіння іпомея ніл (Pharbitis nil сhoisy).
— Пантофітол — це рослинна альтернатива ІПП та прокінетикам, може призначатися для стартової терапії пацієнтам з ФД. Він має багатоцільову дію, впливаючи на рецептори, які беруть участь у регуляції моторики ШКТ, розслабляє дно шлунка, зменшує вісцеральну гіперчутливість. Завдяки цьому він полегшує епігастральний больовий синдром та печіння, а також зменшує важкість в шлунку.
— Доказова база підтверджує ефективність Пантофітолу при функціональній диспепсії. Порівняльні дослідження показали, що комплекс екстракту бульби рясту та екстракту насіння іпомея ніл є не менш ефективним та безпечним порівняно з іншими засобами, як-от пантопразол та ітоприд, які зазвичай використовуються для лікування функціональної диспепсії.
— На відміну від ІПП та прокінетиків Пантофітол діє відразу на три механізми розвитку симптомів ФД. При цьому його застосування безпечне, тоді як ІПП та прокінетики мають обмеження та протипоказання до їх призначення при супутній патології.

Список литературы

  1. Agreus L. Natural history of dyspepsia. Gut. 2002. Vol. 50 (Suppl. 4). iv2-iv9.
  2. El-Serag H.B., Talley N.J. Systemic review: the prevalence and clinical course of functional dyspepsia. Aliment Pharmacol Ther. 2004. Vol. 19. P. 643-654.
  3. Tack J. Dyspepsia. In: Sleisenger and Fordtran's Gastrointestinal and Liver Disease. 10th ed. Philadelphia. Pa: Saunders Elsevier, 2015. Сhap. 14.
  4. Сірчак Є.С. Функціональна диспепсія у призмі Римських критеріїв ІV. https://health-ua.com/article/4316-funktconalna-dispepsya--uprizm-rimskih-kriterv-V.
  5. Роль фітотерапії у лікуванні та профілактиці захворювань органів травлення. Раціональна фітотерапія хронічного гастриту. https://phytoexpert.com.ua/lectures/lectures_22/pdf/lecture_22.pdf.
  6. Drossman D.A. Functional Gastrointestinal Disorders: History, Pathophysiology, Clinical Features and Rome IV. Gastroenterology. 2016. Vol. 150. P. 1262-1279.
  7. Stanghellini V., Chan F.K., Hasler W.L. et al. Gastroduodenal Disorders. Gastroenterology. 2016. Vol. 150(6). P. 1380-1392.
  8. Диспепсія. https://studfile.net/preview/1902947/.
  9. Vanheel H., Farré R. Changes in gastrointestinal tract function and structure in functional dyspepsia. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2013. Vol. 10(3). P. 142-149.
  10. Jung H.K.,Talley N.J. Role of the Duodenum in the Pathoge–nesis of Functional Dyspepsia: A Paradigm Shift. J Neurogastroenterol Motil. 2018. 24(3). 345-354.
  11. Maes B.D., Ghoos Y.F., Hiele M.I., Rutgeerts P.J. Gastric emptying rate of solids in patients with nonulcer dyspepsia. Dig Dis Sci. 1997. Vol. 42(6). P. 1158-1162.
  12. Stanghellini V., Tosetti C., Paternico A. et al. Risk indicators of delayed gastric emptying of solids in patients with functional dyspepsia. Gastroenterology. 1996. Vol. 110(4). P. 1036-1042.
  13. Sarnelli G., Caenepeel P., Geypens B. et al. Symptoms asso–ciated with impaired gastric emptying of solids and liquids in functional dyspepsia. Am J Gastroenterol. 2003. Vol. 98(4). P. 783-788.
  14. Rahim M.K., Durr-e-Sabih, Mateen A. et al. Studies of gastric emptying time in patients with non-ulcer dyspepsia. Nucl Med Commun. 2007. Vol. 28. P. 852-858.
  15. Maes B.D., Ghoos Y.F., Hiele M.I., Rutgeerts P.J. Gastric emptying rate of solids in patients with nonulcer dyspepsia. Dig Dis Sci. 1997. Vol. 42(6). P. 1158-1162.
  16. Quartero A.O., de Wit N.J., Lodder A.C. et al. Disturbed solid-phase gastric emptying in functional dyspepsia: a meta-analysis. Dig Dis Sci. 1998. Vol. 43(9). P. 2028-2033.
  17. Stanghellini V., Tosetti C., Paternico A. et al. Risk indicators of delayed gastric emptying of solids in patients with functional dyspepsia. Gastroenterology. 1996. Vol. 110(4). P. 1036-1042.
  18. Sarnelli G., Caenepeel P., Geypens B. et al. Symptoms asso–ciated with impaired gastric emptying of solids and liquids in functional dyspepsia. Am J Gastroenterol. 2003. Vol. 98(4). P. 783-788.
  19. Perri F., Clemente R., Festa V. et al. Patterns of symptoms in functional dyspepsia: role of Helicobacter pylori infection and delayed gastric emptying. Am J Gastroenterol. 1998. Vol. 93(11). P. 2082-2088.
  20. Piessevaux H., Tack J., Walrand S. et al. Intragastric distribution of a standardized meal in health and functional dyspepsia: correlation with specific symptoms. Neurogastroenterol. Motil. 2003. Vol. 15. P. 447-455.
  21. Gilja O.H., Hausken T., Wilhelmsen I., Berstad A. Impaired accommodation of proximal stomach to a meal in functional dyspepsia. Dig Dis Sci. 1996. Vol. 41(4). P. 689-696.
  22. Troncon L.E., Rosa-e-Silva L., Oliveira R.B. et al. Abnormal intragastric distribution of a liquid nutrient meal in patients with diabetes mellitus. Dig Dis Sci. 1998. Vol. 43(7). P. 1421-1429.
  23. Tack J., Piessevaux H., Coulie B. et al. Role of impaired gastric accommodation to a meal in functional dyspepsia. Gastroentero–logy. 1998. Vol. 115(6). P. 1346-1352.
  24. Kim D.Y., Delgado-Aros S., Camilleri M. et al. Noninvasive measurement of gastric accommodation in patients with idiopathic no–nulcer dyspepsia. Am J Gastroenterol. 2001. Vol. 96(11). P. 3099-3105.
  25. Bookstand G.E., Hirsch D.P., Kuiken S.D. et al. The proximal stomach and postprandial symptoms in functional dyspeptics. Am J Gastroenterol. 2002. Vol. 97(1). P. 40-48.
  26. Vandenberghe J., Vos R., Persoons P. et al. Dyspeptic patients with visceral hypersensitivity: sensitisation of pain specific or multimodal pathways? Gut. 2005. Vol. 54. P. 914-919.
  27. Tack J., Caenepeel P., Fischler B. et al. Symptoms associa–ted with hypersensitivity to gastric distention in functional dyspepsia. Gastroenterology. 2001. Vol. 121(3). P. 526-535.
  28. Boeckxstaens G.E., Hirsch D.P., Kuiken S.D. et al. The proximal stomach and postprandial symptoms in functional dyspeptics. Am J Gastroenterol. 2002. Vol. 97(1). P. 40-48.
  29. Tack J., Caenepeel P., Fischler B. et al. Symptoms associa–ted with hypersensitivity to gastric distention in functional dyspepsia. Gastroenterology. 2001. Vol. 121(3). P. 526-535.
  30. Mertz H., Fullerton S., Naliboff B., Mayer E.A. Symptoms and visceral perception in severe functional and organic dyspepsia. Gut. 1998. Vol. 42(6). P. 814-822.
  31. Moayyedi P.M., Lacy B.E., Andrews C.N., Enns R.A., Howden C.W., Vakil N. ACG and CAG Clinical Guideline: Management of Dyspepsia. Am J Gastroenterol. 2017. Vol. 112(7). Р. 988-1013.
  32. Yong Sam Kwon, Miwon Son. Treatment of Functional Dyspepsia. Biomol Ther (Seoul). 2013. Vol. 21(3). 181-9. 
  33. Piessevaux H., De Winter B., Louis E., et al. Dyspeptic symptoms in the general population: a factor and cluster analysis of symptom groupings. Neurogastroenterol Motil. 2009. Vol. 21. Р. 378-88.
  34. Welen K., Faresjo A., Faresjo T. Functional dyspepsia affects women more than men in daily life: a case-control study in primary care. Gend Med. 2008. P. 62-73.
  35. Sundberg R., Palmqvist M., Tunsater A., Toren K. Health-related quality of life in young adults with asthma. Respir Med. 2009. Vol. 103. P. 1580-1585.
  36. Lix L.M., Graff L.A., Walker J.R., Clara I., Rawsthorne P., Rogala L. Longitudinal study of quality of life and psychological functioning for active, fluctuating, and inactive disease patterns in inflammatory bowel disease. Inflamm Bowel Dis. 2008. Vol. 14. P. 1575-1584.
  37. Keohane J., Quigley E.M. Functional dyspepsia and none–rosive reflux disease: clinical interactions and their implications. MedGenMed. 2007. Vol. 9. P. 31.
  38. Jin M., Son M. DA-9701 (Motilitone): A Multi-Targeting Botanical Drug for the Treatment of Functional Dyspepsia. Int. J. Mol. Sci 2018. 19(12). 4035. https: // doi.org / 10.3390 /ijms 19124035. 
  39. J. Neurogastroenterol Motil. 2016. Vol. 22(2). Р. 254-263. https: // doi.org/10.5556/inm15178; https: //www.Inmjournal.org/journal/view.html?doi=10.5056/jnm 15178.
  40. J. Neurogastroenterol Motil. 2015 Jun 30. Vol. 21(3). Р. 414-22. https://doi.org/10.5556/inm 14117; https: //www. Inmjournal.org/journal/view.html?doi=10.5056/jnm 14117.

Вернуться к номеру