Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Здоровье ребенка» Том 20, №5, 2025

Вернуться к номеру

Збереження здоров’я дітей і підлітків: на що звернути увагу педіатру та сімейному лікарю?

Збереження здоров’я дітей і підлітків: на що звернути увагу педіатру та сімейному лікарю?

Авторы: Бекетова Г.В. (1), Солдатова О.В. (1), Горячева І.П. (1), Шарікадзе О.В. (1), Кундик Р.П. (2)
(1) - Національний університет охорони здоров’я імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) - Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, м. Київ, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Актуальність. У Глобальній програмі Організації Об’єднаних Націй «Цілі сталого розвитку» були ухвалені ключові напрямки розвитку країн світу до 2030 року через ефективне досягнення 17 глобальних цілей. Для реалізації третьої глобальної цілі, що стосується досягнення міцного здоров’я і благополуччя та запобігання найпоширенішим у світі хронічним захворюванням і дефіцитним станам була обґрунтована необхідність забезпечення добробуту людей будь-якого віку та дотримання здорового способу життя. Мета дослідження: здійснити огляд наукових досліджень щодо впливу здорового способу життя на стан здоров’я дітей і підлітків у сучасних умовах та обґрунтувати необхідність усвідомленого дотримання його основних компонентів (збалансованого харчування, повноцінного сну, відповідної віку фізичної активності та відмови від шкідливих звичок (тютюнопаління і вживання алкоголю)) для профілактики розвитку неінфекційних захворювань, ожиріння, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та дефіциту вітаміну D. Матеріали та методи. Огляд літературних джерел базувався на аналізі результатів опублікованих у відкритому доступі наукових досліджень з використанням інформаційно-пошукових систем PubMed, Web of Science, Scopus, Google Scholar та ResearchGate. Ми розглядали наукові дослідження, опубліковані переважно за останні 5 років. Для даної статті було відібрано 137 наукових публікацій. Результати. Виявлено, що недотримання збалансованого харчування, відповідної віку фізичної активності, недостатній сон на фоні вживання тютюну і алкоголю тісно пов’язані з порушеннями здоров’я та супроводжуються високим ризиком розвитку тяжкої соціально значущої неінфекційної патології (цукровий діабет, хронічні обструктивні респіраторні, онкологічні та серцево-судинні захворювання), а також надлишковою масою тіла/ожирінням, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, дефіцитними станами та значним рівнем смертності у дорослих. Результати багатьох досліджень та метааналізів підтвердили, що усвідомлене дотримання основних принципів здорового способу життя (нормалізація харчування і сну, підвищення фізичної активності, відмова від таких шкідливих звичок, як тютюнопаління і вживання алкоголю), контроль маси тіла, скринінг вітамінного та мінерального статусу і раннє консультування родин може поліпшити стан здоров’я та запобігти формуванню низки хронічних захворювань і життєво небезпечних дефіцитних станів. Висновки. Усвідомлене дотримання населенням принципів здорового способу життя з раннього дитинства є основою найбільш ефективних, безпечних та економічно обґрунтованих профілактичних стратегій, реалізація яких повинна здійснюватись спільними зусиллями міжнародних організацій, державних і недержавних структур із залученням громадськості, засобів масової інформації, професійних об’єднань, працівників освіти та медичної спільноти.

Background. The United Nations Global Agenda “Sustainable Development Goals” adopted key directions for the development of the world’s countries by 2030 through the effective achievement of 17 global goals. To implement the third global goal, which concerns the achievement of good health and well-being and the prevention of the most common chronic diseases and deficiencies, the need to ensure the well-being of people of all ages and maintain a healthy lifestyle was substantiated. Objective: to review scientific research on the impact of a healthy lifestyle on the health of children and adolescents in modern conditions and to substantiate the need for conscious adherence to its main components (ba­lanced nutrition, adequate sleep, age-appropriate physical activity, and breaking bad habits (smoking and alcohol consumption)) to prevent the development of non-communicable diseases, obesity, gastroesophageal reflux disease, and vitamin D deficiency. ­Materials and methods. The literature review was based on the analysis of the results of published open-access scientific studies from PubMed, Web of Science, Scopus, Google Scholar and ResearchGate. We reviewed scientific studies published primarily in the last 5 years. 137 scientific publications were selected for this article. Results. It has been found that failure to maintain a ba­lanced diet, age-appropriate physical activity, and sufficient sleep, combined with tobacco and alcohol use, are closely related to health disorders and are accompanied by a high risk of developing severe socially significant non-communicable diseases (diabetes mellitus, cancer, chronic obstructive respiratory, and cardiovascular disea­ses), as well as overweight/obesity, gastroesophageal reflux disease, deficiencies and significant mortality in adults. The results of many studies and meta-analyses have confirmed that conscious adherence to the basic principles of a healthy lifestyle (normalization of nutrition and sleep, increased physical activity, breaking bad habits such as smoking and alcohol consumption),weight control, screening for vitamin and mineral status, and early family counseling can improve health and prevent the development of a number of chronic diseases and life-threate­ning deficiencies. Conclusions. Population’s conscious adherence to the principles of a healthy lifestyle from early childhood is the basis of the most effective, safe and economically sound preventive strategies whose implementation should be carried out by joint efforts of international organizations, state and non-state structures with the involvement of the public, media, professional associations, educators, and the medical community.


Ключевые слова

здоров’я; здоровий спосіб життя; діти; підлітки; вітамін D; ожиріння; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; харчування; фізична активність; сон; тютюнопаління; алкоголь

health; healthy lifestyle; children; adolescents; vitamin D; obesity; gastroesophageal reflux disease; nutrition; physical activity; sleep, smoking; alcohol

Вступ

У 2015 році на саміті Організації Об’єднаних Націй (ООН) була прийнята Глобальна програма «Цілі сталого розвитку» та ухвалені ключові напрямки розвитку країн світу на найближчі 15 років [1]. У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року» (Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development) були надані основні позиції розробленого плану дій, метою якого є виведення країн світу на траєкторію сталого і життєстійкого розвитку через ефективну реалізацію 169 завдань відповідно до 17 глобальних цілей, а саме:
— подолання бідності;
— подолання голоду;
— міцне здоров’я та благополуччя;
— якісна освіта;
— гендерна рівність;
— чиста вода та належні санітарні умови;
— доступна та чиста енергія;
— гідна праця та економічне зростання;
— промисловість, інновації та інфраструктура;
— скорочення нерівності;
— сталий розвиток міст і громад;
— відповідальне споживання та виробництво;
— пом’якшення наслідків зміни клімату;
— збереження морських ресурсів;
— захист і відновлення екосистем суші;
— мир, справедливість і сильні інститути;
— партнерство заради сталого розвитку [2].
Для реалізації третьої глобальної цілі, що стосується досягнення міцного здоров’я і благополуччя, була обґрунтована необхідність забезпечення добробуту людей будь-якого віку та дотримання здорового способу життя (ЗСЖ), якому серед компонентів системи впливів на здоров’я людини належить 50 % [3].
За визначенням Centers for Disease Control and Prevention (CDC) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ЗСЖ включає:
— збалансоване (здорове) харчування (ЗХ);
— регулярну фізичну активність (ФА);
— відмову від шкідливих звичок (тютюнопаління, зловживання алкоголем);
— повноцінний сон;
— психоемоційну рівновагу (навички управління стресом, підтримка соціальних контактів, психологічна допомога);
— профілактичні огляди;
— вакцинацію [4].
Дотримання принципів ЗСЖ протягом усього життя дозволяє зберегти нормальну масу тіла (МТ), сприяє ефективній регуляції метаболічних процесів та психоемоційної рівноваги, зменшенню системного запалення і запобіганню таким соціально значущим патологічним станам, як дефіцит вітаміну D, а також значною мірою нівелює фактори ризику (ФР) неінфекційних захворювань (НІЗ) (цукрового діабету (ЦД), хронічних респіраторних, онкологічних та серцево-судинних захворювань (ССЗ)), ожиріння і гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), зростання поширеності яких спостерігається у світі серед усіх верств населення, зокрема дітей і підлітків, та є тривожною тенденцією останніх десятиліть [5].
Мета: здійснити огляд наукових досліджень щодо впливу ЗСЖ на стан здоров’я дітей і підлітків у сучасних умовах та обґрунтувати необхідність усвідомленого дотримання його основних компонентів (ЗХ, повноцінного сну, відповідної до віку ФА та відмови від шкідливих звичок (тютюнопаління та вживання алкоголю) для профілактики розвитку НІЗ, ожиріння, ГЕРХ та дефіциту вітаміну D.

Матеріали та методи

Огляд літературних джерел базувався на аналізі результатів опублікованих у відкритому доступі наукових досліджень з використанням інформаційно-пошукових систем PubMed, Web of Science, Scopus, Google Scholar та ResearchGate щодо ЗСЖ, профілактики НІЗ, ожиріння, ГЕРХ та дефіциту вітаміну D. Ми розглядали наукові дослідження, опубліковані переважно за останні 5 років. Для даної статті було відібрано 137 наукових публікацій.

Результати

Роль здорового харчування у збереженні здоров’я та запобіганні хронічним захворюванням
Здоровим вважається таке харчування, що забезпечує нормальне зростання і розвиток, достатню кількість енергії й життєдіяльність, запобігає формуванню НІЗ та інших захворювань і сприяє зміцненню здоров’я людини протягом усього її життя [6, 7]. Однак, за оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у 2021–2023 роках від 35,5 до 40 % населення планети (> 2,88 млрд осіб) не могли дозволити собі ЗХ. Це зокрема стосується держав з низьким рівнем доходу — 71,5 % — порівняно з країнами з доходом нижче (52,6 %) і вище середнього (21,5 %) [8]. Отже, серед ключових компонентів ЗСЖ, на відміну від ФА, здорового сну та відмови від шкідливих звичок, усвідомлене дотримання яких переважно залежить від конкретної людини, тобто є керованим, на забезпечення ЗХ здебільшого впливає низка соціальних і матеріальних чинників, а його реалізація часто є лише умовно керованою.
ЗХ передбачає гармонійне вживання людиною білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро-, мікро-, ультрамікроелементів, рослинної клітковини та фітонутрієнтів — тих основних і життєво необхідних речовин, що містяться саме у харчових продуктах, оскільки, за даними ВООЗ, регулярне споживання фруктів та овочів [9], горіхів, цільнозернових продуктів, клітковини, жирної морської риби [10] та/або ω-3 поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), рослинного білка й оливкової олії знижує ризики формування НІЗ та рівня смертності від них [11].
На сьогодні у світі прийняті 4 основні принципи, на яких базується ЗХ, що були сформульовані Продовольчою та сільськогосподарською організаціями ООН і ВООЗ:
— адекватність — забезпечення фізіологічної потреби організму в енергії та необхідних поживних речовинах для підтримки всіх його функцій;
— різноманітність — включення в харчовий раціон поживних компонентів, що є як всередині харчових груп, так і між ними, для формування та збереження розмаїття мікробіому травного тракту (ТТ) — однієї з основних умов для збереження здоров’я людини [12];
— збалансованість складу раціону харчування за білками, жирами, вуглеводами і мікронутрієнтами (вітамінами та мінералами) для забезпечення нормальної МТ, фізіологічних темпів зростання та розвитку людини, її активності та запобігання формуванню захворювань;
— помірність — наявність у харчовому раціоні тільки незначних кількостей компонентів, що можуть негативно впливати на здоров’я (дуже солона/солодка їжа, трансжири тощо) [13].
Як зазначають експерти ВООЗ, практика ЗХ формується вже на ранніх етапах життя людини і починається з повноцінного грудного вигодовування, яке сприяє здоровому зростанню дитини, поліпшує її когнітивний та психоемоційний розвиток і позитивно впливає на стан здоров’я в тривалій перспективі, знижуючи ймовірність розвитку НІЗ, надмірної маси тіла (НМТ) й ожиріння, ГЕРХ, дефіцитних станів тощо [11]. У такому контексті ВООЗ пропонує 5 ключових рекомендацій щодо ЗХ для збереження здоров’я та профілактики захворювань [11]:
— споживати приблизно таку кількість калорій, яку використовує організм для збереження нормальної МТ;
— уникати трансжирів та обмежити вживання жирів до 30 % від загальної калорійності, віддаючи перевагу ненасиченим жирам (особливо з високим вмістом ω-3-ПНЖК) з рослинних олій, горіхів, насіння, жирних сортів риби [14];
— щоденно вживати бобові (сочевицю, боби, горох, квасолю) та цільнозернові продукти, горіхи [15] і щонайменше 400 грамів фруктів та овочів (не враховуючи картоплю, батат, маніоку та інші крохмалисті коренеплоди) [16], оскільки недостатня кількість повноцінних компонентів рослинного походження у раціоні є причиною 2,8 % смертей у світі [11];
— обмежити споживання простих цукрів до 5–10 % від загальної калорійності [17];
— скоротити вживання натрію (харчової солі) до 5 грамів на добу, що може знизити ризик формування ССЗ [18].
При цьому спеціально для дітей розроблена низка таких обмежень, дотримання яких може сприяти профілактиці найпоширеніших соціально значущих захворювань (ожиріння, ЦД, ГЕРХ) і дефіцитних станів [20]:
— доданий цукор повинен становити менше 5 % калорій на день (100 ккал — приблизно 6 чайних ложок);
— дітям віком до 2 років уникати їжі та напоїв із доданим цукром;
— насичені жири повинні становити менше 10 % добового вживання калорій/день (починаючи з 2 років);
— дітям молодше 2 років уникати напоїв, що містять кофеїн (безалкогольні та спортивні напої, чай, кава), дозволена кількість якого становить для дітей:
– 4–6 років — ≤ 45 мг/добу;
– 7–9 років — ≤ 62,5 мг/добу;
– 10–12 років — ≤ 85 г/добу;
– старше 13 років — ≤ 2,5 мг/кг маси тіла на добу;
— харчову сіль (натрій) необхідно вживати дітям у таких кількостях (за винятком пацієнтів з муковісцидозом, а також захворюваннями, що супроводжуються втратою солей (наприклад, зневоднення)):
– 1–3 роки — 1200 мг/добу;
– 4–8 років — 1500 мг/добу;
– 9–13 років — 1800 мг/добу;
– старше 13 років — 2300 мг/добу;
— 100% фруктовий сік не слід вводити до раціону немовлят першого року життя без клінічних показань, і добова рекомендована його кількість становить:
– для малюків 1–3 років — 120 мл (1/2 склянки);
– дітей 4–6 років — 120–180 мл (1/2–3/4 склянки);
– 7–18 років — 240 мл (1 склянка).
Вказані рекомендації ВООЗ стали основою для розробки дієтичних рекомендацій багатьма професійними міжнародними організаціями для профілактики різних захворювань. Так, Американська асоціація серця, Всесвітній фонд дослідження раку та Американський інститут дослідження раку рекомендують дієту, що містить переважно необроблені рослинні та широкий асортимент цільнозернових і бобових продуктів, некрохмалистих овочів і фруктів різних кольорів, які є джерелом достатньої кількості вітамінів та мінералів природного походження, з обмеженням солодких напоїв, фастфуду, червоного м’яса, кокосової та пальмової олії [20]. Доведено, що таке харчування може забезпечити захист від деяких видів раку, ожиріння та ССЗ, покращити стан здоров’я і сприяти довголіттю [21].
У 2022 році Американське товариство профілактичної кардіології (American society of preventive cardiology (ASPC)) у схему ЗХ включило фрукти, овочі, бобові, горіхи, насіння, рослинний білок та жирну рибу зі зменшеним споживанням насичених жирів, солі та ультраоброблених продуктів [22, 23]. Позиції ASPC значною мірою збігаються з «Принципами здорового харчування» Національного фонду серця Австралії і включають велику кількість фруктів, овочів та цільного зерна з різноманітними джерелами білка, такими як риба та морепродукти, нежирна птиця, з обмеженням кількості червоного м’яса [24].
Результати низки міжнародних досліджень підтвердили, що рекомендований склад дієти вірогідно знижує ризик розвитку ССЗ, а також ожиріння, раку й атеросклерозу [21, 26, 27] та підтверджує профілактичну роль ЗХ як одного з ключових компонентів ЗСЖ.
Ще одним важливим аспектом ЗХ є вживання достатньої кількості рідини, добова потреба якої для дорослих становить приблизно 1/30–1/25 від МТ [28], а для дітей її об’єм залежить від віку за відсутності чи незначного використання штучно підсолоджених напоїв.
Однак недотримання ЗХ як важливого компонента ЗСЖ може призводити до неоптимального харчового статусу або дефіциту поживних речовин (наприклад, недостатності/дефіциту вітаміну D та/або кальцію) [29], що негативно впливають на критично важливі функції організму та сприяють розвитку хронічних захворювань з негативними наслідками в майбутньому (остеомаляція/остеопороз, порушення постави, НІЗ) [30].
При виявленні нутритивних дефіцитів необхідне поглиблене обстеження пацієнта та відповідна саплементація раціону вітамінами й мінералами. Особливу увагу необхідно приділяти профілактиці дефіциту кальцію та вітаміну D, рекомендації щодо споживання яких відрізняються залежно від країни. Так, згідно з настановами Endocrine Society Clinical Practice Guideline (США), дітям та підліткам рекомендують щоденне споживання 600–1000 МО вітаміну D для досягнення рівня 25(OH)D ≥ 30 нг/мл [31], а профілактика його дефіциту включає контроль нутритивного статусу, адекватну інсоляцію та саплементацію у групах ризику.
В Україні згідно зі Стандартом медичної допомоги щодо профілактики та лікування аліментарного рахіту [32] з профілактичною метою вітамін D призначається у дозах:
— 400 МО/добу (10 мкг) для усіх дітей віком від народження до 12 місяців незалежно від способу їх вигодовування;
— 600 МО/добу (15 мкг) вітаміну D повинні отримувати діти, старші 12 місяців, у складі дієти та/або додаткового прийому вітаміну;
— передчасно народжені — 400–700 МО/кг/добу (10–17,5 мкг/кг/добу) протягом перших місяців життя з максимальною дозою 1000 МО/добу (25 мкг/добу) для дітей з масою тіла менше 1800 г при народженні.
При цьому в Стандарті наголошується, що у дітей, старших 1 року, споживання кальцію з їжею менше 300 мг/добу підвищує ризик розвитку аліментарного рахіту незалежно від рівня вітаміну D у сироватці крові [32].
Вітамін D людина може отримати двома шляхами: споживаючи їжу з високим вмістом цього життєво необхідного мікронутрієнта (риб’ячий жир, жирна риба (форель, лосось, тунець і скумбрія), яловича печінка, яєчні жовтки та сир, збагачені вітаміном D харчові продукти (молоко, зернові пластівці, дитячі суміші), а також через вплив сонячного світла. Однак пора року, час доби, тривалість дня, хмарність, вміст меланіну в шкірі та інші фактори можуть впливати на синтез вітаміну D у шкірі. Деякі експертні організації та дослідники припускають, що перебування на сонці з 10-ї до 16-ї години (з відкритим обличчям, оголеними руками та ногами без використання сонцезахисного крему) протягом 5–30 хвилин щодня або двічі на тиждень зазвичай призводить до достатнього синтезу вітаміну D і засвоєння кальцію з досягненням оптимального піку кісткової маси у дітей і підлітків [19, 33, 34]. Основним джерелом кальцію є молочні продукти, що забезпечують його потребу на 50–60 %, а білка — на 20–30 % [35].
Згідно з сучасними рекомендаціями добове споживання молока або еквіваленту молочних продуктів (1 чашка молока/йогурту, 45 г натурального чи 60 г плавленого сиру, 1/3 чашки тертого сиру) включає для дітей [19]:
— 1–2 років — не менше 480 мл незбираного коров’ячого молока/його еквіваленту;
— з 2 до 8 років — 480–720 мл знежиреного/нежирного молока/його еквіваленту;
— старше 9 років — 720 мл знежиреного/нежирного молока/його еквіваленту.
Таким чином, для забезпечення ЗХ щоденно необхідно споживати всі основні групи продуктів (так звана тарілка здорового харчування), до яких належать [19]:
— овочі, зокрема крохмалисті, всіх кольорів (темно-зелені, червоні, жовті, фіолетові і помаранчеві);
— фрукти (особливо цільні);
— зернові продукти, принаймні половина з яких є цільнозерновими;
— молочні продукти, включаючи молоко, йогурт і сир, та/або їх версії без лактози, збагачені соєві напої (як альтернатива);
— білкова їжа (нежирні сорти м’яса, птиця та яйця, морепродукти, квасоля, горох і сочевиця, горіхи, насіння, соєві продукти);
— рослинні олії та олії з морепродуктів і горіхів [36].
З огляду на зазначене зрозуміло, що основними сучасними профілактичними стратегіями у світі є усвідомлене дотримання принципів ЗХ протягом усього життя з формуванням здорових харчових звичок з раннього дитинства, обмеженням цукру, солі, насичених та трансжирів, заохоченням споживання ω-3-ПНЖК, рослинних білків і клітковини для фізіологічного збереження здоров’я та довголіття.
Здоровий сон та його роль у підтриманні здоров’я
Якісний та достатній за тривалістю сон для кожної вікової групи населення є також одним з важливих компонентів ЗСЖ, і його фізіологічна потреба становить для дорослих 7–9 годин, підлітків 13–18 років — 8–10 годин, дітей 6–12 років — 9–12 годин, 3–5 років — 10–13 годин, 1–2 роки — 11–14 годин, малюків 4–12 місяців — 12–16 годин та новонароджених і немовлят до 3 місяців життя — 14–17 годин на добу [37].
Сон є процесом, що характеризується повторюваними періодами (приблизно по 90 хвилин до 4–6 разів за ніч) з чергуванням 2 різних за фізіологічною суттю фаз: без швидких рухів очей і з швидкими рухами очей. Спершу настає нешвидкий (повільний, глибокий) сон, коли температура тіла та частота серцевих скорочень падають і мозок споживає менше енергії. Швидка (парадоксальна) фаза, що становить меншу частину загального часу сну, перебігає зі сновидіннями (жахами) і пов’язана із десинхронізованими та швидкими мозковими хвилями, рухами очей, втратою м’язового тонусу та сповільненням гомеостазу [38].
Цикл сон — неспання регулюється 2 взаємо–пов’язаними процесами: гомеостатичним процесом S, що працює як таймер через накопичення аденозину в крові та мозку і генерує гомеостатичний потяг до сну (потребу спати після неспання); циркадним процесом С, або циркадним годинником, що є складним циклічно фіксованим нейрохімічним процесом, який реалізує сигнали з навколишнього середовища для відтворення внутрішнього денно-нічного ритму, діє незалежно від тривалості періоду неспання і має прямий нейронний зв’язок з епіфізом через фізіологічний нічний синтез гормона сну мелатоніну та ранкове продукування його антагоніста кортизолу [39]. Отже, якість і тривалість сну значно залежать від кількості аденозину та фізіологічних циркадних рівнів мелатоніну та кортизолу протягом доби.
Дію циркадного годинника регулюють і встановлюють: регулярне перебування людини на денному світлі, раціон з достатньою кількістю продуктів, що містять мелатонін та його попередники (амінокислоту L-триптофан, а також гліцин і серотонін), магній, вітаміни групи В, а також відповідна віку і стану здоров’я ФА (але не перед сном!) та фізіологічні (без стресу) соціальні взаємодії.
Ускладнюють засинання і порушують роботу циркадного годинника: кофеїн та енергетичні напої, що блокують дію аденозину протягом 6–8 годин, інтенсивне освітлення вночі, включаючи світло синього спектра (телефон, телевізор, комп’ютер, холодне світло ламп), що затримує або зменшує синтез мелатоніну та підвищує рівень адреналіну, а також алкоголь, тютюнопаління та стрес, що стимулюють синтез кортизолу, який блокує продукування мелатоніну [39].
Ось чому для забезпечення якісного сну достатньої тривалості важливо дотримуватись таких підходів:
— мати у спальні доступ свіжого повітря 18–22 °С;
— за кілька годин до сну використовувати тільки червоне світло та уникати впливу його синього спектра [40];
— спати в цілковитій темряві [37];
— не вживати алкоголевмісні напої та уникати пізньої вечері, що суттєво погіршують якість сну, зменшуючи продукування мелатоніну та гормона росту соматотропіну, синтез якого можливий тільки в фазу глибокого сну, що настає через годину після засинання. Соматотропін має широкий спектр фізіологічної дії та тісно пов’язаний з синтезом інших гормонів, дисбаланс яких негативно впливає на сон, стан здоров’я, активність, настрій та самопочуття людини;
— напої, що містять кофеїн, включаючи так звані енергетики, а також продукти спортивного харчування та деякі ліки (ноотропні препарати) доцільно вживати лише в першій половині дня;
— одразу після пробудження рекомендовано випивати склянку води [28] та побути декілька хвилин на сонці, яке активує фізіологічні системи організму, стимулює ранковий синтез кортизолу та аденозину, поліпшує самопочуття та настрій [41].
За необхідності для поліпшення засинання та збільшення тривалості сну у дітей всіх вікових груп та дорослих можна використовувати медикаментозні засоби/дієтичні добавки, до яких належить нейропротектор із седативним ефектом Седобіл М, що розроблений з урахуванням всіх найсучасніших підходів стосовно відновлення сну та підвищення стресостійкості. 
У 5 мл його супензії міститься оптимальна комбінація синергічних компонентів:
— терапевтично значуща доза мелатоніну (1 мг); 
— амінокислоти — попередники мелатоніну (L-триптофан 12,5 мг) і серотоніну (гліцин 7,5 мг);
— біоорганічний магнію бісгліцинат (15 мг) ІІІ покоління з додатковим біолігандом — вітаміном В6 (0,45 мг). 
Мелатонін та його синергічні компоненти сприяють скороченню часу засинання, підвищують стресо–стійкість дітей і дорослих та поліпшують їх адаптацію до емоційних, розумових і фізичних навантажень. Магній у поєднанні з вітаміном В6 є природним транквілізатором, що поліпшує якість сну, зменшує негативні ефекти стресу (тривожність, депресію, безсоння), пригнічує надмірний синтез адренокортикотропного гормону і, відповідно, продукцію адреналіну та кортизолу (антагоніста мелатоніну), а також разом з гліцином регулює рівень гальмівної гамма-аміномасляної кислоти в мозку та забезпечує вітамін-B6-залежний синтез з L-триптофану нейротрансміттера серотоніну («гормону соціалізації і щастя»), який є попередником мелатоніну, регулює апетит, настрій та сон. Таким чином, компоненти засобу Седобіл М, з одного боку, забезпечують достатню кількість мелатоніну в організмі (при прийомі суспензії ввечері перед засинанням), з іншого — контролюють фізіологічний рівень кортизолу, зменшуючи прояви стресу та підвищуючи стресостійкість, що призводить до відновлення тривалості і якості сну у дітей різних вікових груп, починаючи з 1 року, та дорослих.
Порушення сну, згідно з результатами сучасних досліджень, тісно пов’язані з психічним статусом людини та високим ризиком формування НІЗ [42]. Тому на сьогодні кожен лікар має усвідомлювати, що сон — це не пасивний стан, а життєво важливий процес відновлення та регуляції роботи мозку, на чому особливо наголошується в цілях програми «Здорові люди 2030» [43]. Саме визнання цього факту стало підставою для включення в 2022 році Американською асоціацією серця до довідника «Життя: 8 найважливіших життєвих потреб» ще одного компонента — тривалості та якості сну як життєво важливого показника кардіологічного здоров’я [44].
Результати низки наукових досліджень показують, що сучасний спосіб життя, активне використання гаджетів та соціальних мереж є причиною недостатньої тривалості сну не тільки у дорослих, а й у дітей та підлітків з негативним впливом на розвиток їхнього мозку, психічне здоров’я та стан судин [45]. Недостатній сон порушує критичні нейронні процеси та когнітивні функції [46, 47] і тісно пов’язаний з психічними, поведінковими розладами та проблемами фізичного розвитку у дітей. За даними [48], тривалість сну, що не відповідає певному віку, вірогідно частіше мали діти з психоповедінковими розладами та порушеннями розвитку, особливо із сімей з низьким соціально-економічним статусом. При цьому, згідно з [49], саме батькам/опікунам належить вирішальна роль у забезпеченні умов щодо збереження здорового сну у їхніх дітей.
На сьогодні особливе занепокоєння викликає проблема порушення сну у підлітків, які є найуразливішою категорією населення в силу їх вікових нейроендокринних та психосоціальних особливостей розвитку, наявності розумових перевантажень, недостатньої ФА, значного поширення шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю та інших психоактивних речовин) і неоптимального харчування [50, 51]. Порушення засинання і недостатній за тривалістю сон у підлітків найчастіше супроводжуються психоемоційними розладами з проявами депресії та суїцидальними думками і спробами. У дослідженні [52] були проаналізовані дані опитування 2021 року щодо наявності ризикової поведінки у підлітків і молоді з Флориди (США), які мали недостатній за тривалістю сон. Автори підтвердили, що в учнів старших класів, які спали менше 8 годин, частіше було почуття смутку або безнадії, думки про самогубство та навіть суїцидальні спроби порівняно з однолітками, які мали здоровий сон. Отримані результати дослідження свідчать про те, що розлади сну є актуальною проблемою сучасного життя і модифікованим фактором ризику порушень психічного здоров’я у підлітків, що обґрунтовує важливість її вирішення спільними зусиллями спеціалістів мультидисциплінарних команд (педіатр/лікар загальної практики, психолог, невролог, сомнолог, психіатр (за необхідності)) [52].
Ще одним важливим висновком за результатами дослідження [53] є те, що здоровий сон як один з ключових компонентів ЗСЖ має потужну стреслімітуючу дію і може зменшувати фізичні та психологічні прояви стресу, покращувати загальний стан здоров’я і запобігати виникненню захворювань, що також асоційовані зі стресом (НІЗ, ГЕРХ, ожиріння тощо).
Отже, виявлення порушень сну у представників усіх верств населення, включаючи дітей і підлітків, та розробка комплексних стратегій щодо його поліпшення через дотримання ЗСЖ (ЗХ, достатня ФА, відсутність шкідливих звичок, навички управління стресом) та, за необхідності, медикаментозну корекцію стали для багатьох країн світу національним завданням з серйозними економічними та медичними наслідками [54].
Вплив регулярної фізичної активності на здоров’я людини
Згідно з висновками експертів ВООЗ регулярна ФА протягом життя позитивно впливає на стан здоров’я людини [55] і є одним із ключових факторів фізіологічного розвитку, сприяє зменшенню постпрандіального рефлюксу та запобігає формуванню ГЕРХ [34, 56], стимулює когнітивний розвиток і сон. Доведено, що фізично активні люди всіх вікових категорій живуть довше, є епігенетично молодшими, мають нижчий ризик формування НІЗ та великих депресивних розладів [57, 58], синдрому подразненого кишечника [59], а також НМТ й ожиріння, оскільки через збільшення витрат енергії ФА стає ключовим регулятором МТ [60, 61].
ФA також стимулює нейрогенез, пам’ять, розумову працездатність, нейропластичність і нейропротекторний потенціал за рахунок поліпшення кровотоку в мозку, підвищення у ньому рівня нейротрофічного фактора та інших факторів росту [62] і реалізує такі позитивні впливи на здоров’я:
— поліпшує стан серцево-судинної й опорно-рухової систем, формування скелета, постави, м’язової сили й витривалості;
— гармонізує психоемоційну сферу, зменшує рівень депресії та тривоги;
— сприяє запобіганню НІЗ та підвищує ефективність його лікування;
— активує процеси мислення, навчання та прий–няття рішень;
— забезпечує здорове зростання та розвиток у дітей та підлітків;
— поліпшує загальне самопочуття та настрій [62].
ФА (поведінка) може бути різної інтенсивності:
— малорухлива поведінка (сидячи, лежачи, стоячи нерухомо);
— легка ФА (повільна ходьба);
— середня ФА (швидка ходьба, біг підтюпцем, плавання, підйом сходами);
— енергійна (висока) ФА (швидкий біг/плавання, швидка їзда на велосипеді, спринт, заняття спортом) (рис. 1).
Доведено, що фізично активні люди мають вірогідно нижчі ризики смертності від усіх природних причин, тому ФА була кваліфікована як життєвий показник (ЖПФА), що запропонований як скринінговий інструмент на первинній ланці медичної допомоги для виявлення пацієнтів, які мають хронічні захворювання чи підвищений ІМТ [63]. ЖПФА оцінюється за допомогою медичної анкети, яку пацієнт заповнює самостійно [63]. Отримані дані дозволяють лікарю призначати режим ФА відповідно до віку та стану здоров’я дорослого пацієнта згідно з Глобальними рекомендаціями ВООЗ [64]: 150 хвилин аеробної ФА помірної або 75 хвилин високої інтенсивності, або еквівалентна їх комбінація; аеробні вправи слід виконувати періодами протягом 10 хвилин; для отримання додаткової користі для здоров’я можна збільшити аеробну ФА помірної інтенсивності до 300 хвилин на тиждень або високої інтенсивності до 150 хвилин на тиждень, або забезпечити їх еквівалентну комбінацію; вправи для зміцнення м’язів слід виконувати 2 або більше днів на тиждень, залучаючи основні групи м’язів; при обмеженій мобільності необхідно мати ФА для поліпшення рівноваги та запобігання падінням 3 або більше днів на тиждень; якщо особи не можуть реалізувати рекомендовану ФА через стан здоров’я, вони повинні бути настільки фізично активними, наскільки це можливо.
Сучасні педіатричні рекомендації ВООЗ і CDC передбачають такі варіанти ФА протягом дня для дітей у віці:
— 1–3 роки — 180 хвилин ФА будь-якої інтенсивності (ігри, прогулянки, повзання, лазіння);
— 3–5 років — 180 хвилин, з них щонайменше 60 хвилин — ФА середньої/високої інтенсивності;
— 6–11 років — мінімум 60 хвилин переважно аеробної ФА та принаймні 3 дні на тиждень вправи на зміцнення м’язів і кісток (заняття спортом, ходьба та катання, піші прогулянки, їзда на велосипеді, уроки фізкультури у школі, швидка ходьба, біг, гра в м’яч, плавання, танці);
— 12–17 років — не менше 60 хвилин на день з акцентом на аеробні й силові навантаження 3 рази на тиждень [65, 66], а обсяг ФА понад 60 хвилин може забезпечити додаткові переваги для здоров’я [67].
Отже, регулярна ФА як значущий компонент ЗСЖ сприяє поліпшенню стану здоров’я та знижує ризик формування НІЗ, а також НМТ й ожиріння, що робить її важливим, ефективним і фізіологічним елементом профілактичних стратегій [68].
Шкідливі звички та їх вплив на здоров’я людини і розвиток хронічних захворювань та дефіцитних станів
Дотримання ЗСЖ для збереження здоров’я та запобігання хронічним захворюванням і дефіцитним патологічним станам включає також і усвідомлену відмову від шкідливих звичок, зокрема вживання тютюну [69, 70] та алкоголю [71].
Вживання тютюну та здоров’я людини
Згідно з даними ВООЗ, на сьогодні у світі палять тютюн більше 1,1 млрд осіб, починаючи з дитячого і особливо підліткового віку, використовуючи його як спосіб формування самоідентичності та самосприйняття [72]. При цьому найбільша у світі кількість осіб, які палять тютюн, проживає у Китаї [73], a в Індії найбільше тих, хто жує тютюн, і ця шкідлива звичка щогодини забирає життя 154 індійців [74].
24 червня 2025 року на Всесвітній конференції з контролю над тютюнопалінням у Дубліні генеральний директор ВООЗ доктор T.A. Hebreyesus оприлюднив результати аналізу, проведеного Інститутом показників та оцінки здоров’я при Вашингтонському університеті, що базувалися на даних дослідження «Глобальний тягар хвороб», відповідно до якого у 2023 році вживання тютюну призвело до загибелі понад 7 млн людей у всьому світі, з них до 1,3 млн — внаслідок пасивного куріння [75]. Ця проблема у світовому масштабі стала значним економічним тягарем для систем охорони здоров’я, оскільки щорічні витрати на її вирішення сягнули 1,4 трлн доларів США [76]. Тютюнопаління визнане одним із основних ФР смерті серед чоловіків (5,59  млн) та 7-м за значущістю серед жінок (1,77 млн). І хоча з 1990 року кількість смертей, пов’язаних з тютюнопалінням, в багатьох високорозвинених країнах невпинно знижується, в інших країнах її рівень стрімко зростає, що призвело до збільшення на 24,4 % глобального показника. Тому в сучасному світі прогрес у вирішенні цієї проблеми, незважаючи на посилення регулювання, залишається нестійким, оскільки тютюнова промисловість продовжує розвиватись і просуває все більше нових продуктів, орієнтуючись переважно на молодь [77].
Численними дослідженнями доведено, що тютюновий дим містить понад 5000 ідентифікованих токсичних хімічних речовин, 98 з яких пов’язані з підвищеним ризиком розвитку ССЗ, а 69 є канцерогенами [78]. Ідеться, зокрема, про акролеїн, формальдегід, акрилонітрил, 1,3-бутадієн, ацетальдегід, оксид етилену, ізопрен, які ушкоджують ДНК [79]. Ось чому зараз не викликає сумніву несприятливий вплив тютюнопаління на здоров’я людини з високим ризиком розвитку соціально значущої патології: бронхіальної астми [80], хронічних обструктивних захворювань легень [81], ССЗ [82, 83], ревматоїдного артриту [84], раку різної локалізації [85, 86], ЦД [87], порушення параметрів крові [88] та якості життя [89] з вірогідним збільшенням рівня смертності [90, 91].
Вказане обґрунтовує необхідність об’єднання зусиль ООН, ВООЗ та інших міжнародних організацій, державних і недержавних установ, засобів масової інформації та медичної спільноти для вирішення цієї медико-психосоціальної проблеми через активне впровадження ЗСЖ з усвідомленою відмовою курців від вживання тютюну. Однак за рік у світі лише 1 % цих осіб можуть самостійно відмовитись від тютюнопаління, що зумовлює необхідність надання їм медичної та психологічної підтримки. Освіта i консультування дітей та підлітків лікарями і психологами виявилися ефективними у зменшенні вживання тютюну. На сьогодні експерти ВООЗ вважають, що 5,6 млрд людей (71 % населення планети) захищені принаймні однією політикою профілактики вживання тютюну [92].
Вплив алкоголю на здоров’я людини
Ще однією шкідливою звичкою, що негативно впливає на здоров’я дорослих, а особливо дітей та підлітків, є вживання алкоголю (етанолу) [93]. Доведено, що етанол навіть у малих дозах [94] має низку негативних наслідків для здоров’я — як короткострокових (сп’яніння та зневоднення), так і довгострокових (порушення метаболізму, ураження печінки, мозку та інших органів і систем організму), що суттєво скорочують тривалість життя людини. Тому зловживання алкоголем було визнано ООН глобальною проблемою, а боротьбу з ним зі щорічним моніторингом — пріоритетом у Порядку денному сталого розвитку на період до 2030 року [95].
Вживання алкоголю вірогідно підвищує ризик розвитку низки хвороб і специфічних алкоголь-асоційованих порушень у дорослих [96] і особливо у підлітків, оскільки у них ще тривають вікові процеси нейрогенезу [97], що призводить до високого рівня захворюваності, травмування і смертності. Згідно з даними Звіту ВООЗ про стан здоров’я населення та вживання алкоголю, щороку від його шкідливого впливу помирає більше 3 млн людей, що становить понад 5 % від загальної кількості захворювань у світі [98]. Це стосується 72 % випадків раку голови та шиї [86], життєво загрозливих гіпоглікемій у пацієнтів з ЦД, які приймають інсулін чи сульфонілсечовину [99], психічних розладів [100], травм, ССЗ [101–103], НМТ й ожиріння [104], уражень печінки (цироз) [105] та соціально значущих інфекцій (туберкульоз, ВІЛ/СНІД) [98].
Етанол також вважається потужним тератогеном, що підвищує ризик розвитку розладів фетального алкогольного спектра (фетальний/частковий фетальний алкогольний синдром, розлад нейророзвитку, статична енцефалопатія та вроджені вади розвитку, пов’язані з алкоголем) [106].
Саме тому у 2018 році ВООЗ започаткувала ініціативу SAFER (акронім, визначений зі списку запланованих дій), щоб зменшити кількість смертей, захворювань та травм, спричинених зловживанням алкоголем [101]. Використовуючи набір інструментів та ресурсів ВООЗ, ініціатива SAFER включає низку втручань з урахуванням економічної ефективності для зменшення/запобігання зловживанню алкоголем, а саме:
— посилення обмеження на доступність алкоголю;
— вдосконалення та забезпечення дотримання заходів протидії кермуванню в нетверезому стані;
— сприяння доступу до скринінгу, короткочасних втручань та лікування;
— запровадження заборони/комплексних обмежень на рекламу, спонсорство та просування алкоголю;
— підвищення цін на алкоголь за допомогою акцизів та цінової політики.
Значною проблемою сучасного суспільства стало вживання алкоголю підлітками. Хоча більшість підлітків розуміє негативний вплив вживання великої кількості алкоголю за один раз, багато хто вважає, що невелика його доза є не такою вже й ризикованою. Проте згідно зі статистичними даними підлітки, які вживають алкоголь, в середньому споживають його більше за один раз, ніж більшість дорослих [107], і не тільки швидше п’яніють, але й наслідки сп’яніння у них є гіршими для здоров’я. Це тяжкі травми, незапланована вагітність та ранні аборти, інфекції, що передаються статевим шляхом, ураження печінки та формування небезпечних для життя патологічних дефіцитних станів, швидкий розвиток алкоголізму та зловживання іншими психоактивними речовинами у зв’язку з не–оборотними пошкодженнями мозку в процесі його розвитку [108].
Вказане підтверджує доцільність і важливість відмови від шкідливих звичок як важливого компонента ЗСЖ для збереження здоров’я і життя та профілактики соціально значущих захворювань у всіх верств населення, включаючи дітей і підлітків.
Соціально значущі хронічні захворювання та патологічні стани, асоційовані з недотриманням ЗСЖ
Однією з основних сучасних причин погіршення здоров’я дорослих та дітей всіх вікових груп, особливо підлітків, у світі є ожиріння, яке визнане неінфекційною епідемією ХХІ століття і глобальною медико-психосоціальною проблемою, ключовим компонентом вирішення якої є впровадження принципів ЗСЖ у населення на державному рівні [109]. За останніми оцінками експертів ВООЗ, один з 8 жителів планети страждає на ожиріння [110]. Кожна п’ята дитина у світі має НМТ або ожиріння, а у підлітків поширеність захворювання сягає у деяких країнах рівня 20–25 % і навіть 33 % [111]. Наслідком ожиріння може стати розвиток асоційованих з ним тяжких хронічних соціально значущих хвороб та станів (НІЗ, метаболічний синдром, ГЕРХ, ерозивний езофагіт, стравохід Барретта, порушення опорно-рухового апарату, метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки, жовчнокам’яна хвороба, дефіцит вітаміну D тощо) [112].
Також у більшості дітей, зокрема підлітків, з ожирінням формуються психоемоційні проблеми (зниження самооцінки, високий рівень тривожності, депресія, розлади сну), оскільки вони часто стають об’єктами для насмішок з боку однолітків і стикаються з булінгом або кіберзалякуванням, що може призводити до самоізоляції та навіть суїцидальних спроб [113]. Саме підлітковий вік є критичним періодом для формування звичок та встановлення стійких патернів поведінки, зокрема харчової, тому дія несприятливих факторів (надмірне споживання калорій, гіподинамія та недостатнє перебування на свіжому повітрі, порушення сну, шкідливі звички, стрес тощо) може призвести до формування низки патологічних станів, що поглиблюються протягом подальшого життя. Це стосується, зокрема, розвитку недостатності/дефіциту жиророзчинного вітаміну D, який виявляють у 30–60 % дітей і підлітків з ожирінням, що призводить до порушень в опорно-руховій системі, підвищує ризик розвитку інфекційних, автоімунних та метаболічних захворювань [114]. Доведено, що у 80 % підлітків з ожирінням за наявності дефіциту вітаміну D зберігається висока ймовірність тяжкого ожиріння в дорослому віці, що асоціюється зі значною частотою госпіталізацій та високим рівнем смертності внаслідок інфекційних хвороб та НІЗ [115].
На сьогодні дефіцит вітаміну D є глобальною проблемою охорони здоров’я [116], що тісно пов’язана з порушенням ЗСЖ. Вказане стосується й ожиріння, що було підтверджено результатами метааналізу [117].
Відповідно до сучасних уявлень жиророзчинний вітамін D є прегормоном, що регулює кальцієво-фосфорний обмін, забезпечує формування та мінералізацію кісток [118, 119], бере участь у модуляції імунної відповіді, секреції інсуліну, розвитку нервової тканини та регуляції клітинного росту, тому його дефіцит підвищує ризик формування рахіту, остеомаляції, остеопорозy, інсулінорезистентності, ожиріння, ЦД, метаболічного синдрому, сприяє захворюваності на гострі респіраторні інфекції [120, 121].
Вітамін D існує у двох формах: вітамін D2 (ергокальциферол) та вітамін D3 (холекальциферол), який утворюється в дермальному шарі шкіри під впливом ультрафіолетового випромінювання спектра В (довжина хвилі — 290–315 нм), а також міститься у жирних сортах риби. Метаболічно активні форми цього есенціального мікронутрієнта утворюються внаслідок реакцій ферментативного гідроксилювання у печінці та нирках [33].
Оцінка статусу вітаміну D заснована на визначенні його концентрації в крові [122]: достатньою є кількість 75–125 нмоль/л (30–50 нг/мл); недостатньою — 50–75 нмоль/л (20–30 нг/мл), дефіцитом є концентрація < 50 нмоль/л (нижче від 20 нг/мл).
Основними причинами дефіциту вітаміну D визнано недостатнє його утворення шкірою під дією сонячних променів, знижене споживання відповідних продуктів; регіон проживання; вплив культурних і релігійних традицій; соціально-економічний статус [123]; а також діти 1-го року життя на виключно грудному вигодовуванні, які не отримують профілактичну дозу вітаміну D (400 МО); діти на штучному вигодовуванні, які не отримують 1000 мл адаптованої суміші, збагаченої вітаміном D; діти на елімінаційній безмолочній дієті (алергія на білок коров’ячого молока, лактазна недостатність); вегетаріанці та вегани; особи, у раціоні яких мало продуктів, збагачених вітаміном D; люди, які недостатньо перебувають на сонці, темношкірі діти; хворі на муковісцидоз, целіакію, запальні захворювання кишечника, остеопороз, ожиріння, хронічні захворювання нирок та печінки (внаслідок порушення утворення активних метаболітів вітаміну D); особи, які тривало отримують протиепілептичні лікарські засоби, що посилюють інактивацію активних метаболітів вітаміну D [124].
При ожирінні через нефізіологічні метаболічні процеси в організмі накопичуються неактивні форми вітаміну D, які стають недоступними для реалізації його біологічних ефектів [125].
Результати наукових досліджень та аналітичних оглядів останніх років підтвердили, що діти і підлітки з ожирінням мають вірогідно нижчі концентрації вітаміну D у сироватці крові [117, 126, 127]. Поясненням цього може бути теорія накопичення вітаміну D у жировій тканині, що призводить до зниження його біодоступності. А низька ФА з недостатнім перебуванням дитини на сонці призводить до порушення регуляції секреції лептину та адипонектину [114, 128, 129] зі збільшенням синтезу низки прозапальних цитокінів (фактор некрозу пухлини, IL-6, IL-1β), формуванням запалення й інсулінорезистентності [130]. Тому при ожирінні рекомендована саплементація харчового раціону дозами вітаміну D, які удвічі, а іноді навіть утричі більші, ніж для пацієнтів з нормальною МТ [131], оскільки активна форма 25(OH)D знижує синтез прозапальних цитокінів [114] та лімітує розвиток хронічного запалення. Тому пацієнтам з ожирінням необхідно дотримуватися збалансованого харчування, мати достатній сон і ФА на свіжому повітрі відповідно до віку за відсутності шкідливих звичок [127], тобто протягом усього життя дотримуватись ЗСЖ [132], який вважається найефективнішим і економічно доцільним профілактичним підходом [133].
Окремий науковий інтерес становлять також асоціації між ожирінням та дефіцитом вітаміну D, що негативно впливають на тонус нижнього стравохідного сфінктера, секрецію кислоти в шлунку та чутливість слизової оболонки стравоходу до її пошкоджуючої дії, сприяючи вірогідно частішому виникненню епізодів патологічного рефлюксу та розвитку ГЕРХ [134]. На сьогодні ГЕРХ визнана захворюванням, що асоційоване з ожирінням та належить до найпоширеніших у світі уражень верхніх відділів ТТ, на яке страждає у світі більше 1 млрд дорослих, дітей та підлітків [135].

Висновки

1. ЗСЖ в сучасних умовах є важливим та ефективним інструментом для збереження благополуччя і здоров’я населення планети, що включений в третю глобальну ціль програми ООН «Цілі сталого розвитку» до 2030 року та рекомендований для впровадження на державному рівні у всіх країнах.
2. Світовою громадськістю та медичною спільнотою визнано, що недотримання ЗСЖ асоціюється з порушеннями здоров’я і вірогідно збільшує ризик формування НІЗ, іншої поширеної хронічної патології (ожиріння, ГЕРХ), дефіцитних станів, а також підвищує рівень смертності всіх верств населення, включаючи дітей і підлітків.
3. Науковими дослідженнями та даними метааналізів доведено, що усвідомлене дотримання населенням принципів ЗСЖ з раннього дитинства є основою найбільш ефективних, безпечних та економічно обґрунтованих профілактичних стратегій, реалізація яких повинна здійснюватись спільними зусиллями ООН, ВООЗ та інших міжнародних організацій, державних і недержавних структур із залученням громадськості, засобів масової інформації, професійних об’єднань, працівників освіти та медичної спільноти.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 02.07.2025
Рецензовано/Revised 17.08.2025
Прийнято до друку/Accepted 25.08.2025

Список литературы

  1. The 17 Goals. Sustainable Development Goals. UN. Retrieved 10 August 2022.
  2. United Nations Resolution adopted by the General Assembly on 6 July 2017, Work of the Statistical Commission pertaining to the 2030 Agenda for Sustainable Development (A/RES/71/31).
  3. Goal 3: Good health and well-being. UNDP. Archived from the original on 30 December 2020. Retrieved 13 April 2017.
  4. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). Healthy Li–ving. https://www.cdc.gov/healthyweight/healthy_eating/index.html.
  5. Oster H, Chaves I. Effects of Healthy Lifestyles on Chronic Di–seases: Diet, Sleep and Exercise. Nutrients. 2023 Oct 31;15(21):4627. doi: 10.3390/nu15214627. PMID: 37960280. PMCID: PMC10650398.
  6. Nutritional health: strategies for disease prevention. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). [S.l.]: Humana. Editors: Temple NJ, Wilson T, Jacobs DR, Bray Jr GA. 2023. ISBN 3-031-24662-4. OCLC 13661242497.
  7. Humphries DL, Scott ME, Vermund SH. Nutrition and infectious diseases: shifting the clinical paradigm. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). 2021. Cham. ISBN 978-3-030-56913-6. OCLC 1228650322.
  8. FAO; IFAD; UNICEF; WFP; WHO. The State of Food Security and Nutrition in the World 2024. doi: 10.4060/cd1254en. ISBN 978-92-5-138882-2.
  9. Fan H, Han X, Shang X, et al. Fruit and vegetable intake and the risk of cataract: insights from the UK Biobank study. Eye (eng). 2023;1-9. doi: 10.1038/s41433-023-02498-9. ISSN 1476-5454.
  10. Hustad KS, Rundblad A, Ottestad I, et al. Comprehensive lipid and metabolic profiling in healthy adults with low and high compsumption of fatty fish: a cross-sectional study. British Journal of Nutrition. 2021;125(9):1034-1042. doi: 10.1017/S0007114520002305. ISSN 0007-1145.
  11. WHO (World Health Organization). Healthy Diet. 29 April 2020.
  12. Vijay A, Valdes AM. Role of the gut microbiome in chronic diseases: a narrative review. European Journal of Clinical Nutrition. 2022;76(4):489-501. doi: 10.1038/s41430-021-00991-6. ISSN 1476-5640.
  13. The quest for healthy diets. What are healthy diets? WHO. FAO. 25 October 2024. doi: 10.4060/cd1587en. ISBN 978-92-5-139116-7.
  14. Tsugane S. Why has Japan become the world’s most long-lived country: insights from a food and nutrition perspective. Eur J Clin Nutr. 2021 Jun;75(6):921-928. doi: 10.1038/s41430-020-0677-5. Epub 2020 Jul 13. PMID: 32661353. PMCID: PMC8189904.
  15. Rolands MR, Hackl LS, Bochud M, Lê KA. Protein Adequacy, Plant Protein Proportion, and Main Plant Protein Sources Consumed Across Vegan, Vegetarian, Pescovegetarian, and Semivegetarian Diets: A Systematic Review. J Nutr. 2025 Jan;155(1):153-167. doi: 10.1016/j.tjnut.2024.07.033. Epub 2024 Aug 6. PMID: 39117040.
  16. Sandri E, Cerdá Olmedo G, Piredda M, Werner LU, Dentamaro V. Explanatory AI Predicts the Diet Adopted Based on Nutritional and Lifestyle Habits in the Spanish Population. Eur J Investig Health Psychol Educ. 2025 Jan 24;15(2):11. doi: 10.3390/ejihpe15020011. PMID: 39997075. PMCID: PMC11854735.
  17. WHO guideline: sugar consumption recommendation. World Health Organization. Retrieved 6 January 2018.
  18. WHO — Unhealthy diet. who.int.Department of Agriculture and U.S. Department of Health and Human Services. Dietary Guidelines for Americans, 2020-2025. 9th Edition. December 2020. Available at DietaryGuidelines.gov.
  19. Coconut Oil. The Nutrition Source. The President and Fellows of Harvard College. 24 July 2018. Retrieved 8 August 2022.
  20. Heart-healthy eating patterns. Heart Foundation. Archived from the original on 28 March 2023.
  21. Touvier M, da Costa Louzada ML, Mozaffarian D, et al. Ultra-processed foods and cardiometabolic health: public health policies to reduce consumption cannot wait. BMJ. 2023;383:e075294. doi: 10.1136/bmj-2023-075294. PMC 10561017. PMID 37813465.
  22. Lane MM, Gamage E, Du S, et al. Ultra-processed food exposure and adverse health outcomes: umbrella review of epidemiological meta-analyses. BMJ. 2024 Feb 28;384:e077310. doi: 10.1136/bmj-2023-077310. PMID: 38418082. PMCID: PMC10899807.
  23. Jennings GL, Audehm R, Bishop W, et al. National Heart Foundation of Australia: position statement on coronary artery calcium scoring for the primary prevention of cardiovascular disease in Australia. Med J Aust. 2021 May;214(9):434-439. doi: 10.5694/mja2.51039. Epub 2021 May 7. PMID: 33960402. PMCID: PMC8252756.
  24. Riccardi G, Giosuè A, Calabrese I, Vaccaro O. Dietary recommendations for prevention of atherosclerosis. Cardiovascular Research. 2021;118(5):1188-1204. doi: 10.1093/cvr/cvab173. PMID: 34229346.
  25. Dominguez LJ, Di Bella G, Veronese N, Barbagallo M. Impact of Mediterranean Diet on Chronic Non-Communicable Diseases and Longevity. Nutrients. 2021;13(6):2028. doi: 10.3390/nu13062028. PMC 8231595. PMID 34204683.
  26. Hidalgo-Mora JJ, García-Vigara A, Sánchez-Sánchez ML, et al. The Mediterranean diet: A historical perspective on food for health. Maturitas. 2020;132:65-69. doi: 10.1016/j.maturitas.2019.12.002. PMID 31883665. S2CID 209510802.
  27. Liska D, Mah E, Brisbois T, et al. Narrative Review of Hydration and Selected Health Outcomes in the General Population. Nutrients. 2019 Jan 1;11(1):70. doi: 10.3390/nu11010070. PMID: 30609670. PMCID: PMC6356561.
  28. Gropper SS. The Role of Nutrition in Chronic Disease. Nutrients. 2023 Jan 28;15(3):664. doi: 10.3390/nu15030664. PMID: 36771368. PMCID: PMC9921002.
  29. Li G, Li L, Adachi JD, et al. Relationship between Serum 25-Hydroxyvitamin D Level and Risk of Recurrent Stroke. Nutrients. 2022;14:1908. doi: 10.3390/nu14091908.
  30. Shah VP, Nayfeh T, Alsawaf Y, et al. A Systematic Review Supporting the Endocrine Society Clinical Practice Guidelines on Vitamin D. J Clin Endocrinol Metab. 2024 Jul 12;109(8):1961-1974.
  31. Наказ МОЗ України від 17.04.2023 р. № 730 «Про затвердження Стандартів медичної допомоги «Профілактика та лікування аліментарного рахіту».
  32. Holick MF, Binkley NC, Bischoff-Ferrari HA, et al. Endocrine Society. Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: an Endocrine Society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab. 2011 Jul;96(7):1911-30. doi: 10.1210/jc.2011-0385. Epub 2011 Jun 6. Erratum in: J Clin Endocrinol Metab. 2011 Dec;96(12):3908. Erratum in: J Clin Endocrinol Metab. 2024 Sep 16;109(10):e1991. doi: 10.1210/clinem/dgae373. PMID: 21646368.
  33. Proia P, Amato A, Drid P, et al. The Impact of Diet and Physical Activity on Bone Health in Children and Adolescents. Front Endocrinol (Lausanne). 2021;12:704647. doi: 10.3389/fendo.2021.704647.
  34. Rizzoli R. Dairy products and bone health. Aging Clin Exp Res. 2022 Jan;34(1):9-24. doi: 10.1007/s40520-021-01970-4. Epub 2021 Sep 7. PMID: 34494238. PMCID: PMC8794967.
  35. Scientific Report of the 2025 Dietary Guidelines Advisory Committee. https://www.fmi.org/governmentaffairs/regulatory/comments/view/comments-filed/2025/02/10/hhs-usda--dietary-guidelines-advisorycommittescientific-report-(february-10--2025).
  36. Mason IC, Grimaldi D, Reid KJ, et al. Light exposure during sleep impairs cardiometabolic function. Proc Natl Acad Sci USA. 2022 Mar 22;119(12):e2113290119. doi: 10.1073/pnas.2113290119. Epub 2022 Mar 14. PMID: 35286195. PMCID: PMC8944904.
  37. Nelson R. The Dichotomy Of Sleep: REM And Non-REM Stages, And Their Impact On Human Health. Quantify Sleep. 2021. Retrieved 15 July 2023.
  38. Hatori М, Panda S, Hirota T. Circadian Clocks. Neuromethods. Springer US. 2023;429. ISBN 9781071625774.
  39. Figueiro MG, Pedler D. Red light: A novel, non-pharmacological intervention to promote alertness in shift workers. Journal of Safety Research. 2020;74:169-177. doi: 10.1016/j.jsr.2020.06.003. ISSN 0022-4375.
  40. Rivera AM, Huberman AD. Neuroscience: A Chromatic Retinal Circuit Encodes Sunrise and Sunset for the Brain. Current bio–logy. 2020;30(7):R316-R318. doi: 10.1016/j.cub.2020.02.090. PMCID: PMC8407369. PMID: 32259506.
  41. Hale L, Troxel W, Buysse DJ. Sleep health: an opportunity for public health to address health equity. Annu Rev Public Health. 2020;41(1):81-99. https://doi.org/10.1146/annurev-publhealth-040119- 094412.
  42. Ramar K, Malhotra RK, Carden KA, et al. Sleep is essential to health: an American Academy of Sleep Medicine position statement. J Clin Sleep Med. 2021;17(10):2115-2119. https://doi.org/10.5664/jcsm.9476.
  43. Lloyd-Jones DM, Allen NB, Anderson CAM, et al. American Heart Association. Life’s essential 8: updating and enhancing the American Heart Association’s construct of cardiovascular health: a presidential advisory from the American Heart Association. Circulation. 2022;146(5):e18-e43. https://doi.org/10.1161/CIR.0000000000001078.
  44. Foster RG. Sleep, circadian rhythms and health. Interface Focus. 2020;10(3):20190098. doi: 10.1098/rsfs.2019.0098.
  45. McConnell BV, Kronberg E, Medenblik LM, et al. The rise and fall of slow wave tides: vacillations in coupled slow wave/spindle pairing shift the composition of slow wave activity in accordance with depth of sleep. Front Neurosci. 2022;16:915934. doi: 10.3389/fnins.2022.915934.
  46. Pulver RL, Kronberg E, Medenblik LM, et al. Mapping sleep’s oscillatory events as a biomarker of Alzheimer’s disease. Preprint posted online February 16, 2023. doi: 10.1101/2023.02.15.528725.
  47. Claussen AH, Dimitrov LV, Bhupalam S, et al. Short sleep duration: children’s mental, behavioral, and developmental disorders and demographic, neighborhood, and family context in a nationally representative sample, 2016-2019. Prev Chronic Dis. 2023;20:E58. doi: 10.5888/pcd20.220408.
  48. Bird M, Neely KC, Montemurro G, Mellon P, MacNeil M, Brown C, et al. Parental perspectives of sleep in the home: shaping home-school partnerships in school-based sleep promotion initiatives. Prev Chronic Dis. 2023;20:E38. doi: 10.5888/pcd20.22039.
  49. Milenkova V, Nakova A. Personality Development and Behavior in Adolescence: Characteristics and Dimensions. Societies. 2023;13(6):148. https://doi.org/10.3390/soc13060148.
  50. Metin Karaaslan M, Basaran B. Dietary Acrylamide Exposure and Its Correlation with Nutrition and Exercise Behaviours Among Tur–kish Adolescents. Nutrients. 2025;7(15):2534. https://doi.org/10.3390/nu17152534.
  51. Gunderson J, McDaniel K, DiBlanda A. Association between insufficient sleep, depressive symptoms, and suicidality among Florida high school students. Prev Chronic Dis. 2023;20:E59. doi: 10.5888/pcd20.220403.
  52. Morey BN, Ryu S, Shi Y, Lee S. The mediating role of sleep disturbance on the association between stress and self-rated health among Chinese and Korean immigrant Americans. Prev Chronic Dis. 2023;20:E04. doi: 10.5888/pcd20.220241.
  53. Ramos AR, Wheaton AG, Johnson DA. Sleep Deprivation, Sleep Disorders, and Chronic Disease. Prev Chronic Dis. 2023 Aug 31;20:E77. doi: 10.5888/pcd20.230197. PMID: 37651644. PMCID: PMC10487788.
  54. Physiscal activity (eng). World Health Organization (WHO). 2020.
  55. Yu C, Wang T, Gao Y, et al. Association between physical activity and risk of gastroesophageal reflux disease: A systematic review and meta-analysis. J Sport Health Sci. 2024 Sep;13(5):687-698. doi: 10.1016/j.jshs.2024.03.007. Epub 2024 Mar 27. PMID: 38552714. –PMCID: PMC11282378.
  56. Costa SA, Willumsen J, Meheus F, et al. The cost of inaction on physical inactivity to public health-care systems: a population-attri–butable fraction analysis. The Lancet Global Health. 2022;11(1):E32-E39. doi: 10.1016/S2214-109X(22)004648. PMID: 36480931. PMCID: PMC9748301.
  57. Grellier J, White MP, De Bell S, et al. Valuing the health benefits of nature-based recreational physical activity in England. Environment International. 2024;187:108667. doi: 10.1016/j.envint.2024.108667. ISSN 0160-4120.
  58. Costantino A, Pessarelli T, Vecchiato M, Vecchi M, Basilisco G, Ermolao A. A practical guide to the proper prescription of physical activity in patients with irritable bowel syndrome. Dig Liver Dis. 2022 Nov;54(11):1600-1604. doi: 10.1016/j.dld.2022.08.034. Epub 2022 Sep 21. PMID: 36153192.
  59. Fenech A, Chockalingam N, Formosa C, Gatt A. Longitudinal effects of evidence-based physical education in Maltese children. Child and Adolescent Obesity. 2021;4(1):98-116. doi: 10.1080/2574254X.2021.1915041. S2CID 237846270.
  60. Milton K, Cavill N, Chalkley A, et al. Eight Investments That Work for Physical Activity. Journal of Physical Activity and Health. 2021;1:625-630. doi: 10.1123/jpah.2021-0112. hdl: 1983/8805dde9-3053-4103-aa70-314da5fd30cc.
  61. Physical Activity Guidelines for Americans, 2nd Edition. Office of Disease Prevention and Health Promotion. Retrieved 2020-12-04.
  62. Lin CY, Gentile NL, Bale L, et al. Implementation of a Physical Activity Vital Sigh in Primary Care: Associations Between Physical Activity, Demographic Characteristics, and Chronic Disease Burden. Preventing Chronic Disease. 2022;19:E33. doi: 10.5888/pcd19.210457. PMC11272163. PMID: 35749145. S2CID: 249965817.
  63. Global Recommendations on Physical Activity for Health, 2009. World Health Organization. Geneva, Switzerland. Accessed 13-07-2018. Available at: http://www.who.int/ncds/prevention/physical-activity/en/.
  64. World Health Organization. Guidelines on physical acti–vity and sedentary behaviour, 2020. https://www.who.int/publications/i/item/9789240015128.
  65. Centers for Disease Control and Prevention (CDC), Physical Activity Facts, 2022. https://www.cdc.gov/healthyschools/physicalactivity/facts.htm.
  66. Guthold R, Stevens GA, Riley LM, Bull FC. Global trends in insufficitnt physical activity among adolescents: a pooled analysis of 298 population-based surveys with 1.6 million adolescents. The Lancet Child & Adolescent Health. 2019;4(1):23-35. doi: 10.1016/S2352-4642(19)30323. ISSN 2352-4642. PMC6919336. PMID: 31761562.
  67. Usmani D, Ganapathy K, Patel D, et al. The role of exercise in preventing chronic diseases: current evidence and recommendations. Georgian Med News. 2023 Jun;339:137-142. PMID: 37522789.
  68. Cheney MK, Song H, Bhochhibhoya S, Lu Y. Chronic disease as a risk factor for cigarette and e-cigarette use from young adulthood to adulthood. Prev Med Rep. 2023 Oct 14;36:102473. doi: 10.1016/j.pmedr.2023.102473. PMID: 37881176. PMCID: PMC10594544.
  69. Zhu H, Xu P, Wei Y. et al. Smoking cessation improves health status of patients with chronic diseases: evidence from a longitudinal study of older adults in China. BMC Public Health. 2025;25:957. https://doi.org/10.1186/s12889-025-22203-7.
  70. Bryazka D, Reitsma MB, Griswold MG, et al.; GBD 2020 Alcohol Collaboration. Population-level risks of alcohol consumption by amount, geography, age, sex, and year: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2020. The Lancet. 2022;400(10347):185-235. doi: 10.1016/S0140-6736(22)00847-9. PMC9289789. PMID: 35843246.
  71. World Health Organization. “Tobacco”. WHO. World Health Organization. Archived from the original on 30 January 2023. Retrieved 30 January 2023.
  72. Tobacco in China. World Health Organization. Archived from the original on 2022-08-03. Retrieved 2022-09-04.
  73. Dubey D. Data Dive: Tobacco Kills 3,700 People Every Day, Causes 27 % of Cancer Cases. 2022. Factchecker.in. Retrieved 2022-09-04.
  74. Tobacco. www.who.int. 2024-07-31. Retrieved 2024-10-04.
  75. CDCTobaccoFree. 2021-08-16. Global Tobacco Control. Centers for Disease Control and Prevention. Retrieved 2024-02-24.
  76. Lay K. Tobacco exposure killed more than 7m people in 2023, study finds. The Guardian. 24 June 2025.
  77. Harmful Chemicals in Tobacco Products. www.cancer.org. Retrieved 2024-02-23.
  78. Just one cigarette a day can cause serious heart problems. New Scientist. 3 February 2020. Archived from the original on 22 December 2020. Retrieved 6 May 2020.
  79. Thomson NC, Polosa R, Sin DD. Cigarette smoking and asthma. J Allergy Clin Immunol Pract. 2022;10(11):2783-2797. https://doi.org/10.1016/j.jaip.2022.04.034.
  80. Wang Z, Qiu Y, Ji X, Dong L. Effects of smoking cessation on individuals with COPD: a systematic review and meta-analysis. Front Public Health. 2024;12:1433269. https://doi.org/10.3389/fpubh.2024.1433269.
  81. Wang S, Shen C, Yang S. Analysis of health-related quality of life in elderly patients with stroke complicated by hypertension in China using the EQ-5D-3L Scale. J Multidiscip Healthc. 2024;17:1981-97. https://doi.org/10.2147/JMDH.S459629.
  82. Wu AD, Lindson N, Hartmann-Boyce J, et al. Smoking cessation for secondary prevention of cardiovascular disease. Cochrane Database Syst Rev. 2022;2022(8):CD014936. https://doi.org/10.1002/14651858.CD014936.pub2.
  83. Alfredsson L, Klareskog L, Hedström AK. Influence of smoking on disease activity and quality of life in patients with rheumatoid arthritis: results from a Swedish case-control study with longitudinal follow-up. Arthritis Care Res. 2023;75(6):1269-77. https://doi.org/10.1002/acr.25026.
  84. Anjum F, Zohaib J. Oropharyngeal Squamous Cell Carcinoma. Definitions (Updated ed.). Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. 2020. doi: 10.32388/G6TG1L. PMID: 33085415. S2CID: 229252540. Bookshelf ID: NBK563268. Archived from the original on 11 June 2021. Retrieved 7 February 2021.
  85. Gormley M, Creaney G, Schache A, et al. Reviewing the epidemiology of head and neck cancer: definitions, trends and risk factors. British Dental Journal. 2022;233(9):780-786. doi: 10.1038/s41415-022-5166-x. ISSN 0007-0610. PMC9652141. PMID: 36369568.
  86. Smoking and Diabetes. Centers for Disease Control and Prevention. 23 April 2018. Archived from the original on 24 August 2019. Retrieved 4 November 2019.
  87. Shakiba E, Moradinazar M, Rahimi Z, et al. Tobacco smoking and blood parameters in the Kurdish population of Iran. BMC Cardiovasc Disord. 2023;23(1):401. https://doi.org/10.1186/s12872-023-03433-2.
  88. Jing Z, Li J, Wang Y, et al. Association of smoking status and health-related quality of life: difference among young, middle-aged, and older adults in Shandong. China Qual Life Res. 2021;30(2):521-30. https://doi.org/10.1007/s11136-020-02645-9.
  89. Cho ER, Brill IK, Gram IT, et al. Smoking cessation and short- and longer-term mortality. NEJM Evid. 2024;3(3):EVIDoa2300272. https://doi.org/10.1056/EVIDoa2300272.
  90. Share of deaths from smoking. Our World in Data. Archived from the original on 17 March 2020. Retrieved 5 March 2020.
  91. Seven out of 10 people protected by at least one tobacco control measure. World Health Organization. Retrieved 2023-08-15.
  92. Shield K, Manthey J, Rylett M, et al. National, regional, and global burdens of disease from 2000 to 2016 attributable to alcohol use: a comparative risk assessment study. Lancet Public Health. 2020 Jan;5(1):e51-e61. doi: 10.1016/S2468-2667(19)30231-2. PMID: 31910980.www.euro.who.int. Retrieved 8 February 2023.
  93. Rehm J, Crépault JF, Wettlaufer A, et al. What is the best indicator of the harmful use of alcohol? A narrative review. Drug Alcohol Rev. 2020 Sep;39(6):624-631. doi: 10.1111/dar.13053. Epub 2020 Apr 6. PMID: 32250491.
  94. The risks of drinking too much. NHS. Retrieved 23 July 2024.Risks of Adolescent Alcohol Use. HHS.gov. 19 January 2018. Archived from the original on 22 March 2019. Retrieved 3 June 2020.
  95. Management of Substance Abuse Team, World Health Organization (14 February 2019). Global status report on alcohol and health 2018. Geneva: World Health Organization. ISBN 978-92-4-156563-9. OCLC 1089229677.
  96. Alcohol & Diabetes — ADA. American Diabetes Association. Retrieved 30 November 2022.
  97. Palzes VA, Parthasarathy S, Chi FW, et al. Associations Between Psychiatric Disorders and Alcohol Consumption Levels in an Adult Primary Care Population. Alcoholism: Clinical and Experimental Research. 2020;44(12):2536-2544. doi: 10.1111/acer.14477. PMC7756330. PMID: 33151592.
  98. WHO launches SAFER alcohol control initiative to prevent and reduce alcohol-related death and disability. World Health Organization (Press release). Archived from the original on 1 October 2018. Retrieved 21 November 2019.
  99. van de Luitgaarden IAT, van Oort S, Bouman EJ, et al. Alcohol consumption in relation to cardiovascular diseases and mortality: a systematic review of Mendelian randomization studies. Eur J Epidemiol. 2022 Jul;37(7):655-669. doi: 10.1007/s10654-021-00799-5. Epub 2021 Aug 22. PMID: 34420153. PMCID: PMC9329419.
  100. Ding C, O’Neill D, Bell S, et al. Association of alcohol consumption with morbidity and mortality in patients with cardiovascular disease: original data and meta-analysis of 48,423 men and women. BMC Med. 2021 Jul 27;19(1):167. doi: 10.1186/s12916-021-02040-2. PMID: 34311738. PMCID: PMC8314518.
  101. Patra J, Buckley C, Kerr WC, et al. Impact of body mass and alcohol consumption on all-cause and liver mortality in 240,000 adults in the United States. Drug Alcohol Rev. 2021 Sep;40(6):1061-1070. doi: 10.1111/dar.13265. Epub 2021 Mar 8. PMID: 33682957. PMCID: PMC9383267.
  102. Chrystoja BR, Rehm J, Manthey J, et al. A systematic comparison of the global comparative risk assessments for alcohol. Addiction. 2021 Aug;116(8):2026-2038. doi: 10.1111/add.15413. Epub 2021 Feb 3. PMID: 33449382.
  103. Chung DD, Pinson MR, Bhenderu LS, et al. Toxic and Teratogenic Effects of Prenatal Alcohol Exposure on Fetal Development, Adolescence, and Adulthood. International Journal of Molecular Sciences. 2021;22(16):8785. doi: 10.3390/ijms22168785. PMC8395909. PMID: 34445488.
  104. Teen Alcohol Consumption: 5 Dangerous Trends Parents Need to Know. 7 April 2020.
  105. Alcohol harms the brain in teen years — before and after that, too. 15 January 2021.
  106. World Health Organization. Obesity and overweight. Geneva: WHO; 2024. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight.
  107. Оne in eight people are now living with obesity. World Health Organization. 1 March 2024. Retrieved 1 March 2024.
  108. Prevalence of obesity among children and adolescents, BMI > +2 standard deviations above the median, 2022. World Health Organization. Retrieved 04, February 2025.
  109. Acceleration plan to support Member States in implementing the recommendations for the prevention and management of obesity over the life course, 2022. World Health Organization A75/10 Add.6. Annex 12-27 April 2022.
  110. Prieto-Latorre C, Lopez-Agudo LA, Marcenaro-Gutierrez OD. Influence of Body Mass Index on Health Complains and Life Satisfaction. Quality of Life Research. 2024;33(3):705-19. doi: 10.1007/s11136-023-03557-0.
  111. Lee MJ. Vitamin D Enhancement of Adipose Biology: Implications on Obesity-Associated Cardiometabolic Diseases. Nutrients. 2025;17(3):586. Published 2025 Feb 6. doi: 10.3390/nu170305866.
  112. Gombart AF, Pierre A, Maggini SA. Review of Micronutrients and the Immune System — Working in Harmony to Reduce the Risk of Infection. Nutrients. 2020;12:236. doi: 10.3390/nu12010236 https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7019735.
  113. Kamińska W, Bobrzyk A, Łyko G, et al. Supplementation of vitamin D in children with obesity and vitamin D deficiency — review of outcomes in terms of obesity parameters and comorbidities. Journal of Education, Health and Sport. Online. 2023;44(1):322-332. [Accessed 18 May 2025]. doi: 10.12775/jehs.2023.44.01.021.
  114. Fiamenghi VI, Mello ED. Vitamin D deficiency in children and adolescents with obesity: a meta-analysis. J Pediatr (Rio J). 2020;97(3):273-279. doi: 10.1016/j.jped.2020.08.0y06 PMID: 33022267. PMCID: PMC9432231.
  115. Karimian P, Ebrahimi HK, Jafarnejad S, Delavar MA. Effects of vitamin D on bone density in healthy children: A systematic review. J Family Med Prim Care. 2022 Mar;11(3):870-878. doi: 10.4103/jfmpc.jfmpc_2411_20.
  116. Karlsson MK, Rosengren BE. Exercise and peak bone mass. Curr Osteoporos Rep. 2020;18:285-290.
  117. Wu F, Fuleihan GE, Cai G, et al. Vitamin D supplementation for improving bone density in vitamin D-deficient children and adolescents: systematic review and individual participant data meta-analysis of randomized controlled trials. Am J Clin Nutr. 2023 Sep;118(3):498-506. doi: 10.1016/j.ajcnut.2023.05.028.
  118. Van Daal MT, Folkerts G, Garssen J, Braber S. Pharmacological Modulation of Immune Responses by Nutritional Components. Pharmacol Rev. 2021;73:198-232. doi: 10.1124/pharmrev.120.000063.
  119. Taylor SN. Vitamin D in Toddlers, Preschool Children, and Adolescents. Ann Nutr Metab. 2020;76(2):30-41. doi: 10.1159/000505635.
  120. National institutes of health. Vitamin D. Fact Sheet for Health Professionals. https://ods.od.nih.gov/factsheets/VitaminD-HealthProfessional/#ref.
  121. Viraraghavan VR, Seth A, Aneja S, et al. Effect of high dose vitamin D supplementation on vitamin D nutrition status of pre-pubertal children on anti-epileptic drugs — A randomized controlled trial. Clin Nutr ESPEN. 2019 Feb;29:36-40. doi: 10.1016/j.clnesp.2018.11.007. Epub 2018 Nov 23. PMID: 30661698.
  122. Alzohily B, AlMenhali A, Gariballa S, et al. Unraveling the complex interplay between obesity and vitamin D metabolism. Sci Rep. 2024;14:7583. https://doi.org/10.1038/s41598-024-58154-z.
  123. Hajhashemy Z, Lotfi K, Heidari Z, Saneei P. Serum Vitamin D Levels in Relation to Abdominal Obesity in Children and Adolescents: A Systematic Review and Dose-Response Meta-Analysis. Front Nutr. 2022;9:806459. Published 2022 Feb 16. doi: 10.3389/fnut.2022.806459.
  124. Bennour I, Haroun N, Sicard F, et al. Vitamin D and Obesity/Adiposity — A Brief Overview of Recent Studies. Nutrients. 2022;14(10):2049. Published 2022 May 13. doi: 10.3390/nu14102049.
  125. Lu S, Cao ZB. Interplay between Vitamin D and Adipose Tissue: Implications for Adipogenesis and Adipose Tissue Function. Nutrients. 2023;15(22):4832. Published 2023 Nov 18. doi: 10.3390/nu15224832.
  126. Park SY, Han SN. Vitamin D and obesity. Advances in Food and Nutrition Research. 2024;109:221-247. doi.org/10.1016/bs.afnr.2023.12.006.
  127. Corsello A, Macchi M, D’Oria V, et al. Effects of vitamin D supplementation in obese and overweight children and adolescents: A systematic review and meta-analysis. Pharmacological Research. 2023;192:106793. https://doi.org/10.1016/j.phrs.2023.106793.
  128. Płudowski P, Kos-Kudła B, Walczak M, et al. Guidelines for Preventing and Treating Vitamin D Deficiency: A 2023 Update in Poland. Nutrients. 2023;15(3):695. Published 2023 Jan 30. doi: 10.3390/nu15030695.
  129. NHANES 2019-2020. CDC. Atlanta; 2022. https://www.cdc.gov/nchs/nhanes/index.html.
  130. World Health Organization (WHO). Noncommunicable di–seases. 2023. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/noncommunicable-diseases.
  131. Mărginean CO, Meliț LE, Borka Balas R, et al. The Crosstalk between Vitamin D and Pediatric Digestive Disorders. Diagnostics (Basel). 2022 Sep 27;12(10):2328. doi: 10.3390/diagnostics12102328. PMID: 36292016. PMCID: PMC9600444.
  132. Dewa NWI, Wayan WDN. Gastroesophageal Reflux Disease and Obesity [Internet]. Gastroesophageal Reflux Disease — A Growing Concern. IntechOpen. 2023. Available from: http://dx.doi.org/10.5772/intechopen.106528.

Вернуться к номеру