Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Internal medicine" 4(10) 2008

Back to issue

Прийняття «Талліннської хартії: системи охорони здоров’я для здоров’я і добробуту» — новий крок на шляху зміцнення систем охорони здоров’я

Authors: В.Ф. Москаленко, ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, чл.-кор. АМН України, д.м.н., професор; Т.С. Грузєва, д.м.н., професор, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Categories: Family medicine/Therapy, Therapy

Sections: Medical forums

print version

Європейська міністерська конференція ВООЗ «Системи охорони здоров’я — здоров’я — добробут», що відбулася в Таллінні 25–27 червня 2008 р., посідає особливе місце серед найважливіших форумів міжнародного рівня з питань охорони здоров’я. Її можна поставити в один ряд з Алма-Атинською (1978 р.) та Люблянською (1996 р.) конференціями за рівнем значущості розглянутих проблем і прийнятих рішень.

Генеральний директор ВООЗ Margaret Chan у своєму виступі на 58-й сесії Європейського регіонального бюро ВООЗ дала високу оцінку конференції та прийнятій нею Талліннській хартії. Вона відзначила: «Європейська міністерська конференція з систем охорони здоров’я показала всьому світові, що важливе значення має характер організації систем охорони здоров’я, їх фінансування й керівництво ними. Підвищення ефективності діяльності відіграє вирішальну роль навіть у країнах із найкращими показниками очікуваної тривалості життя й найкращими системами охорони здоров’я у світі... Прийняття Талліннської хартії стало кроком уперед в обговоренні питань розвитку охорони здоров’я на міжнародному рівні. У нас з’явилися нові можливості для руху вперед у потрібному напрямі».

Результативність роботи Європейської міністерської конференції було забезпечено попередньою роботою з її підготовки та активною участю всіх держав — членів Європейського регіону ВООЗ. Форуму передувала низка багатопланових підготовчих заходів, що здійснювалися за участю держав — членів ЄР ВООЗ, партнерів та експертів. Процес підготовки почався в другій половині 2006 р. з проведення 2 консультативних нарад — у Відні (Австрії) та Барселоні (Іспанія). Було організовано 4 підготовчі заходи, у тому числі з оцінки діяльності систем охорони здоров’я (Брюссель, Бельгія) і з поліпшення діяльності служб надання медичної допомоги (Блед, Словенія). Питання політики у сфері кадрів охорони здоров’я було обговорено на 57-й сесії Європейського регіонального комітету ВООЗ у Белграді, Сербія.

Конференція поставила за мету розширення уявлень про вплив систем охорони здоров’я на здоров’я людей і, відповідно, на економічне зростання та соціальне благополуччя. Вона висвітлила шляхи покращання показників діяльності систем охорони здоров’я та поставила відповідні питання в центр політичного порядку денного європейських держав — членів ЄР ВООЗ, привернула увагу до необхідності подальшого розвитку національних систем охорони здоров’я та політики громадського здоров’я, а також до нарощування масштабів практичної діяльності в цій сфері.

Зовнішня консультативна рада здійснювала підготовчу роботу до конференції, регулярно проводячи наради. До її складу входять провідні спеціалісти з систем охорони здоров’я з міністерств охорони здоров’я, університетів та партнерських організацій, таких як Світовий банк, Європейська комісія, Європейський інвестиційний банк, Європейський центр із контролю та профілактики захворювань, Організація економічного співробітництва й розвитку, Рада Європи.

Пріоритетним завданням Зовнішньої консультативної ради було надання консультативної допомоги ВООЗ із технічних питань у ході підготовки до конференції, таких як тематика проблем, що виносяться на обговорення, запропоновані напрями наукових досліджень, порядок денний підготовчих нарад, стратегія комунікації. Рада також надавала рекомендації щодо залучення партнерських організацій і ключових установ із метою забезпечення всебічного охоплення в ході конференції найбільш актуальних проблем систем охорони здоров’я.

Для участі в форумі до Таллінну прибули 500 керівників охорони здоров’я та фінансової сфери на рівні міністрів із 53 країн Європейського регіону ВООЗ.

В урочистій обстановці конференцію відкрили директор Європейського регіонального бюро ВООЗ Marc Danzon та міністр соціальних справ Естонії Maret Maripuu. Програма конференції включала пленарні засідання та міністерські панельні дискусії.

З програмними доповідями на конференції виступили провідні фахівці в галузі політології, організації та економіки охорони здоров’я. Професор Принстонського університету Uwe Reinhardt (Нью-Джерсі, США) у своїй доповіді зупинився на міжнародних аспектах здоров’я, економічного добробуту й соціального благополуччя в контексті діяльності систем охорони здоров’я.

Співголова Консультативного комітету з глобальної політики стосовно працівників охорони здоров’я, президент ініціативи «Реалізація прав: етична глобалізація» Mary Rоbinson у своїй доповіді висвітлила питання прав людини з акцентом на право на охорону здоров’я. Вона підкреслила, що право на здоров’я — це фундаментальне право усіх людей, що має самостійну цінність, і в інтересах кожного уряду забезпечити більш високий рівень підзвітності стосовно показників діяльності своїх систем охорони здоров’я, у тому числі щодо забезпечення реалізації права на здоров’я.

Проблеми систем охорони здоров’я, здоров’я й добробуту в Європейському регіоні ВООЗ окреслив професор Європейського центру з проблем охорони здоров’я перехідних спільнот, Лондонської школи гігієни й тропічної медицини Martin McKee. У його промові охарактеризовано складний характер зв’язків між системами охорони здоров’я, здоров’ям та економічним добробутом, показано наявність численних труднощів у багатьох державах, пов’язаних із кількісною оцінкою діяльності систем охорони здоров’я, включаючи проблему відбору ефективних показників.

Значний інтерес становила доповідь директора Центру економіки охорони здоров’я Університету Йорка, професора Peter C. Smith, що стосувалася оцінки діяльності систем охорони здоров’я.

Учасники пленарного засідання з підвищеною увагою прослухали доповідь директора Міжнародного інституту проблем суспільства та здоров’я, професора Центру медичних досліджень кафедри епідеміології й громадського здоров’я Університетського коледжу Лондона Michael Marmot на тему «Соціальні детермінанти здоров’я й системи охорони здоров’я».

За тематикою конференції основні доповіді виголосили прем’єр-міністр Естонії Andrus Ansip, комісар Європейського Cоюзу з питань охорони здоров’я Androulla Vassilliou та заступник регіонального директора Європейського регіонального бюро ВООЗ Nata Menabde.

Привітання та блискучий виступ Генерального директора ВООЗ містили високу оцінку організації конференції та прийнятих на ній рішень, що було сприйнято її учасниками з надзвичайним піднесенням. У своїй промові Margaret Chan підкреслила глибоке враження від змісту Талліннської хартії. Вона сказала: «Нам уже відомо, що ні гроші, ні оснащення, ні найкращі наміри не можуть забезпечити достатній прогрес в охороні здоров’я, якщо відсутні системи, здатні надавати своєчасну й адекватну медичну допомогу тим, хто більше за все її потребує».

Учасники конференції заслухали провідного радника з питань охорони здоров’я Світового банку доктора Armin H. Fidler, президента Європейського інвестиційного банку Phillippe Maystadt, виконавчого директора глобального фонду Michel Kazatchkine, керівника відділу охорони здоров’я Ради Європи Piotr Mierzewski, заступника регіонального директора дитячого фонду ООН Shahnaz Kianian-Firouzgar.

Протягом трьох днів роботи конференції відбувалися міністерські панельні дискусії країн — членів ВООЗ із актуальних проблем систем охорони здоров’я, здоров’я та добробуту, що висвітлили у своїх повідомленнях міністри охорони здоров’я та міністри фінансів. Тематика паралельних засідань включала питання стратегічного управління, фінансування охорони здоров’я, формування ресурсів та надання послуг.

Доктор Josep Figueras, директор Європейської обсерваторії з систем і політики охорони здоров’я, керівник Європейського центру ВООЗ із політики охорони здоров’я, підбив підсумки проведення паралельних засідань конференції та оприлюднив висновки, що були зроблені в ході дискусій.

Конференція створила надійну платформу для обговорення дуже дражливих, політично гострих питань охорони здоров’я, таких як забезпечення рівного доступу до послуг охорони здоров’я, прозорі механізми фінансування охорони здоров’я, дотримання принципу підзвітності стосовно витрат державних коштів на цілі охорони здоров’я. Це стало справжнім проривом у вирішенні найактуальніших проблем у сфері громадського здоров’я.

Учасники конференції, міністри охорони здоров’я Вірменії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, Македонії, Казахстану, Киргизстану, Сербії підкреслили, що добре функціонуюча система охорони здоров’я — це не розкіш, яка доступна тільки для багатих країн, а фундаментальна умова підтримання благополуччя будь-якої країни. У виступах учасників було наголошено, що системи охорони здоров’я включають набагато більше, ніж просте забезпечення роботи лікарів і лікарень. Вони охоплюють усі компоненти діяльності суспільства і різних його структур, що впливають на здоров’я. Успішність систем охорони здоров’я передбачає здатність Міністерства охорони здоров’я впливати на інші міністерства, зокрема транспорту, навколишнього середовища, освіти тощо, з метою відображення в їхній політиці завдань поліпшення здоров’я населення та координувати вказану діяльність.

Доповідачі та учасники форуму постійно підкреслювали важливість не тільки інвестування в охорону здоров’я, але й ефективності діяльності самої системи. Було наголошено на необхідності звітувати про те, як витрачаються кошти і як здійснюється вибір відповідних технологій, а також грунтовно доводити, що вибрані методи є оптимальними й використовуються правильно.

У ході конференції констатувалося, що питання здоров’я потрібно розглядати, виходячи за рамки надання медичних послуг, адже охорона здоров’я базується на трьох визначальних факторах — профілактиці, лікуванні й догляді, що однаково важливі як компоненти ефективної системи охорони здоров’я. Підкреслювалася необхідність визначити механізми оцінки діяльності з метою підтримки ефективності.

Численними виступами було підтверджено, що країни намагаються поліпшити показники діяльності національних систем охорони здоров’я, впливаючи на вищезгадані ключові фактори, поряд із вирішенням ряду інших проблем.

Зокрема, реформування постачання медичного обслуговування включало інтеграцію й координацію надання послуг, заміщення різних рівнів медичної допомоги, спрямування ресурсів у найбільш рентабельні сфери, посилення первинної ланки, децентралізацію постачання, підвищення якості, упровадження нових моделей обслуговування, нові стратегії громадського управління, стирання меж між громадською та приватною охороною здоров’я, зміцнення права вибору пацієнта, надання повноважень пацієнту.

Як указували доповідачі, зміни у сфері формування ресурсів стосувалися управління міграцією кадрів, скорочення дисбалансу кадрового забезпечення шляхом заміщення, делегування і нововведень, створення нових професій, упровадження адаптаційних ролей, підвищення ролі лікарів ПМСД, громадської охорони здоров’я, навчання й підвищення кваліфікації персоналу, сертифікації, інвестування в нові технології, підвищення якості та ефективності ліків, використання приватного фінансування при будівництві лікарень.

Формат і зміст виступів чітко окреслили реформи фінансування, що спрямовувалися на оптимізацію збору коштів та їх ефективного розподілу. Зокрема, реформи з накопичення доходу передбачали впровадження медичного страхування, децентралізацію відповідальності, введення додаткових платежів та додаткового страхування, створення спеціальних фондів, заохочення конкуренції між фондами, застосування механізмів із регулювання ризиків та компенсацій фондам. Реформи у сфері розподілу ресурсів включали стратегічне постачання, розмежування функцій покупця й постачальника, укладання контрактів, у тому числі селективних, введення проспективних загальних бюджетів, оплату за виконану послугу, конкуренцію постачальників.

Як відзначалося, заходи з реформування системи управління стосувалися чіткого визначення відповідальності, посилення політичного формулювання, створення ефективного й гнучкого регулювання, забезпечення міжгалузевої взаємодії, поліпшення інформаційного забезпечення, оцінки ефективності.

Рішення конференції підняли на новий рівень обговорення важливих питань, пов’язаних із діяльністю систем охорони здоров’я, здоров’ям і добробутом.

Кульмінаційним моментом конференції стало підписання Європейської хартії з систем охорони здоров’я «Талліннська хартія: системи охорони здоров’я для здоров’я і добробуту», що підтвердило прихильність усіх країн Європейського регіону ВООЗ до конкретних дій зі зміцнення систем охорони здоров’я з метою підвищення ступеня їх відповідальності перед населенням своїх країн і міжнародним товариством.

У Хартії наголошується на тому, що зміцнення систем охорони здоров’я є необхідною умовою для забезпечення загальної доступності якісної медичної допомоги, оскільки дозволяє усунути різні перешкоди для отримання потрібних медичних послуг, зокрема таких як недостатня доступність, висока вартість, брак інформації, несправедливість і нерівність у розподілі ресурсів тощо.

Документ констатує: «Сьогодні є неприпустимим, щоб люди опинялися за межею бідності в результаті погіршення здоров’я». Країни — члени ВООЗ виразили свою готовність активно втілювати в життя загальні цінності, принципи солідарності, справедливості й громадської участі, у тому числі в політиці охорони здоров’я, у розподілі ресурсів та інших діях, надаючи належну увагу задоволенню потреб менш забезпечених прошарків населення й інших уразливих груп. Прикладом існування нерівності в охороні здоров’я є той факт, що в результаті витрат на необхідну медичну допомогу 150 млн осіб несуть катастрофічні фінансові збитки, а 100 млн залишаються за межею бідності. У зв’язку з цим директор Європейського регіонального бюро ВООЗ Marc Danzon підкреслив, що здоров’я є правом кожної людини і його цінність не підлягає сумніву, а інвестування в здоров’я відповідає інтересам кожного уряду, оскільки поліпшення здоров’я населення суттєво сприяє підвищенню благополуччя всієї нації.

Хартією визначено ключові дії, що є необхідними для зміцнення систем охорони здоров’я, у тому числі підвищення прозорості й звітності щодо витрат на охорону здоров’я, забезпечення того, щоб фінансування відповідало стратегічним цілям. Збільшення інвестицій у здоров’я може принести дивіденди лише в тому випадку, якщо ці інвестиції будуть використовуватися найбільш ефективно. Дослідження фахівців свідчать, що в минулому важливість систем охорони здоров’я для збереження та зміцнення громадського здоров’я недооцінювалося, оскільки недооцінювалось і те, що краще здоров’я населення є необхідною умовою для економічного зростання. Інвестування в ефективні системи охорони здоров’я потрібно розглядати не як неминучий тягар, а як інвестиції в майбутнє благополуччя населення.

Документом підтверджено готовність держав — членів ВООЗ до вживання активних заходів щодо зміцнення систем охорони здоров’я, у тому числі до вдосконалення надання послуг охорони здоров’я, поліпшення фінансування систем, формування ресурсів та стратегічного управління.

Відповідно до положень Хартії надання послуг охорони здоров’я повинно забезпечувати отримання високоякісної медико-профілактичної допомоги з особливою увагою до вразливих груп населення, створення для людей можливостей вибору на користь здорового способу життя, використання найбільш адекватних технологій для високої ефективності та безпеки втручань; повагу до особистості, гідності та дотримання конфіденційності у взаєминах медичного персоналу та пацієнтів; пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги; інтеграцію цільових програм боротьби з конкретними хворобами в існуючі структури та служби охорони здоров’я; цілісний підхід до обслуговування, включаючи профілактику, діагностику, лікування, реабілітацію, координацію між різними надавачами послуг, закладами та установами як у державному, так і в приватному секторі.

Механізми фінансування повинні створювати можливість перерозподілу ресурсів із метою оптимального задоволення медико-санітарних потреб, зменшення фінансових бар’єрів для доступу до необхідних послуг, захисту від фінансового ризику, пов’язаного з отриманням медичної допомоги, за умови дотримання відповідального ставлення до наявних державних ресурсів. Загальний характер розподілу ресурсів повинен забезпечувати необхідний баланс між наданням медичної допомоги, профілактикою хвороб і зміцненням здоров’я населення.

Оптимізація формування ресурсів, знань, інфраструктури, технологій і кадрів, які мають адекватні навики та кваліфікацію, вимагає довгострокового планування й інвестицій відповідно до потреб у послугах охорони здоров’я і моделей організації процесу обслуговування. Стимулювання наукових досліджень із проблем політики й систем охорони здоров’я, використання інноваційних медичних технологій на основі етичних норм є важливим завданням для всіх країн.

З огляду на необхідність упровадження сучасних стратегій менеджменту вдосконалення управління системами охорони здоров’я в різних країнах передбачає підвищення ролі міністерств охорони здоров’я, що повинні визначати пріоритетні цілі розвитку, мати повноваження й нести відповідальність за законодавче закріплення, регулювання й практичну реалізацію політики в охороні здоров’я, сприяти ефективному відображенню інтересів охорони здоров’я в політиці інших секторів суспільства, здійснювати моніторинг і оцінку показників діяльності систем для вдосконалення стратегічного планування.

Відчутне поліпшення діяльності систем охорони здоров’я можливе за умови комплексного підходу, що передбачає багатовекторний вплив на численні ланки системи. При цьому особлива значущість надається міжсекторальним стратегіям.

Утілення в життя усіма країнами положень Талліннської хартії з систем охорони здоров’я для здоров’я й добробуту забезпечить із системних методологічних позицій процес удосконалення стратегічних напрямів розвитку національних систем охорони здоров’я та реалізацію невід’ємного права людини на здоров’я. Указані процеси стануть запорукою поліпшення здоров’я і якості життя, підвищення доступності та якості медичної допомоги.  



Back to issue