Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 3 (27) 2010

Вернуться к номеру

Епідеміологія діабетичної ретинопатії залежно від ступеня тяжкості цукрового діабету в Подільському регіоні України

Авторы: Прудиус П.Г., Жмурик В.В., Вінницький обласний клінічний ендокринологічний диспансер

Рубрики: Эндокринология

Версия для печати


Резюме

Проведено аналіз офтальмологічних досліджень, виконаних за допомогою загальноприйнятих методів в умовах очного кабінету (офтальмоскопія, біомікроскопія кон’юнктиви тощо) у 57 чоловіків та 47 жінок віком 21–35 років, міських мешканців Подільського регіону України, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1-го типу, які мають стаж хвороби 5 років та більше. У роботі встановлені кореляційні зв’язки між тяжкістю захворювання та показниками очного дна у хворих на ЦД. Виявлені певні клінічні та офтальмоскопічні варіації в розподілі кореляційних зв’язків між даними показниками в обстежених груп хворих.


Ключевые слова

Діабетична ретинопатія, цукровий діабет, офтальмоскопія.

Основною причиною зниження зору, повної або часткової втрати працездатності внаслідок сліпоти у хворих на цукровий діабет (ЦД) є діабетична ретинопатія (ДР), частота якої, за даними різних авторів, становить від 25 до 98,5 % [1]. Розвиток і прогресування очних ускладнень ЦД тісно пов’язані з розвитком універсальної мікроангіопатії. Діабетична ретинопатія є типовою ознакою ЦД 1­го типу. Удосконалення способів лікування цієї патології дозволяє продовжити життя пацієнтів, які хворіють на ЦД 1­го типу. Імовірно, що збільшення тривалості життя таких хворих призведе до збільшення частоти випадків ДР. ДР встановлюється на ранніх стадіях хвороби й перебігає безсимптомно. У пацієнтів, як правило, немає скарг із боку органів зору. Нерідко лікування ЦД розпочинається вже за наявності ДР.

Метою дослідження було вивчення поширеності, особливостей перебігу й підвищення ефективності діагностики діабетичної ретинопатії в мешканців Подільського регіону України, які хворіють на цукровий діабет 1­го типу.

Матеріали й методи дослідження

На базі поліклінічного відділення Вінницького обласного ендокринологічного диспансеру проведені біомікроскопічні, офтальмоскопічні, загально­клінічні дослідження органа зору в 57 чоловіків та 47 жінок — мешканців міста віком 21–35 років, які хворіють на ЦД 1­го типу 5 років і більше. У дослідженнях брали участь 104 хворі: у 22 (21,2 %) був ЦД 1­го типу середнього ступеня тяжкості (14 чоловіків, 8 жінок), у 82 (78,8 %) — ЦД тяжкої форми (43 чоловіки, 39 жінок).

Детально досліджувалися передній та задній відрізок очного яблука. Передній відрізок оглядали у світлі щілинної лампи на предмет виявлення супутньої патології (вторинної глаукоми, катаракти тощо). Дослідження очного дна проводили за допомогою біомікроофтальмоскопії з використанням кольорових фільтрів. Офтальмоскопічно обстежили задній відрізок, склоподібне тіло для виявлення ДР, ступеня її тяжкості. Хворі на ДР були розподілені на групи відповідно до 3 стадій захворювання за міжнародною класифікацією [5].

Статистичний аналіз отриманих результатів був проведений на основі відносних похідних величин. Використовувались екстенсивні коефіцієнти для оцінки альтернативних ознак.

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз отриманого матеріалу (клінічно­лабораторні дослідження, уточнений діагноз, результати офтальмологічних обстежень) дозволяє скласти власну оригінальну картину поширеності ДР серед хворих на ЦД у Подільському регіоні. Найчастіше при обстеженні діагностовані непроліферативна та проліферативна форми ДР як у чоловіків, так і в жінок у загальній групі хворих. Частота непроліферативної ДР становила 42,1 % у чоловіків, 44,6 % — у жінок; частота проліферативної ДР — 24,5 % у чоловіків, 31,9 % — у жінок, поширеність передпроліферативної ДР у чоловіків — 3,5 % у жінок — 2 %. У частини хворих не було виявлено ДР: 21 % чоловіків та 12 % жінок (табл. 1).

Ризик розвитку ДР у пацієнтів, які не мають ознак непроліферативної ДР або з мінімальною симптоматикою цього захворювання, протягом першого року перебігу ЦД становить 5–10 %. У той же час у хворих із передпроліферативною ДР вірогідність її прогресування — 12–25 %. При наявності вираженої стадії — проліферативної ДР відзначається прогресування процесу в 75 % випадків [2].

Розуміння того, що в певних популяціях існує більш висока частота розвитку ДР, може допомогти в ідентифікації хворих на ЦД при наявності ризику серйозних ускладнень. Іспанське населення має особливо високий ризик захворювання на ЦД і розвитку ускладнень, адже поширеність ЦД майже вдвічі більша, ніж у кавказького населення неіспанського походження. Проведені дослідження показали, що частота ЦД становить 22 % серед іспанців віком 40 років і більше, причому поширення ДР серед цих хворих — 48 %. У Лос­Анджелесі провели інші дослідження, метою яких була оцінка поширеності непроліферативної й проліферативної ДР і макулярних набряків серед 6357 пацієнтів латиноамериканського походження, у яких був діагностований ЦД. Із них 1217 пацієнтів віком 40 років і більше мали уточнений діагноз ЦД і якісні фотознімки ДР очного дна в 46,9 % випадків, а в 20 % осіб із цієї групи після клінічного обстеження був уперше встановлений діагноз ЦД. У 10,5 % випадків із 1217 хворих була вперше виявлена непроліферативна або проліферативна ДР, у 10,4 % випадків відзначали макулярний набряк. Клінічно значущий макулярний набряк спостерігався в 60 % із 126 пацієнтів, у яких він був діагностований [3].

ЦД удвічі частіше діагностується в афроамериканського населення порівняно з особами кавказького походження аналогічного віку. Проведені дослідження доказали переважання ДР в афроамериканців віком 40 років і більше — 26,5 %, у той час як в осіб кавказького походження — тільки 18,2 %. Через ДР жінки афроамериканського походження більше ніж утричі частіше втрачають зір повністю, ніж жінки кавказького походження. Афроамериканці мають в цілому більш високий ризик прогресування ДР. Незважаючи на високу частоту розвитку ДР у цих популяціях, дослідження, у яке були включені 722 афроамериканці з ЦД 1­го типу, показало, що більшість пацієнтів взагалі не отримують адекватної медичної допомоги [4].

Якщо ж розглянути проведене дослідження в Подільському регіоні серед хворих на ЦД 1­го типу залежно від ступеня тяжкості, то визначається така закономірність: 48,8 % чоловіків і 48,7 % жінок мають непроліферативну ДР, у 32,5 % чоловіків і 38,4 % жінок — проліферативна ДР. Поширеність передпроліферативної ДР у чоловіків становить 2,3 %, у жінок — 2,5 %. Число хворих без ДР: 13,9 % чоловіків та 5 % серед жінок. У хворих на ЦД із середнім ступенем тяжкості непроліферативна ДР трапляється у 21,4 % чоловіків і 25 % жінок; а проліферативна форма ДР взагалі не зустрічається. Поширеність передпроліферативної ДР — 7,4 %, лише у чоловіків. Пацієнти, у яких не було виявлено ДР: 42,8 % чоловіків та 50 % жінок.

Висновки

1. Поширеність діабетичної ретинопатії більша у хворих на ЦД 1­го типу тяжкої форми. При цьому переважають непроліферативна та проліферативна форми ДР. Процентне співвідношення між чоловічою та жіночою статтю практично однакове й тому малоінформативне. Це пов’язано насамперед із тим, що в дослідженні брали участь в основному пацієнти, які хворіють на ЦД понад 5 років, а також з несвоєчасним зверненням до офтальмолога.

2. Діабетична ретинопатія має важливе соціальне значення з точки зору експертизи працездатності працюючого населення.

3. Використання офтальмологічних досліджень при проведенні скринінгових методів діагностики, особливо сімейними лікарями в сільській місцевості, сприяє ранньому виявленню діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет.


Список литературы

1. Балаболкин М.И. Диабетология. — М.: Медицина, 2000. — 10 с.
2. Дедов И.И., Шестакова М.В., Миленькая Т.М. Сахарный диабет: ретинопатия, нефропатия. — М.: Медицина, 2001. — 34 с.
3. Harding S., Kohner E. Extracts from Concise Clinical Evidence: Diabetic retinopathy. Commentary: Treatment of diabetic retinopathy // BMJ. — 2003. — Vol. 326. — P. 1023-1025.
4. Kupperman J., Thomas K., Regillo L. et al. Diabetic retinopathy Modern Problems and results of Treatment // Ophthalmology Times. — 2005. — Suppl. 5. — P. 3-12.
5. Porta M., Kohner E.M. Screening for diabetic retinopathy in Europe // Diabetic Medicine. — 1991. — Vol. 8. — P. 197-198. 


Вернуться к номеру