Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал 2(4) 2006
Вернуться к номеру
Від редактора
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
 2006/7/1.jpg)
Професія, яку ми обрали, заслуговує на найвищу похвалу, найтепліші слова, захоплення й повагу. Знання й уміння лікаря, який рятує життя, захищає своєю працею радість і щастя тисяч людей, завжди користувалися пошаною та цінувалися як особливий талант. Ніщо не змінилося під сонцем: ні прагнення людей бути здоровими, ні їхня вдячність своїм рятівникам, ні особливі вимоги до особистості того, хто доторкається до найсвятішого — життя та здоров'я людини. Тому, дорогі мої колеги, нам так рідко випадає свято та так багато доводиться працювати. У суспільстві зазвичай говорять про особливу відповідальність лікаря й частіше про його обов'язки, аніж про його привілеї.
Цьогорічне свято ми знову зустрічаємо з надією. Природно, у кожного з вас виникає запитання: а чи все буде так, як того бажалося? Сьогодні «косметичним ремонтом» галузі не обійтися — нас чекають докорінні зміни, і цим пояснюються як великі сподівання людей, так і їхні побоювання «не вписатися» в новий ритм життя. Та ми повинні завжди пам'ятати: сила наша — у нашій згуртованості, у прагненні відстояти й захистити інтереси один одного, у тому, що мета в нас єдина, а прагнення працювати в ім'я людини, яка так високо цінується в суспільстві, — невід'ємна риса професії медика. Тож чи нам боятися наполегливої праці? Чи нам звикати до підкорення нових висот? І чи нам втрачати віру в щасливе майбутнє? Нехай таким воно стане для вас і ваших родин, дорогі колеги! Нехай ранок не змусить вас розчаровуватися в дні! Нехай сил вистачить для себе і для людей.
Cьогодні, напередодні професійного свята, не привілеєм, а проявом щирості є найкращі слова на вашу адресу. Ви заслуговуєте на людську вдячність і увагу з боку держави — саме її вам так бракувало останнім часом. Та ви довели свою відданість справі й людям не лише наполегливою щоденною працею попри всі негаразди, а й активною громадянською позицією. Я бажаю, щоб ці чудові почуття піднесення й гордості за свою професію ніколи не зникали у ваших душах.
Хочеться побажати змін на краще, у яке ми віримо й на благо якого сумлінно працюємо. А що додає сил і надії в очікуванні кращого майбутнього? Безперечно, міцне здоров'я, добрі наміри й щирі почуття, люди навколо, злагода в сім'ї, щастя любити та плекати дітей, мир і спокій біля рідного дому. Хай це завжди буде у вашому житті, незалежно від змін і обставин. І тоді радість життя, яку ви даруєте тисячам своїх пацієнтів, заграє веселкою та над вашою долею — долею бути потрібними людям.
З повагою,
головний редактор «Міжнародного ендокринологічного журналу»
професор Володимир Іванович П аньків