Международный эндокринологический журнал 4 (44) 2012

Загальна медична практика — сімейна медицина має значний потенціал впливу на стан здоров’я населення [1]. У системах охорони здоров’я, у яких уже відпрацьована практика, заснована на засадах сімейної медицини, до 90–95 % усіх звернень пацієнтів вирішується на етапах первинної допомоги, навіть при залученні інших фахівців [2]. За таких умов левова частка роботи з профілактики захворювань, у тому числі хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), припадає саме на цю ланку практичної медицини [3]. Цукровий діабет (ЦД) 2­го типу, як типовий представник ХНІЗ, має досить тривалу доманіфестну стадію, упродовж якої у хворих уже розвиваються діабетичні ускладнення та асоційована з діабетом хронічна патологія. Враховуючи значну поширеність та невпинний ріст захворюваності на ЦД 2­го типу, негативний внесок патології в передчасну смертність та інвалідність хворих, зниження якості їх життя, проблема раннього виділення та моніторингу груп із високим ризиком розвитку цього захворювання є актуальною проблемою. На теперішньому етапі на світовому рівні алгоритм такої роботи включає виявлення в «умовно здорового» населення факторів ризику (ФР) ЦД 2­го типу, корекцію модифікованих ФР та динамічний контроль вуглеводного метаболізму [4–7]. Така робота зазвичай під силу тільки сімейним лікарям, оскільки тільки вони спостерігають осіб із ще не діагностованим ЦД. Для того, щоб вона була ефективною, лікарі повинні володіти інформацією стосовно переліку ФР ЦД 2­го типу та існуючих методів їх корекції. Встановлення ступеня обізнаності лікарів загальної практики про ФР цукрового діабету 2­го типу і стало метою даного дослідження.

Матеріали та методи

На кафедрах сімейної медицини, а також ендокринології та дитячої ендокринології ХМАПО проведене анонімне анкетування 60 лікарів, які підвищували кваліфікацію з сімейної медицини (1­ша група, n = 30) або вступили на цикл спеціалізації з ендокринології (2­га група, n = 30), маючи попередній стаж із терапії. Проаналізовано перелік названих лікарями ФР та їх ранжування за частотою внесення в анкету. Проведено порівняльний аналіз ступеня обізнаності про ФР ЦД 2­го типу між лікарями обох груп. Статистичний аналіз виконано з використанням t­критерію Стьюдента.

Результати та їх обговорення

Проведене анонімне анкетування дало можливість ранжувати названі ФР залежно від кількості лікарів, котрі їх занотували в анкетах (від більшої частоти до меншої). Наведені в табл. 1 дані свідчать, що кожний із ФР не був указаний всіма лікарями, хоча більшість із них відзначали ожиріння (93,3 %) та обтяжену по діабету спадковість (86,7 %). Справді, визнано, що найбільший відсоток захворюваності на ЦД 2­го типу спостерігається серед осіб з ожирінням, але визнано також, що найбільшу загрозу несе абдомінальний тип ожиріння, а жоден із лікарів, які є представниками первинної ланки медичної допомоги, цього не знав. 5 лікарів (8,3 %) включили в перелік ФР вагітність, але жоден не конкретизував, що має значення не сама вагітність, а гестаційний діабет, тобто порушення вуглеводного метаболізму на тлі вагітності (табл. 1).

Встановлено, що серед осіб похилого віку захворюваність на ЦД 2­го типу є вищою, і саме за такої перед­умови принциповим моментом при проведенні скринінгу ЦД 2­го типу є максимальне охоплення населення віком 40–45 років і вище. Тим не менше лише 26,7 % лікарів включили вік до переліку ФР ЦД 2­го типу. Наявність атеросклерозу та артеріальної гіпертензії, які визнано супутньою патологією навіть на доклінічних стадіях ЦД 2­го типу і які сприяють уже на цьому етапі розвитку діабетичних судинних ускладнень, відзначили тільки 33,3 та 23,3 % лікарів відповідно.

Загалом слід відзначити, що лікарі первинної ланки медичної допомоги, до переліку службових обов’язків яких включена профілактика найбільш поширених ХНІЗ, недостатньо обізнані про провідні ФР ЦД 2­го типу, який є представником ХНІЗ.

Порівнюючи поінформованість у цьому питанні сімейних лікарів, які підвищували кваліфікацію на кафедрі сімейної медицини, і лікарів, які спеціалізувались з ендокринології, встановлено деякі суттєві розбіжності (табл. 2). Вони значною мірою пов’язані зі стереотипом повсякденної роботи. Сімейні лікарі, які перш за все є терапевтами, до переліку ФР включили захворювання, з приводу яких найчастіше до них звертаються хворі, — атеросклероз, хронічний панкреатит, артеріальна гіпертензія, хронічна патологія печінки, підшлункової залози, вірогідно частіше включали до переліку ФР тривале вживання діуретиків, зловживання алкоголем, наркоманію.

Лікарі другої групи, які готуються стати ендокринологами, назвали такий важливий ФР ЦД 2­го типу, як ожиріння, вірогідно частіше відзначили вагітність, але не пов’язали цей ризик із наявністю гестаційного діабету; частіше включали до переліку інтолерантність до глюкози. Проте і вони не показали чіткої обізнаності про ФР ЦД 2­го типу.

Висновки

1. Лікарі первинної ланки медичної допомоги, до функціональних обов’язків яких входить скринінг цукрового діабету 2­го типу як представника хронічних неінфекційних захворювань, недостатньо обізнані про фактори ризику цього захворювання.

2. Існує нагальна необхідність у включенні цієї теми в навчальні програми кафедр післядипломної підготовки із сімейної медицини та терапії, і з ендокринології, а також у забезпеченні лікарів первинної ланки охорони здоров’я навчальними посібниками з цієї проблеми.