Журнал «Медицина неотложных состояний» 3 (50) 2013

Провідникова анестезія набула широкого застосування при проведенні ряду оперативних втручань не тільки в провідних клініках, але й у периферійних лікарнях. За даними літератури, частота застосування епідуральної анестезії сягає 90 % [1, 3].

Поширеність цього виду знеболювання вимагає застосування відповідно дієвого та безпечного анестетика. Відомими препаратами цієї групи є новокаїн, совкаїн, лідокаїн, тримекаїн, бупівакаїн, етідокаїн, мепівакаїн. Слід зазначити, що ряд цих препаратів, особливо новокаїн, мають виражену алергічну дію на організм хворого, аж до анафілактичного шоку. Крім цього, бупівакаїн і етідокаїн справляють виражену аритмогенну дію з інтенсивними судомами [2, 4].

Все це змусило фармакологів шукати нові безпечні місцеві анестетики. Такий пошук привів до синтезу ропівакаїну (фармацевтична фірма AstraZeneca, торгова марка «Наропін»). Препарат, створений у 1985 році, є аміноамідним місцевим анестетиком, а за хімічною структурою — моногідрид гідрохлориду 1-пропіл-2,6 піпеколоксимідиду. Належить до тієї ж групи, що і мепівакаїн та бупівакаїн. Однак якщо останні становлять рацемічну суміш S- і R-ізомерів, то ропівакаїн є чистим S-ізомером [2, 5].

Щодо фармакологічної дії, то ропівакаїн зворотно блокує вольтаж-залежні натрієві канали і в такий спосіб перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню імпульсів по нервових волокнах. Пригнічується проведення не тільки больових імпульсів, але й імпульсів другої модальності. Після введення ропівакаїн повністю адсорбується з епідурального простору. Адсорбція має двохфазний характер. Основна особливість ропівакаїну — низька системна токсичність.

Фармакокінетика ропівакаїну — лінійна. Тривале епідуральне введення препарату приводить до підвищення загального вмісту препарату в плазмі крові, що зумовлено післяопераційним збільшенням рівня альфа-1 кислих глікопротеїдів у крові. Препарат активно трансформується в організмі шляхом гідроксилювання. Щодо клінічного застосування препарату було помічено, що додавання адреналіну не впливає на латентний період і тривалість дії ропівакаїнового наркозу [5].

У літературі зустрічаються публікації щодо застосування наропіну для епідуральної анестезії в ортопедії і травматології, акушерстві та хірургії [6].

В умовах КП «Трускавецька міська лікарня», де функціонує 40 хірургічних, 5 гінекологічних і 45 урологічних ліжок, частота застосування епідуральної анестезії становить 18–20 % усіх виконуваних великих за об’ємом оперативних втручань. Щорічно проводиться 75–90 епідуральних анестезій. У 2012–2013 рр. для проведення епідуральних анестезій застосовуємо наропін. За цей період проведено 60 провідникових анестезій при великих операціях з епідуральним введенням препарату. Зокрема, у 32 хворих, яким проведено комбіновану ендовенозну лазерну коагуляцію вен нижніх кінцівок при варикозній хворобі, у 3 хворих — при видаленні фіброматозно зміненої матки, у 5 — при трансуретральній аденомектомії передміхурової залози, у 20 — при відкритій одномоментній аденомектомії з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Особливістю епідуральної анестезії з застосуванням наропіну є ефективна дієва анестезія зі швидким відновленням рухових функцій. Це особливо суттєво при оперативному лікуванні варикозної хвороби вен нижніх кінцівок та при аденомектомії, де важливим моментом лікування є рання післяопераційна рухова активність, з метою запобігання тромбоутворенню. Ропівакаїн забезпечує наркоз із глибоким моторним блоком і тривалим сенсорним блоком при виборі адекватної дози анестетика. В усіх хворих не спостерігалося ні алергічних реакцій, ні аритмій при проведенні епідуральної провідникової анестезії. В оперованих хворих застосовували 0,75% (7,5 мг/мл) і 0,5% (5,0 мг/мл) розчин наропіну з уведенням в епідуральний простір 10–15 мл. Важливим є можливість дозування препарату і форма випуску — пластикові ампули і мішечки. Основні показники при епідуральній анестезії щодо організму людини при проведенні наропінового наркозу з застосуванням 0,75% розчину анестетика показані в табл. 1.

Висновки

1. Наропін при епідуральному застосуванні викликає глибоку і тривалу анестезію і анальгезію.

2. Тривалість анестезії і анальгезії сягає 8–10 годин.

3. При застосуванні 0,75% розчину наропін анестезія настає швидше і є тривалішою в часі порівняно із застосуванням 0,5% розчину.

4. Наропін — ефективний і безпечний анальгетик і анестетик, що не має алергічної і аритмогенної дії. Епідуральна анестезія із застосуванням ропівакаїну не супроводжується значущою для організму гіпотонією під час знеболювання і зміною сатурації крові.

5. Наропін не вимагає доповнення ефекту анестезії іншими анальгетиками.