Международный эндокринологический журнал 2 (74) 2016

Вплив ожиріння на якість життя хворих на первинний гіпотиреоз в умовах йододефіциту

Авторы: Дідушко О.М. - ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», м. Івано-Франківськ, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Медицинские форумы

Практично вся територія України зазнає йодної недостатності. За даними МОЗ України, за останні 5 років у нашій країні кількість осіб із захворюваннями щитоподібної залози (ЩЗ) збільшилася в 5 разів, 3,5 млн осіб перебувають під диспансерним спостереженням. При тривалому йодному дефіциті настає зрив адаптаційних процесів, що призводить до йододефіцитних захворювань, які проявляються різною патологією залежно від вікових періодів. Крім того, оперативне лікування захворювань ЩЗ, спричинених йодним дефіцитом (вузловий зоб, аденоми), призводить до набутого гіпотиреозу. Гіпотиреоз є однією з найпоширеніших форм тиреоїдної патології. Частота гіпотиреозу серед жінок — від 4 до 21 %, серед чоловіків — 3–16 %. Дефіцит тиреоїдних гормонів, як правило, супроводжується порушенням процесів метаболізму з подальшим розвитком змін різного ступеня вираженості у всіх без винятку органах і системах і, як наслідок, порушення якості життя. Не останню роль у досягненні задовільних чи незадовільних результатів лікування будь-якої хвороби відіграє психологічний стан пацієнта.

Мета роботи: оцінити якість життя хворих на первинний гіпотиреоз в умовах йододефіциту.

Матеріали та методи. Клінічні та функціонально-біохімічні обстеження хворих виконані на базі ендокринологічного відділення, диспансерного ендокринологічного відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. У дослідження включені 310 хворих на первинний гіпотиреоз, які проживають на Прикарпатті. Діагноз встановлювався на підставі скарг, даних анамнезу, характерної клінічної картини маніфестного гіпотиреозу і підтверджувався результатами гормонального дослідження. Групу порівняння становили 22 особи без порушення функції щитоподібної залози, порівнянні за статтю і віком. Усі пацієнти були розділені на 2 групи: І група включала 147 хворих на гіпотиреоз без ожиріння (вік 44,8 ± 5,7 року; індекс маси тіла (ІМТ) 21,3 ± 2,6 кг/м2); II група — 163 хворих на гіпотиреоз із ожирінням (вік 43,8 ± 6,1 року; ІМТ 33,4 ± 4,8 кг/м2).

Результати. У 60,96 % обстежених нами пацієнтів не було компенсації гіпотиреозу, причому серед них було 62,6 % пацієнтів з ожирінням. За даними опитувальника EuroQol 5D, встановлено, що у всіх хворих на гіпотиреоз параметри якості життя значно гірші, ніж у здорових, причому гіпотиреоз із ожирінням більш вагомо погіршує якість життя пацієнтів, ніж без ожиріння. При зростанні ваги у хворих на гіпотиреоз значно погіршується загальний стан: зростають проблеми із рухливістю (у 77,9 % хворих ІІ групи проти 36,7 % пацієнтів І групи), самообслуговуванням (18,4 % хворих ІІ та 9,5 % І групи), звичайною повсякденною діяльністю (87,1 % хворих із ожирінням та 26,5 % без ожиріння); посилюється біль/нездужання (у 74,2 % ІІ та у 50,3 % хворих І групи) та ознаки тривожності і депресії (84,7 % та 57,1 % пацієнтів). Разом з тим, на наш погляд, показники EURO QOL 5D у хворих на гіпотиреоз без ожиріння суттєво не відрізнялися у пацієнтів із гіпотиреозом різного ґенезу.

Висновки. Оцінка власного самопочуття та параметри якості життя у хворих на гіпотиреоз залежать не тільки від компенсації гіпотиреозу, але і від ІМТ.

Международный эндокринологический журнал 2 (74) 2016

Вернуться к номеру

Вплив ожиріння на якість життя хворих на первинний гіпотиреоз в умовах йододефіциту

Версия для печати

Вернуться к номеру