Международный эндокринологический журнал Том 13, №8, 2017

Актуальність. Щорічне зростання поширеності вузлових форм зоба призводить до збільшення кількості оперативних втручань, а отже, і до зростання кількості післяопераційних ускладнень. За даними різних авторів, від 3 до 80 % хворих на вузлові форми зоба оперуються повторно з приводу рецидиву. Такий широкий діапазон може бути зумовлений у тому числі відсутністю уніфікованої системи моніторингу, прогнозування та профілактики рецидиву захворювання у післяопераційному періоді. Мета дослідження: оцінити прогностичні можливості розробленої шкали прогнозування ризику рецидиву вузлових форм зоба. Матеріали та методи. Матеріалом ретроспективного дослідження стали 100 медичних карт хворих на вузлові форми зоба. До основної (І) групи ввійшли 40 осіб, які були повторно оперовані з приводу рецидиву зоба; до порівняльної (ІІ) — 60 пацієнтів із безрецидивним перебігом захворювання. Клінічний матеріал проспективного дослідження становили 80 хворих на різні форми зоба. До основної (першої) групи було віднесено 40 хворих на вузловий зоб, у яких при виборі обсягу операції використовували шкалу прогнозування ризику рецидиву вузлових форм зоба, до порівняльної (другої) групи — 40 пацієнтів, при плануванні операції яких даною шкалою не користувалися. Результати. Проведений ретроспективний аналіз звернув увагу на те, що перше хірургічне втручання у 80 % пацієнтів із рецидивним зобом було економного характеру, тоді як для 90 % із них доцільним було виконання радикальних операцій. У 60 % хворих із безрецидивним перебігом було виконано гемі- чи тиреоїдектомію, у той час як тільки 45 % із них потребували таких операцій. При проспективному дослідженні протягом спостереження було встановлено, що в 2 пацієнтів першої групи та в 12 пацієнтів другої групи нами було відмічено рецидив захворювання. Висновки. Розроблена шкала прогнозування ризику рецидиву вузлових форм зоба є ефективним методом профілактики рецидиву вузлових форм зоба.

Актуальность. Ежегодный рост распространенности узловых форм зоба приводит к росту количества оперативных вмешательств, а следовательно, и к увеличению числа послеоперационных осложнений. По данным различных авторов, от 3 до 80 % больных с узловыми формами зоба оперируются повторно по поводу рецидива. Такой широкий диапазон может быть обусловлен в том числе отсутствием унифицированной системы мониторинга, прогнозирования и профилактики рецидива заболевания в послеоперационном периоде. Цель исследования: оценить прогностические возможности разработанной шкалы прогнозирования риска рецидива узловых форм зоба. Материалы и методы. Материалом ретроспективного исследования стали 100 медицинских карт больных с узловыми формами зоба. В основную (I) группу вошло 40 человек, которые были повторно оперированы по поводу рецидива зоба; в сравнительную (II) — 60 пациентов с безрецидивным течением заболевания. Клинический материал проспективного исследования составили 80 больных с различными формами зоба. К основной (первой) группе было отнесено 40 больных с узловым зобом, у которых при выборе объема операции использовали шкалу прогнозирования риска рецидива узловых форм зоба, к сравнительной (второй) группе — 40 пациентов, при планировании операции у которых данной шкалой не пользовались. Результаты. Проведенный ретроспективный анализ обратил внимание на то, что первое хирургическое вмешательство у 80 % пациентов с рецидивирующим зобом было экономного характера, тогда как для 90 % из них целесообразно было выполнение радикальных операций. У 60 % больных с безрецидивирующим течением была выполнена геми- или тиреоидэктомия, в то время как только 45 % из них нуждались в таких операциях. При проспективном исследовании в ходе наблюдения было установлено, что у 2 пациентов первой группы и у 12 пациентов второй группы нами был отмечен рецидив заболевания. Выводы. Разработанная шкала прогнозирования риска рецидива узловых форм зоба является эффективным методом профилактики рецидива узловых форм зоба.

Background. Annual prevalence of nodular forms of goiter leads to an increase in the number of surgeries, and therefore, to an increase of postoperative complications. According to different authors, from 3 to 80 % of patients suffering from nodular forms of goiter are operated in case of relapse. This wide range can be caused by the lack of a unified monitoring system, prediction and prevention of relapses during postoperative period. The purpose of the study: to assess the prognostic possibilities of the developed scale to predict the risk of nodular goiter relapse. Materials and methods. 100 case histories of patients suffering from nodular forms of goiter was the material for retrospective study. The main group included 40 persons operated for the second time on goiter relapse; comparison group included 60 persons without relapse. Eighty patients with different forms of goiter became a clinical material for prospective study. The main group consisted of 40 patients with nodular goiter. To choose the volume of surgery in this group, the relapse risk prognostic scale concerning nodular form of goiter was used. The comparison group included 40 patients who underwent surgery without the use of the scale. Results. The retrospective analysis conducted has drawn our attention to the fact that in 80 % of patients with relapse of goiter, the first surgery was sparing, while in 90 % of them, radical surgical would be reasonable. Hemi- or thyroidectomy were performed in 60 % of patients without relapses, while only 45 % of them required such surgery. Prospective study during observation has found that two patients from the first group and 12 patients from the second group had relapses of the disease. Conclusions. Therefore, the relapse risk prognostic scale concerning nodular forms of goiter is an effective method to prevent their relapses.

рецидивний зоб; профілактика рецидиву; шкала прогнозування

рецидивирующий зоб; профилактика рецидива; шкала прогнозирования

recurrent goiter; prevention of relapse; prognosis scale